Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №922/371/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків Справа №922/371/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників учасників справи:

прокурора – Лахтюк Л.В.,

від позивача – не з`явився,

від відповідача 1 – не з`явився,

від відповідача 2 – Білан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (вх.№1372Х від 24.06.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26 (м. Харків, суддя Юрченко В.С., повне рішення складено 03.06.2026),

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

до відповідачів перший відповідач – Державний заклад охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3», м. Харків,

другий відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач», м. Харків,

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» про визнання недійсними додаткові угоди № 8 від 10.07.2024, № 9, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач», а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» на користь Харківської обласної військової адміністрації коштів у сумі 106 603,35 грн як безпідставно сплачені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 задоволено позов Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до відповідачів: перший відповідач – Державний заклад охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3», другий відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач», про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Визнано недійсною додаткову угоду № 8 від 10.07.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Визнано недійсною додаткову угоду № 9 від 13.08.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Визнано недійсною додаткову угоду № 10 від 05.09.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Визнано недійсною додаткову угоду № 11 від 14.10.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Визнано недійсною додаткову угоду № 12 від 06.11.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Визнано недійсною додаткову угоду № 13 від 12.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Визнано недійсною додаткову угоду № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» на користь Харківської обласної військової адміністрації безпідставно сплачені кошти у сумі 106 603,35 грн.

Стягнуто з Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 10 649,60 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 10 649,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» з вказаним рішенням суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26, яким позов Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (про визнання недійсними додаткових угод № 8 від 10.07.2024, № 9, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 106 603,35 грн. безпідставно сплачених коштів задоволено повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Стягнути з Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» 44876,06 грн судових витрат, з яких 15 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 29 874,06 грн. розмір судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» вказує про те, що:

- рішення суду першої інстанцї щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави у справі прийнято з неправильним застосуванням матеріального права, порушення норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними.

Апелянт зазначає, що самого по собі формального повідомлення gрокуратури відповідного органу для звернення до суду рокурором в інтересах держави недостатньо. Суд в кожному конкретному випадку має встановити можливість компетентного органу відреагувати у передбаченому законодавством порядку на заявлене порушення, і лише у випадку відсутності такої реакції протягом розумного строку (згідно вищевстановлених критеріїв), у прокуратури виникає відповідне право на здійснення представництва інтересів держави.

З урахуванням викладеного та правової позиції самої Харківської обласної державної адміністрації, яка прямо зазначає, що не є стороною Договору № 1 від 01.01.2024 та додаткових угод до нього, а також не уповноважена надавати оцінку діям сторін правочину, відсутні правові підстави вважати, що її права чи інтереси у спірних правовідносинах порушені. Спір виник виключно з договірних відносин між ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» та ДЗОЗ «Обласна туберкульозна лікарня № 3», Харківська обласна державна адміністрація не є стороною спірних правовідносин, а тому не може вважатися особою, права чи інтереси якої порушені в межах позову. Отже, подання прокурором позову в інтересах ХОД(В)А є безпідставним, оскільки відсутній факт порушення або загрози порушення прав саме цього органу, що виключає наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цього органу. Таким чином, суд першої інстанції неправильно протлумачив ч. 3-4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», чим порушив вимоги ст. 174, 226 ГПК України, встановив обставину дотримання процедури звернення прокурора в інтересах держави за фактичної недоведеності таких обставин, висновки, викладенні у рішенні суду першої інстанції щодо підтвердження повноважень прокурора не відповідають фактичним обставинам Справи.

Крім того, скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові ВП ВС у справі №912/2385/19 від 26.05.2020, у постанові Об`єднаної палати КГС від 18.06.2021 у справі №927/491/19;

- судом і інстанції неправильно протлумачено закон (п. 17, пп. 2, пп. 7 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 року № 1178 (надалі також «Особливості»), п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Крім того, судом першої інстанції застосовано закон, що не підлягав застосуванню (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Апелянт наголошує, що п. 7 ч. 5 ст. 41 та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є різними правовими підставами для зміни ціни за одиницю товару, які не підлягають ототожненню чи одночасному застосуванню, встановлене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не може застосовуватись до змін, передбачених п. 7 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону.

Крім того, пп.7 п. 19 Особливостей не встановлено ні максимального обмеження відсотка зміни ціни, ні частоти такої зміни. Особливості за своєю правовою природою є тимчасовою нормою, що поширює свою дію на правовідносини в умовах воєнного стану. Фактично відмінні від Закону правомочності поведінки, надані Особливостями, у випадку неможливості їх застосування, нівелюють будь-який сенс окремого врегулювання правовідносин, що виникли в умовах правового режиму воєнного стану.

