Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №922/2680/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків Справа №922/2680/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представника заявника – Єрьоміної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» (вх.№1713Х від 11.08.2026) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі №922/2680/26 (м. Харків, суддя Міньковський С.В., повна ухвала складена 29.07.2026)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2», м. Харків,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віліван Агро» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ 2», оскільки боржник має перед кредитором заборгованість на загальну суму 22 357 420,00 грн. на підставі договору про на постачання товарів від 01.03.2024/2 та договору про відступлення права вимоги від 05.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі №922/2680/26 залишено заяву ТОВ «Віліван Агро» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДВЄ 2» без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віліван Агро» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» задовольнити. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 липня 2026 року у справі №922/2680/26 про залишення без розгляду заяви ТОВ «ВІЛІВАН АГРО» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДВЄ 2». Направити заяву ТОВ «ВІЛІВАН АГРО» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДВЄ 2» та матеріали справи №922/2680/26 до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відповідність заяви вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням передбаченої ч. 3 ст. 37 КУзПБ і ст. 174 ГПК України процедури усунення недоліків заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» вказує про те, що:

- суд першої інстанції неправомірно підмінив передбачену КУзПБ процедуру усунення недоліків заяви застосуванням санкції за зловживання процесуальними правами. Суд установив, що заява не містить окремої інформації про неустойку, відомостей про заінтересованість кредитора, певного документа або доказу; до клопотання щодо судового збору не додано достатніх доказів майнового стану, проте, за твердженням апелянта, вказані обставини за своєю правовою природою є такими недоліками процесуального документа, що можуть бути усунуті, а не самостійним доказом зловживання процесуальними правами. Натомість, суд першої інстанції не застосував передбачений законом механізм усунення недоліків та одразу застосував значно суворіший процесуальний наслідок - залишення заяви без розгляду у зв`язку з нібито зловживанням процесуальним правом

Апелянт звертає увагу на те, що навіть якщо суд дійшов висновку про недостатність наданого обсягу доказів для вирішення питання про прийняття заяви або подальшої перевірки вимог кредитора, це могло бути підставою для застосування спеціального процесуального механізму, але саме по собі не свідчить про недобросовісність заявника;

- висновок суду про зловживання процесуальними правами не ґрунтується на встановлених обставинах справи. Зловживання процесуальним правом не може презюмуватися лише з факту порушення певної формальної вимоги до процесуального документа.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено: яка саме неправомірна чи стороння мета переслідувалась апелянтом; яким чином його поведінка могла ввести суд в оману; у чому полягало затягування провадження, яке на момент постановлення ухвали фактично навіть не було відкрите; якими діями апелянт перешкоджав реалізації прав боржника; яку перевагу або процесуальний результат, не передбачений законом, апелянт намагався отримати; якими доказами підтверджується саме умисний характер відповідних дій.

Натомість, суд фактично ототожнив неповноту процесуального документа та зловживання процесуальним правом.

Висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Віліван Агро" не керувалося метою ефективного захисту своїх порушених прав і законних інтересів, є не результатом оцінки встановлених фактів, а припущенням, яке не підтверджене жодною конкретною обставиною. Суд застосував винятковий процесуальний механізм ст. 43 ГПК України без встановлення фактичних передумов його застосування;

- залишення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду суперечить спеціальному регулюванню КУзПБ та правовому висновку Об`єднаної палати КГС ВС, викладеному у постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23.

Суд першої інстанції не лише не застосував передбачений КУзПБ спеціальний механізм усунення недоліків, а й застосував наслідок, який за своїм характером є несумісним із правовим регулюванням відповідної стадії провадження.

Крім того, відповідно до ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника та з`ясування підстав для відкриття провадження здійснюються саме у підготовчому засіданні. Відтак необхідно розмежовувати перевірку відповідності заяви формальним вимогам КУзПБ з можливістю залишення її без руху та перевірку обґрунтованості вимог кредитора по суті у підготовчому засіданні. Оскаржуваною ухвалою суд фактично змішав ці дві стадії: з одного боку, послався на формальні недоліки заяви, а з іншого – почав оцінювати достатність доказів вимог кредитора, не застосувавши передбаченого законом механізму ані першої, ані другої стадії.

Апелянт звертає увагу на те, що Процесуальні наслідки недотримання вимог до заяви визначаються спеціальними нормами КУзПБ у взаємозв`язку зі ст. 174 ГПК України.

Отже, суд застосував норму про обов`язок заявника, але проігнорував спеціальну норму, яка визначає правильний процесуальний наслідок невиконання такого обов`язку;

- оскаржувана ухвала непропорційно обмежила право заявника на доступ до суду. Використання санкції за зловживання процесуальними правами становило надмірний процесуальний формалізм, наслідком якого стала фактична відмова заявнику в доступі до передбаченої законом процедури судового розгляду без попереднього надання можливості виправити недоліки.

Таким чином, на переконання апелянта, при постановленні ухвали від 29.07.2026 суд першої інстанції неправильно визначив правову природу встановлених ним недоліків заяви; не застосував передбачену ч. 3 ст. 37 КУзПБ та ст. 174 ГПК України процедуру залишення заяви без руху; без належних фактичних підстав визнав звернення кредитора до суду зловживанням процесуальним правом; не встановив умислу, недобросовісної мети чи будь-якої іншої ознаки зловживання процесуальними правами; фактично ототожнив наявність усувних недоліків процесуального документа із зловживанням правом; не врахував спеціальний характер регулювання процедури банкрутства та допустимих процесуальних рішень щодо заяви про відкриття провадження; застосував непропорційний процесуальний наслідок, позбавивши заявника можливості усунути недоліки та реалізувати право на доступ до суду.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом додано фінансову звітність ТОВ «ВІЛІВАН АГРО» за 2025 рік, яка, на переконання апелянта, підтверджує збитковий фінансовий результат Товариства. При цьому скаржник зазначає, що вказаний документ подається насамперед не з метою вирішення апеляційним судом замість суду першої інстанції питання про наявність підстав для відстрочення або розстрочення судового збору за первісною заявою, а на підтвердження доводу апеляційної скарги про характер допущеного недоліку та його очевидну усувність.

Разом з тим, апелянт зазначає, що неможливість надати цей документ після отримання відповідної вказівки суду першої інстанції була зумовлена саме тим, що суд не постановляв ухвали про залишення заяви без руху та не надав апелянту строку для усунення недоліків, а безпосередньо застосував наслідки ч. 3 ст. 43 ГПК України.

На переконання апелянта, цей доказ також підтверджує істотність допущеного судом процесуального порушення: якби було застосовано передбачену законом процедуру, вказаний судом недолік був би усунутий.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи №№922/2680/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» (вх.№1713Х від 11.08.2026) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі №922/2680/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2680/26. Призначено справу до розгляду на "10" вересня 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132 .

21.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2680/26 (вх.№9187).

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 доставлена учасникам справи в електронні кабінети системи «Електронний Суд».

Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» у судове засідання не з`явився. Зважаючи на те, що відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.09.2026 представник заявника просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши дотримання господарським судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віліван Агро» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ 2», оскільки боржник має перед кредитором заборгованість на загальну суму 22 357 420,00 грн. на підставі договору про на постачання товарів від 01.03.2024/2 та договору про відступлення права вимоги від 05.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі №922/2680/26 залишено заяву ТОВ «Віліван Агро» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДВЄ 2» без розгляду.

Суд мотивував ухвалу тим, що в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України заявником не виконано зобов`язання додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у відповідності до приписів частин 2, 3 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Місцевий господарський суд вказав на те, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВЄ 2" подана без надання належних документів в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВЄ 2" та ненадання доказів у відповідності до приписів ч.2, 3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, заява кредитора не містить відомостей про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також не містить інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника. Крім того, заявником не надано в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, доказів, які підтверджують можливість ініціюючого кредитора, не сплачувати судовий сбір. Вказане вище в цілому є, на думку суду, зловживанням процесуальними правами ТОВ "Віліван Агро".

Суд першої інстанції зауважив, що ТОВ "Віліван Агро" не керувалося метою ефективного захисту своїх порушених прав і законних інтересів, що фактично свідчить про зловживання правом ініціюючим кредитором, та застосував наслідки шляхом залишення заяви ТОВ "Віліван Агро" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВЄ 2" без розгляду згідно з частиною 3 статті 43 ГПК України.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи про банкрутство розглядаються з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); найменування органу (суб`єкта), уповноваженого управляти державним майном щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника.

До заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:

довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

докази неплатоспроможності чи її загрози;

докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень;

установчі документи боржника - юридичної особи;

бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;

перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;

перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

перелік осіб, які мають невиконані зобов`язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов`язань, строку виконання та підстав виникнення;

відомості про всі рахунки у депозитарних установах боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;

відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;

відомості про всі рахунки, електронні гаманці, відкриті у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що належать боржнику, їх реквізити;

копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, та довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, дослідних зразків тощо);

рішення вищого органу управління боржника, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, - органу (суб`єкта), уповноваженого управляти державним майном про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі;

інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника чи її загрозу.

Відповідно до частини 1 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Статтею 37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо: провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з цим Кодексом або законом; стосовно боржника відкрито процедуру превентивної реструктуризації та діють заходи захисту боржника, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 33-11 цього Кодексу;

щодо боржника наявний затверджений судом план превентивної реструктуризації та заява надійшла від залученого кредитора і відсутні докази невиконання боржником зобов`язань за таким планом превентивної реструктуризації; юридичну особу - боржника припинено в установленому законом порядку. Про відмову у прийнятті заяви господарський суд постановляє ухвалу, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.

Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Частинами 1,2 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи, якщо: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі; заявником до цього суду подано іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху.

Про повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду господарський суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віліван Агро» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ 2», оскільки боржник має перед кредитором заборгованість на загальну суму 22 357 420,00 грн. на підставі договору про на постачання товарів від 01.03.2024/2 та договору про відступлення права вимоги від 05.01.2026.

До вказаної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Віліван Агро» додано копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору; копію договору відступлення права вимоги (цесії); копію акта приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги (цесії); копію договору №DVE2-01.03.2024/2 на постачання товару; копію додатку №1 до договору №DVE2-01.03.2024/2 на постачання товару (специфікація на постачання товару); копію додаткової угоди до договору №DVE2-01.03.2024/2 на постачання товару від 01 березня 2024 року; копію додатку №1 до додаткової угоди №1 від 29 березня 2024 року до договору №DVE2-01.03.2024/2 на постачання товару (специфікація на постачання товару); докази направлення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДВЄ2» (квитанція №8144598 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС).

Як вже зазначалося, в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд вказав на те, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВЄ 2" подана без надання належних документів в обгрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВЄ 2" та ненадання доказів у відповідності до приписів ч.2, 3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, заява кредитора не містить відомостей про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також не містить інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника. Крім того, заявником не надано в обгрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, доказів, які підтверджують можливість ініціюючого кредитора, не сплачувати судовий сбір. Вказане вище в цілому є, на думку суду, зловживанням процесуальними правами ТОВ "Віліван Агро".

Суд першої інстанції зауважив, що ТОВ "Віліван Агро" не керувалося метою ефективного захисту своїх порушених прав і законних інтересів, що фактично свідчить про зловживання правом ініціюючим кредитором, та застосував наслідки шляхом залишення заяви ТОВ "Віліван Агро" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВЄ 2" без розгляду згідно з частиною 3 статті 43 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неприпустимість зловживання процесуальними правами встановлена статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 ГПК України).

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливої форми процесуальне правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав, які здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом стосовно відомих обставин справи, у цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкодити суду розглянути і вирі шити справу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що ініціювання провадження у справі про банкрутство та звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що є реалізацією його права на судовий захист майнових прав, саме по собі не може розцінюватися як зловживання процесуальним правом. Для кваліфікації дій як зловживання процесуальним правом необхідним є встановлення умисної недобросовісної мети, яка виходить за межі захисту порушеного права.

Крім того, суд не повинен формально підходити до застосування норм ГПК України щодо залишення заяви без розгляду, а зобов`язаний перевіряти чи дійсно така міра є виправданою і чи не порушує вона право заявника на доступ до правосуддя.

Водночас, формальне застосування процесуальних норм щодо залишення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду порушує право заявника на ефективний судовий захист, гарантоване як нормами національного законодавства, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, суд першої інстанції, застосовуючи статтю 43 ГПК України та враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 24.09.2024 у справі №918/822/23(559/2823/23), не навів аргументів та не встановив жодних обставин, які б свідчили про умисел заявника на досягнення сторонніх цілей, відмінних від захисту його майнових прав і які б суперечили завданню господарського судочинства.

Єдиними підставами, у зв`язку з якими суд першої інстанції визнав дії заявника як зловживання правом стали формальні недоліки заяви та неповнота доказової бази.

Водночас, визнання судом першої інстанції на стадії вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство як зловживання правом ненадання належних документів в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та ненадання доказів у відповідності до приписів ч.2, 3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, відсутність у заяві відомостей про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника, ненадання в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, доказів, які підтверджують можливість ініціюючого кредитора не сплачувати судовий сбір, є розширювальним тлумаченням статті 43 Господарського процесуального кодексу України та фактичним перетворенням інституту протидії зловживанню процесуальними правами на процесуальний інструмент відмови у прийнятті такої заяви з формальних причин.

Крім того, місцевим господарським судом не взято до уваги те, що висновки Верховного Суду, наведені у вказаних постановах, носять загальний характер, а визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням процесуальними правами залежить від конкретних обставин кожної справи.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваної ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права при її прийнятті та відсутність підстав для залишення судом першої інстанції заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що залишення заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду має розглядатися саме як виняткова процесуальна дія. Водночас, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не навів жодних мотивів для незастосування інституту залишення заяви без руху у зв`зку з наявністю формальних недоліків, передбаченого статтею 37 КУзПБ та статтею 174 ГПК України, що суперечить принципам процесуальної економії, забезпечення доступу до правосуддя та ефективного судового захисту.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом додано фінансову звітність ТОВ «ВІЛІВАН АГРО» за 2025 рік, яка, на переконання апелянта, підтверджує збитковий фінансовий результат Товариства. При цьому скаржник зазначає, що вказаний документ подається насамперед не з метою вирішення апеляційним судом замість суду першої інстанції питання про наявність підстав для відстрочення або розстрочення судового збору за первісною заявою, а на підтвердження доводу апеляційної скарги про характер допущеного недоліку та його очевидну усувність.

Разом з тим, апелянт зазначає, що неможливість надати цей документ після отримання відповідної вказівки суду першої інстанції була зумовлена саме тим, що суд не постановляв ухвали про залишення заяви без руху та не надав апелянту строку для усунення недоліків, а безпосередньо застосував наслідки ч. 3 ст. 43 ГПК України.

На переконання апелянта, цей доказ також підтверджує істотність допущеного судом процесуального порушення: якби було застосовано передбачену законом процедуру, вказаний судом недолік був би усунутий.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на відсутність ухвали про залишення заяви без руху та на безпосереднє застосування судом першої інстанції частини третьої статті 43 ГПК України не може вважатися поважною причиною для подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду. Обов`язок надати всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, виникає вже на стадії подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, судова колегія здійснює розгляд даної справи без врахування такого доказу та не бере до розгляду надану апелянтом фінансову звітність.

Водночас, неврахування судом апеляційної інстанції фінансової звітності не спростовує викладені вище у даній постанові висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для залишення судом першої інстанції заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги. Відтак ухвала Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі №922/2680/26 підлягає скасуванню з направленням справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

Керуючись статтями 269, 270, 271, п.6 ч.1 ст.275, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі №922/2680/26 скасувати.

Справу №922/2680/26 направити до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІВАН АГРО» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.09.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян