Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №911/2111/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2111/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Центр" (Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична безпека" (Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород)

про стягнення 271 094,65 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю..

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК-Центр" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична безпека" про стягнення 220 962,40 грн, з яких: 161 805,00 грн заборгованості за Договором №ШТС/24-0013 суборенди нерухомого майна від 01.01.2024, 13 444,61 грн пені та 45 712,96 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

05.08.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 186 166,50 грн заборгованості за Договором №ШТС/24-0013 суборенди нерухомого майна від 01.01.2024, 10 115,80 грн інфляційних втрат, 37 646,46 грн пені та 37 165,89 грн 30% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Центр" прийнято до розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2024 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (суборендар) було укладено Договір № ШТС/24-0013 суборенди нерухомого майна, за умовами п.1.1 якого Орендодавець зобов`язується передавати у строкове платне користування нерухоме майно, вказане у Додатку № 1 до цього Договору (надалі – майно, об`єкт), а Суборендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно вносити плату за користування ним та інші платежі, передбачені Договором, і після припинення цього Договору повернути майно Орендодавцю в належному стані.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.12.2025) майно передається Суборендарю в користування на строк по 31.12.2026 включно.

Згідно з п.п. 3.1-3.2 Договору, за користування об`єктом Суборендар щомісячно вносить плату в розмір та розрахунок якої наведений в Додатку №1 до цього Договору. Розрахунок розміру плати за користування об`єктом та інших платежів, покладених цим Договором на Суборендаря, здійснюється Орендодавцем виходячи з розміру загальної розрахункової площі об`єкта, яка визначається шляхом коригування загальної площі об`єкта на коефіцієнт використання приміщень спільного користування. Коефіцієнт користування становить: для об`єктів офісного призначення (офіси, заклади торгівлі та громадського харчування і т.п.) – 1,1; для об`єктів промислового призначення (цехи, майстерні, склади, майданчики і т.п) -1,0.

Сторони у п. 3.5 Договору погодили, що плата за користування об`єктом вноситься Суборендарем наперед до 10 числа кожного поточного місяця, а компенсація вартості спожитих Суборендарем комунальних послуг і електроенергії та витрат Орендодавця на експлуатацію та утримання майна – до 10 числа місяця, наступного за місяцем у якому відповідні послуги були спожиті, а витрати понесені.

Для здійснення розрахунків за цим Договором встановлюється розрахунковий період – календарний місяць (п. 3.6 Договору).

Пунктами 3.8, 3.9 Договору встановлено, що платежі за цим Договором здійснюються Суборендарем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банківську установу на поточний рахунок Орендодавця. Витрати по перерахуванню грошових коштів несе Суборендар. Платежі, передбачені Договором сплачуються Суборендарем за весь строк користування Об`єктом, починаючи з дати приймання майна Суборендарем і закінчуючи датою фактичного повернення майна Орендодавцю, що оформлюється відповідними Актами передачі-приймання майна.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, об`єктом суборенди за Договором є складське приміщення №2 складу БМЗ, загальною площею 143,3 м2, який розташований за адресою: 07300, Україна, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1. Вартість плати за один місяць користування складає – 10 000,00 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору ( в редакції Додаткової угоди від 30.04.2025) вартість плати за один місяць користування складає – 12 180,50 грн.

Позивач зазначає, що починаючи з січня 2025 по червень 2026 за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 186 166,50 грн., на підтвердження чого надає копію Акту звірки взаємних розрахунків, копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач доказів сплати заборгованості за Договором або відсутності в нього обов`язку з такої сплати суду не надав.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 10 115,80 грн інфляційних втрат, 37 646,46 грн пені та 37 165,89 грн 30% річних.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за кожен день прострочення Суборендарем платежів покладених на нього цим Договором Суборендар, на вимогу Орендодавця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання Суборендарем грошового зобов`язання Суборендар, на вимогу Орендодавця, сплачує останньому проценти у розмірі 30% річних від простроченої суми, за весь період прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 30 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд Київської області, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична безпека" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1; ідентифікаційний код 40340840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Центр" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород вул. Шлюзова, буд.1; ідентифікаційний код 32700072) 186 166 (сто вісімдесят шість тисяч сто шістдесят шість) грн 50 коп. заборгованості, 10 115 (десять тисяч сто п`ятнадцять) грн 80 коп. інфляційних втрат, 37 646 (тридцять сім тисяч шістсот сорок шість) грн 46 коп. пені, 37 165 (тридцять сім тисяч сто шістдесят п`ять) грн 89 коп. 30 % річних та 3 253 (три тисячі двісті п`ятдесят три) грн 14 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов