Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №904/561/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Дніпро

Справа № 904/561/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів суддів: Стефанів Т.В., Демчини Т.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26 (суддя Рудь І.А.)

за позовом Акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 114 532 грн 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» штраф у розмірі 114 532 грн 92 коп. за неналежне виконання умов договору про закупівлю № 13/3103-МТР/25 від 16.06.2025 в частині непоставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Укрнафта» (покупець) та ТОВ «ОК Данаприс» (постачальник) було укладено договір про закупівлю № 13/3103-МТР/25 від 16.06.2025, за яким постачальник зобов`язався здійснити поставку фторопласту та поліаміду на загальну суму 763 552,80 грн протягом 60 календарних днів з дати підписання договору, тобто до 16.08.2025. Постачальник не дотримався умов договору та не здійснив поставки товару покупцю, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 6.1 договору нараховано штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, що становить 114 532 грн 92 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 35а, код ЄДРПОУ 42956110) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 114 532 грн 92 коп. штрафу та 2 662 грн 40 коп. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір про закупівлю № 13/3103-МТР/25 від 16.06.2025, за умовами якого постачальник зобов`язався здійснити поставку фторопласту та поліаміду на загальну суму 763 552,80 грн протягом 60 календарних днів з дати підписання договору. Кінцевим строком поставки товару є 16.08.2025. Суд встановив, що відповідач не надав доказів поставки товару у встановлений договором строк, доводи позивача не спростував, відзиву на позов не подав, контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив. Суд першої інстанції, посилаючись на статті 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 599, 610, 611, 626, 655, 662, 663, 664, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 114 532 грн 92 коп. на підставі п. 6.1 договору, оскільки має місце прострочення виконання зобов`язання з поставки товару. Судовий збір покладено на відповідача відповідно до статті 129 ГПК України.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:

1. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Укрнафта» до ТОВ «ОК Данаприс» про стягнення штрафу у розмірі 114 532,92 грн відмовити в повному обсязі.

2. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість повного скасування штрафних санкцій, змінити рішення в частині розміру стягнення, застосувавши статтю 233 ГК України та частину 3 статті 551 ЦК України, та зменшити розмір штрафу на 99% - до 1 145,33 грн.

3. Визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити надані разом із апеляційною скаргою докази до матеріалів справи.

4. Зупинити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та дію наказу від 12.05.2026 у справі № 904/561/26 до закінчення перегляду в апеляційному порядку.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ОК ДАНАПРИС» зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права щодо припинення зобов`язання і звільнення боржника від відповідальності внаслідок дії обставин непереборної сили.

Скаржник посилається на те, що 17.07.2025, тобто до закінчення встановленого договором строку поставки - 16.08.2025, унаслідок влучання ворожого безпілотного літального апарата та спричиненої ним пожежі було знищено орендовані відповідачем складські й адміністративні приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 5, а також товарно-матеріальні цінності, зокрема товар, підготовлений для поставки позивачу за договором про закупівлю від 16.06.2025 № 13/3103-МТР/25. На підтвердження цих обставин відповідач посилається на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.07.2025 № 22025040000001163, акт про пожежу від 17.07.2025, складений ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, та акт інвентаризації від 18.07.2025 № 4.

На переконання апелянта, фізичне знищення товару внаслідок збройної агресії Російської Федерації об`єктивно унеможливило виконання зобов`язання з його поставки та свідчить про припинення такого зобов`язання на підставі статті 607 ЦК України. Відповідач вважає, що за відсутності його вини та з огляду на приписи статті 617 ЦК України і статті 218 ГК України він не може нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій за непоставку товару, знищеного до настання строку виконання зобов`язання.

Апелянт також стверджує, що сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним допустимим засобом підтвердження обставин непереборної сили, а їх наявність та вплив на можливість виконання конкретного зобов`язання можуть установлюватися судом на підставі сукупності наданих доказів. На думку скаржника, витяг з ЄРДР, акт органу ДСНС та акт інвентаризації належним чином підтверджують як факт знищення товару, так і безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між обстрілом та неможливістю його поставки.

Щодо недотримання передбаченого договором порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що виконати цей обов`язок у п`ятиденний строк було об`єктивно неможливо. За твердженням скаржника, внаслідок обстрілу було знищено адміністративні приміщення, комп`ютерну техніку, сервери, засоби зв`язку, первинну документацію, примірник договору та електронні носії кваліфікованих електронних підписів; один працівник підприємства загинув, інші особи отримали поранення, а доступ до території був обмежений у зв`язку з проведенням рятувальних та слідчих дій. У зв`язку із цим керівництво товариства займалося ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації та було позбавлене технічної і фактичної можливості своєчасно сформувати й направити позивачу повідомлення в установленому договором порядку.

На думку апелянта, невиконання обов`язку щодо повідомлення стало безпосереднім наслідком самої обставини непереборної сили, а тому позбавлення відповідача права посилатися на форс-мажор лише з підстав недотримання формальної процедури суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Скаржник вважає, що суд першої інстанції застосував надмірно формалізований підхід та не врахував надзвичайного характеру обставин, які унеможливили як поставку товару, так і своєчасне повідомлення позивача.

Крім того, відповідач наголошує, що припинення зобов`язання внаслідок об`єктивної неможливості його виконання відповідно до статті 607 ЦК України є самостійною правовою підставою, яка не залежить від виконання стороною договірної процедури повідомлення про форс-мажор. Оскільки, за доводами скаржника, зобов`язання з поставки припинилося 17.07.2025, правові підстави для нарахування штрафних санкцій за його невиконання відсутні.

Як альтернативну підставу апеляційної скарги ТОВ «ОК ДАНАПРИС» просить у разі встановлення підстав для притягнення його до відповідальності зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 99 % на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Наявність виняткових обставин скаржник обґрунтовує відсутністю своєї вини та умислу, знищенням підготовленого до поставки товару внаслідок обстрілу, відсутністю доказів заподіяння позивачу збитків, критичним фінансовим станом підприємства, значними майновими втратами та неспівмірністю заявленого штрафу з наслідками порушення зобов`язання.

Відтак апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та відмовити в задоволенні позову, а в разі відхилення основних доводів скарги - зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %.

Окремо скаржник заявив клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення та наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 до закінчення апеляційного перегляду справи. Клопотання мотивовано критичним фінансовим станом товариства після знищення його виробничо-складської бази, відсутністю вільних обігових коштів та ризиком припинення господарської діяльності в разі примусового стягнення 117 195,32 грн. За твердженням заявника, арешт рахунків унеможливить проведення розрахунків із контрагентами, виплату заробітної плати та сплату податків, а можливий у подальшому поворот виконання рішення не усуне спричинених цим негативних наслідків.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УКРНАФТА» заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Позивач зазначає, що між АТ «УКРНАФТА» та ТОВ «ОК ДАНАПРИС» укладено договір про закупівлю №13/3103-МТР/25 від 16.06.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити фторопласт та поліамід на загальну суму 763 552,80 грн. Відповідно до пункту 5.2 договору та пункту 3 Технічної специфікації строк поставки товару становив 60 календарних днів з дати підписання договору, у зв`язку з чим кінцевим строком поставки було 16.08.2025. Оскільки у встановлений договором строк товар поставлений не був, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Щодо посилань апелянта на об`єктивну неможливість виконання договору внаслідок знищення товарних запасів та офісного приміщення позивач зазначає, що такі обставини не спростовують відповідальності відповідача за порушення договірних зобов`язань.

АТ «УКРНАФТА» звертає увагу, що провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026, яка була доставлена до електронних кабінетів учасників справи. Водночас відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не подав відзиву на позов, не надав доказів на підтвердження своїх заперечень та не заперечував проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Доводи апелянта про відсутність доступу до підсистеми «Електронний суд» позивач вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що після знищення офісного приміщення та під час розгляду цієї справи судом першої інстанції відповідач продовжував брати участь у процедурах закупівель, що, на думку позивача, свідчить про наявність у нього доступу до мережі Інтернет, офісної техніки та електронного цифрового підпису, а також про продовження здійснення господарської діяльності.

Позивач наголошує, що відповідно до статей 13, 86, частини дев`ятої статті 165 та статті 236 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, та несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій, а у разі неподання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами. У зв`язку з цим АТ «УКРНАФТА» вважає, що суд першої інстанції правомірно вирішив справу на підставі наявних доказів та повно і всебічно дослідив її обставини.

Окремо позивач посилається на положення розділу 10 договору, якими сторони врегулювали порядок звільнення від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили. Зокрема, відповідно до пунктів 10.1 та 10.5 договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна довести їх настання та вплив на можливість виконання зобов`язань, а також невідкладно, але не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про такі обставини та їх вплив на виконання договору.

За твердженням позивача, відповідач у передбачений договором строк не повідомляв АТ «УКРНАФТА» про виникнення будь-яких обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Крім того, позивач зазначає, що надані разом із відзивом на апеляційну скаргу докази підтверджують продовження відповідачем господарської діяльності, участь у закупівлях, використання електронного підпису та укладення договорів на поставку товарів, що, на думку АТ «УКРНАФТА», спростовує доводи апелянта щодо неможливості участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

З огляду на викладене АТ «УКРНАФТА» просить апеляційну скаргу ТОВ «ОК ДАНАПРИС» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 - без змін, а судові витрати покласти на відповідача.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 визнано неповажними наведені ТОВ «ОК Данаприс» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26, апеляційну скаргу ТОВ «ОК Данаприс» залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

На виконання ухвали про залишення без руху апеляційної скарги, 08.06.2026 скаржник подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 поновлено ТОВ «ОК Данаприс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ОК Данаприс». Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/561/26. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Разом з апеляційною скаргою ТОВ «ОК Данаприс» подано клопотання про прийняття та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Разом з тим, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом та винесення оскаржуваного рішення. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

З огляду на викладене, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання сторонами таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд спору судом першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. ТОВ «ОК Данаприс» відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог до суду першої інстанції не подало.

Разом з апеляційною скаргою відповідач просить прийняти додаткові докази, а саме:

- договір №01/01-2 суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2024 року;

- розрахунок суборендної плати за користування Об`єктом суборенди по договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2024 року №01/01-2;

- акт приймання-передачі Об`єкту суборенди від 01.01.2024;

- додаткова угода №2 до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2024 №01/01-2 від 01.06.2025 року;

- розрахунок суборендної плати за користування Об`єктом суборенди по договору нежитлового приміщення від 01.01.2024 року №01/01-2 від 01.06.2025 року;

- акт приймання-передачі Об`єкту суборенди від 01.06.2025 року;

- акт приймання-передачі об`єкту суборенди від 21.07.2025 року;

- фото знищеного складу;

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.07.2025 № 22025040000001163;

- акт інвентаризації знищених унаслідок збройної агресії рф товарів, що перебувають на складі №4 від 18.07.2025;

- акт про пожежу від 17.07.2025, складеного ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області;

Отже, зазначені докази існували як на момент відкриття провадження у цій справі, так і на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 14.04.2026, що відповідає одній із необхідних передумов їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції, скаржник посилається на наслідки збройного обстрілу 17.07.2025, внаслідок якого було знищено виробничо-складські та адміністративні приміщення підприємства, комп`ютерну техніку, сервери, засоби зв`язку, первинну документацію та матеріальні носії кваліфікованих електронних підписів, а нормальну господарську й адміністративну діяльність підприємства істотно порушено.

Колегія суддів враховує, що факт збройного обстрілу, пожежі та знищення майна відповідача підтверджується саме тими документами, питання про прийняття яких порушено скаржником, та що зазначені обставини за своїм характером є надзвичайними і такими, що не залежали від волевиявлення відповідача.

При цьому колегія суддів бере до уваги заперечення позивача про те, що після подій 17.07.2025 відповідач продовжував здійснювати господарську діяльність, брати участь у процедурах закупівель та використовувати електронний підпис.

Водночас сама по собі можливість відповідача після надзвичайної події поступово відновити окремі напрями господарської діяльності не спростовує факту знищення його матеріально-технічної бази та документації і не є безумовним підтвердженням того, що протягом усього періоду розгляду цієї конкретної справи він мав реальну та безперешкодну можливість своєчасно сформувати правову позицію, відновити необхідні документи та подати їх до суду першої інстанції.

За встановлених у цій справі обставин саме наслідки збройного обстрілу, масштаб знищення майна та документації підприємства, порушення його нормальної адміністративної діяльності у сукупності свідчать про винятковість випадку у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України.

Колегія суддів також ураховує, що подані відповідачем докази не створені після ухвалення оскаржуваного рішення з метою формування нової доказової бази на стадії апеляційного перегляду, а стосуються подій липня 2025 року та безпосередньо пов`язані з обставинами виконання спірного договору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідачем доведено наявність виняткових обставин та причин, які об`єктивно перешкодили своєчасному поданню зазначених доказів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим клопотання ТОВ «ОК Данаприс» про прийняття додаткових доказів підлягає задоволенню, а подані разом з апеляційною скаргою докази - прийняттю до розгляду на підставі частини третьої статті 269 ГПК України.

21.05.2026 ТОВ «ОК Данаприс» було подано клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та дії наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/561/26 до закінчення перегляду справи в апеляційному порядку. Клопотання обґрунтовано загрозою повного припинення діяльності підприємства, катастрофічним майновим станом внаслідок ракетного обстрілу 17.07.2025, відсутністю вільних обігових коштів та тим, що примусове стягнення 117 195,32 грн повністю паралізує розрахунки з контрагентами, унеможливить виплату заробітної плати та сплату податків, що призведе до незворотного банкрутства підприємства ще до моменту розгляду справи судом апеляційної інстанції. Скаржник посилається на частину 1 статті 332 ГПК України та пункт 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши клопотання ТОВ «ОК Данаприс» про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та дії наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі №904/561/26 до закінчення апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 ГПК України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у разі поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 ТОВ «ОК Данаприс» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та відкрито апеляційне провадження у справі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню.

Отже, законодавством передбачено спеціальний процесуальний механізм зупинення виконавчого провадження у разі поновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги до розгляду, реалізація якого покладається безпосередньо на виконавця та не потребує постановлення судом апеляційної інстанції окремого судового рішення про зупинення виконання виданого судом першої інстанції наказу.

Оскільки питання зупинення виконавчого провадження на час апеляційного перегляду врегульовано статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для окремого задоволення заявленого клопотання на цій стадії апеляційного провадження колегія суддів не вбачає.

За таких обставин клопотання ТОВ «ОК Данаприс» про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та дії наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі №904/561/26 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

Між Акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» (далі – постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю № 13/3103-МТР/25 від 16.06.2025 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предмет закупівлі: Фторопласт, поліамід (надалі за текстом - «Товар»).

На умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

Номенклатура, кількість, ціна Товару визначені у Специфікації до даного Договору, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація) (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна Товару в Договорі визначається в національній валюті Україні та вказується у Специфікації.

Всі витрати Постачальника, понесені ним у зв`язку з виконанням цього Договору, включаються у ціну Товару, Покупець додатково не відшкодовує ніяких витрат (п. 3.2 договору).

Загальна ціна Договору становить - 636 294,00 грн (шістсот тридцять шість тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 00 копійок), ПДВ (20%) - 127 258,80 грн (сто двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 80 копійок), разом з ПДВ - 763 552,80 грн (сімсот шістдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві гривні 80 копійок) (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору платежі за даним Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Розділі 18 цього Договору.

Порядок оплати Товару:

Покупець здійснює авансовий платіж, що складає 20 % від ціни Договору, у сумі 127 258,80 грн (сто двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 80 копійок), у т.ч. ПДВ (20%) - 25 451,76 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня 76 копійок), разом з ПДВ - 152 710,56 грн (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот десять гривень 56 копійок) протягом 10 робочих днів з дати отримання від Постачальника оригіналу рахунку (п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору).

Остаточний розрахунок за Товар здійснюється Покупцем шляхом оплати вартості переданого Товару, з урахуванням суми авансового платежу протягом 30 календарних днів після здійснення процесу приймання за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень), передбачених умовами розділу 6 цього Договору, з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної(-их) видаткової(-их) накладної(-их) (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) або акту(-ів) приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України) (п.п. 4.2.2 договору п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки, умови поставки (у тому числі які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2020»), орієнтовне місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються в Технічній специфікації. Про точне місце поставки Товару Покупець письмово повідомляє Постачальника протягом 5 робочих днів з дати підписання цього Договору.

Строк поставки Товару зазначається у Технічній специфікації з урахуванням строку, необхідного для здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачений умовами Технічної специфікації) та/або приймання по кількості та якості, що складає 60 (шістдесят) календарних днів (п. 5.2 договору).

Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) або акту приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі здійснюється Покупцем після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами Технічної специфікації) (п. 5.5 договору).

Право власності на Товар переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) або акту приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України) згідно з умовами даного Договору.

При цьому, товарно-транспортні накладні та інші товарно-супровідні документи не є документами, що свідчать про прийом Товару за кількістю та якістю (п. 5.6 договору).

Постачальник зобов`язаний щоразу не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки Товару (в тому числі кожної частини/партії Товару), письмово сповістити Покупця про дату надходження Товару вантажоотримувачу ПАТ «Укрнафта» та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття Товару (п. 6.1 договору).

Поставка Товару здійснюється після отримання листа-дозволу Покупця на поставку Товару, оформленого в довільній формі, яким Покупець підтверджує готовність до приймання Товару. Такий дозвіл направляється Постачальнику у порядку, визначеному пунктом 17.10 цього Договору (п. 6.2 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання Договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань за Договором (п. 12.1 договору).

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі Сторін Договору від виконання своїх зобов`язань за Договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору (п. 12.2 договору).

Відповідно до п. 12.8 договору Покупець має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, без укладання додаткової угоди, повідомивши Постачальника про це у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання, шляхом направлення письмового (паперова форма чи у формі електронного документу) повідомлення на адресу Постачальника із зазначенням дати розірвання Договору, але з обов`язковим проведенням розрахунків по договірним зобов`язанням. В цьому випадку, Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні Покупця.

Між сторонами було складено та підписано специфікацію, якою погоджено найменування товару, виробника товару та країну походження, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму, що складає 763 552 грн 80 коп.

Крім того, у вказані специфікації сторони погодили порядок проведення розрахунків, а саме:

Строки оплати Товару (партії Товару): Покупець здійснює авансовий платіж, що складає 20 % від ціни Договору, у сумі 127 258,80 грн (сто двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 80 копійок), у т.ч. ПДВ (20%) - 25 451,76 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня 76 копійок), разом з ПДВ - 152 710,56 грн (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот десять гривень 56 копійок) протягом 10 робочих днів з дати отримання від Постачальника оригіналу рахунку.

Остаточний розрахунок за Товар здійснюється Покупцем шляхом оплати вартості переданого Товару, з урахуванням суми авансового платежу протягом 30 календарних днів після здійснення процесу приймання за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень), передбачених умовами розділу 6 цього Договору, з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної(-их) видаткової(-их) накладної(-их) (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) або акту(-ів) приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України).

Також сторонами складно та підписано технічну специфікацію, відповідно до п. 3 якої строк поставки товару протягом 60 календарних днів з дати підписання договору.

Як вказано вище, договір сторонами було укладено 16.06.2025, таким чином, кінцевим строком поставки товару є 16.08.2025 року.

Проте, як зазначає позивач, постачальник не дотримався умов Договору та не здійснив поставки товару покупцю.

Разом з тим, пунктом 6.1 договори сторони погодили відповідальність, яка настає, зокрема, за неналежне виконання умов договору. Вказаним пунктом встановлено відповідальність у формі штрафу за несвоєчасне постачання постачальником товару на адресу покупця. Зокрема, при недотримання строків поставки постачальник сплачує покупцю штраф:

- за прострочення до 30 днів - штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару;

- за прострочення від 30 днів і більше - штраф у розмірі 15% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого Товару, який Постачальник зобов`язаний сплатити.

У зв`язку із не поставкою Товару, на підставі п. 6.1 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 114 532 грн 92 коп. (763 552 грн 80 коп * 15% = 114 532 грн 92 коп.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист/повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 03.10.2025 року № 01/01/13/10/28/02- 02/01/16058, в якому окрім іншого була заявлена вимога про сплату штрафу в розмірі 114 532 грн 92 коп., протягом семи робочих днів з дня отримання цієї вимоги.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 08.11.2025, що підтверджується даними з сайту «Укрпошта».

Несплата відповідачем штрафу у сумі 114 532 грн 92 коп. і стала причиною виникнення спору.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026, яким позовні вимоги АТ «Укрнафта» до ТОВ «ОК Данаприс» про стягнення штрафу у розмірі 114 532 грн 92 коп. за неналежне виконання умов договору про закупівлю № 13/3103-МТР/25 від 16.06.2025 в частині непоставки товару задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 статті 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.1 договори сторони погодили відповідальність, яка настає, зокрема, за неналежне виконання умов договору. Вказаним пунктом встановлено відповідальність у формі штрафу за несвоєчасне постачання постачальником товару на адресу покупця. Зокрема, при недотримання строків поставки постачальник сплачує покупцю штраф:

- за прострочення до 30 днів - штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару;

- за прострочення від 30 днів і більше - штраф у розмірі 15% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого Товару, який Постачальник зобов`язаний сплатити.

Проте, доказів поставки товару на суму 763 552 грн 80 коп. у встановлений договором строк матеріали справи не містять.

У зв`язку із не поставкою Товару, на підставі п. 6.1 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 114 532 грн 92 коп. (763 552 грн 80 коп х 15% = 114 532 грн 92 коп.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист/повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 03.10.2025 року № 01/01/13/10/28/02- 02/01/16058, в якому окрім іншого була заявлена вимога про сплату штрафу в розмірі 114 532 грн 92 коп., протягом семи робочих днів з дня отримання цієї вимоги.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 08.11.2025, що підтверджується даними з сайту «Укрпошта».

За змістом частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, встановленими обставинами справи підтверджується, що відповідач взятого на себе за договором зобов`язання щодо поставки товару в погоджений сторонами строк не виконав, доказів поставки товару на загальну суму 763 552,80 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до погоджених сторонами умов договору за прострочення поставки товару понад 30 днів на постачальника покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 15 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів установила, що його розмір становить 114 532,92 грн (763 552,80 грн х 15 %) та відповідає умовам договору.

За таких обставин, за умови відсутності обставин, які виключають відповідальність відповідача за порушення строку поставки, вимога АТ «Укрнафта» про стягнення з ТОВ «ОК Данаприс» штрафу в розмірі 114 532,92 грн є обґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною другою цієї статті прямо передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За частиною першою статті 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таким чином, законодавство не встановлює безумовної відповідальності за будь-яке порушення негрошового зобов`язання, однак покладає на боржника обов`язок довести обставини, які виключають його вину або звільняють від відповідальності.

Отже, для звільнення від відповідальності недостатньо встановлення самого факту існування надзвичайних або несприятливих обставин. Сторона повинна довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлювали виконання саме конкретного договірного зобов`язання у встановлений строк та перебували у безпосередньому причинному зв`язку з допущеним порушенням.

Колегія суддів враховує, що 17.07.2025, тобто до закінчення встановленого договором строку поставки товару, внаслідок збройної агресії російської федерації та обстрілу м. Дніпра було пошкоджено виробничо-складські приміщення, якими користувався відповідач, та знищено належні йому товарно-матеріальні цінності.

Разом з тим сам по собі факт знищення майна відповідача внаслідок обстрілу не є безумовною підставою для висновку про неможливість виконання зобов`язання за договором №13/3103-МТР/25 від 16.06.2025 та повного звільнення відповідача від відповідальності.

Для застосування статті 617 ЦК України відповідач мав довести не лише факт настання надзвичайної події, а й те, що саме ця подія унеможливила поставку передбаченого договором товару до закінчення встановленого сторонами строку, а також вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язання або належне врегулювання з покупцем наслідків настання таких обставин.

При цьому умовами договору сторони передбачили спеціальний порядок повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин та наслідки недотримання такого порядку.

Так, пунктом 10.1 договору погоджено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажору), визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором та/або законом порядку.

Згідно п. 10.5 договору сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажор), зобов`язана невідкладно, але не пізніше ніж у строк, визначений у п. 17.6 договору, із дня виявлення ознак таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором, письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення направляється цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення та має містити інформацію про ознаки обставин непереборної сили (форс-мажор) з обґрунтуванням їхнього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором, а також орієнтовний період їхньої дії/впливу.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), позбавляє сторону посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 10.8. договору).

Матеріали справи не містять доказів своєчасного повідомлення відповідачем АТ «Укрнафта» у передбаченому договором порядку про настання обставин, які, за його твердженням, унеможливили виконання зобов`язання з поставки товару, а також доказів погодження сторонами зміни строку поставки чи інших умов виконання договору.

Надані відповідачем документи щодо обстрілу, пожежі та знищення майна підтверджують надзвичайність обставин, у яких опинилося підприємство, проте самі по собі не є достатніми для висновку про наявність передбачених законом і договором підстав для повного звільнення ТОВ «ОК Данаприс» від відповідальності за непоставку товару.

Щодо доводів апелянта про припинення зобов`язання на підставі статті 607 ЦК України колегія суддів зазначає таке

Звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, припинення зобов`язання неможливістю його виконання є різними правовими конструкціями, кожна з яких має самостійні нормативні й фактичні підстави

За змістом статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Водночас застосування цієї норми пов`язується саме з об`єктивною неможливістю виконання зобов`язання як такого, а не з ускладненням його виконання чи втратою боржником майна, яке він мав намір використати для виконання відповідного зобов`язання. У цій справі предметом поставки є товар, визначений у специфікації за найменуванням, виробником, країною походження, одиницею виміру, кількістю та ціною. Доказів того, що сторони погодили поставку саме індивідуально визначеного, незамінного товару, який був знищений 17.07.2025, матеріали справи не містять. Відповідно, знищення товарно-матеріальних цінностей, які перебували на складі відповідача, саме по собі не свідчить про припинення зобов`язання з поставки та не доводить об`єктивної неможливості його виконання шляхом поставки іншого товару, що відповідав би погодженим сторонами характеристикам.

При цьому після події 17.07.2025 до закінчення встановленого договором строку поставки залишався певний період часу, однак відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо придбання або отримання аналогічного товару з інших джерел, відновлення можливості виконання зобов`язання чи погодження з покупцем іншого порядку його виконання. За таких обставин надані відповідачем докази підтверджують факт надзвичайної події та знищення належного йому майна, однак не доводять існування такої об`єктивної та невідворотної неможливості виконання самого зобов`язання з поставки, з якою стаття 607 ЦК України пов`язує його припинення.

Надані відповідачем докази підтверджують факт надзвичайної події та знищення належного йому майна, однак не доводять існування такої об`єктивної та невідворотної неможливості виконання самого зобов`язання з поставки, з якою стаття 607 ЦК України пов`язує його припинення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про припинення зобов`язання та повне звільнення відповідача від відповідальності колегія суддів відхиляє.

Водночас обставини, пов`язані зі збройним обстрілом, пожежею, знищенням товарно-матеріальних цінностей та істотним порушенням нормальної господарської діяльності відповідача, не можуть бути залишені поза увагою суду та підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо співмірності й остаточного розміру штрафу, який підлягає стягненню.

Оцінивши наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру, у даному випадку неустойки, наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, характеру порушення, ступеня виконання зобов`язання, причин неналежного виконання, поведінки сторін, наслідків порушення для кредитора та необхідності забезпечення справедливого балансу їх інтересів.

У цій справі колегія суддів враховує, що порушення відповідачем зобов`язання відбулося за надзвичайних обставин, які виникли ще до закінчення погодженого сторонами строку поставки. Збройний обстріл та пожежа об`єктивно мали істотний вплив на господарську діяльність відповідача та призвели до знищення належного йому майна і товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені обставини не виключають відповідальності ТОВ «ОК Данаприс» за невиконання договірного зобов`язання, однак мають істотне значення для оцінки співмірності заявленого до стягнення штрафу.

Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу внаслідок непоставки товару збитків у розмірі, співмірному із заявленим до стягнення штрафом у сумі 114 532,92 грн. Відсутність таких доказів сама по собі не є підставою для відмови у стягненні неустойки, однак підлягає врахуванню при визначенні її справедливого та розумного розміру.

Ураховуючи характер та причини порушення зобов`язання, надзвичайні обставини, що виникли в період його виконання внаслідок збройної агресії російської федерації, істотний вплив цих обставин на господарську діяльність відповідача, відсутність доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої санкції, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів доходить висновку, що стягнення штрафу в повному розмірі 114 532,92 грн є надмірним.

Водночас підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності чи зменшення штрафу на 99 відсотків, як про це просить скаржник, колегія суддів не вбачає, оскільки факт невиконання відповідачем взятого на себе договірного зобов`язання підтверджений матеріалами справи, а надмірне зменшення неустойки фактично нівелювало б погоджену сторонами відповідальність за порушення договору.

За сукупністю встановлених обставин справи колегія суддів вважає справедливим, розумним та пропорційним зменшити розмір штрафу до 10 відсотків від суми, правомірно нарахованої позивачем відповідно до умов договору.

Таким чином, розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ «ОК Данаприс» на користь АТ «Укрнафта», становить 11 453,29 грн.

Таке зменшення не означає звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення, водночас забезпечує співмірність майнової відповідальності фактичним обставинам справи та не призводить до перетворення неустойки на надмірний каральний захід.

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спір на підставі наявних на той час у матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару та правильність нарахування штрафу у розмірі 114 532,92 грн.

Водночас під час апеляційного перегляду справи відповідачем наведено та підтверджено додатковими доказами обставини, які не були предметом дослідження суду першої інстанції та які мають істотне значення для вирішення питання про співмірність заявленої до стягнення неустойки.

Оцінивши зазначені обставини та прийняті судом апеляційної інстанції докази у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до 10 відсотків від правомірно нарахованої суми, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 підлягає зміні в частині розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Частинами 1, 2, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26 - зміні в частині розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Враховуючи, що у даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру неустойки до 10% саме з підстав застосування дискреційних повноважень, а не з огляду на необґрунтованість позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі.

Крім того, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, також не підлягає розподілу на користь відповідача та покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі № 904/561/26 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 35а, код ЄДРПОУ 42956110) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 11 453 грн 29 коп. штрафу та 2 662 грн 40 коп. – судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.А.Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя Т.В. Стефанів