Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №703/5246/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5246/26

2/703/3063/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Биченка І.Я.

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

представника позивача Горстки Я.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

установив:

ОСОБА_2 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 08 жовтня 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Під час шлюбу, а саме 29 липня 2014 року, вони з дружиною купили квартиру АДРЕСА_1 , яку зареєстрували на праві власності за відповідачем.

Вказане нерухоме майно позивач мав намір поділити у добровільному порядку, але на даний час сторони не досягли згоди щодо його поділу. А тому позивач просить суд в порядку поділу майна подружжя визнати за ним та відповідачем по справі право власності на вказану квартиру по 1/2 частині за кожним з подальшим внесенням змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 000 грн. витрат на правничу допомогу та сплачений судовий збір.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 26 серпня 2026 року.

Ухвалою від 26 серпня 2026 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду на 02 вересня 2026 року.

Ухвалою від 02 вересня 2026 року, постановленою в судовому засіданні, суд відклав розгляд справи на 14 вересня 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача.

У судове засідання, призначене на 14 вересня 2026 року, з`явилася представник позивача адвокат Горстка Я.В.

Відповідач про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала, хоча про місце, день і час розгляджу справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що сторона позивача не висловила своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу в судовому засіданні.

Представник позивача Горстка Я.В. підтримала позов ОСОБА_2 у повному обсязі та просила його задоволити з наведених у ньому підстав.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 08 жовтня 2011 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року, ухваленому по справі №703/6046/24, цей шлюб розірвано.

Сторони є батьками двох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, відповідно, серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 липня 2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу №818, виданий 29 липня 2024 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Леус Н.В.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, до складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі, яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18.

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 707/1359/16-ц).

З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Отже, спільне майно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі).

Суд зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.

Суд зазначає, що квартира, яка є предметом спору, є нерухомим майном. Так як її було придбано за договором купівлі-продажу в період шлюбу сторін, ураховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд уважає, що позов підлягає до задоволення в частині запропонованого позивачем варіанту поділу.

Щодо зазначення в рішенні суду необхідності подальшого внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням здійсненого судом поділу майна подружжя, то суд уважає, що вказана обставина не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення.

Так, згідно з п.9 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання права власності на нерухоме майно є самостійною і достатньою підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Схожий за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 31 липня 2026 ОСОБА_2 сплатив 4800 грн. 00 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й струмування від подання безпідставних позовів.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Правничу допомогу ОСОБА_2 у межах наведеної справи під час її розгляду в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області надавали адвокат Коробкова Г.О., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 21 липня 2026 року № 1165182, та адвокат Горстка Я.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 14 вересня 2026 року №1161698.

У позовній заяві розрахунок судових витрат ОСОБА_2 визначено у розмірі 15 000,00 грн., який складається із витрат на правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат до позовної заяви долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 14 липня 2026 року, укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Коробкова & ПРАВО»; копію акта від 24 липня 2026 року про надання послуг з професійної правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 14.07.2026 року; копію платіжної інструкції №@2PL095522 від 24 липня 2026 року.

Згідно з п.2.1 договору про надання правничої допомоги АБ «Коробкова & ПРАВО» в особі керуючого партнера, адвоката Коробкової Г.О., на підставі звернення клієнта прийняло на себе зобов`язання, в т.ч., з представництва інтересів клієнта у всіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації, в т.ч. місцевих судах, місцевих загальних судах під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного судочинства, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

Відповідно до п.4.1 цього договору розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо, а також конкретні види професійної правничої допомоги, які надаються адвокатом за цим договором визначаються за домовленістю сторін додатковій угоді до договору та конкретизуються в акті приймання-передачі виконаних послуг.

Як убачається з акту про надання послуг з професійної правничої допомоги АБ «Коробкова & ПРАВО» передало, а клієнт прийняв надані в межах договору про надання професійної правничої допомоги від 14.07.2026 правничі послуги, а саме: консультація та ознайомлення з матеріалами - 3 год. вартістю 5000 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини: Конституція України, Цивільний кодекс України, Цивільно процесуальний кодекс України, Сімейний кодекс України - 2 год. вартістю 2000 грн.; опрацювання судової практики - 2 год. вартістю 2000 грн.; складання позовної заяви - 3 год. вартістю 3000 грн.; участь у судових засіданнях (орієнтовно 2 судові засідання) - 2 год. вартістю 3000 грн. Загальна вартість наданих послуг з професійної правничої допомоги складає 15 000 грн.

Згідно з платіжною інструкцією ОСОБА_2 24 липня 2026 року сплатив АБ «Коробкова & ПРАВО» 15 000,00 грн. за правничу допомогу.

Аналізуючи обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу АБ «Коробкова & ПРАВО», суд ураховує наступне.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд ураховує, що питання поділу майна подружжя не потребує вивчення значної кількості нормативно-правових актів і судової практики, а правова позиція адвоката позивача є усталеною та послідовно напрацьованою в судах. Виконані адвокатом Коробковою Г.О. роботи для кваліфікованого юриста, яким є адвокат Коробкова Г.О., не передбачають складності та витрати значної кількості часу.

З урахуванням наведеного, обсягу наданих послуг, а також визначених частиною третьою статті 141 ЦПК України критеріїв, а саме обґрунтованості та пропорційності судових витрат, судуважає за доцільне стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку, на думку суду, є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 82, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4800 гривень 00 коп. сплаченого судового збору та 8000 гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.Я. Биченко