Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №128/4969/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 128/4969/25

Провадження №2/148/1005/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 вересня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (надалі ТОВ "Споживчий центр") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 19.05.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) №19.05.2025-10000133, за умовами якого:позичальнику було надано кредит у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.05.2025, на строк, вказаний у заявці; кредит надано строком на 168 дні; дата повернення – 02.11.2025; процентна ставка – «Стандарт», фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у Графіку платежів; процентна ставка – «Економ», фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»" комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 200 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 200 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі.

Натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 12120 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту; 5320 грн - проценти; 200 грн - комісія за надання кредиту; 600 грн - комісія за обслуговування кредиту; 2000 грн - неустойка.

Через дані обставини позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025 в розмірі 1210 грн, а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У матеріалах справи міститься відповідь на відзив, у якій представник просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Представник зазначив, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі та підписано з боку відповідача одноразовим ідентифікатором. Вказаний електронний правочин містить вичерпні персональні дані, які дозволяють ідентифікувати відповідача як сторону договору. Кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Заперечуючи факт отримання коштів, відповідач не надала суду виписки з банківського рахунку про рух коштів або про відсутність такого рахунку за спірний період. При цьому позивач, не будучи банківською установою, позбавлений можливості надати первинні банківські документи щодо рахунку відповідача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у справі. Крім того, представник зауважив, що нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24.01.2024, є правомірним та дозволеним чинним законодавством України.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. В матералах справи наявна заяву від нього, у якій він повідомив, що 20.07.2026 між ним та відповідачем договір про надання правової допомоги було розірвано. Також він долучив заяву відповідача, у якій вона просить розглянути справу за відсутності її представника, позов не визнає.

Згідно з наявним у матеріалах справи відзивом на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у позові в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення нею спірного договору та отримання кредитних коштів. Відповідач зазначає, що з 15.10.2022 року вона постійно перебуває на території Республіки Польща, після виїзду за кордон в Україну не поверталась, а тому в момент нібито укладення договору фізично не могла особисто оформити кредит чи купувати товари на суму 4000 грн.

Також вказує, що відомості в анкеті позичальника не відповідають дійсності, а зазначений у матеріалах справи номер мобільного телефону, хоча й належав їй раніше, на момент оформлення кредиту нею вже не використовувався, і їй невідомо, хто фактично отримував на нього смс-повідомлення та коди підтвердження. За твердженням відповідача, позивачем не надано доказів проходження нею електронної ідентифікації, а кошти на її рахунок не надходили. Додатково відповідач зазначає про нікчемність умов договору щодо сплати комісії та неправомірність нарахування неустойки в період дії в Україні воєнного стану. Крім того, відповідач повідомила, що 21.06.2026 року вона звернулася до Департаменту кіберполіції Національної поліції України із заявою про вчинення шахрайських дій, яка зареєстрована за № 496367.

Відповідно до ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19.05.2025між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено кредитний договір №19.05.2025-100001336 шляхом підписання заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 19.05.2025, про що свідчить копія даної заявки (а.с.13), копія відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025 (кредитної лінії) (а.с.13-14), копія Додатку до кредитного договору №19.05.2025-100001336 (кредитної лінії) від 19.05.2025 (а.с.14).

За умовами договору сторони погодили наступне:

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами:5355-28XX-XXXX-4720;

- сума кредиту - 4000 грн;

- строк на який надається кредит - 168 днів з дати його надання;

- дата повернення (виплати) кредиту) – 02.11.2025;

- процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у Графіку платежів;

- процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступними за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»;

- комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 2000 грн;

- комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 200 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом;

- неустойка - 40 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Даний договір було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е366.

ТОВ "Споживчий центр" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов кредитного договору, про що свідчить копія квитанції до платіжної інструкції №20227-1391-218771066 від 19.05.2025 про перерахування кредитних коштів в сумі 4000 грн за договором №19.05.2025-100001336(а.с.15).

Натомість відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала.

Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025 (а.с.8), вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 12120 грн, з яких: 4000 грн - основний борг; 5320 грн - проценти; 200 грн - комісія за надання; 200 грн - комісія за обслуговування; 2000 грн - неустойка.

У зв`язку з невиконанням відповідачем її зобов`язань за кредитним договором №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025 представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.1, 3-4, 7 та 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також аналога власноручного підпису.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ч.1-3 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, оскільки не надавала своєчасно ТОВ "Споживчий центр"грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 2000 грн, обґрунтовуючи правомірність її нарахування тим, що в результаті змін до Закону України "Про споживче кредитування", внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного врегулювання ринків фінансових послуг», якими п.6.1 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» було змінено, кредиторам за договорами укладеними з 24.01.2024 дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Між тим суд не погоджується з його доводами та вважає їх є хибними з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Відтак норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Слід зазначити, що спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

У постанові від 22.06.2021 в справі № 334/3161/17 Верховний Суд виснував, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Отже норми ЦК України є пріоритетними над нормами інших законів у вирішенні колізії між нормами, що регулюють однопредметні правовідносини.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, законодавець визначив, що на період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник є звільненою від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки. Тому її нарахування є незаконним.

Відтак правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 2000 грн немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо укладення кредитного договору, його підписання та отримання кредитних коштів , урахувавши доводи учасників справи та дослідивши кредитний договір, суд зазначає таке.

Твердження відповідача про те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, є безпідставними та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Слід зазначити, що особа, яка укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою персональних даних (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, банківська картка тощо). Відповідно до чинного законодавства, факт входу користувача до особистого кабінету, подання заявки, акцептування умов та підтвердження правочину через одноразовий ідентифікатор свідчать про її вільне волевиявлення на укладення договору.

Під час укладення кредитного договору відповідач самостійно надавала відомості, які її ідентифікують, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, а також дані платіжної картки. З боку відповідача договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора Е366. Зі свого боку позикодавець провів належну ідентифікацію та верифікацію клієнта - відповідача.

Суд узяв до уваги, що без отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на вебсайт фінансової установи за допомогою логіна й пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитодавцем та відповідачем не був би укладений. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19. Таким чином, укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

В силу приписів ст.204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається саме на відповідача.

Разом з тим відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що кредитний договір №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025, укладений між ТОВ "Споживчий центр" та нею, було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України або за відсутності вільного волевиявлення сторони.

Відтак, суд вважає встановленим той факт, що між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення. Підписуючи кредитний договір, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема: розмір та порядок надання кредиту, нарахування процентів, комісій за надання та обслуговування кредиту, строк дії договору, а також реквізити карткового рахунку для перерахування коштів.

Факт виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо видачі кредиту підтверджується дослідженою судом копією квитанції до платіжної інструкції № 20227-1391-218771066 від 19.05.2025 (а.с.15).

Суд враховує, що позивач не є банківською установою, а тому не має безпосереднього доступу до карткових рахунків клієнтів та позбавлений можливості самостійно надати первинні документи щодо руху коштів по них. Водночас відповідач, як володілець рахунків, має до них безперешкодний доступ.

Надана відповідачем копія виписки по картці, видана АТ КБ "ПриватБанк" від 10.07.2026 (а.с. 90), стосується картки № НОМЕР_1 , в той час як кредитні кошти, згідно з матеріалами справи, були перераховані на картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ "Сенс Банк". Відтак, зазначена виписка є неналежним доказом та не може слугувати підтвердженням обставин неотримання кредиту.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, відповідач не була позбавлена процесуального права надати виписку про рух коштів по рахунку саме тієї картки, на яку здійснювалось зарахування. Проте відповідач цим правом не скористалася, обмежившись запереченнями, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Твердження відповідача про нікчемність умов договору щодо сплати комісії не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються умовами кредитного договору та ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас доводи відповідача щодо неправомірності нарахування неустойки (штрафу, пені) в період дії в Україні воєнного стану є обґрунтованими, оскільки в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України споживач звільняється від такої відповідальності.

Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатила, тому суд приходить до висновку, що з неї, як позичальника, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025 лише в розмірі 10120 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту; 5320 грн - проценти; 200 грн - комісія за надання кредиту; 600 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 2022,66 грн (2422,40 х 10120/ 12120 = 2022,66) (а.с.15).

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.5 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", ст.1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст.4, 15, 207, 526, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження якого: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 , заборгованість за кредитним договором №19.05.2025-100001336 від 19.05.2025 в розмірі 10120 грн (десять тисяч сто двадцять гривень), з яких: 4000 грн - тіло кредиту; 5320 грн - проценти; 200 грн - комісія за надання кредиту; 600 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження якого: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 2022,66 грн (дві тисячі двадцять дві гривні шістдесят шість копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: