Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №914/795/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 Справа № 914/795/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши заяву представника відповідача-1: ОСОБА_1 (вх.№4218/26 від 11.09.2026р.)

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі: №914/795/26

За позовом: ОСОБА_2 , м. Львів

до відповідача-1: ОСОБА_1 , с. Вороняки, Львівська обл.

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія-2”, м. Золочів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Швець Ольга Володимирівна

про: визнання недійсним договору щодо передачі частки корпоративних прав, визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі, визнання недійсним рішення власників підприємства, скасування реєстраційної дії

Без участі сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Частиною восьмою статті 129 цього Кодексу встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При поданні відзиву до суду, представником відповідача повідомлено суд, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 60 000 грн. Остаточний розрахунок таких витрат разом із підтвердними документами буде подано до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Представником Відповідача до закінчення судових дебатів в засіданні було заявлено (про що зафіксовано у протоколі судового засідання), що розмір витрат на правову допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

11.09.2026 року через систему “Електронний суд” представником відповідача-1 подано заяву (вх.№4218/26 від 11.09.2026р.), в якому просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 34 000 грн.

Частиною третьою статті 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 14.09.2026 року заяву представника відповідача-1 ОСОБА_1 (вх.№4218/26 від 11.09.2026р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/795/26 прийнято до розгляду. Розгляд заяви проводити без повідомлення учасників справи. Позивачу подати пояснення на подану заяву відповідача-1, враховуючи ч.3 ст. 244 ГПК в 4-денний строк з моменту отримання ухвали суду. Судом повідомлено позивача про прийняття заяви про ухвалення додаткового рішення, доставленням ухвали суду до наявного електронного кабінету позивача 14.09.2026 року.

Станом на час розгляду заяви, клопотань про зменшення витрат відповідача чи їх заперечення до суду від позивача не поступало.

Аргументи сторін

Позиція відповідача-1 (заявника).

Просить у поданій заяві ” (вх.№4218/26 від 11.09.2026р.), вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 34 000 грн.

Позиція позивача.

Позивач своїм правом на подання процесуальних документів по розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не скористався. Заяв про зменшення витрат відповідача чи їх заперечення до суду від позивача не поступало.

Розглянувши подану заяву відповідача, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.127 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Конкретний перелік послуг, які надавались адвокатом відповідача-1 у даній справі визначено в Договорі № 1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року; Додатку №2 до Договору №1703/25 від 17.03.2025 року – Замовлення від 24.04.2026 року, Акті про надання правової допомоги за Договором №1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року (Замовлення від 24 квітня 2026 року) від 28 липня 2026 року на загальну суму 28 000,00грн.; Акті про надання правової допомоги за Договором №1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року (Замовлення від 24 квітня 2026 року) від 11 серпня 2026 року на суму 3 000,00грн.; Акті про надання правової допомоги за Договором №1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року (Замовлення від 24 квітня 2026 року) від 07 вересня 2026 року на суму 3 000,00грн.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, заявником надано: Ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Ортинською Наталією Володимирівною; копію платіжної інструкції від 08.09.2026; копію платіжної інструкції від 03.08.2026; копію акта про надання правової допомоги від 07.09.2026; копію акта про надання правової допомоги від 11.08.2026; копію акта про надання правової допомоги від 28.07.2026; копію замовлення від 24.04.2026 та копію договору про надання правової допомоги від 17.03.2025 року.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що отримання винагороди Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги визначається в замовлення до договору. При визначення розміру вартості послуг враховується положення визначені у п. 4.2. Договору.

Факт надання Заявнику послуг (правничої допомоги), перелік таких послуг – підтверджено Акті про надання правової допомоги за Договором №1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року (Замовлення від 24 квітня 2026 року) від 28 липня 2026 року на загальну суму 28 000,00грн.; Акті про надання правової допомоги за Договором №1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року (Замовлення від 24 квітня 2026 року) від 11 серпня 2026 року на суму 3 000,00грн.; Акті про надання правової допомоги за Договором №1703/25 про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року (Замовлення від 24 квітня 2026 року) від 07 вересня 2026 року на суму 3 000,00грн. Дані Акти наданої правничої допомоги містять детальний опис наданої правничої допомоги на загальну суму 34 000,00грн.

Стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України (розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи). Вказане положення відповідає приписам ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4.12 - 4.14 постанови ВС від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Від позивача заяви про зменшення витрат на правничу допомогу не надходило. Станом на час прийняття додаткового рішення по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, від позивача жодних заяв процесуального характеру до суду не надходило.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду виснувала (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 року №911/969/24), що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

Дослідивши обсяг наданих послуг адвоката відповідача, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, враховуючи відмову у позовних вимогах у даній справі, взявши до уваги предмет позову, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, відтак застосовуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за належне заяву представника відповідача задоволити частково та стягнути з позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При розгляді питання про стягнення витрат на правову допомогу судом враховано складність справи, завищену ціну розміру коштів за написання відзиву на позов та ознайомлення з позовом, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а відтак співмірним буде стягнення коштів у розмірі 30 000,00грн.

Керуючись ст.ст.129, 221, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника відповідача-1 ОСОБА_1 (вх.№4218/26 від 11.09.2026р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/795/26 - задоволити частково.

2. Стягнути з Савчук Марії Ярославівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 30 000,00грн. витрат на правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://revestr.court.gov.ua.

Суддя Коссак С.М.