Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №135/1101/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1101/26

Провадження № 1-кп/135/166/26

ВИРОК

іменем України

23.09.2026 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ладижин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026020240000111 від 02.06.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижин Вінницька область, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (для проходження військової служби не призивався), несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи відповідно до постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.01.2025, що набрала законної сили 11.02.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В подальшому, ОСОБА_5 , умисно, достовірно знаючи про наявність даного рішення суду, та будучи ознайомлений із ним, з метою його невиконання в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість його виконання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України « Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням водієм Правил дорожнього руху, а також керуванні транспортним засобом без відповідних документів, що надають право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а саме 20.02.2025 о 22 год. 07 хв., ОСОБА_5 перебував по вул. Слобода в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області та керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_1 . Відносно ОСОБА_5 винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Крім того, 02.11.2025 о 10 годині, ОСОБА_5 перебував по вул. Соборній в м. Бар Вінницької області та керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_2 . За вказані дії, постановою Барського районного суду Вінницької області від 17.11.2025 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, 02.06.2026 о 09 год. 45 хв. працівниками відділення поліції № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області на підставі п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України» зупинено автомобіль ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 за порушення Правил дорожнього руху України, а саме: керування транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає встановленим зразкам або вимогам, за що відносно останнього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7299328 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність рішення судів, якими він позбавлений права керування транспортними засобами, діючи умисно, продовжував керувати транспортними засобами та неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що був притягнутий у встановленому законом порядку до адміністративної відповідальності, тим самим умисно не виконував постанови судів, які набрали законної сили, а саме: Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.01.2025 та Барського районного суду Вінницької області від 17.11.2025.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що дійсно керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами за обставин, викладених в обвинувальному акті, згоден з кваліфікацією своїх дій, у вчиненому щиро кається.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що інші учасники кримінального провадження також не оспорюють фактичні обставини провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 у справі «Девеер проти Бельгії» держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками, сумнівів у добровільності такої позиції в суду немає.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_5 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Виходячи з приписів ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є умисним нетяжким злочином.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_6 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до довідки про результати перевірки за відомостями інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 03.06.2026 убачається, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, вчинив умисний нетяжкий злочин, вину у вчиненні якого визнав та щиро розкаявся.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні, є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк один рік, зі звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та встановленням відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки на думку суду, призначення такого покарання матиме належний виховний вплив на обвинуваченого та буде сприяти його виправленню, призведе до позитивних змін в його особистості та формуванню у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 65-67 КК України, ст. ст. 337, 349, 370, 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 23.09.2026.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Ладижинський міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1