Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №151/556/26 — Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/556/26

Провадження №2/151/518/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі :

головуючої судді Токарчук Л. Г.

за участю секретаря судових засідань Бондаренко В. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Люлько В.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Позовна заява зі змінами мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2009 року перебувала в цивільному шлюбі сумісно з боржником від якого у неї народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження сина батьком сина записано ОСОБА_2 .. 19 жовтня 2015 року рішенням Чечельницького районного суду у справі 151/815/15-ц з боржника ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі 500 гривень. Станом на 1 січня 2026 року відповідач заборгованість по аліментам в сумі 54000 гривень погасив і з нього стягуються аліменти в сумі 1656 гривень. Згідно довідки командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 з 07 січня 2024 року. Відповідач є здоровою та працездатною людиною, отримує достатній дохід, як відомо позивачці не має на утриманні інших дітей, непрацездатних батьків, відповідач не приймає участі у несенні додаткових витрат на дитину та відмовляється сплачувати на її користь розмір аліментів на одну дитину, який відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який станом на день подання позову складає 3512 гривень, а також з огляду на зазначені обставини та на те, що у рішенні суду від 09.07.2015 по цивільній справі №151/817/15-ц не зазначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, змушена звернутися до суду. Так, як боржник знаходиться на службі ЗСУ він отримує грошове забезпечення відповідно Постанови кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року №18 ''Деякі питання грошового забезпечення військово службовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейського складу'' згідно чого розмір стягнення аліментів з нього значно занижений. Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За ст. 183 Сімейного кодексу України розмір стягнення аліментів може визначатися в частині від заробітку/ доходу) матері, батька дитини. Дохід відповідача становить більше 20000 гривень. Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Враховуючи викладене, а також те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями Сімейного кодексу Україну мінімальний розмір аліментів, розмір яких має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 500 гривень на частку заробітку (доходу) відповідача в розмірі 1/4 частини щомісяця на утримання дитини, але не менше як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

29 червня 2026 року ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка та її представник, адвокат Люлько В.П. у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_4 , згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України подав до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання 28.07.2026 та 22.09.2026 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання. Рекомендовані повідомлення повернулися без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній". Будь-яких заяв та клопотань, в тому числі відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило.

За таких підстав відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки належним чином повідомлений відповідач повторно не з`явився у судове засідання, а позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 04 грудня 2009 року Городненською сільською радою Болградського району Одеської області ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ( а.с.8).

Згідно заочного рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19.10.2015 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно з 15 вересня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. (а.с.12)

Як вбачається із довідки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 07 січня 2024 року по теперішній час.(а.с.10)

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб №487 від 16.04.2026 виданої Ольгопільською сільською радою Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять : ОСОБА_6 - співмешканець, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_8 - син.(а.с.11)

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст.7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст статтей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Оскільки змінився мінімальний гарантований розмір аліментів, позивач отримує аліменти на утримання дитини нижче мінімального гарантованого розміру, то розмір присуджених аліментів за рішенням не відповідає закону.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ст.183 СК України).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статей 182-184 СК України не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Враховуючи викладене, а також те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів, розмір яких має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд приходить до висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 500 гривень на частку заробітку (доходу) відповідача в розмірі 1/4 частини щомісяця на утримання дитини, але не менше як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1331(одну тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 гривень понесених судових витрат, а саме за надання правничої допомоги, які повністю підтверджені договором про надання професійної правничої допомоги від 17.04.2026 та квитанцією про оплату послуг у розмірі 3500 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 280, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі № 151/817/15-ц, провадження № 2/151/260/15 з твердої грошової суми 500 (п`ятсот) гривень на 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі №151/817/15-ц припинити з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету (отримувач коштів ГУК у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1331(одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , картка платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , картка платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК