Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №149/1919/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1919/26

Провадження №2/149/1331/26

Номер рядка звіту 59

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М.В.,

при секретарі Поліщук Л.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 та просить визнати за ним право власності на спадкове майно. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_5 , який проживав в с. Слобода-Кустовецька Хмільницького району, після смерті якого до успадкування залишились житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 3,9334 га, що на території Крижанівської сільської ради. 25.09.2024 ОСОБА_5 склав заповіт яким земельну ділянку заповів позивачу. Житловий будинок в спадкову масу за заповітом не увійшов. Позивач позбавлений можливості його успадкувати за відсутності реєстрації права власності на нього. Крім того, на час смерті спадкодавця з останнім був зареєстрований брат позивача ОСОБА_2 . За наведених обставин, просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 12.06.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з"явились, подавши заяви про розгляд справи без їх участі. При цьому, позивач позовні вимоги підтримує, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позовні вимоги визнають та просять задоволити. Представник Уланівської сільської ради при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши докази, встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а.с. 6), який за життя склав заповіт, яким належну йому земельну ділянку площею 3,9334 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповів ОСОБА_1 (а.с. 11). Позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (а.с. 12,13,14)

ОСОБА_5 на день своєї смерті проживав та був зареєстрований в належному йому житловому будинку в АДРЕСА_1 разом з онуком ОСОБА_2 (а.с. 16, 17,18,19,20,21)

Дружина спадкодавця ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22)

За інформацією приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Вінницької Т.О. після смерті спадкодавця ОСОБА_5 заведено спадкову справу. Заяву про прийняття спадщини за заповітом подав ОСОБА_1 , дочки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 подали заяви про відмову від прийняття спадщини за законом, онук ОСОБА_2 , який зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем подав заяву про відмову від прийняття спадщини за законом (а.с. 46)

За змістом норм ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця (час відкриття спадщини).

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 380 ЦК України житловий будинок є об`єктом права власності.

Відповідно до положень чинного на той час ЦК УРСР 1963 року, Вказівок по порядку ведення погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 року № 11/5, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР 31.10.1975 року за № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки сільської ради, в т.ч. і виписки із погосподарських книг.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 03 серпня 2004 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, передбачала обов`язкову реєстрацію будинків у містах і селищах міського типу. У період чинності цієї інструкції до 13 грудня 1995 року державна реєстрація нерухомого майна не проводилася у сільській місцевості.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому, після його смерті, спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні доведено належність спадкового майна спадкодавцю, від прийняття спадщини інші спадкоємці відмовились, а позивач частково прийняв спадщину.

Керуючись ст.ст. 81,263,265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок за АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марина РОБАК