Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №922/1445/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1445/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» (вх.№1614Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 (рішення ухвалено суддею Бураковою А.М. в приміщенні Господарського суду Харківської області 06.07.2026 о 13:08 год, повне рішення складено 09.07.2026) у справі №922/1445/26

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд», м. Харків,

про стягнення 189930,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1445/26 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» пеню у розмірі 108750,00 грн, штраф у розмірі 18270,00 грн, збитки у розмірі 62910,00 грн та 2662,40 грн судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1445/26; постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; у випадку, якщо суд дійде висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій - зменшити суму нарахованих штрафних санкцій на 90%, пропорційно до суми нарахованої пені та штрафу; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору; розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що не вчиняв жодних порушень умов договору, не визнає факту заподіяння збитків та його розміру, а також заперечує проти застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, оскільки збитки не були завдані, а про об`єктивні причини неможливості виїхати на маршрут через непогодження компетентними органами його паспорту позивач був повідомлений.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» (вх.№1614 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1445/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 15.09.2026.

10.08.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

09.07.2025 року між ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (замовник) та ТОВ «Транспортна компанія Біранд» (виконавець) у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» укладений договір №15/363 про закупівлю послуг (далі – договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги (надалі – послуги) в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1 договору).

Найменування, вид та характеристика послуг визначені в додатку №1 до договору (п. 1.2 договору).

Ціна послуг становить суму, що зазначена у додатку №1 до договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством України; приймати надані послуги згідно з актом приймання – передачі послуг, за умови надання усіх необхідних для підписання акту приймання – передачі послуг належно оформлених виконавцем документів, передбачених договором.

Згідно з п. 6.3 договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим договором.

У п. 1 додатку №1 до договору сторони визначили вид, характеристику послуг: 60130000-8 послуги спеціалізованих автомобільних перевезень пасажирів (послуги регулярних спеціальних пасажирських перевезень працівників Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» за маршрутом» с. Нижній Бишкин- Зміївська ТЕС- с. Нижній Бишкин».).

Пунктом 1.1 додатку № 1 визначено, що довжина маршруту «с. Нижній Бишкин-Зміївська ТЕС-с.Нижній Бишкин» – протягом 30 кілометрів згідно схеми руху автобусу (додаток №1.1)

Відповідно до п. 1.2 додатку №1 час надання послуги: згідно розкладу руху автобусів Зміївської ТЕС (додаток №1.2).

Загальний обсяг послуги: не повинна перевищувати 9450 кілометрів, згідно письмових заявок замовника (п. 1.3 додатку №1). Кількість пасажирів, що одночасно перевозяться на маршруті – 38 чоловік (п. 1.4 додатку №1).

Відповідно до п.2 додатку №1 загальна вартість послуг 1370250,00 грн. без ПДВ.

У пункті 4 додатку №1 до договору сторони погодили, що строк надання послуг: протягом дії договору до 30.09.2026 року, після отримання виконавцем письмової заявки замовника на надання послуги.

Згідно з п. 5 додатку №1 результатом послуг: є безпечне, безперебійне, своєчасне і якісне надання виконавцем послуг з перевезень працівників Зміївської ТЕС за визначеним маршрутом згідно схеми та розкладу руху автобусів Зміївської ТЕС.

Відповідно до п. 13.3 додатку №1 до договору після підписання договору протягом 15-ти днів виконавець повинен розробити та погодити паспорт автобусного маршруту з замовником та затвердити уповноваженим органом, у відповідності з вимогами наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278.

Пунктом 13.5.1. додатку №1 до договору визначено, що заявка на надання послуги надсилається виконавцю на поштову адресу (місцезнаходження), вказану в договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладенням та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail) виконавця, вказану в договорі.

Згідно з п. 13.5.2. додатку №1 до договору виконавець зобов`язаний кожного робочого дня перевіряти надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи замовника та направити відповідь на електронну адресу замовника, зазначену у договорі. Виконавець зобов`язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевірити надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу.

Датою отримання виконавцем заявки є дата отримання Замовником електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу виконавця електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом отримання замовником електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту виконавця електронного листа з заявкою є зроблений замовником, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. У разі неотримання замовником листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту виконавця електронного листа з заявкою, датою отримання виконавцем заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою. У разі неотримання виконавцем поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою виконавцем на третій день з дня її надходження в поштове відділення виконавця згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення виконавця є зроблений замовником, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану) на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінгом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення за заявкою (п. 13.5.3 додатку №1 до договору).

У додатку №2 до договору сторони виклали калькуляцію вартості послуг. Зокрема, сторони визначили, що вартість за 1 км перевезення складає 145 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено заявку №34/4335 від 15.07.2025 з проханням приступити з 28.07.2025 по 31.08.2025 до виконання умов договору №15/363 від 09.07.2025 та повідомити про готовність надання послуг до 24.07.2025. Крім того у заявці позивач посилався на те, що згідно умов договору виконавець зобов`язаний забезпечити розробку, погодження паспорту автобусного маршруту з замовником та затвердження його уповноваженим органом.

05.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено письмову заявку №34/6850 від 05.11.2025 з проханням приступити з 10.11.2025 по 28.11.2025 до виконання умов договору №15/363 від 09.07.2025. Також позивач просив для підтвердження готовності надання послуг до 07.11.2025 надати договір страхування відповідальності на автомобільному транспорті, паспорт автобусного маршруту с. Н.Бишкин- Зміївська ТЕС, затверджений уповноваженим органом, та письмово повідомити про готовність надання послуг до 07.11.2025.

02.02.2026 позивачем на адресу відповідача направлено письмову заявку №34/757 від 02.02.2026 з проханням приступити з 02.02.2026 по 27.02.2026 до виконання умов договору №15/363 від 09.07.2025.

Листом від 31.10.2025 відповідач повідомив позивача, що він готовий розпочати роботу за маршрутом «Нижній Бишкин – ТЕС» у найкоротші терміни; пояснив, що раніше початок виконання перевезень було відтерміновано у зв`язку з дією воєнного стану, що спричинило тимчасові труднощі з укомплектуванням водійського складу.

Листом від 07.11.2025 відповідач повідомив позивача, що паспорт автобусного маршруту «с. Нижній Бишкин- Зміївська ТЕС- с. Нижній Бишкин».) наразі перебуває на погоджені у компетентних органах; після отримання затвердженого паспорта відповідач негайно повідомить про готовність розпочати виконання договору та забезпечить перевезення відповідно до встановлених вимог.

Листом від 06.02.2026 відповідач повідомив позивача, що він не має можливості розпочати виконання регулярних спеціальних пасажирських перевезень за маршрутом с. Нижній Бишкин- Зміївська ТЕС у зв`язку з відсутністю погодженого та належним чином оформленого паспорту регулярного маршруту. Відповідач зазначав, що відповідні органи Національної поліції відмовляють у погодженні маршруту у зв`язку з тим, що окремі його ділянки в умовах воєнного стану не обстежені та не можуть бути погоджені у встановленому законодавством порядку. Виїзд на маршрут без належного правового оформлення порушуватиме вимоги законодавства та умови договору і створюватиме для підприємства відповідача ризик притягнення до відповідальності. З огляду на викладене відповідач зазначив, що підприємство не готове розпочати виконання перевезень до моменту отримання у встановленому порядку погодженого паспорта регулярного маршруту.

У зв`язку з невиконанням умов договору позивач листом від 23.03.2026 звернуся до відповідача з вимогою на суму 189930,00 грн, в якій просив у 10 денний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити пеню у розмірі 108750,00 грн., штраф у розмірі 18270,00 грн. та збитки у розмірі 62910,00 грн.

У відповіді на вищевказаний лист відповідач зазначив, що застосування до виконавця визначених у вимозі штрафних санкцій є протиправним та необґрунтованим, та вважав, що відсутні будь-які фактичні та правові підстави для задоволення вимоги.

Звертаючись з позовом ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» зазначає, що відповідач не приступив до виконання зобов`язань, чим порушив умови договору, у зв`язку з чим позивачем у відповідності до п. 7.2 договору нараховано пеню у розмірі 108750,00 грн. та штраф у розмірі 18270,00 грн. Крім того, у зв`язку з тим, що позивач вимушений був здійснювати перевезення працівників власними транспортними засобами ним нараховано збитки у розмірі 62910,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що обставини, за яких виконавець не зміг надати визначені договором послуги, не залежать від волі виконавця чи настали внаслідок його винної поведінки, за яку наступають визначені у позовній заяві правові наслідки у вигляді відшкодування збитків, сплати штрафу та пені. Позивачу достеменно було відомо про вищевказані обставини, тому застосування до виконавця визначених у позовній заяві штрафних санкцій є протиправним та необґрунтованим, тому відсутні будь – які підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, для притягнення сторони до відповідальності у вигляді відшкодування збитків за неналежне виконання зобов`язань за договором необхідно довести наявність у діях такої сторони складу цивільного правопорушення. Проте, позивачем не доведено, що визначені ним витрати на використання власного автотранспорту є дійсно збитками, які були реальними та такими, що спричинені з вини відповідача. Окрім того, розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків та складає 9% від загальної суми договору, тому у разі якщо суд дійде висновку про стягнення штрафних санкцій, позивач просив зменшити суму штрафних санкцій на 90%.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 24.07.2025 у відповідача, як виконавця за договором мав бути розроблений, погоджений із замовником та затверджений уповноваженим органом паспорт автобусного маршруту: с. Нижній Бишкин - Зміївська ТЕС - с. Нижній Бишкин. Проте, доказів здійснення вказаних дій, які б як раз свідчили про готовність відповідача до надання послуг позивачу, відповідачем до матеріалів справи не надано. Приймаючи участь у процедурі відритих торгів відповідач надав до тендерної документації довідку та накази про наявність працівників, які мають необхідні знання та досвід, укладаючи договір під час дії воєнного стану з 24.02.2022 та по теперішній час, а за погодженням паспорту автобусного маршруту взагалі не звертався до жовтня місяця.

Суд першої інстанції також встановив, що для виконання умов договору позивач самостійно здійснював перевезення працівників Зміївської ТЕС за маршрутом с. Нижній Бишкин - Зміївська ТЕС - с. Нижній Бишкин власними транспортними засобами, а саме КАВЗ-3270, ЛАЗ-695, ЗИЛ-433102. Згідно пункту 7.2 договору сторони погодили, що виконавець відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором.

З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яке було вчинено відповідачем, а також не спростування ним позовних вимог, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 62910,00 грн обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не спростовані відповідачем. Крім того, перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 108750,00 грн та штрафу у розмірі 18270,00 грн, суд зазначив, що їх нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідає умовам договору, встановленим обставинам справи, виконано арифметично вірно, а тому є обґрунтованими. Крім того, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання відповідачем зобов`язання за договором, поведінки відповідача щодо вжиття заходів до виконання зобов`язання за договором, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та пені.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Як вже зазначалось, у п. 13.3. додатку №1 до договору сторони погодили, що після підписання договору протягом 15-ти днів виконавець повинен розробити та погодити паспорт автобусного маршруту з замовником та затвердити уповноваженим органом, у відповідності з вимогами наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278.

Договір укладено 09.07.2025, отже встановлений 15 денний строк, протягом якого відповідач мав розробити та погодити паспорт автобусного маршруту з замовником та затвердити уповноваженим органом, сплив 24.07.2025.

Проте, ні станом на 24.07.2025, ні протягом строку дії договору вищевказані умови відповідачем так і не були виконані.

Навпаки до матеріалів справи відповідачем надано заяву від 22.10.2025, адресовану начальнику управління патрульної поліції в Харківській області ДПП, з проханням погодити паспорти автобусних маршрутів регулярних спеціальних перевезень працівників підприємства Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» до місця роботи за маршрутом, зокрема, с. Нижній Бишкин- Зміївська ТЕС.

Отже, відповідач звернувся до органів Національної поліції лише у жовтні 2025 року, тобто майже через три місяці після спливу строку на розроблення та погодження паспорту маршруту, а також після першої заявки позивача №4335 від 15.07.2025.

Крім того, у листі від 06.02.2026 відповідач зазначав, що органи Національної поліції відмовляють у погодженні маршруту у зв`язку з тим, що окремі його ділянки в умовах воєнного стану не обстежені та не можуть бути погоджені у встановленому законодавством порядку. Проте, до матеріалів справи не надано жодної відповіді Національної поліції чи іншого доказу, який би підтверджував об`єктивні перешкоди відповідачу у виконанні його обов`язків.

Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з п.7.2 договору у разі ненадання, або несвоєчасного надання послуг стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості і крім цього, виконавець відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Здійснюючи розрахунок штрафних санкцій позивачем враховано: вартість за 1 км перевезення – 145 грн (додаток №2 до договору), середню кількість робочих днів за місяць – 21, загальний обсяг послуги за 1 робочий день – 30 км (п. 1.1 додатку №1 до договору) та кількість днів прострочення зобов`язання за кожною заявкою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 108750,00 грн та штрафу у розмірі 18270,00 грн, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення збитків у розмірі 62910,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Так, обґрунтовуючи наявність збитків та їх розмір позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що зобов`язання за договором по письмовим заявкам не виконувались відповідачем, позивач вимушений був здійснювати перевезення працівників Зміївської ТЕС за маршрутом с. Нижній Бишкин - Зміївська ТЕС - с. Нижній Бишкин власними транспортними засобами, а саме КАВЗ-3270, ЛАЗ-695, ЗИЛ-433102.

За розрахунком позивача за період з 28.07.2025 по 31.08.2025 (25 робочих днів) збитки складають 31455,00 грн.; з 10.11.2025 по 28.11.2025 (15 робочих днів) збитки складають 19039,40 грн.; з 02.02.2026 по 27.02.2026 (20 робочих днів) збитки складають12415,60 грн.

Позивач при розрахунку збитків посилається на розпорядження Зміївської ТЕС від 01.06.2023 та 25.11.2025, якими затверджено тарифи вартості 1 години роботи, зокрема, таких транспортних засобів по АТЦ, як КАВЗ-3270 – 620,78 грн, ЛАЗ-695 – 703,98 грн, ЗИЛ-433102 – 703,98 грн), час використання транспортного засобу для доставки працівників вищевказаним маршрутом та періоди невиконання відповідачем зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані розпорядження про затвердження тарифу прийняті позивачем самостійно, вони не мають обов`язкового характеру для інших осіб, зокрема, для відповідача. При цьому, позивачем не наведено обґрунтування або даних, які б визначали об`єктивну (економічну) основу розрахунку таких тарифів, зокрема, їх «собівартості». Не наведено позивачем механізму визначення й таких складових тарифу, як «адміністративні витрати» чи «рентабельність». А відтак, ці показники були визначені позивачем на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на розбіжності, які маються в даних розрахунків збитків позивача та в додатках 1 до зазначених розпоряджень Зміївської ТЕС від 01.06.2023 та 25.11.2025.

Як зазначалося, в позові стверджується, що тариф вартості 1 години роботи транспортних засобів АТЦ за маршрутом «с. Нижній Бишкин - Зміївська ТЕС - с. Нижній Бишкин» складає: КАВЗ-3270 – 620,78 грн, ЛАЗ-695, ЗИЛ-433102 – 703,98 грн.

Водночас, згідно з додатками 1 до зазначених розпоряджень Зміївської ТЕС від 01.06.2023 та 25.11.2025 вказані показники відносяться до такої складової тарифу, як «собівартість», а «повна вартість» по зазначеним транспортним засобам складає відповідно 1036,56грн та 1177,92грн.

При цьому, враховуючи характер правовідносин та посилання позивача на необхідність залучення для виконання перевезень власних транспортних засобів та працівників, логічним було б припустити, що реальні збитки позивача мали б обґрунтовуватися відповідними витратами, наприклад, на паливо, запчастини, ремонт та амортизацію транспортних засобів, заробітну плату чи оплату послуг водіїв, тощо. Проте, позивачем відповідні обґрунтування та докази не наведені.

При цьому, позивач не посилається на обставини отримання збитків (упущеної вигоди) у зв`язку із неможливістю використання власного транспорту в інших сферах своєї діяльності.

Отже, позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення збитків у заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені на 90%, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд також звертає увагу, що відповідач є господарюючим суб`єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов`язання.

На переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку застосовані судом пеня та штраф носять виключно компенсаторний характер, а тому не мають розцінюватися як інструмент збагачення для позивача.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, та часткового скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1445/26 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» збитків у розмірі 62910,00 грн. та 881,86 грн. судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» збитків у розмірі 62910,00 грн. відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1445/26 (щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» пені у розмірі 108750,00 грн., штрафу у розмірі 18270,00 грн. та 1780,54 грн. судового збору) залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, місто Слобожанське, Балаклійське шоссе, будинок 2, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Біранд» (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, б. 18, код ЄДРПОУ 42601821) 1322,79 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 23.09.2026.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя П.В. Демідова

Суддя Н.О. Мартюхіна