Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №473/5195/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5195/26

Номер провадження1-кп/473/402/2026

ВИРОК

іменем України

"23" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську кримінальне провадження № 12026152190000384 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вознесенська Миколаївської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не працює, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого:

- в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв, у порушення вимог постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час але не пізніше 26.06.2026, за невстановлених обставин, незаконно придбав корпус гранати типу РГН та підривач типу УД 3, а також 2 корпуси ручних гранат типу Ф-1 та 2 підривача типу УЗРГМ до ручних осколкових гранат, після чого переніс останні до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем власного мешкання, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

В подальшому гранату типу РГН та підривач типу УД 3 ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх умисних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, взяв з місця мешкання і носив при собі до 26.06.2026., а саме до того часу коли його було зупинено групою оповіщення про мобілізацію і військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки військово-облікових документів, а 2 корпуси ручних гранат типу Ф-1 та 2 підривача типу УЗРГМ до ручних осколкових гранат - залишались за місцем мешкання ОСОБА_4 до моменту проведення обшуку, а саме до 23.07.2026.

В ході проведення вказаних заходів виникли підстави вважати що у ОСОБА_4 у правій кишені кофти знаходиться предмет, зовні схожий на гранату, який останній носив при собі, без передбаченого законом дозволу, до моменту його зупинки співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до 26.06.2026.

26.06.2026 року у період часу з 09 години 30 хвилин до 10 годин 13 хвилин співробітниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області навпроти домоволодіння, котре розташоване за адресою: АДРЕСА_1 був проведений огляд предмета, в ході якого у ОСОБА_4 виявлено та вилучено корпус гранати типу РГН та підривач типу УД 3, які останній зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

23.07.2026 року у період часу з 08 години 23 хвилин до 12 годин 33 хвилин співробітниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за місцем мешкання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , проведений санкціонований обшук, в ході якого на полиці шафи в одній з кімнат домоволодіння виявлені та вилучені 2 корпуси ручних гранат типу Ф-1 та 2 підривача типу УЗРГМ до ручних гранат, які ОСОБА_4 зберігав за місцем власного мешкання без передбаченого законом дозволу.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися в придбанні, зберіганні, носінні бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристрої без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, до суду надійшла угода про визнання винуватості від 23.09.2026 року, укладена між прокурором Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_4 , що є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні, за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів. Шкода, внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України заподіяна лише суспільним інтересам.

Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у зазначеному діянні.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі строком 4 роки. Також, враховуючи щире каяття обвинуваченого, те, що ОСОБА_4 , в силу ст.89 КК України не судимий, сторони дійшли висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 вимог ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачних ст.76 КК України. ОСОБА_4 із запропонованим видом та мірою покарання згоден.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз`яснені судом в ході судового засідання.

Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання.

На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам ст 472 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 468-475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 23.09.2026 року, укладену в м. Вознесенську Миколаївської області між прокурором Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та, на підставі угоди про визнання винуватості, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом, передбачені ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати на користь держави в сумі 25030 (двадцять п`ять тисяч тридцять) грн. 72 коп. за проведення судової експертизи.

Речові докази по справі: осколки і деталі гранати Ф-1, пробку та два паперових конверти, які знаходяться в сейф-пакету№6119386, осколки і деталі гранати Ф-1, пробку та два паперових конверти, які знаходяться в сейф-пакету№6119387, осколки та деталі гранати РГН, які знаходяться в сейф-пакеті №5646931, які зберігаються в кімнаті речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області, знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 (тридцяти) днів усіма учасниками процесу з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя: