Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №151/117/26 — Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/117/26

Провадження №2/151/243/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Ейс'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ "ФК "Ейс" Поляков О.В. через систему "Електронний суд" звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на їх користь 12 129 гривень 50 копійок заборгованості за кредитним договором № 310027797 від 30.04.2024, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та 7 000 гривень витрат на оплату правової допомоги. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.04.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 310027797 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором КТТА-3453. Відповідно до кредитного договору відповідачеві були перераховані грошові кошти в розмірі 3 000 гривень, однак в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку із чим загальна сума становить 5 000 гривень. 28.11.2018 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт) та ТОВ ''Таліон Плюс'' (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 288 від 11.06.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' до ТОВ ''Таліон Плюс'' перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 8 073 гривні 50 копійок. 19 грудня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 629 гривень 50 копійок. 15.07.2025 ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу№ 15/07/25-Е від 15.07.2025 від ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 14 629 гривень 50 копійок. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № № 310027797 від 30.04.2024 в розмірі 12 129 гривень 50 копійок, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

09 квітня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Тальчук П.І. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить в задоволенні позовної заяви ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначив, що 30.04.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір №310027797 з наступними істотними умовами: Тип кредиту: кредит; сума (ліміт) кредитування: 5 000,00 грн.; строк кредитування: 7 днів; процентна ставка: 1,46% в день. В своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024 в розмірі 14 629,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 129,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Відповідач вважає позовні вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо непогодження умов кредитування. Положеннями ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. На думку позивача, надані ним досліджувані докази доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу, однак, з таким висновком неможливо погодитись. Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством. Зазначене узгоджується з висновком, зробленим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23. Так, на підтвердження обставин укладення з відповідачем кредитного договору позивач додав до позову договір кредиту №310027797 від 30.04.2024, як зображення змісту договору у форматі pdf. Однак, за відсутності демонстрації позивачем місця збереження кредитором електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній первісним кредитором односторонньо візуальній формі послідовності дій. Зокрема, позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та відповідачем вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін. Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору відповідачем. В даному випаду це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитного договору. Зазначає, що позивачем не доведено належним чином, що жодна електронна адреса дійсно належить відповідачу, а не іншій особі. За умови відсутності належних доказів, відсутні підстави вважати, що вказана електронна адреса є такою, дійсно належить відповідачу. В своїй позовній заяві позивач вказує, що нібито направив одноразовий ідентифікатор "KTTA", необхідний для підписання кредитного договору, відповідачу на його номер телефону - НОМЕР_1 . Зазначила, що позивачем так само не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить відповідачу, а не іншій особі. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора "KTTA2" відповідачеві (наприклад довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора. Також з зазначила, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в п.п.6.15 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (https://revestr.court.qov.ua/Review/107219918) "Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину. а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію". Наявний у матеріалах справи QR-код є лише способом візуалізації інформації та не може вважатись самостійним доказом укладення договору чи підтвердженням волевиявлення сторін. Крім того, сканування згенерованого QR-коду на окремому аркуші спірного договору не дає можливості відобразити весь документ на який накладено електронний підпис, на який посилається позивач у позовній заяві. Оскільки позивач не надав суду електронний файл договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом або інші технічні дані, що дозволяють перевірити його дійсність, відсутні належні та допустимі докази того, що спірний договір був підписаний саме уповноваженою особою кредитодавця. За таких обставин, поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа. Так само позивачне довів підписання кредитного договору з боку відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, що свідчить про непогодження умов кредитування. Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем, як правонаступником кредитора, надано, зокрема, копію довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", яка начебто підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору №310027797 від 30.04.2024. Проте, надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору. Фактично, зазначене є лише твердженням позивача, оскільки підтверджується створеними останнім доказами, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним доказом не створеним самим позивачем. Довідка щодо дій позичальника, якою позивач підтверджує підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, є документом, складеним самим кредитором (ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"),тобто зацікавленою стороною та за відсутності перевірки достовірності інформаційно-комунікаційної системи кредитора, не може бути достатнім доказом укладення договору. Відтак, позивачем не надано суду: -заповнення відповідачем відповідної форми на веб-сайті кредитора з метою отримання кредиту; реєстрації відповідача на веб-сайті позивача та формування його особистого розділу (особистого кабінету) на веб-сайті кредитора; авторизації відповідача шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилався позивачем відповідачу смс повідомленням чи надавався шляхом дзвінка на номер телефону, який вказав відповідач при заповненні форми на веб-сайті кредитора; аутентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку відповідача; ідентифікацію та верифікацію відповідача за допомогою технології "BankID"; надсилання позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з проєктом кредитного договору через особистий кабінет відповідача; типу формату проєкту (.docx, pdf, txt тощо) кредитного договору, який містився за гіперпосиланням; надсилання електронного повідомлення відповідача про прийняття пропозиції, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який отриманий відповідачем від позивача в СМС-повідомленні або надавався шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий відповідачем; накладення відповідачем електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на веб-сайті позивача з підтвердженням який саме зміст кредитного договору був підписаний відповідачем; технологічної неможливості порушити цілісність та незмінюваність підписаного відповідачем кредитного договору з зазначенням які сервіси електронного документообігу забезпечували неможливість редагування підписаного кредитного договору; направлення відповідачу підтвердження укладення кредитного договору у формі електронного документа та примірник кредитного договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містив кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу в особистий кабінет відповідача та на його електронну адресу з зазначенням формату такого електронного документа. Відтак, неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного договору, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) та доведення використання вВідповідачем одноразового ідентифікатора "KTTA" можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані. Водночас, одноразовий ідентифікатор не забезпечує цілісність та незмінюваність електронного тексту кредитного договору. Одноразовий ідентифікатор не забезпечує криптографічного захисту тексту документа та не гарантує неможливість внесення змін до його змісту. Відтак, сукупність наведених обставин свідчить про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів укладення кредитного договору на тих умовах, які викладені в наданому суду примірнику договору, що виключає можливість покладення наданих позивачем документів в основу судового рішення. Отже, відсутні можливості перевірити цілісність та незмінюваність договору №310027797 від 30.04.2024, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили сторони під час їх підписання, як і перевірити правильність нарахування відсотків. Таким чином, слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках, оскільки позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах, які вказані у наданих до суду примірниках. Щодо Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та паспорту споживчого кредиту. Умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивач до матеріалів позовної заяви додає Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", однак вони не містять підпису позичальника та невідомо яких договорів вони стосуються. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, додані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, начебто підписуючи кредитний договір №310027797 від 30.04.2024. Оскільки позичальником не було особисто підписано надані Правила, можна встановити, що відсутнє погодження позичальника з вказаними документами, вони не є частиною укладеного між сторонами правочину, а тому не повинні бути враховані судом при розгляді справи. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком (фінансовою установою) додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 вказала, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим кредитодавцем в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Правила у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. Відтак, Правила не є належним доказом по справі та не можуть бути прийняті до уваги судом під час розгляду справи по суті. Так само не є належним доказом укладення кредитного договору №310027797 від 30.04.2024 наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, з огляду на наступне. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України "Про споживче кредитування", у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуваннямособливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування"). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне кладення кредитного договору. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. У наданому Паспорті споживчого кредиту зазначено, що інформація щодо обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконують свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Так само, у вказаному Паспорті споживчого кредиту вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини кредитного договору. Зазначений Паспорт споживчого кредиту містять узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Щодо видачі кредитних коштів, звертає увагу, що відповідно до Інструкція користувача Електронного суду ЄСІТС, документи створені у відповідній системі діловодства, в статусі оригінал в автоматичному режимі направляються до кабінету користувача ЕС. А у разі надходження документів по справі до системи діловодства судів не через підсистему ЕС, паперові версії документів мають бути переведені в цифровий формат відповідальними працівниками апарату суду. Отримані оцифровані матеріали (файли) мають бути обов`язково прив`язані до реєстраційної картки вхідного документа в системі діловодства суду. Реєстраційна картка вхідного документа повинна бути обов`язково прив`язана до справи. Тож, враховуючи викладене, для того, щоб стороні по справі №151/117/26, зокрема представнику відповідача, була доступна для перегляду відповідь АТ КБ "ПриватБанк", цей документ повинен бути збережений в статусі оригінал. На момент подачі відзиву по справі №151/117/26 (09.04.2026), відповідь АТ КБ "ПриватБанк" відсутня у підсистемі "Електронний суд", відтак, обставина видачі кредитних коштів є недоведеною. Згідно п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Доказами, які можуть підтвердити факт надання позивачем і отримання відповідачем кредитних коштів і, як наслідок, наявність або відсутність заборгованості, її розмір, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п. 51 Положення про організацію бухгалтерського бліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України", оскільки лише первинні документи містять відомості про операцію: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/ від імені якого/якої складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги"), яка є єдиним первинним документом при здійсненні безготівкової операції (п.45 Положення №75). Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та особу отримувача за платіжною операцією, рахунок платника та рахунок отримувача, надавача платіжних послуг платника та надавача платіжних послуг отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції (ст.40 Закону України "Про платіжні послуги"). Клієнтський рахунок: є регістром аналітичного обліку (п.60); є відображенням в обліку операцій банку і його клієнтів (п.46); не є первинним бухгалтерським документом і сам складається на підставі первинних бухгалтерських документів (підп.15 п.3 Положення №75) касових або безготівкових (п.45 і 46 Положення №75); ведеться за визначеною кожним банком самостійно формою (п.61 Положення №75), але повинен обов`язково містити інформацію з 12 пунктів (які є істотними при прийнятті рішення у цій справі за заявленими вимогами), в тому числі: 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом). Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц. Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Жодних належних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024, позивач, всупереч вимог ст. 81, 83, 177 ЦПК України, не надав. В матеріалах позовної заяви вказано, що на підтвердження надання грошових коштів у кредит, відповідно до умов кредитного договору №310027797 від 30.04.2024, Позивач надав: платіжне доручення №50481d45-fb23-4676-8e9d-de67eedfc29d про перерахування грошових коштів у сумі 3 000,00 грн. на картку НОМЕР_12; платіжне доручення №856b3e73-8fdf-413a-beee-a9c28f793291 про перерахування грошових коштів у сумі 900,00 грн. на картку НОМЕР_12; платіжне доручення №2c0295e7-5331-446f-8ebe-91b3a004522a про перерахування грошових коштів у сумі 1 100,00 грн. на картку НОМЕР_12; виписку з особового рахунка за Кредитним договором №310027797 від 30.04.2024 ПІБ: ОСОБА_1 . Вказані документи не є належним доказом для підтвердження факту надання первісним кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №310027797 від 30.04.2024. Зазначені документи не містять в собі інформації та доказів приналежності платіжної картки саме відповідачу. Слід дійти висновку, що надані кредитором докази на доведення викладених у позовній заяві обставин та аргументів, як окремо так і у їх сукупності, не відповідають критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, та достеменно не підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу, що саме відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору. Так, з вищевказаних документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Такі довідки не є розрахунковими документами та не підтверджують переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки такі документи не містять відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Відтак, вказане у сукупності унеможливлює встановлення судом факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Так само, надана позивачем Виписка з особового рахунку, складена позивачем - не є документом первісної бухгалтерської документації, в розумінні чинного законодавства. Це є лише односторонньо складеним документом, не підтверджений жодним належним доказом первісної бухгалтерської документації. Отже, за змістом кожного документу неможливо встановити про факт дійсного належного та доведеного перерахування ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" грошових коштів відповідачу на виконання умов кредитного договору №310027797 від 30.04.2024. Платіжні інструкції повинні містити обов`язкові реквізити, передбачені постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 29 липня 2022 року №163. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Інструкції визначено, що ця Інструкція визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення. Згідно з пунктом 10 вказаної Інструкції ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо особливостей заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI, VII цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг. Відповідно до додатку до Інструкції, про який йдеться у пункті 10 Розділу І Інструкції, у платіжній інструкції, зокрема, зазначається: номер платіжної інструкції, що може включати як цифри, так і букви; сума(цифрами і словами); код за ЄДРПОУ або обліковий номер, для фізичних осіб зазначається РНОКПП або серія (за наявності) та номер паспорта, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"; повне або скорочене (за наявності) найменування платника, яке міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) платника, що відповідає прізвищу, власному імені, по батькові платника, які містяться в паспорті або іншому документі, що посвідчує особу; номер рахунку платника, який відкритий в надавача платіжних послуг; унікальний ідентифікатор, присвоєний платнику надавачем платіжних послуг для цілей виконання платіжної операції; -повне або скорочене найменування надавача платіжних послуг платника, яке міститься в Державному реєстрі банків або в Державному реєстрі фінансових установ; повне або скорочене (за наявності) найменування отримувача, яке міститься в Єдиному державному реєстрі або в реєстраційному документі, або прізвище, власне ім`я, по батькові отримувача (за наявності), що відповідає прізвищу, власному імені, по батькові отримувача, які містяться в паспорті (або іншому документі, що посвідчує особу; код за ЄДРПОУ або обліковий номер, для фізичних осіб - РНОКПП або серія (за наявності) та номер паспорта, отримувача; номер рахунку отримувача, який відкритий в надавача платіжних послуг; повне або скорочене найменування надавача платіжних послуг отримувача, яке міститься в Державному реєстрі банків або в Державному реєстрі фінансових установ; призначення платежу. У зв`язку з тим, що у підсистемі "Електронний суд" немає відповіді АТ КБ "ПриватБанк" щодо рахунку відповідача, відсутня об`єктивнаможливість підтвердити факт видачі кредитних коштів на виконання умов кредитного договору, а також перевірити їх цільове призначення. Щодо нарахування відсотків та строку дії кредитного договору №310027797 від 30.04.2024. По-перше, 22.11.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ, яким внесено зміни до ч. 5ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (п.п.13 п.5Розділу І Закону № 3498-ІХ). Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року. Згідно ч. 5 ст. статті 8 ЗУ "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00%. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Натомість, аналізуючи умови оспорюваного кредитного договору та розрахунок заборгованості вбачається, що позивач здійснював нарахування відсотків за ставкою, що перевищувала максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Вищевказане, безумовно порушує права порівняно з іншими споживачами фінансових послуг. Відтак, заборгованість за відсотками була нарахована без врахування змін до законодавства, якими встановлено обмеження максимальної денної відсоткової ставки в 1%. Між тим, у разі, якщо кредитні договори укладені після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні вищої за розмір в 1% - є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування". По-друге, нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинногозаконодавства, зокрема Закону України "Про захист прав споживачів". Зазначили, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Згідно із ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципудобросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в розмірі - 7 129,50 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Таким чином, сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 7 129,50 грн. не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн. за договором №310027797 від 30.04.2024, оскільки суперечить ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за користування кредитними коштами. По-третє, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії кредитного договору. Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 5000 грн 00 коп. (п`ять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - Правила). Відповідно до п. 3.1. Договору, Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 7 (сім) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договором. Відповідно до п. 3.2. Договору, Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Відповідно до 3.3. Договору, для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 7 (сім) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 306 грн 60 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. Згідно з п. 3.4. Договору, Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору. Відповідно до п. 7.1 Договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 07.05.2024, а саме протягом 7 (сім) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. Окрім того, заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 30.04.2024, передбачені наступні умови: сума кредиту: 3 000 грн., строк кредиту: 7 днів. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом. Відтак, у справі, що розглядається, позивач не заявляв до стягнення з відповідача коштів в порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає умовам оферти. Отже, після спливу строку надання кредиту припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інші платежі за цим договором. З огляду на зміст та тлумачення кредитного договору, нарахування заборгованості за процентами поза 7-денним строком кредитування здійснювалась, як міра відповідальності за порушення певних умов кредитного договору. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відтак, при вирішення питання щодо розміру заборгованості, необхідно керуватись чітко обумовленими кредитним договором умовами, якими визначено, що строк кредитування складає 7 днів, а не завуальованими, двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом та фактично застосовувати санкції за невиконання первинно запропонованих умов. Внесення змін до умов кредитного договору, зокрема пролонгації строку користування кредитом, має оформлюватися додатковою письмовою угодою, що підтверджує волевиявлення сторін та містить оновлені умови. Автоматичну пролонгацію договору чинне законодавство передбачає лише для окремих видів правовідносин. Але зважаючи на принцип свободи договору (ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України), сторони договору можуть самостійно встановлювати будь-які умови, що не суперечать закону. Тобто прописати умови про автоматичну пролонгацію у договорі. Однак, якщо формулювання дозволяє двозначне тлумачення, важливо враховувати загальні принципи договірного права. Отже, тлумачення пункту щодо автоматичного продовження (пролонгації) договору залежить від його формулювання та контексту. Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, яка пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за №910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Приперевірці розміру відсотків, заявлених позивачем до стягнення, слід враховати умови Кредитного договору та факт відсутності пролонгації договору після закінчення пільгового періоду. Договори (зокрема, додаткові) щодо пролонгації редиту (продовження строку дії договору) із визначення відповідної процентної ставки суду не надані, що суперечить положенням статті 639 ЦК України щодо форми договору. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Також звертає увагу на умови спірного кредитного договору. За умовами спірного кредитного договору: «…п.3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду…». Умови кредитного договору передбачають дві дії: 1.Оплату всіх фактично нарахованих процентів. 2.Активацію функції продовження строку Дисконтного періоду. Отже, після спливу строку надання кредиту, а саме з 07.05.2024, припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Повторно звертає увагу суду, що доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять. Матеріали справи не містять жодного доказу повідомлення позичальника про пролонгацію строку кредитування, а також будь-яких підтверджень його волевиявлення на активацію пролонгації (лог-файлів з особистого кабінету, квитанцій із терміналу, підтверджень застосування одноразового ідентифікатора тощо). Первісний кредитодавець мав припинити нараховувати проценти за кредитним договором відповідачу до 07.05.2024, тому нарахування за кредитом відсотків поза межами строку дії кредитного договору є безпідставним. Докази виконання ОСОБА_1 умов п. 3.2. кредитного договору активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця у матеріалах справи відсутні, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 07.05.2024. Отже, правом нараховувати проценти за користування кредитом позивач був наділений лише у період 7 календарних днів, протягом строку дії договору. Тож з урахуванням, що кредит надається строком на 7 днів, тобто до 07.05.2024, заборгованість за Кредитним договором №310027797 від 30.04.2024 повинна становити не більше 350,00 грн. 5 000,00 грн. (сума кредиту) * 7 днів (строк кредиту) * 1% / 100 = 350,00 грн. По-четверте, зазначені відсотки підлягають списанню, оскільки відповідач є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі, що посвідчується наступними документами: довідка Форми 5 від 08.04.2026 №1450; військовий квиток серії НОМЕР_2 ; посвідчення НОМЕР_3 . Звертаємо увагу суду, що відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 09.03.2022 по 04.06.2024, у військовій частині НОМЕР_5 з 07.06.2024 по теперішній час. Інші додаткові документи за потреби будуть надані суду пізніше. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. У статті 1, 2 даного Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.Тобто під час дії особливого періоду банки (фінансові установи) не мають права нараховувати відсотки військовим та учасникам бойових дій, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Особливий період настав 18 березня 2014 року відповідно до рішення про часткову мобілізацію, оголошеного Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII. Дата закінчення особливого періоду визначається відповідним Указом Президента України. Отже, станом на дату розгляду справи діяв і, відповідно, діє особливий період. Таким чином, станом на час розгляду справи, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей", тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Таким чином, всі нараховані відсотки повинні бути списані. Окрім того, відповідно до долученого позивачем розрахунку, ТОВ "Таліон Плюс" з відповідача стягнуто 2 244,00 грн. - в рахунок погашення заборгованості по відсотках. Зазначена неправомірно стягнута сума по відсотках повинна бути зарахована в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту. Враховуючи здійснені плати, проводимо контррозрахунок заборгованості за договором №310027797 від 30.04.2024: 00,00 грн. - заборгованість за відсотками (оскільки вони підлягають списанню, враховуючи статус відповідача - військовослужбовець); 2 756,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (5 000,00 грн. (тіло кредиту) - 2 244,00 грн. (незаконно стягнуті відсотки)). Так, наведений відповідачем контррозрахунок мав би місце виключно за умови доведення позивачем переходу права вимоги, надання первинних бухгалтерських документів та погодження умов кредитування. Однак, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи відповідних доказів, позовні вимоги позивача є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій. Позивачем було нараховано штрафні санкції у розмірі 2 500,00 грн. Відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, у зв`язку із наступним. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України). Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки. Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час. Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)". Цим же законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону". Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем". В подальшому Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року пункт 6 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в такій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем". Цим же Законом п. 6-1 був виключений. Тобто, Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит. Для договорів, укладених після 24.01.2024, списання неустойки не передбачено. Водночас п. 18 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору. Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740ск23) щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Окрім того, у постанові Верхового суду від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що "у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)". Слід зазначити, що розрахунок штрафу проведений позивачем в період дії в Україні воєнного стану. Ураховуючи наведені приписи чинного законодавства, позовна вимога позивача про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Щодо відступлення права вимоги позивач у справі, ТОВ "ФК "ЕЙС", не є первісним кредитором ОСОБА_1 згідно кредитного договору №310027797 від 30.04.2024. Відступлення прав вимоги за договорами факторингу до укладення договору кредиту свідчить про недоведеність переходу права вимоги до позивача. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що між первісним кредитором було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право грошової вимоги за договором кредиту, однак за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, отже договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючими на той час кредитним договором №310027797 від 30.04.2024, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. З вищенаведеного слідує, що на момент укладення зазначеного договору факторингу боргові зобов`язання за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу. Окрім того, між первісним та новим кредиторами на час укладення договору факторингу не були погоджені їх істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і навіть не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли вже після укладення вказаного договору факторингу. Таким чином, правовідносини за вказаним кредитним договором №310027797 від 30.04.2024 виникли значно пізніше, ніж було укладено відповідний договір факторингу, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. У додатковій угоді №26 від 31.12.2020 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу у новій редакції. Так, розділ 1 договору містить визначення термінів: пп 1.2 "Кредитний договір" кредитний договір, укладений між клієнтом і боржником, права вимоги за яким відступаються, боржником за кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимоги; пп 1.4 "Борг" означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов`язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов кредитних договорів), а також будь-які інші зобов`язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами." З огляду на вищенаведене, передача права вимоги, яке виникне в майбутньому, можливе у правочинах, які вже укладені, але право вимоги за якими ще не настало. Тобто внесені зміни до договору факторингу №28/1118- 01 від 28.11.2018 передбачають те, що на момент відступлення права вимоги кредитний договір у будь-якому випадку повинен бути укладеним. Договір факторингу був укладений до виникнення відповідних кредитних правовідносин та не містив достатньої індивідуалізації предмета відступлення, що унеможливлює встановлення обсягу переданих прав. Щодо долучених Реєстрів прав вимоги. На підтвердження відступлення прав вимоги до позивача відносно відповідача, позивач долучив Реєстри прав вимоги. Аналізуючи надані суду Реєстри прав вимоги вважають, що фактично вони не є належним доказом відступлення прав вимоги, оскільки є лише довідкою/листом, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами, зазначені документи є лише суб`єктивним твердженням позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах. Ці документи не є копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину. У цьому документі зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України. Окрім того, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів. Отже, копії документів подаються до суду належно завіреними враховуючи вимоги ДСТУ 4163:2020. Натомість суду надані копії Реєстрів прав вимоги, що суперечать умовам договорів факторингу/відступлення прав вимоги та є недопустимим доказом, оскільки її зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому такі докази не можуть бути взятими судом до уваги. Позивач не надав суду належним чином засвідчені витяги з Реєстрів прав вимоги, де зазначено інформацію про відповідача. Щодо здійснення оплати за відступлення права вимоги відповідно договору факторингу №28/1118-01. Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Підтвердження оплати за договором факторингу-один із ключових елементів під час здійснення переуступки прав вимоги за кредитним договором. Отже, докази оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача. Таким чином, наявні у справі реєстри прав вимог, де боржником зазначено відповідача, самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстрів, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу. Факт здійснення оплати за договорами факторингу безпосередньо впливає на відступлення прав вимоги. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на етапі такої передачі. Водночас, долучений позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №288 від 11.06.2024 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки вони є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та не підтверджують факт сплати фактором суми фінансування клієнту. За відсутності платіжних документів або банківських виписок твердження про оплату є недоведеними. Разом з тим, у договорі факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 сторони обумовили: "клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1); фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній (пункт 2.2); фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1); право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.); договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (пункт 8.4 договору)." Також договором факторингу передбачено наступне: "3. Фінансування та порядок розрахунків. 3.1. Визначення та порядок сплати Фінансування. 3.1.1. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання Додаткової угоди. 3.1.2. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання Додаткові угоді. 3.1.3. Фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта. 4. Порядок відступлення права вимоги. 4.1. Право вимоги переходить від клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу Права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. 4.2. Всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України - гривні, станом на дату підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог.» Аналізуючи долучений позивачем договір факторингу №28/1118-01, зазначає, що кредитором: не погоджено розмір фінансування шляхом укладання Додаткової угоди, як то передбачено договором факторингу; не надано первинних бухгалтерських документів на виконання істотної умови договору відступлення прав вимоги - здійснення оплати (як на момент укладення договору факторингу №28/1118-01, так і на момент відступлення права вимоги відносно відповідача під час начебто підписання Реєстру прав вимоги); не надано належним чином засвідчені витяги з оригінальних Реєстрів прав вимоги, де зазначено інформацію про Відповідача. Таким чином, відсутність доказів оплати за договором відступлення прав вимоги, відсутність належним чином засвідчених витягів з оригінальних Реєстрів прав вимоги, у яких предмет індивідуалізовано належним чином, свідчить про недоведення передачі права вимоги до останнього кредитора - ТОВ "ФК "ЕЙС". Щодо відступлення майбутньої вимоги відповідач категорично заперечує можливість відступлення майбутньої невизначеної вимоги, оскільки майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом." Оскільки в цій справі Договір факторингу було укладено за шість років до начебто підписання Кредитного договору №310027797 від 30.04.2024, на момент відступлення не існувало жодного зобов`язання позичальника, а грошова вимога не існувала ані юридично, ані фактично. Таким чином, на момент укладення спірного договору факторингу, фактор не був кредитором, а боржник ще не існував, як сторона зобов`язання, між учасниками спірних правовідносин був відсутній будь- який правовий зв`язок. За таких обставин, позивачем фактично створені умови, за яких позичальник буде обмежений у захисті своїх прав за формальної наявності низки договорів факторингу, що суперечить принципу правової визначеності. Враховуючи, що кредитний договір не містить посилань на вказаний договір факторингу, а вимога не була індивідуалізована, автоматичного переходу прав не відбулося. Таким чином, відсутність правового зв`язку між учасниками на момент укладення договору факторингу унеможливлює відступлення такої вимоги як "майбутньої". Недоведеність першочергового відступлення прав вимоги виключає подальшу передачу права вимоги відносно відповідача наступним кредиторам. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20). На підставі викладеного, вважаємо, що позивач, який не є первинним кредитором, не довів переходу до нього прав вимоги за договором факторингу від 28.11.2018 стосовно відповідача за договором №310027797 від 30.04.2024, який був начебто укладений з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з наступною зміною фактора, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором відсутні, оскільки ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не мало права на відступлення права вимоги, яким товариство не володіло. Таким чином, приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог об`єктивно не підтверджені, позивачем не доведено достатніми доказами те, що він є законним правонаступником стягувача за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024. Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу позивача. Позивач у позовній заяві зазначає, що розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката складає 7 000,00 грн. Відповідно до Постанови ВСУ у справі № 910/4201/19 від 07.09.2020, розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення. Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Вартість правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання процесуального документу є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Подані позивачем документи не містять унікальної чи надмірно складної правової аргументації, а їх зміст значною мірою ґрунтується на типовій судовій практиці та стандартних правових конструкціях. Відповідач зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, вважають, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню, з огляду на шаблонний характер документів та відсутність індивідуалізованого правового аналізу саме цієї справи. Отже, відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу відповідача. Статтею 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу, для надання якої діє адвокатура. Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити. Однак, необхідно зауважити, що законодавство прямо передбачає можливість відшкодування витрат, як тих, які сторона уже понесла, так і тих, які вона ще має понести у зв`язку з розглядом справи. У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Вимог щодо розміру гонорару адвоката за надані послуги на сьогоднішній день законодавчо не затверджено.Оскільки Радою адвокатів Запорізької області не затверджено рекомендацій щодо розміру адвокатського гонорару за годину роботи, адвокат при розрахунку оплати за надані послуги керувалась рекомендаціями щодо розміру адвокатського гонорару за годину сусідніх областей, а саме, Рішенням №13/1/7 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 р. Так, відповідно рекомендований розмір адвокатського гонорару за годину роботи у становить 0,25 мінімальної заробітної плати, що узгоджується з рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21 липня 2021 року. На підтвердження понесених відповідачем витрат надаємо договір про надання правової допомоги разом з актом здачі-прийняття наданих послуг, а також квитанцію про оплату послуг адвоката. Отже позивач пред`явив вимогу про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024. Матеріали справи не містять доказів узгодження умов кредитування. Факт укладення договору в електронному вигляді між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що відповідач виконав дії, передбачені Законом України "Про електронну комерцію" для підписання електронного договору - а саме: не доведено, що відповідач отримав одноразовий ідентифікатор; не доведено, що цей ідентифікатор був використаний для підписання договору; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі. Таким ином, ам факт надання одноразового ідентифікатора не доводить факту акцепту договору відповідачем, якщо немає підтвердження його використання. Заповнення анкетних полів або введення особистої інформації є лише попередньою дією, необхідною для створення технічної можливості формування пропозиції (оферти), але не свідчить про прийняття цієї пропозиції. Відтак, позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах сплати відсотків, які вказані у наданих до суду документах. Відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку. Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно вказаного спірного договору. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України" (виписки з особового рахунку клієнта та ін.). Оскільки позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі по кредитному договору, а також відповідно і користування кредитними коштами, то слід дійти висновку про відсутність правових підстав для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому. Окрім того, відповідач є діючим військовослужбовцем, у зв`язку з чим нарахування йому відсотків є неправомірним. Водночас, звертають увагу на перехід права вимоги у даній цивільній справі. Договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ "Таліон Плюс", був укладений 28.11.2018, тобто раніше кредитного договору (30.04.2024). Таким чином, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Оскільки ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу №19/1224-01 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу №15/07/25-Е позивачу, який за вищенаведених обставин, не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024. Враховуючи, що кредитний договір не містить посилань на вказаний договір факторингу, а вимога не була індивідуалізована, автоматичного переходу прав не відбулося. Таким чином, відсутність правового зв`язку між учасниками на момент укладення договору факторингу унеможливлює відступлення такої вимоги як "майбутньої". Долучені Реєстри Боржників не є копіями оригінальних реєстрів прав вимоги, які мали бути підписаними обома сторонами правочину. Зазначає, що доказів (платіжних доручень) на підтвердження факту відступлення грошової вимоги за першочерговим договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги №288 від 11.06.2024, укладеними між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", до позовної заяви долучено не було. З огляду на наведене, недоведеність першочергового відступлення прав вимоги виключає подальшу передачу права вимоги відносно відповідача наступним кредиторам. Відтак, приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог об`єктивно не підтверджені, позивачем не доведено достатніми доказами те, що він є законним правонаступником стягувача за кредитним договором №310027797 від 30.04.2024. Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості. На виконання вимог ЦПК України повідомляють суд про те, що: Обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору законодавчо не передбачений. Заява про забезпечення позову чи доказів не подавалася і відповідні дії не вчинялися. Відповідач запевняє суд, що іншого відзиву (відзивів) до цього ж позивача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавалося і не знаходиться на розгляді. Відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаною зі справою, а саме: за підготовку відзиву на позовну заяву - 6 000 грн., та очікується понести у зв`язку із розглядом справи 8 000 грн. Докази судових витрат, які очікується понести, будуть надані суду протягом 5 (п`яти) календарних днів після прийняття рішення по справі.

14 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "ФК "Ейс" Сахарової А.І. надійшла заява про зменшення розміру позовних до 5 000,00 та просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Крім того, подала відповідь на відзивв якому зазначено, що 30.04.2024 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 310027797. Договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, для укладення якого відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування. Після чого заповнив відповідну заявку на кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та пропонує Заявнику, на власний розсуд, вказати логін і пароль (унікальний алфавітно-числовий набір символів) для входу в Особистий Кабінет. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Одноразовий персональний ідентифікатор № KTTA направлено відповідачу 30.04.2024 о 11:01:58 на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № KTTA введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 30.04.2024 о 11:18:23. У Розділі 15 Договору "Реквізити Сторін" зазначено електронний підпис з одноразовим ідентифікатором фізичної особи ОСОБА_1 - KTTA, що підтверджує волевиявлення боржника на введення ідентифікатору та підписання Договору. Також, 30.04.2024 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором № 3453 підписав Паспорт споживчого кредиту. В свою чергу, Товариство також підписує Договір шляхом накладення на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікованої електронної печатки. Відповідач отримав свій примірник електронного договору на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. В договорі зазначені персональні дані відповідача, які в переважній більшості збігаються із зазначеними даними у відзиві на позовну заяву, а саме ПІБ, РНОКПП та адреса реєстрації. У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до Суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався. Отже, позивачем до Суду надано документи, які свідчать про те, що 30.04.2024 р. між сторонами укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 5 000,00 грн., сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, Кредитний договір підписаний відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" та за відсутності належних доказів про те, що Договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними. Доводи відповідача правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання. Враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести Суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Відтак без виконання зазначених дій укладення кредитного договору між позивачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було б технічно неможливим. Згідно, п. 10.4. Правил надання грошових коштів, одразу після підписання Електронного договору, його примірник у вигляді візуалізованої форми, яка не дає можливості внести до нього зміни, відправляється електронним листом на електронну адресу Клієнта, вказану в ним в Заявці, та одночасно відображається в його Особистому кабінеті. Примірник Електронного договору вважається отриманим Клієнтом з моменту направлення Кредитодавцем електронного листа з вкладеним у нього примірником Електронного договору, або з моменту відображення Електронного договору в Особистому кабінеті, в залежності від того яка з подій сталася раніше. Отже, положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності. Щодо Паспорт споживчого кредиту відповідно до п. 14.1 Договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. У Паспорті споживчого кредиту до Договору № 310027797 від 30.04.2024 зазначена: інформація про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Зазначено, що дата надання інформації 30.04.2024 та є актуальною до 03.05.2024, містить прізвище відповідача ОСОБА_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором - 3453. В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 30.04.2024, зазначена загальна інформація про позичальника: паспортні дані; договір (оферта), № 310027797; дата укладення договору - 30.04.2024; персональні дані ОСОБА_1 , паспортні дані, місце реєстрації, місце проживання, ідентифікаційний номер, номер особистого електронного платіжного засобу (номер картки НОМЕР_12). Отже, заповненням заявки на кредит позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що повідомлення Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Щодо порядку проведення верифікації та ідентифікації особи позичальника під час укладання Кредитного договору. Ідентифікація особи проводиться шляхом отримання ідентифікаційних даних особи - Заявника, які ця особа передає при заповненні Заявки на Сайті: Верифікація особи Заявника/Позичальника проводиться шляхом становлення (підтвердження) особи (Заявника) через перевірку персональних даних такої особи, залишених під час заповнення Заявки, в бюро кредитних історій та, відповідно, звірки зазначених даних з даними отриманими від бюро кредитних історій. Перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Заявником/Позичальником в Заявці, проводиться відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів шляхом: використання технології ЗDSecure (MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa) шляхом направлення банком - емітентом на фінансовий мобільний номер Заявника в sms унікального коду, або використання технології Preauth, шляхом блокування на картковому рахунку Заявника певної суми (до 1 грн), до моменту введення її розміру в Заявку, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом. Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи. Щодо заповнення Заявки на отримання кредиту відповідачем. Заявкою на отримання грошових коштів в кредит є анкета встановленої ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" форми, інтегрована в інформаційно- телекомунікаційну систему ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Відповідно до якої позичальник вводить інформацію, яка дає можливість створити Особистий кабінет. Відповідно до алгоритму дій споживача та отримання грошових коштів в кредит, з метою отримання кредиту клієнт, ознайомившись з Правилами, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. До них входить: ПІБ, РНОКПП, номер платіжної карти, адреса реєстрації та проживання, номер паспорту, інформація ким виданий паспорт та дату його видачі, дата народження, засоби зв`язку (пошта, телефон). Важливо зазначити, що у відзиві на позовну заяву зазначені персональні дані відповідача, які збігаються з тими, які зазначені у Кредитному договорі та Заявці на отримання грошових коштів. Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах відповідача є вагомим доказом того, що саме ОСОБА_1 заповнював дану анкету-заявку. Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання Кредиту, а також бажаний спосіб отримання Кредиту. Рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Кредитодавцем на підставі обробки персональних даних Клієнта, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Клієнтом, чи отриманої Кредитодавцем з інших джерел. Кредитодавець має право відмовити Клієнту в наданні Кредиту без зазначення причини такої відмови. Таким чином, первісний кредитор - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику. Щодо довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі. Відповідно до Алгоритму порядку дій споживача в інформаційно- телекомунікаційній системі, з метою укладення електронного договору, споживач (надалі - "Позичальник") заходить на офіційний сайт moneyveo.ua або на сайти наших партнерів, в які методами API інтегрований весь функціонал офіційного сайту або в мобільні додатки Moneyveo та Veomini, які працюють на платформах IOS та Android, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Згідно із Алгоритмом, після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки "Продовжити", заявка на кредит надсилається на опрацювання інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства. У разі погодження Заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі всі істотні умови договору. Далі, інформаційно-телекомунікаційна система Товариства формує та надає Позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з Позичальником, шляхом підстановки у типовий договір, погоджений Національним банком України, введених Позичальником в Заявку на кредит даних. Індивідуальна частина договору є офертою Товариства, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Позичальник має можливість завантажити собі на персональній комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Кожен з Позичальників ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надає згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та натиснення іконки "відправити/ підписати". Зазначена іконка може стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та надсилається позичальникам в смс-повідомленні. ісля підпису Електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що позичальник надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Товариства щодо укладання кредитного Договору з позичальником. Після зазначених дій Договір між Товариством та Позичальником вважається укладеним і Товариство здійснює дії передбачені умовами укладеного Договору щодо перерахування коштів позичальнику на його банківський рахунок. Надана до матеріалів справи довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця (Додаток до позовної заяви №7), сформовано інформаційно-телекомунікаційною системою автоматично. Даний доказ є офіційним електронним документом, який систематизує та фіксує всю сукупність дій позичальника, здійснених ним у процесі укладення та виконання кредитного договору через відповідну інформаційно-телекомунікаційну систему. Зазначена довідка відповідає критеріям належності та допустимості доказів, передбачених статтями 76-77 ЦПК України, оскільки містить достовірну інформацію про всі дії Позичальника. Щодо правил надання грошових коштів у позику. Відповідно до п. 1.1. Дані Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" визначають порядок і умови надання Кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Кредитодавцем і Клієнтом. Ці Правила є пропозицією укласти Електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", розроблені відповідно до вимог ЦК України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист персональних даних", Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про електронний документа та електронний документообіг", Положення про визначення умов провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійних умов), затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2021 №27 та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг (Пункт 1.2. Правил). Правила розміщені Кредитодавцем на Сайті Кредитодавця, а також є доступними для ознайомлення в Інформаційно-телекомунікаційній системі при подачі Заявки (Пункт 1.3. Правил). Звертають увагу Суду, що згідно з Правилами надання грошових коштів у позику : Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту; Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних; За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника відповідно до стандартів відповідних платіжних систем. Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Таким чином, твердження про те, що відповідач не ознайомлена з умовами кредитування є безпідставними. Це зумовлено тим, що укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними Правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними. Крім того, споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про споживче кредитування". Таким чином, на момент укладення договору у відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, пропуск відповідачем встановленого законом строку для відмови від договору споживчого кредитування свідчить про його згоду з умовами договору та виключає можливість посилання на будь-які нібито виявлені розбіжності як на підставу для оспорювання договірних зобов`язань. Відповідачем не додано доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 310027797 від 30.04.2024 вимогам законодавства та про несправедливість його умов. Щодо достовірності платіжних доручень. Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. В матеріалах справи долучено документи № 50481d45-fb23-4676-8e9d-de67eedfc29d від 30.04.2024, № 856b3e73-8fdf-413a-beee-a9c28f793291 від 03.05.2024, № 2c0295e7-5331-446f-8ebe-91b3a004522a від 03.05.2024, з відмітками Товариства, з яких вбачається: ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у загальному розмірі розмірі 5 000,00 грн. безготівковим зарахуванням Moneyveo SFD Visa Transfer на платіжну картку-маска карти № НОМЕР_12 (який був зазначений особисто відповідачем при заповненні заявки на отримання грошових коштів кредит на сайті первісного кредитора); код отримувача 3579909150, код платника 38569246. Дані докази підтверджують наявність заборгованості та її розмір. Вищезазначені платіжні Доручення оформлене відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідно до Постанови від 29.07.2022 № 163 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг" форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги. Вказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, порядок видачі коштів в безготівковій формі Первинним кредитором не порушено. Зокрема, звертають увагу суду, що згідно абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, ощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. Приписами даної правової норми встановлено, що тільки у разі неможливості встановлення належного отримувача коштів банк має право не зараховувати кошти цьому отримувачу, а повернути кошти платнику. Таким чином, при перерахуванні коштів Банк повторно провів встановлення особи для зарахування коштів. Звертають увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежногопереказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві. Схожої позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.07.2008 по справі № 10/115/07. Щодо підтвердження факту перерахування кредитних коштів. Позивач надав беззаперечні докази того, що: саме Відповідач уклав договір з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"; кошти в загальному розмірі 5 000,00 грн. перераховано на карту відповідачу; а саме, до позовної заяви долучено платіжні доручення № 50481d45-fb23-4676-8e9d-de67eedfc29d від 30.04.2024, № 856b3e73-8fdf-413a-beee-a9c28f793291 від 03.05.2024, № 2c0295e7-5331-446f-8ebe-91b3a004522a від 03.05.2024 та документ, виданий та підписаний первинним кредитором, з якого вбачається, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" ініціювало платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових послуг вищезгаданої платіжної інструкції. Зокрема, з метою отримання додаткових доказів на підтвердження наступної інформації: належності платіжної картки № НОМЕР_12 відповідачеві; повного номеру платіжної картки № НОМЕР_12; факту зарахування коштів на картковий рахунок відповідача та ін., позивачем заявлено клопотання про витребування первинних документів разом з поданням позовної заяви у порядку визначеному статтею 84 ЦПК України. Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" надати відомості стосовно рахунків ОСОБА_1 . Відповідаем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ ФК "Ейс", а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Щодо доведеності розміру заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець надав відповідачу кредит. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений Кредитним договором строк не виконав. Відтак, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Варто звернути увагу Суду, що первинний кредитор та відповідач уклали Кредитний договір шляхом використання електронного підпису. З моменту накладення електронного підпису та підтвердження акцепту пропозиції (оферти) між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання. При цьому сторони погодили всі істотні умови Кредитного договору, зокрема: суму кредиту, строки його повернення, порядок нарахування та сплати процентів, права та обов`язки сторін, а також відповідальність за порушення умов договору. Відповідно до Кредитного договору № 310027797 від 30.04.2024 сторони погодили наступні умови: - Кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 3000 грн 00 коп. (три тисячі грн. нуль коп.) 30.04.2024 (що є датою надання кредиту). Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 7 (сім) днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (пункт 3.1.). Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (пункт 3.2.). На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором в період з 23.04.2024 по 20.08.2024, Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, що складає 1,5% за день користування таким Траншем. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем (пункт 8.3.). За період від дати видачі першого Траншу до 07.05.2024 (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за процентною ставкою 1,46 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 532,90 (п`ятсот тридцять дві цілих дев`ять десятих) відсотків річних (далі - Дисконтна процентна ставка) (пункт 8.5.1.). У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 07.05.2024 розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за ставкою 1,46 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 532,88 (п`ятсот тридцять дві цілих вісімдесят вісім сотих) відсотків річних, (далі - Індивідуальна процента ставка). Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку (пункт 8.5.2.). Продовження строку Дисконтного періоду, поновлення Дисконтного періоду, отримання Траншів в рамках встановленого Кредитного ліміту та настання відкладальних обставин нарахування процентів за базовою ставкою, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі строк дії Договору. Загальний розмір Кредиту, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього Договору (пункт 8.10.). Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (пункт 12.4.). Таким чином, алгоритм нарахування заборгованості узгоджений Кредитним договором. З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, проценти за користування кредитом поділяються на два види: "проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування". Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування у розмірі 59 834,73 грн. є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення скаржником строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Виходячи з наведених матеріалів справи та правової позиції Верховного Суду, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види. Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Наведене вище свідчить про наявність права на нарахування відсотків з розрахунку 547,50 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом після закінчення 7-ти денного строку Дисконтного періоду кредитування в порядку, передбаченому кредитним договором, з умовами якого позичальник був ознайомлений. Будь-яких застережень або зауважень з боку ОСОБА_1 щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від його підписання. Підписавши договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Процентна ставка за користування кредитними коштами була відповідачем погоджена, а виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19). За приписами пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Так, військовослужбовці та їх дружини (чоловіки), визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту відповідач на підтвердження проходження військової служби надав військовий квиток НОМЕР_2 , посвідчення НОМЕР_3 , Довідку Форми 5. У зв`язку з цим, позивачем подано заяву на зменшення позовних вимог. Отже, позивач стягує не 12 129,50 грн., а 5 000,00 грн. у зв`язку з перерахуванням процентів відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Щодо доведення факту відступлення права грошової вимоги. 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. 28.11.2019 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін. 31.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 викладеного в новій редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 укладено Додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (копія долучена до позовної заяви). 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (копії долучені до позовної заяви). Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру права вимог. Згідно п. 5.3.3. Фактор має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 11.06.2024 р. відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 288 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 8 073,50 грн. Наданий Витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до Фактора - ТОВ "Таліон Плюс". Таким чином, відповідно до положень вказаного Договору передача права вимоги здійснюється не за самим Договором факторингу, а в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. Тобто, Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 . Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із відповідачем підписаний між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" 11.06.2024, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року, що не суперечить закону.Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ "Таліон Плюс" згідно Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 288 від 11.06.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви долучено Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток №13). Отже, представник відповідача зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись конкретного кредитного договору № 310027797 від 30.04.2024, який, на його думку, на момент укладення договору факторингу не існував. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов`язувався передати Фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого включений кредитний договір № 310027797 від 30.04.2024, укладений 11.06.2024, тобто черездва місяці після укладення кредитного договору. Зазначений Реєстр прав вимог містить вичерпну індивідуалізацію щодо предмета договору та ціни. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже стало існувало. Перехід права вимоги за кредитним договором відповідно до договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024. 19.12.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 19/1224-01. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору. Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Предмет договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ). Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 19.12.2024 р. відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 629,50 грн. Отже, копії договору факторингу та витяг з Реєстру прав вимог № 1 від 19.12.2024 містить підпис сторін, які підтверджують укладання договору та перехід прав вимог від ТОВ "Таліон Плюс" до фактора ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс". Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ "Таліон Плюс" зі сторони ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" згідно Договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви долучено Платіжну інструкцію (Додаток 16). Перехід права вимоги за кредитним договором відповідно до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025. 15.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.9.3. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2028 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. На підтвердження переходу права вимоги до Позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025. Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в Додатку №1 (форма Реєстру Боржників) до цього Договору. Згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14 629,50 грн. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" зі сторони позивача згідно Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви долучено Платіжну інструкцію (Додаток 20). Зокрема, звертають увагу Суду на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", було узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимогина підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між первісним Кредитором та ТОВ "Таліон Плюс". Отже, слід виходити з обґрунтованості доводів позовної заяви щодо законності набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором № 310027797 від 30.04.2024 р., укладеним із відповідачем, враховуючи, зокрема те, що усі укладені договори факторингу пов`язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами Реєстру прав вимог або Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 30.04.2024 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 310027797 від 30.04.2024 передані ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на користь ТОВ "Таліон Плюс" та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином. Щодо оплати договорів факторингу зазначили, що чинне законодавство також не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати ним на користь попереднього кредитора заборгованості та інших платежів. В свою чергу, ст. 1077 ЦК України встановлено лише вимогу оплати договору факторингу, проте не встановлено терміну в який це має відбутись. Таку ж позицію висловив ВС України по справі № 905/306/17 у постанові від 02.11.2021. Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, принцип свободи договору надає сторонам можливість визначати умови укладеного договору за умови дотримання вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, а також принципів розумності та справедливості. Це означає, що сторони мають право на власний розсуд встановлювати моменти та умови переходу прав і обов`язків за договором, зокрема визначати час, коли право вимоги переходить від однієї сторони до іншої, незалежно від моменту фактичної оплати. Тобто, сторони можуть самостійно встановлювати момент переходу права вимоги, наприклад, у момент підписання Реєстру прав вимог або Акту прийому-передачі, навіть якщо оплата буде здійснена пізніше. Проте, Відповідач не звернув уваги на фактичні обставини справи, що розглядається. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів договорів, реєстрів боржників, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників. Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. передбачено момент набуття ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги - з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги. Аналогічні положення передбачені договором факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 (пункт 4.1). Договором № 15/07/25-Е від 15.07.2025 встановлено, що перехід права вимоги відбувається в момент підписання Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (пункт 1.2). Отже, умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу у цій справі не передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами. Договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Проте, на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, Позивачем разом з позовною заявою надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за Реєстром прав вимоги № 288 від 11.06.2024 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (Додаток № 13 до позовної заяви), Платіжна інструкція щодо сплати фінансування по Реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 (Додаток № 16 до позовної заяви), Платіжна інструкція щодо сплати фінансування по Реєстру Боржників до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 (Додаток № 20 до позовної заяви), що підтверджують фінансування на кожному етапі переходу права вимоги. Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості. З огляду на зазначене, акт звірки набуває значення належного доказу у підтвердження існування чи відсутності заборгованості між сторонами. Якщо акт звірки підписано сторонами без застережень і ним зафіксовано відсутність непогашених зобов`язань (нульове сальдо), такий документ слід розцінювати як підтвердження факту належного виконання сторонами взаємних обов`язків та відсутності фінансових претензій одна до одної. Саме у цьому полягає його основна мета - юридичне засвідчення відсутності заборгованості. Разом з тим, слід зазначити, що надання Позивачем актів звірки взаєморозрахунків у матеріали справи не є його процесуальним обов`язком, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, та витягами з відповідних реєстрів прав вимоги та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників. Таким чином, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги. Подані Позивачем договори факторингу, витяги з реєстру прав вимоги та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконує допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції Позивача. Щодо належності та допустимості доказів переходу права грошової вимоги. Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на наступні обставини: "Аналізуючи надані суду Реєстри прав вимоги вважаємо, що фактично вони не є належним доказом відступлення прав вимоги, оскільки є лише довідкою/ листом, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами, зазначені документи є лише суб`єктивним твердженням Позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах. Ці документи не є копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину . У цьому документі зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України." Проте, представник не зазначає, які саме вимоги закону порушено та якими нормами права він керувався. Варто наголосити, що Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в статті 10 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань. Крім того, реєстри прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України "Про захист персональних даних". Відповідно до цього закону, будь-яка обробка або передача таких даних можлива лише за згодою суб`єкта персональних даних або в межах чітко визначених правових підстав. У разі надання таких даних без правових підстав може виникнути загроза порушення прав осіб, чиї дані зазначені в реєстрі. Також важливо враховувати, що Закон України "Про інформацію" захищає конфіденційну інформацію, до якої належать дані про особу, умови її зобов`язань чи взаємодії із фінансовими установами. Цей закон встановлює, що доступ до такої інформації має бути обмежений та може здійснюватися виключно уповноваженими особами. Особливу увагу варто звернути на те, що чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. Важливо також зазначити, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання. З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України. На підтвердження передання первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав Витяг з реєстру прав вимоги № 288 від 11.06.2024 року, який укладений між сторонами на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Даний витяг оформлений у фізичній формі та має усі необхідні реквізити, а саме: форму, назву, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами. Дані, зазначені в наданому Витягу, достатні для умов п.4.1. договору факторингу та відповідають вимогам, встановленим законодавством України. Щодо копії Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 та скан-копії Витягу з Реєстру Боржників до договору № 15/07/25-Е від 15.07.2025, оформлених у фізичній формі, вони також мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами. Варто зазначити, що дані станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування містяться у Кредитному договорі №310027797 від 30.04.2024 (Додаток №3 до позовної заяви, Розрахунках заборгованості наданих ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" (Додатки №21, №22). Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", і наступні переходи прав вимоги до останнього кредитора - ТОВ "ФК "ЕЙС". Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідачем. Позивач не погоджується з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані витребуванням доказів проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 2., 3., ч. 3. ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір таких витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес та поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо Так, відповідно до п. 6. ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладасться на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат". Як доказ понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача, додає до матеріалів Договір про надання правової допомоги від 31 березня 2025 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордера №21 від 31 березня 2025 року, детальний опис наданих послуг. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чином, розподіляючи витрати, які понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, що наявні в матеріалах справи: розміри гонорару за надання правової допомоги за видами правової допомоги, опис послуг з вартістю наданих послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Варто зазначити те, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. За таких умов адвокат відповідача міг також довільно сформувати вартість своїх послуг, наприклад в сумі 30 000,00 грн. або 1 000,00 грн. Відтак, розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним, неспівмірно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Таким чином, вважають вимогу щодо стягнення правничої допомоги з ТОВ "ФК "Ейс" у розмірі 8 000,00 грн, є необґрунтованими та завищеними відносно складності справи. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивачем 20.08.2025 між Товариством (клієнт) та адвокатом укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (Додаток №24). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. Відповідно до умов Договору, а саме п.3.1 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Згідно з п.3.3. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025. Пунктом 3.4. передбачено, що після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Наданий адвокатським бюро Акт прийому-передачі наданих послуг долучений до позовної заяви (Додаток № 26). Вартість послуг, що надані відповідно до договору про надання правничої допомоги відповідають попередньому розрахунку, що входить до суми судових витрат. Витрати на професійну правничу складаються: - складання позовної заяви: 2 год.- 5 000,00 грн. - вивчення матеріалів справи: 2 год - 1000,00 грн; - підготовка адвокатського запиту: 1 год - 500,00 грн; підготовка та подача клопотань : 1 год - 500,00 грн. Таким чином витрати на професійну правничу допомогу становлять: 7 000,00 грн. У пункті Договору зазначено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта. Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Позивач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну да достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта.Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта. Тому на підставі вищевикладено просять позов задовольнити в повному обсязі.

22 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Тальчук П.І. через систему "Електронний суд" подала додаткові пояснення у справі, в яких просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ТОВ "ФК "Ейс" Сахарова О.І. 23.04.2026 через систему "Електронний суд" також подала додаткові пояснення, які просить врахувати при розгляді справи.

В судове засідання ТОВ "ФК "Ейс" Сахарова О.І. не з`явилася, однак 22.09.2026 через систему "Електронний суд" надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 , та його представник адвокат Тальчук П.І. не з`явилися, однак 22.09.2026 від адвоката Тальчук П.І. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Норми статтей 509, 623, 625 ЦК України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також статтями 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2024 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінінї № 310027797 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора КТТА, зокрема, 30.04.2024 о 11:18:23 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку ''Так'', що є підтвердженням підписання договору. (а.с. 15- 26)

Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога".

Згідно п. 2.3. договору, кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 3000 грн 00 коп. (три тисячі грн. нуль коп.) 30.04.2024 (що є датою надання Кредиту).

Згідно п. 7.1 договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 07.05.2024, а саме протягом 7 (сім) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Відповідно до п. 7.2 договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7.

Згідно п.7.3 договору кінцева дата повернення (виплата) кредиту - 30.05.2029.

Відповідно до п. 12.4. кредитного договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з паспортом споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до договору №310027797 від 30.04.2024 встановлено такі основні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія; сума (ліміт кредиту) від 5 000 грн; строк кредитування - до 1 826 днів (дисконтний період від 7 днів з можливістю продовженнята поновлення), мета кредиту - на споживчі потреби. (а.с. 13-14)

Згідно платіжного доручення № 50481d45-fb23-4676-8e9d-de67eedfc29d від 30.04.2025та платіжних доручень № 856b3e73-8fdf-413a-beee-a9c28f793291та № 2c0295e7-5331-446f-8ebe-91b3a004522a від 03.05.2024 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' перерахувало грошові кошти в сумі 3 000 гривень, 900 гривень та 1 100 гривень на банківську карту відповідача № НОМЕР_12. (а.с. 49-50)

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги у тому числі і за договором кредитної лінії № 310027797 від 30.04.2024. (а.с. 51-54)

28.11.2019 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №19, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.8.2 Договору в наступній редакції: "8.2 строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором". При цьому інші умови договору залишилися без змін. (а.с. 56 зв. ст.)

31.12.2020 між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.2. цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором". (а.с. 57-60)

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. (а.с. 62)

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно. (а.с. 62 зв. ст.)

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. (а.с. 63)

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 288 від 11.06.2024 ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги за договором кредитної лінії № 310027797 від 30.04.2024, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості по основному боргу 5 000 гривень, 3 073 гривні 50 копійок заборгованість по відсотках, 2 500 гривень інші нарахування, 8 073 гривні 50 копійок загальна заборгованість та 2 350 гривень сума фінансування. (а.с. 64-65)

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ "Таліон Плюс" має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

19.12.2024 між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' укладено договір факторингу № 19/1224-01. (а.с. 67-70)

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Як вбачається з реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19 грудня 2024 року, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 310027797 від 30.04.2024 на загальну суму 14 629 гривень 50 копійок, в тому числі: заборгованість по основному боргу 5 000гривень, заборгованість по процентах 7 129 гривень 50 копійок та неустойка 2 500 гривень. (а.с. 72-73)

15 липня 2025 року ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 310027797 від 30.04.2024. (а.с. 75-78) Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року ТОВ "ФК "Ейс" набуло право вимоги за договором кредитної лінії № 310027797 від 30.04.2024, боржник ОСОБА_1 , сума боргу 14 629 гривень 50 копійок, 5 000 гривень прострочене тіло кредиту, 7 129 гривень прострочені відсотки, 2 500 гривень пеня, штрафи та 100 гривень - сума фінансування. (а.с. 81)

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка за договором кредитної лінії № 310027797 від 30.04.2024 заборгованість становить 14 629 гривень 50 копійок, з яких: 5 000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7 129 гривень 50 копійок - прострочена заборгованість за процентами та 2 500 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. Станом на 26.12.2025 ТОВ "ФК "Ейс" повідомляє, що заборгованість за кредитним договором не погашена. (а.с. 89-91)

Однак, разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому зазначив, що ні позивач, ні адвокат не мають можливості самостійно отримати необхідну інформацію та докази, що підтверджують факт зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, тому просив витребувати відповідну інформацію в банку - емітента АТ КБ "Приват Банк".

22 квітня 2026 року на виконання ухвали суду АТ КБ "ПриватБанк" надало інформацію, відповідно до якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону НОМЕР_8 на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_6 за період 30.04.2024 по 08.05.2024 був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Крім того, повідомляють, що по рахунку(ах) НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) було зарахування коштів на суму : 30.04.2024 зарахування переказу 3000.00 UAН; 03.05.2024 зарахування переказу 900.00 UAН та 03.05.2024 зарахування переказу 1100.00 UAН. Також додатково направили виписку у додатку по рахунку(ах) НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) за період з 30.04.2024 по 08.05.2024.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 Верховний Суд виснував щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та їх відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України "Про електронну комерцію".

Підписання кредитного договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додатків до нього, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача. Отже, суд вказує, що факт укладення кредитного договору саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за кредитним договором між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК Ейс".

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в кредитному договорі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України.

Отже, підписавши указаний кредитний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник, будучи попередньо ознайомленим із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, мав можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористався та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставив під сумнів умови кредитування, зокрема, розмір відсотків, у контексті їх несправедливості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позичальник, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодив істотні умови зобов`язання та допустив порушення його виконання.

Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 (справа № 917/1307/18) розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 12 129 гривень 50 копійок, з яких: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 7 129 гривень 50 копійок заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та 2 500 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Факт отримання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, доказів здійснення погашення кредиту відповідачем надано суду не було.

Однак, суд приймає до уваги заяву представника позивача ТОВ "ФК "Ейс" Сахарової О.І. про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується доказами наданими його представником адвокатом Тальчук П.І., а військовослужбовці та їх дружини (чоловіки), визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Таким чином, заборгованість відповідача становить 5 000 гривень.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Тальчук П.І. про те, що відступлення права вимоги за договорами факторингу до укладеного договору кредиту свідчить про недоведеність переходу права вимоги до позивача, щодо ненадання суду належним чином засвідчених витягів з Реєстрів прав вимоги, де зазначена інформація про відповідача та ненадання позивачем доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, суд оцінює критично та зазначає, що в кредитному договорі зазначено суму кредиту, детальний розпис його сукупної вартості, розмір процентних ставок, строк кредитування, строк дії договору, порядок розрахунків, та всі інші істотні умови, передбачені законодавством України.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами та наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 310027797 від 30.04.2024 у розмірі 5 000 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7 000 гривень, які підтверджуються: Договором про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с.92-93), додатковою угодою № 25771000466 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 04 лютого 2025 року (а.с. 14-15), витягом з акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 94), протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 93 зв. ст.), актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 95), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7073/10 (а.с. 96).

Крім того, при зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 36688 від 06 лютого 2026 року в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись вищевикладеним та статтями 259, 263-265, 268, 273, 280, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Ейс'' заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 310027797 від 30 квітня 2024 року в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Ейс'' судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Ейс'' понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6 кабінет 13, рахунок НОМЕР_9 в АТ "Універсал Банк", ЄДРПОУ АТ "Універсал Банк" 21133352, МФО 322001).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків : НОМЕР_10 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) .

Суддя Людмила ТОКАРЧУК