Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №914/571/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Справа № 914/571/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Турянської Оксани Богданівни

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Барабаша Олега Васильовича

про: стягнення 126 349,20 грн.,

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Барабаша Олега Васильовича

до відповідача (за зустрічним позовом): Фізичної особи-підприємця Турянської Оксани Богданівни

про: визнання недійсним договору,

представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Цукорник С.Г.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Турянської Оксани Богданівни до відповідача: Фізичної особи-підприємця Барабаша Олега Васильовича про стягнення 126 349,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

16.03.2026р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7568/26).

При цьому, 16.03.2026р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Барабаша Олега Васильовича до відповідача (за зустрічним позовом): Фізичної особи-підприємця Турянської Оксани Богданівни про визнання недійсним договору про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою на умовах оренди для розміщення транспортних засобів від 01.04.2025р.

Ухвалою суду від 23.03.2026р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду до спільного розгляду із первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/571/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено 22.04.2026р.

30.03.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на первісну позовну заяву (вх.№9030/26).

30.03.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№9037/26).

02.04.2026р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№9457 /26).

16.04.2024р. відповідач (за зустрічним позовом) звернувся до суду з клопотанням про продовження процесуального строку на подачу заперечення на відповідь на відзив.

21.04.2026р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив: продовжити Фізичній особі-підприємцю Турянській Оксані Богданівні строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 08.05.2026р.

07.05.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№12993/26).

Прокольною ухвалою від 20.05.2026р. суд ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 24.06.2026р.

22.06.2026р. на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№17661/26).

Позиції учасників справи:

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою на умовах оренди для розміщення транспортних засобів від 01.04.2025р. в частині здійснення своєчасної плати за надані послуги. Відповідно, позивач просить стягнути з відповідача:

126 349,20 грн., з яких: 113 450,00 грн. - основного боргу; 10 351,45 грн. – пені; 1 546,00 грн. - інфляційних нарахувань; 1 001,75 грн. - три відсотки річних.

Відповідач за первісним позовом вимоги позивача заперечив, покликаючись на те, що у позивача відсутнє право для звернення з позовною заявою, оскільки у нього відсутні будь-які речові права стосовно об`єкту оренди, його права жодним чином не порушені, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

Зустрічний позов обгрунтовано аналогічними підставами, зокрема, вказано на наступні обставини, які, за твердженням позивача за зустрічним позовом, мають місце.

-позивач не є ні власником, ні балансоутримувачем «конструктивних елементів», які згідно спірного договору надані відповідачу у тимчасове користування на умовах оренди;

-позивач не володіє необхідними повноваженнями та не має належних правових підстав надавати право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою на умовах оренди на земельній ділянці, яка йому не належить;

-замощення не є елементом благоустрою в розумінні ст.ст.13,21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»;

-вбачає самовільне захоплення земельної ділянки.

Таким чином, відповідач переконаний, що договір від 01.04.2025р. укладений особою, яка не мала права розпоряджатися майном, тому такий договір є недійсним з моменту укладення, оскільки порушує вимоги законодавства.

Відповідач за зустрічним позовом вимоги про визнання спірного договору недійсним заперечила, покликаючись на умови договору №01/04/25-1 від 01.04.2025р., який укладено між ним, як орендарем та Приватним підприємством Торгівельно-логістичний центр (орендодавець). Вказано на те, що саме за умовами цього договору має у тимчасовому платному користуванні частину окремого індивідуально-визначеного майна (елементу благоустрою - «Замощення», позначено на плані тех. паспорті літ II) площею 1000 м2, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 30. І згідно з п. 7.1.8. Договору, ФОП Турянська О.Б. має право здавати об`єкт оренди в суборенду/користування третім особам.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів, їх пояснень та матеріалів справи, суд встановив наступне:

01.04.2025р. між Приватним підприємством Торгівельно-логістичний центр (орендодавець) та ФОП Турянською Оксаною Богданівною (орендар) було укладено договір оренди №01/04/25-1 від 01.04.2025р., відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування «Об`єкт оренди» - частину окремого індивідуально-визначеного майна (елементу благоустрою - «Замощення» позначено на плані тех. паспорті літ II) площею 1000 м2, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 30.

Відповідно до п. 2.1. Договору, об`єкт оренди надається для використання у підприємницькій діяльності Орендаря по розміщенню на об`єкті майна, в тому числі транспорту, техніки, збірно-розбірних конструкцій, обладнання, інших матеріальних ресурсів.

Згідно з п. 7.1.8. Договору, ФОП Турянська О.Б. має право здавати об`єкт оренди в суборенду/користування третім особам.

Договір вважається укладеним з моменту підписання та діє до 31 грудня 2026 року включно. (п. 4.1. Договору).

01.04.2025р. між ФОП Турянською Оксаною Богданівною (виконавець) та ФОП Барабашем Олегом Васильовичем (користувач) укладено Договір про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою на умовах оренди для розміщення транспортних засобів.

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець зобов`язується надати «Користувачу» право на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (частиною «Замощення» позначено літ ІІ за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30) на умовах оренди для розміщення майна Користувача: 6 (шести транспортних засобів) та 3 (трьох) збірно-розбірних конструкцій (надалі «Об`єкти»), а Користувач зобов`язується своєчасно здійснити оплату за надані послуги.

Також, умовами договору передбачено, що Користувач вступає у тимчасове користування Об`єктом з моменту підписання цього Договору (п. 1.3.)

Пунктом 2.4 Договору визначено наступні Обов`язки «Користувача»: щомісячно до 5 (п`ятого) числа поточного місяця сплачувати «Виконавцю» за тимчасове користування конструктивними елементами плату згідно виставленого рахунку/акту наданих послуг у сумі з розрахунку 1300,00 грн. (одна тисяча триста) гривень за розміщення одного транспортного засобу та збірно - розбірної конструкції. Форма розрахунків: безготівкова шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або готівкою в касу Виконавця.

Якщо Користувач протягом 1 (одного) календарного дня не підписує наданий Виконавцем акт приймання-передачі наданих послуг і не надає письмової мотивованої відмови у прийнятті послуг, послуги вважаються прийнятими. В оплату не входять інші експлуатаційні послуги, в тому числі електроенергія, що оплачується окремо на підставі виставленого рахунку.

Місячний платіж може змінюватися з ініціативи Виконавця, про що Користувач має бути повідомлений за 1 місяць до дати зміни місячного платежу за тимчасове розміщення об`єктів (пункт 2.4 Договору).

Умовами укладеного Договору(пункт 2.5) передбачено, що Виконавець вправі змінити вартість послуг в односторонньому порядку.

Так, 23.09.2025р. ФОП Турянською О.Б. скеровано письмове повідомлення (лист з описом вкладеного за трек номером 7900400082843) про зміну вартості послуг з 01.11.2025р. року. Зокрема, з 01 листопада 2025 року місячна вартість послуг Виконавця за об`єкти, які розміщає ФОП Барабаш становить 20 800,00 грн. Вказаний лист отриманий ФОП Барабашем О. В. 30.09.2025р., що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укпошта».

Пунктом 5.1 Договору визначено його строк: останній набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2025 року.

За період з травня 2025 року по грудень 2025 року, ФОП Турянською О.Б. надано послуг на загальну суму 113 450,00 грн., що підтверджується Актами наданих послуг:

№128 від 31.05.2025 року на суму 12 000,00 грн. (лист з описом скеровано 06.06.2025р. року, трек номер 7900400061226) №156 від 30.06.2025 року на суму 12 150, 00 грн. (лист з описом скеровано 04.07.2025 року, трек номер 7900400066694) №203 від 31.07.2025 року на суму 11 850,00 грн. (лист з описом скеровано 01.08.2025 року, трек номер 7900400070934) №240 від 31.08.2025 року на суму 12 000,00 грн. (лист з описом скеровано 10.09.2025 року, трек номер 7900400078943) №274 від 30.09.2025 року на суму 11 850,00 грн. (лист з описом скеровано 03.10.2025 року, трек номер 7900400084269) №308 від 31.10.2025 року на суму 12 000,00 грн. (лист з описом скеровано 08.11.2025 року, трек номер 7900400098189) №339 від 30.11.2025 року на суму 20 800,00 грн. (лист з описом скеровано 04.12.2025 року, трек номер 7900400106459) №353 від 31.12.2025 року на суму 20 800,00 грн. (лист з описом скеровано 07.01.2026 року, трек номер 7900400112300).

Позивач за первісним позовом стверджує про те, що ФОП Барабаш О.В. взяті на себе згідно Договору зобов`язання не виконав, не оплативши вартості наданих послуг за період травень 2025 року – грудень 2025 року. Заборгованість ФОП Барабаш О.В. перед ФОП Турянською О.Б., за період травень 2025 року – грудень 2025 року становить 113 450,00 грн., про що складено Акт звірки взаєморозрахунків одноосібно.

Згідно п.3.1. Договору, за порушення п.2.4 Договору, Виконавець має право вимагати від Користувача сплати пені за прострочення оплати винагороди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевказані договірні та законодавчі положення, стверджуючи про факт прострочення зобов`язання щодо оплати наданих послуг, відповідачу за первісним позовом нараховано: пеню у розмірі 10 351,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 546,00 грн., три відсотки річних у розмірі 1 001,75 грн.

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, Фізична особа-підприємець Барабаш Олег Васильович вважає, що у Фізичної особи-підприємця Турянської Оксани Богданівни відсутні повноваження на укладення спірного договору. Вказані обставини стали підставою для звернення з зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 01.04.2025р.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних та зустрічних позовних вимог, суд керується наступним.

Підставою первісного позову є невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором 01.04.2025р.

Оскільки для справи має вирішальне значення дійсність або недійсність спірного договору, суд вважає за необхідне надати правову оцінку аргументам Фізичної особи-підприємця Барабаша Олега Васильовича, які є підставою зустрічного позову.

Розглянувши зустрічний позов, суд дійшов висновку, що він не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вже було встановлено судом, відповідач за зустрічним позовом передав в оренду позивачу за зустрічним позовом майно, яке він, в свою чергу, орендує на підставі договору оренди майна №01/04/25-1 від 01.04.2025р., який укладено між ним, як орендарем та Приватним підприємством Торгівельно-логістичний центр (орендодавець).

За приписами ч.2 ст.761 Цивільного кодексу України, наймодавцем може бути особа, уповноважена на укладення договору найму.

Суд наголошує, що за умовами п. 7.1.8. Договору, ФОП Турянська О.Б. має право здавати об`єкт оренди в суборенду/користування третім особам.

На підставі умов зазначеного вище договору, скориставшись своїм правом на передачу у користування на правах оренди майна, відповідачем за зустрічним позовом було укладено з позивачем за зустрічним позовом договір від 01.04.2025р.

На підставі дослідженої судом інвентаризаційної справи, встановлено, що спірне бетонне покриття площею 2640 кв.м офіційно класифіковано, як «внутрішню споруду» приватного цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30. Згідно з допоміжною таблицею № 2 вказаної інвентаризаційної справи, об`єкт під літерою «ІІ» (Замощення) включено до Розділу І «Технічний опис і оцінка (переоцінка) внутрішньодворових споруд».

Суд відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність окремої реєстрації права власності на «Замощення літ. ІІ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як підставу для визнання договору недійсним чи неукладеним.

В силу приписів статті 186 Цивільного кодексу України, приналежність слідує за головною річчю. Оскільки за ПП «Торгівельно-логістичний центр» офіційно зареєстровано право власності на 3/4 часток нежитлових будівель (включаючи склад-ангар літ. Е-1 та операторну АЗС літ. К), право власності орендодавця автоматично поширилося на внутрідворову службову споруду замощення літ. ІІ, що забезпечеює експлуатацію цих будівель.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач за зустрічним позовом відповідно до вимог чинного законодавства та договору оренди майна №01/04/25-1 від 01.04.2025р. був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладання спірного договору.

Посилання позивача за зустрічним позовом в даному випадку на ст.ст.317, 319, 320 Цивільного кодексу України, суд вважає хибним, оскільки зазначені правові норми регулюють правовідносини щодо права власності, зокрема, поняття, зміст та здійснення права власності та не стосуються предмета спору у даній справі.

Суд зазначає, що згідно презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, вчинений правочин вважається правомірним та таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Суд зазначає, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно -здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладання договору, підлягають виконанню.

Договір оренди майна №01/04/25-1 від 01.04.2025р. є чинним, не оскаржувався та судом недійсним не визнавався.

Позивачем за зустрічним позовом даний факт не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у спорах про визнання договорів оренди недійсними позивач за зустрічним позовом повинен довести, а суд встановити наявність факту порушення суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом позивач взагалі не зазначив в чому саме полягає порушення вказаним оспорюваним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів та не зазначив про сам факт порушення правочином його прав та інтересів.

Оскільки судом встановлено наявне у відповідача за зустрічним позовом майнове право на укладання спірного договору, яке слідує з договору оренди майна, укладеного між Приватним підприємством Торгівельно-логістичний центр (орендодавець) та ФОП Турянською Оксаною Богданівною (орендар), який, на момент розгляду даної справи, є діючим та недійсним не визнавався, а також відсутність порушеного права позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є безпідставним, необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.

Розглянувши первісний позов, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ФОП Барабаш О.В. взяті на себе згідно Договору зобов`язання не виконав, не оплативши вартості наданих послуг за період травень 2025 року – грудень 2025 року. Заборгованість ФОП Барабаш О.В. перед ФОП Турянською О.Б., за період травень 2025 року – грудень 2025 року становить 113 450,00 грн

Факт наявності заборгованості на вказану вище суму відповідачем за первісним позовом не спростовано.

Відповідач за первісним позовом вимоги позивача за первісним позовом не спростував, належних та допустимих доказів, які свідчать про належне виконання своїх зобов`язань за договором щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів не надав. В матеріалах справи такі докази також відсутні.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач за первісним позовом визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати на суму 113 450,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10 351,45 грн., суд керується наступним.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3.1. Договору, за порушення п.2.4 Договору, Виконавець має право вимагати від Користувача сплати пені за прострочення оплати винагороди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом пеню за період травень 2025 року – грудень 2025 року (за кожен місяць окремо), яка складає 10 351,45 грн.

Перевіривши правомірність нарахування пені, судом встановлено, що позивач за первісним позовом надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає умовам договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення строків оплати заявлених платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищенаведене, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Враховуючи, що відповідач не оплатив в повному обсязі орендоване майно, з нього на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України підлягає стягненню 1 546,00 грн. інфляційних втрат та 1 001,75 грн. - 3% річних.

Враховуючи викладене, первісний позов є цілком обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача за первісним позовом, викладені ним у відзиві за первісну позовну заяву, оскільки вони повністю дублюють зустрічні позовні вимоги, щодо яких судом вже було надано правову оцінку вище.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем за первісним позовом сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1185 від 26.02.2026р. на суму 2 663,00 грн.

Враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на відповідача за первісним позовом слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (3328 х 0,8). Відтак, 0,60 коп судового збору є надмірно сплаченими та підлягають поверненню платнику за його відповідним клопотанням.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 2 662,40 грн., оскільки первісний позов підлягає задоволенню повністю, а витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом, оскільки у задоволенні зустрічного позов слід відмовити.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Барабаша Олега Васильовича (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Фізичної особи – підприємця Турянської Оксани Богданівної (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 126 349,20 грн. з яких:

113 450,00 грн. - основного боргу.

10 351,45 грн. - пені.

1 546,00 грн. - інфляційних нарахувань.

1 001,75 грн. - три відсотки річних.

та 2 662,40 грн. судового збору.

3.В задоволені зустрічного позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 23.09.2026р.

Суддя Король М.Р.