Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №908/676/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м.Дніпро Справа № 908/676/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Запорожець В.О.

представники учасників провадження:

від АТ КБ «ПриватБанк» (скаржника): не з`явився

від кредитора: не з`явився

від боржника: не з`явився

розглянув матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 (повна ухвала складена 02.07.2026), суддя Юлдашев О.О.

у справі № 908/676/26

за заявою ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 прийнято заяву про відкриття провадження (проваджень) у справі про неплатоспроможність до розгляду; присвоєно справі номер провадження 26/22/26; підготовче засідання призначено на 07.04.2026.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі № 908/676/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Солов`я Юрія Анатолійовича (свідоцтво № 1895 від 29.12.2018); призначено попереднє судове засідання на 18.06.2026.

На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 15.04.2026р.

До суду з грошовими вимогами до боржника надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на суму 1 580 280,90 грн, з яких: 1 574 956,10 грн вимоги, що підлягають включенню до другої черги реєстру кредиторів, 5 324,80 грн - сума сплаченого судового збору, що підлягає відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги банку обґрунтовані наявністю заборгованості у боржника за кредитно-заставним договором № ZPCOAR57540013 від 29.07.2008 та за кредитною карткою.

29.07.2008 сторони уклали договір № ZPCOAR57540013 від 29.07.2008 на суму 17 400,92 доларів США зі сплатою 9,6% річних та строком повернення до 28.07.2015. Кредит надавався на придбання автомобіля CHEVROLET Lacetty (що став предметом застави вартістю 84 510 грн), а також на сплату страхових платежів, реєстраційних зборів та винагороди.

Через порушення зобов`язань з грудня 2008 року виник борг. У травні 2012 року боржниця передала заставний автомобіль, який у лютому 2013 року банк продав за 72 000 грн (виручені 9 007,88 доларів США спрямували на погашення пені). Оскільки борг не покрився повністю, Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у справі № 331/2755/15-ц стягнув з боржниці 22 337,60 доларів США. Судове рішення виконано не було, а виконавче провадження № 79376655 зупинено через відкриття справи про неплатоспроможність.

За офіційним курсом НБУ борг за цим договором складає 1 567 525,90 грн (35 660,52 доларів США), у тому числі:

- 781 998,09 грн (17 790,11 дол. США) — за тілом кредиту;

- 390 942,55 грн (8 893,77 дол. США) — за процентами;

- 3 586,00 грн (81,58 дол. США) — за комісією;

- 390 999,26 грн (8 895,06 дол. США) — за пенею.

Додатково заявлено 3 654,00 грн витрат зі сплати судового збору, стягнутого попереднім рішенням суду.

Також, 29.07.2008 боржниця підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На цій підставі їй було відкрито картковий рахунок та видано картку (№ 4149437405047125) з кредитним лімітом, який змінювався від 3 400,00 грн до 1 790,00 грн.

Боржниця активувала картку та користувалася коштами, однак своєчасно їх не повернула. Заборгованість за картковим рахунком станом на 06.04.2026 становить 3 776,20 грн.

На підставі Закону України «Про судовий збір» банк заявив до відшкодування 5 324,80 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання вимог через систему «Електронний суд» (у розмірі 80% від двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Короткий зміст та мотиви ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” у розмірі 926 925,30 грн кредитної заборгованості із віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів, у розмірі 54 961,95 грн пені із віднесенням до третьої черги задоволення вимог кредиторів та у розмірі 5 324,80 грн сплаченого судового збору за подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника із відшкодуванням до задоволення вимог кредиторів.

Грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” у розмірі 648 030,80 грн відхилено.

Зобов`язано керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Солов`я Ю.А. протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

Зобов`язано конкурсних кредиторів розглянути проєкт плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Мотиви ухвали суду ґрунтуються на таких аргументах:

У зв`язку із порушенням позичальником графіку погашення кредиту, у травні 2012 Банк у відповідності з п.12.2.1 договору визнав вказану подію дефолтом і зареєстрував у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави – придбаний за кредитні кошти автомобіль. Цим кредитор на власний розсуд змінив строк дії основного зобов`язання, зажадавши дострокового повернення всієї суми кредиту.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ст. 1050 ЦК України банк втрачає право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку (пеню) за період після цієї дати.

Отже, будь-яке подальше нарахування відсотків та пені за період після травня 2012 року визнано судом незаконним.

Банк одночасно нарахував і пеню і штрафи за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Суд вказав, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки штраф та пеня є різновидами неустойки (тобто належать до одного виду цивільно-правової відповідальності за ст. 549 ЦК України), їх одночасне застосування свідчить про недопустиме подвійне стягнення. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року.

Банком було заявлено вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» та Правилами НБУ, банки не мають права встановлювати платежі (комісії) за дії, які вони вчиняють на власну користь (ведення справи, облік заборгованості тощо). Такі умови договору є несправедливими, створюють істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу та є недійсними з моменту укладення договору. Тому вимоги про стягнення комісії були відхилені.

У травні 2012 року позичальник передав банку заставний автомобіль, який у лютому 2013 року був проданий за 72 000 грн.

Отримані від продажу кошти у розмірі 9 007,88 доларів США були спрямовані банком на погашення пені, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості станом на травень 2012 року підлягав зменшенню на цю суму, склавши в результаті 22 337,60 доларів США.

Суд наголосив, що дійсний обсяг зобов`язань боржниці вже встановлений Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.02.2020 року, яка залишена в силі Верховним Судом. Згідно з цим рішенням, обґрунтована заборгованість становить 22 337,60 доларів США (еквівалент 981 887,25 грн), з яких: 780 158,93 грн (17 748,27 доларів США) — борг за тілом кредиту, 146 766,37 грн (3 338,87 доларів США) — борг за процентами, 54 961,95 грн (1 250,36 доларів США) — борг за пенею.

Судом визнано 926 925,30 грн кредитної заборгованості (тіло кредиту + відсотки) із віднесенням до другої черги, 54 961,95 грн пені із віднесенням до третьої черги, 5 324,80 грн сплаченого судового збору за подання заяви. Грошові вимоги банку у розмірі 648 030,80 грн було відхилено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із ухвалою суду, Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” через систему “Електронний суд” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі №908/676/26 за результатами попереднього засідання в частині розгляду грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” скасувати, виклавши резолютивну частину в скасованій частині у новій редакції: “Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у розмірі 994 642,25 грн, з яких 934 355,50 грн — вимоги другої черги задоволення вимог кредиторів, 54 961,95 грн — вимоги третьої черги задоволення вимог кредиторів та 5 324,80 грн судового збору за подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника із відшкодуванням до задоволення вимог кредиторів. Грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 585 638,65 грн — відхилити”. Судові витрати покласти на боржника.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 по справі № 908/676/26 є незаконною та необґрунтованою внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції фактично самоусунувся від правосуддя та залишив поза увагою дві самостійні матеріально-правові вимоги кредитора, не прийнявши щодо них жодного рішення (не визнавши та не відхиливши їх), а саме:

- вимога про стягнення 3 654,00 грн судового збору, цей збір був стягнутий на користь банку за рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2015 року у справі № 331/2755/15ц. Суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали лише констатував наявність цієї вимоги, проте в подальшому не надав їй жодної правової оцінки, не навів мотивів відхилення та не включив до реєстру вимог.

- вимога за картковим кредитом у розмірі 3 776,20 грн, на підтвердження цього боргу банк надав суду повний пакет документів (анкету-заяву від 29.07.2008, довідки про ліміти та картки, розрахунок і виписку). Однак суд не ухвалив рішення щодо цієї суми та не надав оцінки наданим доказам.

Скаржник наголошує, що згідно з нормами ГПК України (ст. 236, ч. 5 ст. 238) та КУзПБ (ч. 2 ст. 47) судове рішення має бути повним та обґрунтованим. Суд зобов`язаний здійснити правовий аналіз усіх заявлених вимог. Ігнорування цих вимог також порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ щодо обов`язку судів обґрунтовувати рішення та відповідати на суттєві аргументи сторін (зокрема, у справах «Проніна проти України», «Мала проти України» та інших).

Скаржник зазначає, що при частковому визнанні вимог за кредитним договором № ZPCOAR57540013 суд припустився суттєвої арифметичної помилки. Суд визнав вимоги банку на суму 981 887,25 грн (що є еквівалентом 22 337,60 доларів США за курсом НБУ станом на 15.05.2026, яка вже включала: тіло кредиту — 780 158,93 грн, відсотки — 146 766,37 грн та пеню - 54 961,95 грн). Додатково суд визнав 5 324,80 грн судового збору за подання заяви про банкрутство. Решту вимог у розмірі 648 030,80 грн суд відхилив.

Якщо додати визнані судом вимоги разом із судовим збором (981 887,25 грн + 5 324,80 грн) та відхилені судом вимоги (648 030,80 грн), то загальна сума становить 1 635 242,85 грн. Проте загальна сума вимог, яку ПриватБанк взагалі заявляв у справі, становить лише 1 580 280,90 грн. Таким чином, розрахунки суду перевищують фактично заявлені вимоги банку на 54 961,95 грн (що дорівнює сумі пені, яку суд, імовірно, порахував двічі або некоректно відобразив у балансі визнаних і відхилених вимог).

Апелянт просить скасувати ухвалу в частині розгляду його вимог та ухвалити нове судове рішення, яким визнати вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 994 642,25 грн (з яких 934 355,50 грн — друга черга, 54 961,95 грн — третя черга, а 5 324,80 грн — позачерговий судовий збір). Відхилити вимоги у розмірі 585 638,65 грн.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Сторони не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 для розгляду заяви про відвід була визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 15.09.2026. Витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи (оскарження) №908/676/26 необхідні для розгляду апеляційної скарги.

06.08.2026 матеріали справи №908/676/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання 15.09.2026 представники сторін не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.

В судовому засіданні 15.09.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом

29.07.2008 року між КБ «ПриватБанк» та боржницею ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір № ZPCOAR57540013, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 17 400,92 доларів США зі сплатою 9,6% річних зі строком повернення до 28.07.2015 року. Зобов`язання було забезпечено заставою автомобіля CHEVROLET Lacetty.

У зв`язку з порушенням боржницею графіка погашення кредиту у травні 2012 року банк у відповідності з п. 12.2.1 договору визнав вказану подію дефолтом та зареєстрував у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. 04.05.2012 року боржниця передала заставний автомобіль банку, а 12.02.2013 року майно було реалізовано за 72 000 грн. Отримані від продажу кошти у розмірі 9 007,88 доларів США банк спрямував на погашення пені.

У подальшому банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2015 року у справі №331/2755/15ц позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість – 62 803,05 доларів США, яка складається із: 17 790,11 доларів США – заборгованість за кредитом; 4 856,96 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 118,38 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом; 33036,84 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10,56 доларів США –штраф (фіксована частина); 2990,11 доларів США- штраф (процента складова). Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку судовий збір у сумі 3654,00 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.02.2020 року у справі № 331/2755/15ц вирішено: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Жовніренко Ірини Володимирівни задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2019 року по цій справі скасувати. Позов АТ КБ “Приватбанк” задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТКБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором № ZPCOAR57540013від 29.07.2008 у розмірі 22 337, 60 доларів США (двадцять дві тисячі триста тридцять сім доларів США 60 центів), із яких: за тілом кредиту 17 748, 27 доларів США, за відсотками 3 338,87 доларів США, пені 1 250, 36 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з АТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 2 231, 89 грн. (дві тисячі двісті тридцять одну гривню 89 коп.) компенсації судових витрат зі сплати судового збору.

Так у Постанові Запорізького апеляційного суду від 25.02.2020 року у справі №331/2755/15ц, яка була залишена в силі Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2020 року у справі №331/2755/15ц, зазначено наступне: Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження№ 14/10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Додаткові обставини справи, встановлені апеляційним судом

29.07.2008 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На цій підставі їй було відкрито картковий рахунок та видано картку (№ НОМЕР_1 ) з кредитним лімітом, який змінювався від 3 400,00 грн до 1 790,00 грн.

ОСОБА_1 активувала картку та користувалася коштами, однак своєчасно їх не повернула. Заборгованість за картковим рахунком станом на 06.04.2026 становить 3 776,20 грн.

Документи, подані банком на підтвердження вимоги на суму 3 776,20 грн: копія анкети-заяви від 29.07.2008 року; довідка про зміну кредитного ліміту; довідка про видані картки; виписка за картковим рахунком із відображенням операцій.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника є таким, що настав.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу в якій зазначаються, зокрема розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника.

За змістом частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Апелянт вказував про нерозглянуті судом першої інстанції вимоги про стягнення 3 654,00 грн судового збору та 3 776,20 грн за картковим рахунком.

Колегія суддів погоджується з аргументами апеляційна скарги про те, що місцевий господарський суд у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали не навів доводів, чи визнає він заявлені вимоги, чи відхиляє їх. Також суд у резолютивній частині ухвали не вирішив питання щодо вимог у розмірі 3 654,00 грн (судовий збір за цивільним позовом) та 3 776,20 грн (картковий борг), не зазначив окремо про їх визнання чи відхилення, що є порушенням вимог ст. 236 ГПК України та ст. 47 КУзПБ.

Здійснюючи аналіз вказаних вимог, апеляційний суд зазначає таке.

Зі змісту Постанови Запорізького апеляційного суду від 25.02.2020 у справі №331/2755/15-ц. вбачається, що з ОСОБА_3 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2015 року у справі № 331/2755/15-ц на користь банку було стягнуто 3 654,00 грн судового збору.

В подальшому 30.09.2019 ОСОБА_3 , яка змінила прізвище на ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд цього заочного рішення.

За подання такої заяви відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" необхідно було сплатити судовий збір у сумі 401, 40 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Після чого ОСОБА_1 звернулась до Запорізького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду. За подання вказаної апеляційної скарги відповідачка відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" мала сплатити 150 % ставки судового збору, що підлягав сплаті за подання відповідного позову, тобто 5481 грн.

Зважаючи на викладене, витрати банку за розгляд позовної заяви склали 3 654,00 грн., а витрати ОСОБА_1 за подання заяви про скасування заочного рішення та подання апеляційної скарги на рішення суду склали 5882,40 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.02.2020 року вказане заочне рішення було скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову та здійснено на підставі ст 141 ч.13 ЦПК України перерозподіл понесених сторонами судових витрат, за наслідками якого стягнуто 2 231,89 грн судового збору саме з банку на користь боржниці.

Отже, вимога банку про включення до реєстру вимог кредиторів 3 654,00 грн судового збору є необґрунтованою. Внаслідок часткового задоволення позову та понесених сторонами судових витрат, саме банк має відшкодувати боржниці судові витрати. Тому кредиторські вимоги в цій частині належить відхилити.

Тому, доводи скаржника знайшли часткове підтвердження, а саме в частині того, що судом не було досліджено питання розподілу судових витрат у цивільній справі № 331/2755/15-ц.

Водночас, підстави для визнання цих кредиторських вимог (3 654,00 грн судового збору) відсутні.

Також скаржник зауважив, що судом першої інстанції не було розглянуто кредиторські вимоги у сумі 3 776,20 грн.

З описової та мотивувальної частини оскаржуваної ухвали дійсно вбачається, що судом оцінку обставинам справи щодо наявності або відсутності цієї заборгованості не надано.

В межах доводів апеляційної скарги апеляційним судом встановлюються додаткові обставини, які не були встановлені судом першої інстанції.

Так, 29.07.2008 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

На підставі вказаної анкети-заяви боржниці було відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку № НОМЕР_2 (у подальшому змінену на № НОМЕР_1 ) та встановлено кредитний ліміт, розмір якого змінювався у межах від 3 400,00 грн до 1 790,00 грн. Факт відкриття рахунку, встановлення ліміту та видачі картки підтверджується довідкою про зміну кредитного ліміту, довідкою про видані картки та випискою по рахунку.

З наданої банком виписки за рахунком вбачається, що боржниця після отримання кредитної картки здійснила дії щодо її активації, з власної ініціативи систематично користувалася кредитним лімітом для зняття готівки і проведення розрахунків, а також здійснювала часткові платежі на погашення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Згідно з частинами першою та другою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Апеляційний суд зважає на те, що вчинення боржницею дій, а саме активація картки, реальне одержання і використання кредитних коштів та часткове погашення боргу свідчать про прийняття умов договору, виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин та визнання боржницею обов`язку щодо повернення отриманих коштів.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки за рахунком, боржниця порушила взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення використаного кредитного ліміту, у зв`язку з чим станом на 06.04.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 3 776,20 грн.

Суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали від 18.06.2026 року залишив заявлені вимоги АТ КБ «ПриватБанк» за картковим рахунком у розмірі 3 776,20 грн поза увагою, не надавши їм правової оцінки та не прийнявши рішення про їх визнання чи відхилення. Судом не було в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Водночас, боржник та арбітражний керуючий також не надали заперечень щодо цих кредиторських вимог, але й не включили їх в ті, які визнані боржником. Заява про застосування строків позовної давності боржником не заявлялась.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих АТ КБ "Приватбанк" у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку боржника цих обставин.

Відповідно до частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною п`ятою статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Крім того, згідно зі статтею 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги кредиторів та за результатами розгляду зазначає перелік усіх визнаних та невизнаних судом вимог.

З огляду на документальне підтвердження факту надання боржниці кредитного ліміту та користування ним, наявність заборгованості у розмірі 3 776,20 грн, а також ураховуючи відсутність доказів її погашення, грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 3 776,20 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають визнанню й включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 у другу чергу задоволення.

Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № ZPCOAR57540013 від 29.07.2008 року у розмірі 22 337,60 доларів США, що станом на дату подання заяви (15.05.2026 року за курсом НБУ 43,9569 грн/дол. США) становить 981 887,25 грн, із яких: 780 158,93 грн (17 748,27 дол. США) - борг за тілом кредиту; 146 766,37 грн (3 338,87 дол. США) - борг за процентами; 54 961,95 грн (1 250,36 дол. США) - борг за пенею. Також визнано 5 324,80 грн судового збору за подання заяви про неплатоспроможність.

При цьому суд першої інстанції вказав про відхилення вимог банку у розмірі 648 030,80 грн.

В апеляційній скарзі скаржник звертає увагу апеляційного суду на допущені судом першої інстанції арифметичні помилки.

Надаючи оцінку цим аргументам, колегія суддів зазначає, що сума визнаних судом вимог основного боргу (981 887,25 грн) разом із визнаним судовим збором (5 324,80 грн) та відхиленими вимогами (648 030,80 грн) у підсумку становить 1 635 242,85 грн, що на 54 961,95 грн перевищує загальний розмір заявлених банком вимог (1 580 280,90 грн).

Вказане сталося внаслідок того, що суму пені у розмірі 54 961,95 грн було помилково включено і до складу визнаних вимог, і до складу відхилених вимог.

Математично правильний розрахунок відхилених вимог банківської установи становить: 1 574 956,10 грн (заявлений основний борг) – 985 663,45 грн (визнаний основний борг) = 589 292,65 грн.

За таких обставин ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 року у справі № 908/676/26 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення та викладення резолютивної частини ухвали в скасованій частині у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк”, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційними оскарженнями, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на ОСОБА_1 у розмірі 3 993,60 грн.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі № 908/676/26 – задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі № 908/676/26 – скасувати частково.

Ухвалити нове судове рішення, виклавши абзац перший та другий резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі № 908/676/26 в такій редакції:

«Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” у розмірі 930 701,50 грн кредитної заборгованості із віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів, у розмірі 54 961,95 грн пені із віднесенням до третьої черги задоволення вимог кредиторів та у розмірі 5 324,80 грн сплаченого судового збору за подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника із відшкодуванням до задоволення вимог кредиторів.

Грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” у розмірі 589 292,65 грн відхилити.».

В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі № 908/676/26 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 23.09.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко