Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №911/3951/25 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3951/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 613 547 828,39 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

Від позивача: Дігтяр М.М.

Від відповідача: Гаврись Я.Б.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 613 547 828,39 грн.

Ухвалою від 19.01.2026 відкрито провадження у справі № 911/3951/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 911/3951/25 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. Сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.04.2026.

У судовому засіданні 27.04.2026 оголошувалась перерва в розгляді справи на 07.05.2026

У судовому засіданні 07.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.05.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 613 547 828,39 грн., з яких: 424 181 016,00 грн. - 20 % процентів за користування коштами та 189 366 812,39 грн. - інфляційних, нарахованих на основну заборгованість у розмірі 706 968 360,00 грн. за період з 30.12.2022 (з наступного дня після нарахувань у справі № 911/2861/22) по 29.12.2025.

Відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 грудня 2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Постанова КМУ). Відповідно до пункту першого Постанови КМУ утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом») 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»).

Пунктом третім Постанови КМУ установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Державна реєстрація АТ «НАЕК «Енергоатом» та припинення ДП «НАЕК «Енергоатом» відбулася 11.01.2024, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додається до позовної заяви.

Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відокремлений підрозділ «Енергоатом- Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» з 11.01.2024 починає функціонувати як філія «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (позивач, філія «ВП «Енергоатом-Трейдинг»).

Між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ВП «Енергоатом-Трейдинг», Покупець) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (ПАТ «Центренерго», відповідач, Продавець) укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії від 16.02.2022 № 20/22-02-РДД/77-150-08-22-00547 (далі - Договір).

Предметом Договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатом аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі аукціонного свідоцтва № 03-ЕР-170122-15-1-2 від 17.01.2022 року та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

Умовами Договору передбачено наступне:

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску Відповідачем (Продавцем) та відбору Позивачем (Покупцем) електричної енергії. Перепродавати на РДН/ВДР можливо не більше 20% законтрактованого обсягу у кожній годині.

Графік відпуску/відбору електричної енергії на період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року визначено сторонами у Додатку № 1 до Договору за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.

Сторони домовилися, що обсяг електричної енергії, що підлягає відпуску за Договором (базове навантаження) становить 280 543 МВт*год загальною вартістю 706 968 360,00 гривень.

Інформація про джерела енергії, використані для виробництва електричної енергії зазначені у Додатку № 2 до Договору.

Під час виконання договірних зобов`язань сторони керуються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору відповідач (Продавець) зобов`язався відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а позивач (Покупець) - відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1 до Договору.

Продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/ відбору електричної енергії Покупцю у разі якщо собівартість виробництва електричної енергії у Продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії визначеної в цьому Договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) Продавцем.

Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) Продавець має право повідомити Покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску/відбору електричної енергії.

Сторони Договору зобов`язуються своєчасно у відповідності до Правил ринку здійснити реєстрацію узгоджених з урахуванням п. 2.1 обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач, згідно графіку у Додатку № 1.

Обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач оформляються Актами купівлі-продажу електричної енергії, підписаними уповноваженими представниками сторін у порядку, передбаченому п. 2.6 Договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100% всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим Договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску) протягом 2-х (двох) банківських днів з дати укладення цього Договору.

Умовами Договору (п. 3.4.) також передбачено, що у разі надходження від організатора аукціону - ТОВ «Українська енергетична біржа» на розрахунковий рахунок Продавця суми гарантійного внеску, внесеної Покупцем для участі в аукціоні, вказана сума гарантійного внеску після його фактичного надходження на розрахунковий рахунок Продавця зараховується Продавцем як оплата (часткова оплата) електричної енергії за останній місяць (період) відпуску/відбору згідно Договору. Покупець не пізніше 3 (трьох) банківських днів після надходження на розрахунковий рахунок Продавця суми гарантійного внеску, додатково перераховує Продавцю суму ПДВ у розмірі 20 % від сплаченого гарантійного внеску.

Оплата вважається належним чином здійсненою після того, як на користь Продавця з банківського рахунку Покупця в повному обсязі списано грошові кошти, що підлягають сплаті за електричну енергію відповідно до умов Договору (п.3.6).

На виконання вищезазначених умов Договору Покупець у лютому 2022 року здійснив оплату за електричну енергію, обсяг якої складає 280 543 МВт*год, вартістю 706 968 360,00 грн з ПДВ наступним чином:

11.02.2022 - гарантійний внесок Покупця від організатора аукціону (УЕБ) в розмірі 150 000 000,00 грн. (без ПДВ);

14.02.2022 - гарантійний внесок Покупця від організатора аукціону (УЕБ) в розмірі 95 475 125,00 грн. (без ПДВ);

16.02.2022 - платіж Покупця в розмірі 49 095 025,00 грн., що відповідає сумі податку на додану вартість за ставкою 20% вартості електричної енергії, яка дорівнює гарантійному внеску;

16.02.2022 - платіж Покупця в розмірі 412 398 210,00 грн. (з ПДВ).

Дані обставини підтверджуються листами ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» від 14.02.2022 № 24/535, від 15.02.2022 № 24/558 та випискою з банківського рахунку.

Однак, відповідач в односторонньому порядку відмовився від відпуску електричної енергії Позивачу, посилаючись на умови пункту 2.1 Договору.

Так, ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» листами від 30.08.2022 № 24/2112, від 29.09.2022 № 24/2404 та від 26.10.2022 № 24/2629 повідомив ДП «НАЕК «Енергоатом» про зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії у відповідних обсягах за період з 01 жовтня 2022 по 31 грудня 2022, зазначивши, що відпуск електричної енергії не буде здійснюватися.

Умовами пункту 4.2 Розділу 4 Договору передбачено, що у разі наявності факту невиконання Продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення Продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), Продавець зобов`язується, у строк п`ятнадцять банківських днів з дати отримання від Покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок Покупця, грошові кошти, сплачені Покупцем на користь Продавця за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити Покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за Договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок Продавця до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивач направив відповідачу вимоги про необхідність повернення сплачених коштів за обсяги електричної енергії, що не були відпущені у відповідні періоди постачання та додатково вимагав сплатити 20% річних за користування коштами. Кошти підлягали сплаті протягом 15 банківських днів з дати отримання вимог (від 07.09.2022 № 50-12/2761, від 05.10.2022 № 50-22/3133, від 02.11.2022 № 50-12/3610).

Наведені вимоги направлялися на офіційну електронну адресу ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» kanc@centrenergo.com з накладенням кваліфікованого електронного ключа (КЕП) директора ВП «Енергоатом-Трейдинг» Маткіна В.М.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що сторони обмінюються інформацією за Договором шляхом направлення документів, що підписані уповноваженою особою Сторони, які направляються рекомендованим або цінним листом з описом вкладення/ особисто/поштовим оператором, в тому числі кур`єрською доставкою за поштовою адресою, вказаною у розділі 10 Договору, або шляхом направлення електронного повідомлення, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи сторони на електронну адресу, вказану у Розділі 10 Договору.

Умовами Договору (п. 4.3) передбачено, що у випадку невиконання Продавцем у встановлений строк свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів сплачених Покупцем, Продавець додатково сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно повернутих Покупцю грошових коштів за кожен день прострочення за весь період наявності прострочення. Сплата неустойки (пені та штрафу) за Договором не звільняє винну сторону від виконання основного зобов`язання.

Вимоги позивача про сплату коштів у визначені строки відповідач не виконав. У зв`язку з чим, позивачем були заявлені претензії до ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» на загальну суму 832 197 311,71 грн., з яких 706 968 360,00 грн. - основного боргу; 106 889 344,49 грн. - відсотків за користування коштами та 18 339 607,22 грн. - пені, які залишені без відповіді та задоволення.

30.12.2022 ВП «Енергоатом-Трейдинг» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення 1 068 095 584,93 грн. заборгованості за Договором. Позивач просив стягнути з відповідача 706 968 360,00 грн. основного боргу за неповернення відповідачем сплачених позивачем сум після відмови у відпуску електричної енергії, 123 315 024,83 грн. відсотків річних, 60 056 163,58 грн. пені та 177 756 036,52 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22 позовні вимоги ВП «Енергоатом-Трейдинг» до ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» 706 968 360,00 грн. основного боргу, 123 315 024,83 грн. відсотків за користування коштами, 14 298 250,30 грн. інфляційних втрат та 686 635,61 грн. судового збору. В іншій частині позову, а саме 60 056 136,58 грн. пені та 163 457 786,22 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі №911/2861/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.02.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» в частині оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України - закрито. Касаційну скаргу ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №911/2861/22 - залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22, судом видано наказ від 31.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу, виданого Господарським судом Київської області 31.10.2023 на примусове виконання рішення від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22 ро стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Судовий наказ пред`явлено на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

14.11.2023 старшим виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою Світланою Григорівною видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 (ідентифікатор доступу: Г11ВББ9А3ЕД9) з виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/2861/22.

Постановою від 14.11.2023 приєднано виконавче провадження № НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке веде відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою від 14.11.2023 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» або до припинення його приватизації.

Однак, ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» тривалий час не виконує рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2861/22, що набрало законної сили та на виконання якого відкрито провадження № НОМЕР_2.

Станом на день подання позовної заяви заборгованість у розмірі 706 968 360,00 грн. не погашено.

Відповідно до частини четвертої ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки заборгованість несплачена, рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22 не виконано, позивач нарахував та заявив у позові про стягнення з відповідача процентів та інфляційних втрат до повної сплати основного боргу у сумі 706 968 360,00 грн. з 30.12.2022 (з наступного дня після нарахувань у справі № 911/2861/22) по 29.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Позивач стверджує, що сторони погодили у п. 4.2 Договору розмір процентної ставки - 20 % річних, а також період нарахування - з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця до дати фактичного повернення.

Таким чином, з огляду на прострочення повернення оплати непоставленої електричної енергії відповідно до Договору та Додаткових угод, позивач здійснив донарахування відповідачеві 20 % процентів річних та інфляційних втрат на основну заборгованість у розмірі 706 968 360,00 грн. за період з 30.12.2022 до 29.12.2025 та заявив до стягнення у позові: 424 181 016,00 грн. - 20 % процентів за користування коштами та 189 366 812,39 грн. - інфляційних, нарахованих на основну заборгованість у розмірі 706 968 360,00 грн. за період з 30.12.2022 (з наступного дня після нарахувань у справі № 911/2861/22) по 29.12.2025.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував. В заперечення позовних вимог зазначив, що внаслідок дії форс-мажорних обставин, які виникли в період дії цього Договору, після його підписання, у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України та початком військової агресії проти нашої Держави, керуючись абз. 2 п. 2.1. Договору, ПАТ «Центренерго» зменшило відпуск електроенергії, відпуск/відбір електроенергії за Договором не здійснювався.

Щодо вимоги про стягнення 20 % річних за користування коштами, відповідач зауважив, що до моменту пред`явлення кредитором вимоги про повернення передплачених коштів, відповідне користування чужими грошовими коштами є правомірним і за нього нараховується плата на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України.

Відповідач посилається на те, що є неможливим одночасне нараховування процентів як за правомірне так і за неправомірне користування чужими грошовими коштами. А вказує на неправомірність нарахування позивачем 20 % за користування коштами одночасно з 3 % річних до моменту пред`явлення позову.

Також, на думку відповідача, укладений між сторонами Договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи кредиту, оскільки позивачем здійснювалась попередня оплата за електричну енергію, тому згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, а нараховані інфляційні втрати та 3 % річних мають бути списані позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як визначено ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, актів органів державної влади, органів влади або органів місцевого самоврядування; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для списання інфляційних та 20 % річних з посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки укладений між сторонами Договір є договором поставки електроенергії з визначеним порядком оплати і не підпадає під ознаки договору позики/кредиту.

Також суд не приймає посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання через дію форс-мажорних обставин, оскільки зобов`язання відповідача за Договором полягало у поставці електроенергії, зобов`язання ж з повернення передплачених коштів пов`язане з припиненням зобов`язання з поставки електроенергії, тому на таке зобов`язання не поширюються умови Договору щодо звільнення від відповідальності за прострочення виконання.

Відповідачем не обґрунтовано яким чином військова агресія російської федерації вплинула безпосередньо на обов`язок з повернення передплачених коштів, на які не було поставлено електроенергію за одностороннім рішенням самого відповідача.

В той же час, суд критично оцінює тлумачення позивачем змісту пункту 4.2 Розділу 4 Договору.

Умовами пункту 4.2 Розділу 4 Договору передбачено, що у разі наявності факту невиконання Продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення Продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), Продавець зобов`язується, у строк п`ятнадцять банківських днів з дати отримання від Покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок Покупця, грошові кошти, сплачені Покупцем на користь Продавця за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити Покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за Договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок Продавця до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України).

Відповідна умова пункту 4.2 Розділу 4 Договору передбачає обов`язок продавця, у строк п`ятнадцять банківських днів з дати отримання вимоги, повернути передплачені грошові кошти та сплатити покупцю за користування грошовими коштами проценти в розмірі 20 % річних, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України), у розумінні того ж п. 4.2. Договору, бо інше неможливо сплатити у строк п`ятнадцять банківських днів з дати отримання вимоги. Іншого окремого обов`язку щодо сплати 20 % річних зі змісту відповідного п. 4.2. Договору не вбачається.

До того ж ст. 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, що узгоджується з поняттям «правомірного користування», позаяк, відповідна норма ст. 536 Цивільного кодексу України не регулює відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Правову позицію щодо застосування норми ст. 536 Цивільного кодексу України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у Постанові № 910/14180/18 від 03.12.2021 зазначає, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 ЦК України проценти виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

При цьому, до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування.

Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима».

Тобто, за період «правомірного користування коштами» ПАТ «Центренерго» був зобов`язаний сплачувати відсотки передбачені договором (20 % річних), однак після порушення умов договору щодо повернення грошових коштів, тобто настання прострочення грошового зобов`язання та настання «неправомірного користування коштами» АТ «НАЕК «Енергоатом» втрачає право на нарахування ПАТ «Центренерго» процентів передбачених договором (20% річних), та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (3% річних).

У зв`язку з чим, судом досліджено матеріали справи № 911/3951/25 та встановлено, що у ПАТ «Центренерго» виник обов`язок повернути попередню оплату відповідно до п. 4.2 Договору у термін п`ятнадцять банківських днів з дати отримання від АТ «НАЕК «Енергоатом» вимоги в письмовій формі про повернення коштів.

Як зазначає АТ «НАЕК «Енергоатом» у позові, ним були направлені ПАТ «Центренерго» вимоги повернути попередню оплату, а саме вимоги № 50-12/2761 від 07.09.2022, № 50-22/3133 від 05.10.2022, № 50-12/3610 від 02.11.2022 про необхідність повернення сплачених коштів у розмірі 706 968 360,00 грн.

В ході розгляду основного позову про стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» боргу у справі № 911/2861/22, у рішенні Господарський суду Київської області № 911/2861/22 від 25.04.2023 суд констатував, що строк у 15 банківських днів за всіма вимогами закінчився 23.11.2022, відповідно почалось прострочення виконання відповідачем свого обов`язку повернути всі сплачені позивачем у якості передоплати кошти.

З наведених підстав суд також дійшов висновку про відсутність прострочення до 23.11.2022 та відмовив у стягненні інфляційних за відповідний період. Тобто, встановлені судом обставини щодо настання строку повернення коштів та початку прострочення, покладені в основу судового рішення у справі № 911/2861/22 і мають преюдиційне значення для даної справи.

Отже, у ПАТ «Центренерго» обов`язок щодо сплати 20 % річних за «правомірне користування коштами», відповідно до п. 4.2 Договору тривав саме до 23.11.2022. А з 24.11.2022, з моменту порушення умов Договору щодо повернення грошових коштів та настання прострочення виконання грошового зобов`язання «неправомірного користування коштами», АТ «НАЕК «Енергоатом» втрачає право на нарахування продавцю ПАТ «Центренерго» процентів (20 % річних передбачених Договором), одночасно набуває право на нарахування та стягнення процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (3 % річних), в тому числі відповідно до висновків Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду викладених у Постанові № 910/14180/18 від 03.12.2021.

Оскільки відповідним п. 4.2. Договору встановлено право продавця у будь-який момент, після невиконання відповідачем зобов`язання з поставки електроенергії, вимагати повернення передплачених грошових коштів протягом 15 банківських днів та вимагати сплати процентів за відповідне користування грошовими коштами в розмірі 20 % річних за період з дати фактичного перерахування коштів до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України), тобто за період «правомірного користування», ст. 693 Цивільного кодексу України у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки регулює випадки саме порушення зобов`язання щодо поставки передплаченого товару.

Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, наведений у п. 4.2. розмір відсотків стосується саме нарахувань у розумінні статті 536 Цивільного кодексу України (про що чітко застережено у відповідному п. 4.2. Договору), відповідно такий розмір процентів не є визначенням іншого розміру у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 20 % річних, нарахованих за період з 30.12.2022 (після 23.11.2022) до 29.12.2025 у сумі 424 181 016,00 грн. не підлягає задоволенню.

В той же час, з огляду на фактичні обставини спору, заявлена позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вимога про стягнення 189 366 812,39 грн. інфляційних втрат правомірна і підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані у частині інфлційних втрат, тому підлягають чатковому задоволенню у сумі 189 366 812,39 грн. У решті вимог про стягнення 424 181 016,00 грн. 20 % ріочних за користування чужими грошовими кошщтами позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання нараховувати відповідачу інфляційні втрати та 20 % річних за весь період прострочення по дату повного погашення боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначено, що за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті. Правила частини 10 статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

За наведених обставин, клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки у даній справі не розглядалось та не вирішувалось питання про стягнення основного боргу, що є однією із умов застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Норма ч. 5 ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право, а не обов`язок суду встановлювати судовий контроль. Тобто, вирішення питання про встановлення судового контролю на стадії ухвалення рішення передбачає наявність виняткових обставин та доведення неефективності загальних процедур виконання рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для захисту прав стягувача.

Як свідчать обставини спору у справі, позовні вимоги задоволені судом частково щодо стягнення інфляційних, які нараховані на суму боргу, стягнуту за рішенням суду в іншій судовій справі, тобто є похідними. Відповідно, питання про ефективність засобів виконання рішення, необхідних для захисту прав стягувача, має в чергу вирішуватись у відповідній справі про стягнення основного боргу. Передчасне встановлення судового контролю у похідній справі може виявитись процесуально обтяжливим та призводити до плутанини під час застосування заходів примусового виконання рішення.

За наведених обставин, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення на стадії його ухвалення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) 189 366 812,39 грн. інфляційних та 261 679,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.09.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін