Окрема думка від 16 вересня 2026 р. у справі №757/32192/25-к — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1

у справі № 757/32192/25-к

(провадження № 13-54зво26)

Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) 17 вересня 2026 року розглянула заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами у порядку статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року.

За матеріалами справи Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року.

10 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою задовольнив клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_3 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 13 листопада 2025 року ухвалив остаточне рішення у справі «Івченко проти України» (заява № 10095/24 від 28 березня 2024 року).

У цьому рішенні Суд повторив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року), мовиться далі в рішенні, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Розглянувши всі надані йому матеріали, ЄСПЛ зазначив, що не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

Суд також зауважив, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цими скаргами.

ЄСПЛ констатував, що заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для її оскарження. За допущене порушення Суд присудив заявнику як відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4800 євро, які йому має сплатити держава-відповідач.

01 липня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати із заявою про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у справі № 757/32192/25-к за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України, у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, у справі «Івченко проти України» (заява № 10095/24 від 28 березня 2024 року) порушення Україною міжнародних зобов`язань при розгляді слідчим суддею клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_3 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року.

Велика Палата ухвалою від 17 вересня 2026 року відмовила у відкритті кримінального провадження за вказаною заявою та повернула її заявнику.

У цьому судовому рішенні зазначено, що Велика Палата ухвалами від 04 грудня 2025 року (провадження № 13-98зво25), від 17 грудня 2025 року (провадження № 13-109зво25), від 21 січня 2026 року (провадження № 13-8зво26) та від 01 квітня 2026 року (провадження № 13-31зво26) відмовила у відкритті провадження за заявами ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 , поданими в його інтересах, про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року. Цими ж ухвалами клопотання адвоката про зупинення виконання зазначеної ухвали слідчого судді залишено без розгляду. Попри це ОСОБА_2 повторно звернувся до Великої Палати із заявою про перегляд того самого судового рішення з тих самих підстав.

Водночас, мовиться далі в ухвалі від 17 вересня 2026 року, положеннями кримінального процесуального закону не передбачено можливості повторного звернення до Великої Палати з аналогічною за змістом заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку, визначеному главою 34 КПК. Ухвали Великої Палати про відмову у відкритті провадження за попередніми заявами є остаточними та оскарженню не підлягають. За таких обставин повторне звернення із заявою про перегляд того самого судового рішення з тих самих підстав не може бути предметом повторної перевірки в порядку глави 34 КПК. Отже, немає правових підстав для відкриття провадження за поданою заявою.

Мотиви викладення окремої думки

Не погоджуючись з ухваленим Великою Палатою судовим рішенням, вважаю за необхідне викласти окрему думку з таких міркувань.

Передусім нагадаю, що я висловив незгоду і з попередніми судовими рішеннями Великої Палати у цій справі, а саме з ухвалами від 04 грудня 2025 року, 17 грудня 2025 року, 21 січня 2026 року та 01 квітня 2026 року, якими було відмовлено у відкритті кримінального провадження за виключними обставинами за заявами адвокатки ОСОБА_4 , поданими в інтересах ОСОБА_2 .

Мої висновки ґрунтувалися на тому, що відповідно до частини першої статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили (частина перша статті 460 КПК України).

Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами встановлені у статті 462 КПК України, і, як видно зі змісту поданих в інтересах ОСОБА_2 заяв, цим вимогам заяви відповідали.

У них, крім іншого, йшлося про те, що ухвала слідчого судді, про перегляд якої ставиться питання, набрала законної сили і породжує правові наслідки, оскільки кримінальне провадження, на надмірну тривалість якого вказав ЄСПЛ, продовжується дотепер саме на підставі цієї ухвали.

За таких обставин я вважав, що згідно з вимогами статті 464 КПК України за заявами адвокатки ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , необхідно було відкрити кримінальне провадження за виключними обставинами, здійснити перегляд судового рішення за правилами, встановленими у статті 466 КПК України, а за наслідками перегляду постановити судове рішення у відповідності з вимогами статті 467 цього Кодексу.

Такої ж позиції я притримувався і при вирішенні питання про відкриття кримінального провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_2 , яку він подав 01 липня 2026 року.

На моє переконання, ця заява відповідає вимогам статті 462 КПК України, а ухвала слідчого судді, про перегляд якої ставиться питання, на момент подання заяви породжувала правові наслідки, оскільки кримінальне провадження, на надмірну тривалість якого вказав ЄСПЛ, продовжувалося саме на підставі цієї ухвали.

Ураховуючи наведене, а також те, що перегляд судового рішення у цій справі за правилами, встановленими у статті 466 КПК України, раніше не здійснювався, вважаю, що процесуальних перешкод для відкриття кримінального провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_2 у Великої Палати не було.

Суддя ОСОБА_1