Скаржник зазначає, що схожий висновок щодо спеціального регулювання окремих правовідносин підзаконними нормативно-правовими актами на період воєнного стану викладено у Постанові Об`єднаної Палати КГС від 19.04.2024 по справі №911/1359/22.

Апелянт звертає увагу на те, що з матеріалів справи №922/371/26 вбачається, що оспорювані Додаткові угоди було укладено на підставі іншого, відмінного від п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» нормативно-правового регулювання, а саме пп. 7 п. 19 Особливостей та на виконання п.1 Додатку 3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від « 01» січня 2024 р, якими встановлено, що ціна формується на кожен місяць постачання (як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення) на підставі середньоринкових показників купівлі-продажу електричної енергії на РДН у місяці постачання і зобов`язання продавця з передачі такого товару у власність покупця вважається завершеним з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі електричної енергії. Таким чином, висновки ВС щодо максимального обмеження зміни ціни у випадку коливання ціни за одиницю товару на ринку могли б застосовуватись у випадку, якби сторонами за Договором застосовувалась така підстава для зміни ціни як «коливання» ціни за одиницю товару на ринку.

Крім того, апелянт вказує на правові висновка, викладені у постанові Касаційного господарського суду у справі №914/619/24 від 12.02.2025 щодо різниці поняття «зміна ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни на ринку» (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») та «формування ціни на підставі зміни середньозважених цін на ринку «на добу наперед» (пп. 7 п. 19 Особливостей), та, відповідно, можливості застосування пп. 7 п. 19 Особливостей для щомісячного формування ціни за одиницю Товару для тендерних договорів.

Апелянт наголошує на тому, що висновки ВП ВС у справі №922/2321/22, №920/19/24 не є релевантним до справи, оскільки у справі №922/2321/22, №920/19/24 підставою для зміни ціни за одиницю товару було п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (який дублює пп. 2 п. 19 Особливостей) за умови фіксованої ціни за одиницю товару, в той час як у цій справі підставою визначення ціни за одиницю Товару є пп. 7 п. 19 Особливостей (п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») за умови щомісячного формування ціни за одиницю товару (як такої зміни не відбувається, ціна кожного розрахункового місяця визначалась за ринковим показником);

- судом першої інстанції фактично не встановлено, що Оспорювані додаткові угоди було укладено відповідачами керуючись виключно пп. 7 п. 19 Особливостей, який і передбачає можливість щомісячної зміни ціни відповідно до формули.

Таким чином, суд першої інстанції, фактично встановивши обставину щомісячного формування ціни на підставі ринкових показників, а не її зміни внаслідок коливання ціни на ринку, належним чином не дослідивши нормативно-правову підставу такої зміни у взаємозв`язку з умовами Договору, прийшов до помилкового висновку про порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2026 для розгляду справи №922/371/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (вх.№1372Х від 24.06.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.№7567 від 10.07.2026). Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (вх.№1372Х від 24.06.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/371/26. Призначено справу до розгляду на "20" серпня 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

21.07.2026 матеріали справи №922/371/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду (вх.№8027).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» - адвоката Білан В.В. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/371/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.Судове засідання у справі №922/371/26, яке призначено на 20.08.2026 о 10:00 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» - адвоката Білан В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№9088 від 18.08.2026). В обґрунтування вказаних пояснень зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано ключовий аргумент ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» щодо того, що ціна за одиницю товару згідно Договору саме формувалась кожного місяця (п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 7 п. 19 Особливостей), а не змінювалась внаслідок коливання (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей), внаслідок чого 10-% обмеження до спірних правовідносин не може застосовуватись. Крім того, скаржник звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові КГС ВС від 22.07.2026 у справі №922/3937/25.

Від представника Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» до суду апеляційної інстанції надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи (вх.№9097 від 19.08.2026), в якій заявник просить провести судове засідання без участі представника Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та розглянути справу за наявними у суду матеріалами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 оголошено перерву у розгляді справи до "10" вересня 2026 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

У судове засідання 10.09.2026 з`явилися представник апелянта та прокурор. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Представник апелянта просила суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Прокурор просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, окружною прокуратурою здійснено опрацювання відомостей, розміщених у відкритому доступі на веб-порталі Уповноваженого органу з питань публічних закупівель «Prozorro» - https://prozorro.gov.ua щодо проведених процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів та керуючись вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру.

Так, встановлено, що Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» проведено процедуру відкритих торгів UA-2023-12-15-014958-a щодо закупівлі товару «Електрична енергія ДК 021:2015:09310000-5:» обсягом 149850 Кіловатгодини. Очікувана вартість предмета закупівлі – 1 339 575,00 гривень.

У відкритих торгах прийняли участь 2 учасника:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» із остаточною ціновою пропозицією 1 328 023.03 грн з ПДВ,

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» із остаточною ціновою пропозицією 1 337 411.25 грн з ПДВ.

За результатами проведених відкритих торгів, переможцем торгів обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» із остаточною ціновою пропозицією 1 328 023.03 грн з ПДВ.

01.01.2024, за результатами проведеної закупівлі, між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» (далі - споживач, перший відповідач, Лікарня) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (далі – постачальник, другий відповідач), укладено договір № 1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується постачати споживачу у 2024 році електричну енергію, код 09310000-5 – Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (далі – електрична енергія/товар/електроенергія), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік за цим Договором становлять 149 850 кВт*год та визначені в Додатку №1 до Договору.

Як визначено пунктом 3.1. договору, термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в Заяві-приєднання, що є додатком № 4 до цього Договору, до 31.12.2024, але у будь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що місце поставки (передачі) товару – згідно з додатком № 2 до договору.

Як вказано у пункті 5.1. договору загальна вартість цього договору становить 1 106 685,86 грн, крім того, ПДВ – 221 337,17 грн, разом з ПДВ – 1 328 023,03 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 3 до цього Договору, в т.ч.:

кошти обласного бюджету 1 128 023,03 грн, в т. ч ПДВ – 188 003,83 грн.

відшкодування орендарів 200 000,00 грн, в т. ч ПДВ – 33 333,33 грн.

До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць

Положеннями пункту 5.8 договору передбачено, що вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт* год, визначеної згідно з Додатком 3 до Договору.

Пунктом 5.9 договору, передбачено, що фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується в акті приймання-передачі. Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту підписання акта приймання передачі електричної енергії.

Згідно з п. п. 1 п. 6.1. договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Підпунктом 1 п. 7.2. Договору унормовано, що постачальник зобов`язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

У пункті 14.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024, включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Пунктом 14.6. договору визначено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених п. 19 Особливостей.

Додаток № 1 до договору «Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024» передбачено щомісячні обсяги електричної енергії у загальному обсязі за 2024 рік – 149 850 кВт/год.

Додаток № 2 до договору «Інформація щодо об`єктів споживача» визначені конкретні адреси об`єктів споживача.

Додаток № 3 до договору «Порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії» визначає основні складові формули за якою формується ціна електричної енергії, а саме: Ц=(Ц факт * (1+K/100)) * (1+M/100) +Tпер+Тор+ розп)* 1,2 (грн.) з ПДВ, де Ц - ціна І кВт * год з ПДВ (грн.); Ц факт - ціна Постачальника за результатами аукціону, далі середньозважена ціна на ринку на добу наперед в торговій зоні ОЕС України за розрахунковий період, оприлюднена Оператором ринку на сайті https://www.oree.com.ua/, грн за 1 кВт* год без ПДВ: К- коефіцієнт, що враховує додаткові ризики Постачальника (величина незмінна протягом дії договору); Тпер. – тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджений регулятором постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322, 1 кВт * год без ПДВ Тор - діючий тариф АТ «Оператор ринку» на здійснення операцій купівлі-продажу на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, погоджений постановою НКРЕКП № 1690 від 19.12.2022 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 1759 від 26.09.2023 р.), є регульованою складовою ціни Товару; Трозп тариф на послуги з розподілу електричної енергії затверджений регулятором постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2342, 1 кВт * год без ПДВ; 1,2 - математичне вираження ставки податку на додану вартість (ПДВ - 20%); М - маржа (вартість послуг Учасника) запропонована Учасником у відсотках від загальної ціни тендерної пропозиції (Р), % за результатами аукціону.

Крім того пункт 2 Порядку визначення та зміни ціни постачання електричної енергії передбачає, що ціна за 1 кВт* год електричної енергії становить 8,86234922 грн., а саме: Ц факт = 4,57601 грн. за 1 кВт* год без ПДВ; K 10: M = 0,00000002; Тпер. = 0,5857 грн. за 1 кВт* год без ПДВ Top = 0,00432 грн. за 1 кВт* год без ПДВ; Трозп = 1,81879 грн. за 1 кВт* год без ПДВ; ПДВ = 20 %.

В той же час пункт 3 Порядку визначення та зміни ціни постачання електричної енергії встановлює, що зміна ціни за одиницю товару регламентується щомісячно шляхом укладання додаткової угоди, урахуванням пункту 1 цього Додатку. В такому випадку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни на ринку «на добу наперед» підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку https://www.oree.com.ua/.

Також, як вбачається із заяви-приєднання від 01.01.2024, яка є додатком № 4 до договору, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), споживач з 01.01.2024 приєднався до умов договору № 1, із зазначенням персоніфікованих даних щодо об`єктів споживання та їх адрес, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку та найменування оператора системи, з яким споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії – АТ «Харківобленерго.

Додаток №3 «Обсяги постачання електричної енергії», визначає щомісячні обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2023 рік.

У подальшому, низкою додаткових угод неодноразово підвищено вартість (ціну) за одиницю товару та зменшено обсяги закупівлі.

Так, за умовами додаткової угоди № 1 від 09.01.2024 сторони внесли зміни до п. 2.2 Договору, зазначивши, що очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік становлять 117 671,95967 кВт*год. Також змін зазнав п. 5.1. договору, згідно з яким у редакції додаткової угоди № 1 від 09.01.2024, загальна вартість Договору становить 869 041,67 грн, крім того, ПДВ – 173 808,33 грн, разом з ПДВ – 1 042 850,00 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 3 до цього Договору, в т.ч.: кошти обласного бюджету 842 850,00 грн, в т.ч ПДВ – 140 475,00 грн. відшкодування орендарів 200 000,00 грн, в т.ч ПДВ – 33 333,33 грн.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 08.02.2024, ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 8,8623492 грн.

У відповідності до додаткової угоди № 3 від 08.02.2024, загальна вартість Договору становить 776 438,07 грн, крім того, ПДВ – 155 287,61 грн, разом з ПДВ – 931 725,68 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 3 до цього Договору, в т.ч.: кошти обласного бюджету 842 850,00 грн, в т.ч ПДВ – 140 475,00 грн. відшкодування орендарів 88 875,68 грн, в т.ч ПДВ – 14812,61 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 7,9179924 грн.

09.02.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 28 за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 у обсязі електричної енергії 13 650 кВт*год на суму 108 080,59 грн з ПДВ.

За змістом додаткової угоди № 4 від 08.03.2024 загальна вартість Договору становить 708 928,96 грн, крім того, ПДВ – 141 785,79 грн, разом з ПДВ – 850 714,75 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 3 до цього Договору, в т.ч.: кошти обласного бюджету 798 714,75 грн, в т.ч ПДВ – 133 119,13 грн. відшкодування орендарів 52 000,00 грн, в т.ч ПДВ – 8666,67 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 7,1392056 грн.

08.03.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 98 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 у обсязі електричної енергії 15 060 кВт*год на суму 107 516,44 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 5 від 12.04.2024 передбачено, що загальна вартість Договору становить 691 407,45 грн, крім того, ПДВ – 138 281,49 грн, разом з ПДВ – 829 688,94 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 3 до цього Договору, в т.ч.: кошти обласного бюджету 765 688,94 грн, в т.ч ПДВ – 127 617,82 грн. відшкодування орендарів 52 000,00 грн, в т.ч ПДВ – 64 000,00 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 7,9179924 грн.

15.04.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 217 за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 у обсязі електричної енергії 11 160 кВт*год на суму 77 035,91 грн з ПДВ.

За умовами додаткової угоди № 6 від 13.05.2024 очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік склали 114 200,3727 кВт*год.

13.05.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 316 за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 у обсязі електричної енергії 8 130 кВт*год на суму 58 741,33 грн з ПДВ.

11.06.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 7, у відповідності до якої очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік склали 104 958,3977 кВт*год.

12.06.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 364 за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 у обсязі електричної енергії 7 170 кВт*год на суму 60 210,90 грн з ПДВ.

В подальшому, на підставі додаткової угоди № 8 від 10.07.2024, сторонами визначено, що очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік складають 97 160,341 кВт*год. Також, у додатковій угоді № 8 встановлено, що на 01.06.2024 ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 9,9571416 грн (тобто, ціна зросла на 12,35 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 8 від 10.07.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» у червні 2024 року, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» № 486 від 05.07.2024.

10.07.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 456 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 у обсязі електричної енергії 3 240 кВт*год на суму 32 261,14 грн з ПДВ.

13.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 9, якою, серед іншого, встановлено, що очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік складають 94 465,7953 кВт*год. При цьому, у додатковій угоді № 9 ціна за 1 кВт/год на 01.07.2024 становить 10,7012652 грн (тобто, ціна зросла на 20,75 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 9 від 13.08.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» за липень 2024 року, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» №579 від 08.08.2024.

14.08.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 98 за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 у обсязі електричної енергії 4 290 кВт*год на суму 45 908,42 грн з ПДВ.

05.09.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 10, відповідно до якої встановлено, що ціна за 1 кВт/год на 01.08.2024 становить 10,399632 грн (тобто, ціна зросла на 17,35 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 10 від 05.09.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» за серпень 2024 року про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» № 634 від 02.09.2024.

06.09.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 572 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 у обсязі електричної енергії 4 200 кВт*год на суму 43 678,45 грн з ПДВ.

14.10.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 11, згідно з якою ціна за 1 кВт/год на 01.09.2024 становить 10,3013712 грн (тобто, ціна зросла на 16,24 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 11 від 14.10.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» за вересень 2024 року, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» № 775 від 07.10.2024.

15.10.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 702 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 у обсязі електричної енергії 4 050 кВт*год на суму 41 720,56 грн з ПДВ.

06.11.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 12, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год на 01.10.2024 становить 10,2958404 грн (тобто, ціна зросла на 16,18 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 12 від 06.11.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» за жовтень 2024 року, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» № 881 від 05.11.2024.

12.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 13, відповідно до якої встановлено, що очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік складають 87 900 кВт*год. Ціна за 1 кВт/год на 01.11.2024 становить 10,173714 (тобто, ціна зросла на 14,80 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 13 від 12.12.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» за листопад 2024 року, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» № 1113 від 09.12.2024.

13.12.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 903 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 у обсязі електричної енергії 9 570 кВт*год на суму 97 362,44 грн з ПДВ.

13.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 13.1, відповідно до якої встановлено, що очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік складають 87 900 кВт*год. Ціна за 1 кВт/год на 01.11.2024 становить 10,173714 (тобто, ціна зросла на 14,80 % порівняно з умовами договору).

Підставою для укладення додаткової угоди № 13.1 від 13.12.2024 стали відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/), які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед», які містять дані середньозважених цін на ринку «на добу наперед» за листопад 2024 року, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» № 1113 від 09.12.2024.

24.12.2024, між Лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» підписано акт приймання-передачі електроенергії № 979 за грудень 2024 у обсязі електричної енергії 23 400 кВт*год на суму 241 047,14 грн з ПДВ.

Факт сплати грошових коштів Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» на користь ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» за договором № 1 від 01.01.2024 на суму 989 546,62 грн за поставлені 111 300 кВт*год електричної енергії підтверджується наступними платіжними дорученнями, відомості про які розміщено на сайті https://spending.gov.ua: № 51 від 14.02.2024 на суму 108 080,59 грн; № 122 від 12.03.2024 на суму 107 516,44 грн; № 227 від 18.04.2024 на суму 77 035,91 грн; № 282 від 14.05.2024 на суму 58 741,33 грн; № 347 від 14.06.2024 на суму 60 120,90 грн; № 396 від 12.07.2024 на суму 32 261,14 грн; № 471 від 15.08.2024 на суму 45 908,42 грн; № 528 від 16.09.2024 на суму 43 678,45 грн; № 607 від 15.10.2024 на суму 41 720,56 грн; № 656 від 08.11.2024 на суму 75 983,30 грн; № 770 від 19.12.2024 на суму 97 362,44 грн; № 797 від 26.12.2024 на суму 241 047,14 грн.

За фактом виконання Договору № 1 від 01.01.2024, був складений звіт про виконання договору про закупівлю № UA-2023-12-15-014958-а.

Як зазначено прокурором у позові, під час укладення додаткових угод, сторони також керувалися постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, якою затверджено «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі – Особливості), яка не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Таким чином, прокурор вважає, що оскільки додатковими угодами № 8 від 10.07.2024, № 9, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу підвищено ціну за одиницю товару більше ніж на 12 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Прокурором зазначено у позові, що внесення змін до договору в частині підвищення цін на електричну енергію здійснено з порушенням вимог законодавства, та відповідно, на думку прокурора, перший відповідач безпідставно отримав з бюджету грошові кошти в сумі 106 603,35 грн.

Наводячи розрахунок безпідставно збережених коштів другим відповідачем, прокурор взяв за основу об`єм електричної енергії, який поставлений другому відповідачу в межах дії договору за період з червня 2024 по грудень 2024, із урахуванням ціни встановленої у додатковій угоді № 7 від 11.06.2024 за 1 кВт*год. електричної енергії – 8,3976144 грн (з ПДВ).

За результатом розгляду позовної заяви судом першої інстанції прийнято рішення, яким позов задоволено, визнано недійсними додаткові угоди № 8 від 10.07.2024, № 9 від 13.08.2024, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Державним закладом охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня №3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» на користь Харківської обласної військової адміністрації безпідставно сплачені кошти у сумі 106 603,35 грн. Стягнуто з Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 10 649,60 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 10 649,60 грн.

Суд мотивував рішення тим, що укладений за результатами тендерної закупівлі договір № 1 від 01.01.2024 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу. З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Місцевий господарський суд вказав на те, що законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку" та "зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед" у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Умови укладеного сторонами договору про закупівлю № 1 від 01.01.2024 ( додаток 3 "Порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії"), передбачають, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед, у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар. Тобто, до ціни за 1 кВт*год електроенергії вже включено суму, яка б покривала втрати постачальника у разі коливань на ринку електроенергії, а тому додаткове збільшення ціни на підставі даних сайту ДП "Оператор ринку" є безпідставним та надмірним. В той же час, другим відповідачем щомісячно змінювалась ціна на товар (електроенергію), з огляду на застосування, останнім формули визначення ціни за одиницю товару, вказаної у Додатку 3 до договору № 1 від 01.01.2024, із застосуванням, в тому числі, середньозваженої ціни на ринку на добу наперед. Проте, така вартість є більшою, ніж на 10 % від початково визначеної ціни та розрахована не з огляду на коливання цін на товар на ринку, а відповідно до формули з врахуванням інформації з сайту ДП "Оператор ринку".

Судом першої інстанції зауважено, що внаслідок укладення додаткових угод до договору № 1 від 01.01.2024 на ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено на 12,35 % від первинної ціни, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження зміни ціни, визначеної первісним договором у розмірі 10 %.

Місцевим господарським судом враховано висновок ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, де зазначено: межа у 10% це сукупна межа на весь період дії договору, а не для кожної окремої угоди. У той же час, як зауважив суд першої інстанції, додатковими угодами договору ціну за одиницю товару збільшено на 12,35 % від ціни визначеної первісним договором, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.

При цьому, другим відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію у спірні періоди, було б очевидно невигідним та збитковим для нього. Таким чином, необхідність внесення змін до договору № 1 від 01.01.2024, в частині зміни ціни за 1 кВт/год через зміну ціни ринку «на добу наперед», не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Суд звернув увагу на те, що оскільки сторонами (першим та другим відповідачами), всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те правових підстав, в порушення норм законодавства та положень укладеного договору, укладено спірні додаткові угоди до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації, вбачаються підстави для визнання недійсними вищенаведених додаткових угод до договору, на підставі яких неправомірно підвищено ціни на електричну енергію.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що як свідчать матеріали справи, за договором № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, другим відповідачем було поставлено першому відповідачу електричної енергії в обсязі 111 300 кВт/год, а відтак, вартість поставленої відповідачем електричної енергії мала становити 882 943,27 грн. Проте, за вказаний обсяг спожитої електричної енергії другий відповідач отримав грошові кошти у сумі 989 546,62 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 106 603,35 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд вказує про таке.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Як вбачається з матеріалів справи, суть позовних вимог прокурора зводиться до стягнення з другого відповідача 106 603,35 грн бюджетних коштів, незаконно отриманих ним внаслідок, як вважає прокурор, укладання 7 додаткових угод, за якими, в порушення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшено ціну за електричну енергію більше ніж на 12%, яка постачалась для забезпечення електричної енергії першого відповідача, в порівнянні з тендерною пропозицією переможця торгів та умовами основного договору постачання електричної енергії.

Як правильно встановлено судом, в межах дії договору № 1 від 01.01.2024, електрична енергія закуповувалась за кошти обласного бюджету Харківської області, для забезпечення діяльності закладу охорони здоров`я, що входить до сфери управління позивача. Укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів Харківської обласної територіальної громади, що були виділені з обласного бюджету Харківської області на забезпечення охорони здоров`я у Харківському регіоні, та порушило економічні (майнові) інтереси у бюджетній сфері у вигляді переплати 106 603,35 грн бюджетних коштів, виділених з обласного бюджету.

Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету Харківської області, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів охорони здоров`я, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, тощо.

Таким чином, порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах полягає в тому, що внаслідок, як зазначає прокурор, неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод до договору № 1 від 01.01.2024, заклад охорони здоров`я втратив можливість отримати електричну енергію у необхідній кількості, при цьому сплачуючи значні кошти з бюджету, що в свою чергу призвело до сплати у надмірному розмірі коштів з обласного бюджету у сумі 106 603,35 грн.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, правомірне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить суспільний інтерес. З іншої сторони, недотримання законодавства у цій сфері такому інтересу однозначно не відповідає.

Крім того, за умовами договору, електрична енергія закуповувалася у другого відповідача для забезпечення діяльності закладу охорони здоров`я – Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3». Законність використання коштів, передусім на лікарні, завжди викликає підвищений суспільний інтерес. І навпаки, будь-які порушення, пов`язані з незабезпеченням прав на охорону здоров`я, завжди викликає негативний суспільний резонанс, свідчить про неспроможність держави в особі державних органів та установ належним чином забезпечити реалізацію державної політики і потребує невідкладного вжиття заходів до усунення порушень.

Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами прокурора, що у вказаному випадку в разі порушення інтересів держави є підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як належно зазначено судом першої інстанції, фінансування за оспорюваними правовідносинами здійснено за рахунок коштів обласного бюджету Харківської області, отже дії прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється, зокрема фінансування потреб закладу охорони здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3», затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 21.12.2017 № 750, Державний заклад охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3» є державним неприбутковим закладом охорони здоров`я, що надає медичні послуги населенню Харківської області.

За змістом п. 1.2 Статуту Лікарня входить до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації. Галузеву політику та розвиток здійснює Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації. Органом управління майном Лікарні є Харківська обласна державна адміністрація.

Пунктом 2.7 Статуту передбачено, що Лікарня має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, третейських та міжнародних судах.

У відповідності до п. 7.6 Статуту джерелами формування майна Лікарні є: кошти обласного бюджету; благодійні надходження від юридичних та фізичних осіб; інші джерела, що не заборонені чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.7 Статуту фінансування Лікарні здійснюється з обласного бюджету.

В даному випадку, позивач наділений повноваженнями ухвалювати управлінські рішення та спрямовувати діяльність Державного закладу охорони здоров`я «Обласна туберкульозна лікарня № 3», в тому числі і в сфері фінансів, а відтак саме на Харківську обласну військову адміністрацію покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів обласного бюджету, в тому числі при проведення публічних закупівель, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

На підставі з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, Харківська обласна прокуратура направила на адресу Харківської обласної військової адміністрації лист за № 51-1899-25 від 24.11.2025 (т. 1 а.с. 84 зі зворотного боку) щодо встановлених порушень законодавства під час виконання договірних відносин за проведеною закупівлею за бюджетні кошти.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що Харківська обласна військова адміністрація не вживала заходи щодо поновлення порушених прав, у тому числі.

Під час розгляду справи, місцевим господарським судом встановлено, що Харківська обласна військова адміністрація не вживала заходи щодо поновлення порушених прав.

Таким чином, означене вище свідчить, що з боку Харківської обласної військової адміністрації допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсним додаткових угод до договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, і застосування наслідків недійсності договору, а саме стягнення 106 603,35 грн, що суперечить інтересам держави.

Оскільки було порушено інтереси держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави, у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації шляхом пред`явлення даного позову, про що повідомлено позивача про прийняття прокурором рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову листом від 02.02.2026 № 51-1901-25 (т.1 а.с. 86-88).

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Харківської обласної військової адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про безпідставність подання прокурором позову в інтересах Харківської обласної військової адміністрації та відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цього органу, у тому числі з посиланням на правові позиції, викладені у постановах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/19 від 26.05.2020 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, спростовуються вищенаведеними обставинами справи та висновками суду.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Абзац 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як належно встановлено судом першої інстанції, укладений за результатами тендерної закупівлі договір № 1 від 01.01.2024 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі", а також Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (надалі - Особливості).

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Частиною 1 статті 2 цього Закону встановлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У пункті 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» законодавець передбачив таку підставу як зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Вказане положення законодавства про публічні закупівлі є гнучким інструментом регулювання цін, серед іншого, і на товари паливно-енергетичної промисловості адже враховує динаміку ринку та ціноутворення у даній галузі.

В силу пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на момент укладення договору) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції, з аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/21).

У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

При цьому, Касаційний господарський суд неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Водночас, відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пункт 19 Особливостей (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить положення, відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Отже, законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку" та "зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед" у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Як належно встановлено судом першої інстанції, умови укладеного сторонами договору про закупівлю № 1 від 01.01.2024 ( додаток 3 "Порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії"), передбачають, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед, у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар. Тобто, до ціни за 1 кВт*год електроенергії вже включено суму, яка б покривала втрати постачальника у разі коливань на ринку електроенергії, а тому додаткове збільшення ціни на підставі даних сайту ДП "Оператор ринку" є безпідставним та надмірним.

Водночас, другим відповідачем щомісячно змінювалась ціна на товар (електроенергію), з огляду на застосування, останнім формули визначення ціни за одиницю товару, вказаної у Додатку 3 до договору № 1 від 01.01.2024, із застосуванням, в тому числі, середньозваженої ціни на ринку на добу наперед. Проте, така вартість є більшою, ніж на 10 % від початково визначеної ціни та розрахована не з огляду на коливання цін на товар на ринку, а відповідно до формули з врахуванням інформації з сайту ДП "Оператор ринку".

Проте, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, внаслідок укладення додаткових угод до договору № 1 від 01.01.2024 на ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено на 12,35 % від первинної ціни, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження зміни ціни, визначеної первісним договором у розмірі 10 %.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24. Велика Палата ВС дійшла висновку, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не має перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, яке в п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону унормовано на рівні не більше 10 %, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін.

Тобто, сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть неодноразово збільшувати ціну товару в разі її коливання на ринку, але не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної при укладенні договору. Отже, межа у 10% є сукупною межею на весь період дії договору, а не для кожної окремої угоди.

Водночас, як свідчать матеріали справи, додатковими угодами договору ціну за одиницю товару збільшено на 12,35 % від ціни визначеної первісним договором, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.

При цьому, як належно зауважено судом першої інстанції, другим відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію у спірні періоди, було б очевидно невигідним та збитковим для нього.

Таким чином, необхідність внесення змін до договору № 1 від 01.01.2024, в частині зміни ціни за 1 кВт/год через зміну ціни ринку «на добу наперед», не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Крім того, як правильно зауважено місцевим господарським судом, сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оспорювані додаткові угоди було укладено на підставі іншого, відмінного від п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" нормативно-правового регулювання, а саме пп. 7 п. 19 Особливостей та на виконання Додатку 3 до Договору.

Проте, всупереч положенням договору, п. 17, пп. 7 п. 19 Особливостей, судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22, №920/19/24 щодо максимально можливого 10% зміни ціни за одиницю електричної енергії у випадку коливання ціни за одиницю товару на ринку.

Колегія суддів зазначає, що сторони погодили в договорі порядок визначення ціни електричної енергії, який передбачає її розрахунок за відповідною формулою з урахуванням показників ринку "на добу наперед".

Водночас, саме по собі закріплення у договорі формульного механізму розрахунку ціни не змінює правової природи такої ціни як істотної умови договору про закупівлю.

Незалежно від способу визначення (фіксованого чи формульного), результатом застосування відповідного механізму є конкретна ціна за одиницю товару, яка підлягає оплаті замовником. Така ціна є істотною умовою договору про закупівлю у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" та підпадає під правове регулювання пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону.

Отже, погодження сторонами формульного порядку розрахунку ціни не означає погодження будь-якого результату такого розрахунку поза межами, встановленими імперативними нормами закону. Інше тлумачення фактично призвело б до можливості обходу обмежень, встановлених законодавством у сфері публічних закупівель, шляхом включення до договору відповідних формул чи механізмів.

Збільшення ціни за одиницю товару більш як на 10% не відповідає вимогам підпункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка чітко встановлює, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та підтвердженої у подальшій практиці, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна в бік збільшення допускається лише у межах, прямо визначених законом. При цьому загальний розмір такого збільшення не може перевищувати 10 відсотків від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору, незалежно від кількості внесених змін протягом строку його дії.

Колегія суддів зауважує, що наведене обмеження має імперативний характер і спрямоване на забезпечення принципів здійснення публічних закупівель, в тому числі добросовісної конкуренції, відкритості та ефективного використання бюджетних коштів. Застосування іншого підходу, який допускає збільшення ціни понад зазначену межу під виглядом реалізації формульного механізму, фактично нівелює результати проведеної процедури закупівлі та створює передумови для маніпулювання ціною після укладення договору.

Доводи апелянта про те, що в даному випадку відбувається не зміна ціни договору, а її визначення відповідно до погодженої формули, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Суд виходить з того, що розмежування понять "визначення ціни" та "зміна ціни" не може використовуватись для уникнення застосування імперативних норм Закону. Якщо результат застосування формули призводить до збільшення ціни за одиницю товару понад граничні показники, встановлені законом, таке збільшення має розцінюватися саме як зміна істотної умови договору, незалежно від того, яким способом воно оформлене.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод до договору, на підставі яких неправомірно підвищено ціни на електричну енергію.

Оцінюючи аргументи скаржника щодо необхідності врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, зважаючи на те, що у постановах від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду висловила правові позиції загального та фундаментального характеру, колегія суддів вважає за необхідне керуватися саме цими узагальнюючими позиціями у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання сторонами вказаних вимог є підставою для визнання недійсним правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

Ураховуючи викладене, оскільки додатковими угодами № 8 від 10.07.2024, № 9, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, підвищено ціну за одиницю товару на 12,35 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те , що вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 8 від 10.07.2024, № 9, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, регулюються додатковою угодою № 7 від 11.06.2024, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 8,3976144 за 1 кВт/год.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, другим відповідачем поставлено першому відповідачу електричної енергії в обсязі 111 300 кВт/год, а відтак, вартість поставленої відповідачем електричної енергії мала становити 882 943,27 грн. Проте, за вказаний обсяг спожитої електричної енергії другий відповідач отримав грошові кошти у сумі 989 546,62 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що грошові кошти в сумі 106 603,35 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки додаткові угоди № 8 від 10.07.2024, № 9, № 10 від 05.09.2024, № 11 від 14.10.2024, № 12 від 06.11.2024, № 13 від 12.12.2024, № 13.1 від 13.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, обґрунтовано визнанні судом першої інстанції недійсними, а відтак, не породжують правових наслідків для учасників правовідносин, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі відповідач має повернути.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/371/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.09.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук