Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №903/506/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Справа № 903/506/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 року у справі №903/506/26 (суддя Гарбар І.О., м. Луцьк, повний текст складено 29.06.2026)

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Цуманської селищної ради

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 309 207,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури 26.05.2026 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Цуманської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди в розмірі 309 207,84 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Цуманської селищної ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури задоволено та стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Цуманської селищної ради шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 309 207,84 грн (триста дев`ять тисяч двісті сім гривень 84 копійки).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулось до Північно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без належного дослідження усіх істотних обставин справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у його діях протиправної бездіяльності, оскільки прокурором не доведено, які саме конкретні обов`язки щодо охорони лісових насаджень були порушені відповідачем, які заходи він був зобов`язаний вчинити та яким чином їх невчинення перебуває у причинному зв`язку із незаконною порубкою дерев. Також, зазначає, що судом не враховані вимоги щодо складу цивільного правопорушення, оскільки, для стягнення шкоди необхідним є встановлення всіх елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини, на думку апелянта, протиправна поведінка та причинний зв`язок належними й допустимими доказами прокурором у справі не доведені.

Таким чином, судом першої інстанції фактично ототожнено факт незаконної рубки лісу на території постійного лісокористувача з наявністю його протиправної бездіяльності та відповідальністю за заподіяну шкоду, не встановивши конкретного порушення відповідачем обов`язків, реальної можливості запобігти правопорушенню, причинного зв`язку та належно підтвердженого розміру шкоди.

Окрім цього, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» вказує про те, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи № 1669-Е від 16.04.2025 не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки був складений у межах кримінального провадження, а не на замовлення учасника господарської справи. Зауважує, що висновок експерта не містять відомостей щодо натурного обстеження кожним експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок.

Також апелянт зазначає, що прокурором не доведено наявності виключних підстав для представництва інтересів держави в особі Цуманської селищної ради у даній справі, оскільки селищна рада не була позбавлена можливості самостійно звернутися до суду, а прокурор фактично виступив ініціатором виникнення спору, що суперечить положенням статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/506/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду від 17.07.2026 визначено колегію суддів для розгляду справи №903/506/26 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.

Листом №903/506/26/3690/26 від 17.07.2026 витребувано матеріали справи №903/506/26 з Господарського суду Волинської області.

24 липня 2026 матеріали справи №903/506/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 №01-05/704, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Олексюк Г.Є., з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/506/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Петухов М.Г.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи ціну позову, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 року у справі №903/506/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 року у справі №903/506/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 263 ГПК України, від Заступника керівника Луцької окружної прокуратури 05.08.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача. Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. На обґрунтування своїх заперечень зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев. Вважає, що ДСГП «Ліси України» як постійний лісокористувач не забезпечило належної охорони та захисту лісових насаджень, а тому саме його протиправна бездіяльність перебуває у причинному зв`язку із заподіяною шкодою, незалежно від того, що незаконну рубку здійснили невстановлені особи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, директор філії «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» 13.06.2023 року звернувся до Луцького районного управління поліції з заявою про злочин, а саме при об`їзді території Цуманського лісництва, майстерської дільниці №7 майстром лісу ОСОБА_1 виявлено у кварталі 43 виділі 5 самовільну рубку 2 (двох) дерев породи сосна звичайна сироростуча з діаметром пнів 41см та 42 см та загальною кубомасою 1,76 м3. Загальна сума збитків завданих державі становить 309207,84 грн. До заяви також додано акт огляду місця події (а.с. 26 т. 1).

Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.06.2023, складеного інженером відділу охорони та захисту лісу (далі – ОЗЛ) філії «Ківерцівське ЛГ» Аршуліком В.М., за участю інженера ОЗЛ Охочого М.С., майстра лісу Цуманського лісництва Колбуна П.П., інспектора Національного природного парку «Цуманська пуща» Шульгача В.В. підтверджено факт вчиненої самовільної порубки в кварталі 43 виділу 5 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України», внаслідок чого незаконно зрізано 2 дерева породи «сосна звичайна» (сироростуча) діаметрами пнів – 41 см та 42 см, загальною масою 1,76 кубічних метрів (а.с. 26-27 т.1).

Зазначеним актом, складеним та підписаним уповноваженими особами, встановлено місце вчинення правопорушення - квартал 43 виділ 5 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП Цуманська пуща) та визначено розмір заподіяної шкоди лісовому господарству на суму 309207,84 грн, що розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 № 575 (а.с. 26-27 т.1).

Зазначені відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2023 номер кримінального провадження №12023030590000352 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Факт незаконної порубки підтверджено протоколом огляду місця події від 13.06.2023 та фотоматеріалами, що додані до позовної заяви (а.с.15-24 т.1).

Водночас прокуратурою встановлено, що квартал 43 виділ 5 Цуманського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, а саме знаходиться на території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» (далі – Парк), що створене Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/210 (далі – Указ). Відповідно до Указу, з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, на території Ківерцівського району Волинської області створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

Відповідно до Положення «Про Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 110, зокрема парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Враховуючи вищевказане, внаслідок вчинення невстановленими особами на території природно-заповідного фонду у кварталі 43 виділу 5 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» незаконної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) різними діаметрами заподіяно збитки навколишньому природному середовищу.

Згідно Проекту організації території Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща» охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України від 15 серпня 2022 року № 300, земельна ділянка в кварталі 43 виділі 5 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» входить в межі Парку без вилучення в землекористувача (а.с.117-205 т.1).

При цьому, відповідно до охоронного зобов`язання від 03.12.2013 № 215/2 ДП «Цуманське ЛГ» передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» до меж якої віднесено квартал 43 Цуманського лісництва, що підтверджує незаконну порубку деревини у межах території, віднесеної до земель природно-заповідного фонду, зокрема в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Згідно проєкту організації Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (Том ІІ, стор. 246), відповідно до таблиці 3.2.1. Функціонального зонування Парку, встановлено, що квартал 43 виділ 5 Цуманського лісництва відноситься до господарської зони.(а.с.117-205 т.1).

Згідно з аналізом картографічних матеріалів, шляхом накладення відомостей з порталу «Ліспроект» (скріншоти додано до позовної заяви) та картографічних матеріалів Проекту створення національного природного парку «Ківерцівський», встановлено повне просторове співпадіння меж земельної ділянки, де вчинено незаконну порубку, із межами території природно-заповідного фонду.

Таким чином, земельна ділянка, на якій вчинено незаконну порубку, фактично розташована в межах території природно-заповідного фонду, що свідчить про її належність до відповідної категорії земель та поширення на неї спеціального правового режиму охорони і використання.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:03:000:0448 площею 36,4га є власністю держави в особі Волинської обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», реєстраційний номер нерухомого майна (2727485307218) (а.с. 48т. 1).

У ході досудового розслідування кримінального провадження №12023030590000352 від 14.06.2023 Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого проведено судову інженерно-екологічну експертизу за результатами якої 16.04.2025 складено висновок № 1669-Е (а.с.28-35 т.1).

Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи, за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень встановлено, що розрахунок розміру збитків, внаслідок незаконної порубки двох дерев породи «сосна звичайна» з діаметрами пнів 42 та 41 см у 43 кварталі 5 виділі Цуманського лісництва ПЗФ НПП «Цуманська пуща» проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 № 575, що підтверджується документально та розрахунково в сумі 309 207,84 грн, яка наведена у розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної порубки двох сироростучих дерев породи «сосна» на території лісової ділянки у кварталі 43 (виділ 5) Цуманського лісництва філії «Ківерцівське ЛГ» ДП «Ліси України» та акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.06.2023 (а.с.28-35 т.1).

Відповідно до документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду № 1-кс/0158/416/26 від 11.03.2026 з філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходиться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2013 року, які додано до позову.

Судом апеляційної інстанції також досліджено та враховано щодо правонаступництва прав та обов`язків ДП «Цуманське лісове господарство» та ДП "Ківерцівське лісове господарство».

На підставі наказів Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 №603 «Про припинення державного підприємства «Цуманське лісове господарство», від 31.12.2021 №979 «Про затвердження передавального акту ДП «Цуманське лісове господарство» зазначене підприємство припинено шляхом його приєднання до ДП «Ківерцівське ЛГ» та усі активи і пасиви ДП «Цуманське лісове господарство» передано ДП «Ківерцівське ЛГ» (а.с. 82-83 т1).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Цуманське лісове господарство» (код 00991551) припинено шляхом реорганізації 17.10.2022, правонаступник – ДП «Ківерцівське лісове господарство» (код 00991551) (а.с.236-240 т.1).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 962 «Про припинення державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Ківерцівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме – приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034) (а.с.85 т. 1).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №69 затверджено передавальний акт ДП «Ківерцівське ЛГ» та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Ківерцівське ЛГ» після його припинення до ДСГП «Ліси України» (філія «Ківерцівське лісове господарство») переходить до ДП «Ліси України (а.с.47-101 т.1).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00991551) припинило свою діяльність 08.12.2023 на підставі реорганізації.(а.с.241-246 т.1).

Окрім цього, 14.12.2022 утворено філію «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 45003195) (а.с. 247-248 т.1).

Наказом ДСГП «Ліси України» від 18.10.2024 №1869 «Про припинення філії «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» припинено діяльність філії шляхом її закриття. Також, наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії «Ківерцівське лісове господарство», яка координується Поліським лісовим офісом.

Згідно п. 1.4.77 Статуту ДСГП «Ліси України» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206, підприємство є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ківерцівське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №962 (а.с.86 т.1).

Згідно наказу ДП "Ліси України" від 30.09.2024 № 1665 "Про створення філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створено філію "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Визначено її місцезнаходження: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 30 (а.с.81 т.1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань філія "Поліський лісовий офіс" є відокремленим підрозділом юридичної особи – ДСГП «Ліси України», ідентифікаційний код 45601597(а.с.249-250 т.1).

З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що філія "Ківерцівське ЛГ" ДП "Ліси України" на даний час не ліквідована, однак уже не здійснює будь-якої діяльності.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 27.02.2026 № 190 затверджено положення про філію «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі – Положення)(а.с. 223-235 т.1).

Як визначено пунктом 1.1. положення філія «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі – Філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з п. 3.1. положення філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП «Ліси України» функції відповідно до завдань та предмету діяльності ДСГП «Ліси України».

Відповідно до п. 3.2. положення філія не підлягає державній реєстрації. Відомості про філію вносяться до реєстраційної справи ДСГП «Ліси України» та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 3.3. Положення філія має окремий баланс. Показники окремого балансу відповідних форм фінансової звітності філії включаються до балансу ДСГП «Ліси України» і відповідних форм фінансової звітності ДСГП «Ліси України».

Відповідно до статуту, який затверджений Державним агентством лісових ресурсів України від 21.06.2025 № 206 (нова редакція), Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України .

Згідно п. 3.1. статуту, ДП «Ліси України», створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідно до п. 4.1. статуту підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів. При цьому, ДП «Ліси України» може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах (п. 4.10 Статуту).

Приписами ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Зокрема, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення(ч.3 ст.95 ЦК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Разом з цим, в пункті 5 розділу «Рух справи» постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що при реорганізації юридичної особи шляхом злиття, приєднання та перетворення (універсальне правонаступництво) факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків на майно (майнові права). Під час такої реорганізації юридичної особи передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта (іншого документу, який підтверджує передачу правонаступнику всіх активів та пасивів, прав та обов`язків). Момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом завершення реорганізації юридичної особи, тобто внесенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру. Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду 12 грудня 2019 року у справі № 227/1240/17 (провадження № 61 28847свп18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 756/8927/15-ц (провадження № 61-4299св19).

Отже, всі права ДП «Цуманське лісове господарство» перейшли до ДП «Ківерцівське лісове господарство», в подальшому до філії «Ківерцівське лісове господарство» та перейшли до відповідача - ДСГП «Ліси України».

Таким чином, оскільки в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023030590000352 від 14.06.2023 особу (осіб), яка здійснила (здійснили) незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем – Державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Ліси України».

Листом від 24.04.2026 №53-2441ВИХ-26 Луцька окружна прокуратура повідомила Цуманську селищну раду про факт незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що належить ДП "Ліси України" та просила повідомити чи відшкодовано до бюджету Цуманської селищної ради шкоду порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища , а у разі несплати, надати інформацію чи вживалися та чи будуть вживатися заходи судового захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди (а.с.111-112 т. 1).

Цуманська селищна рада листом №495/03-11/2-26 від 04.05.2026 повідомила прокуратуру про те, що до бюджету Цуманської селищної ради кошти у розмірі 309 207,84 грн не відшкодовані, а також селищна рада самостійно із позовною заявою не звертатиметься та не заперечує щодо пред`явлення Луцькою окружною прокуратурою відповідного позову (а.с. 113 т.1).

Луцька окружна прокуратура листом №53-3096ВИХ-26 від 22 травня 2026 повідомила Цуманську селищну раду про те, що Луцькою окружною прокуратурою ініційовано пред`явлення позову в інтересах держави в особі Цуманської селищної ради до ДП «Ліси України» про стягнення школи заподіяної незаконною порубкою лісу в сумі 309 207,84грн.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки самовільні порубки дерев були здійснені на території Цумаської селищної ради, тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16 серпня 2021 року в справі №910/21377/17, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з позовом в даній справі в інтересах держави в особі позивача Цуманської селищної ради.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що звертаючись до суду з даним позовом прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо правових підстав стягнення з відповідача 309207,84грн шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища колегія суддів зазначає наступне.

Статтею13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

За приписами статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Приписами статті 16 ЦК України встановлено , що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Приписами статті 19 Лісового кодексу України встановлено права та обов`язки постійних лісокористувачів, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.

Як визначено статтею 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, проаналізувавши зазначені вище норми права є всі підстави вважати, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

У випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Суд виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Окрім цього, земельна ділянка на якій відбулась незаконна порубка 2 дерев породи «сосна звичайна» відноситься до природно-заповідного фонду, відповідно до охоронного зобов`язання № 215/2 від 03.12.2013 та згідно проєкту організації Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (Том ІІ, стор. 246), відповідно до таблиці 3.2.1. функціонального зонування парку ( а.с.182-183 т1).

Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання ДП «Цуманське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановленого режиму території Ківерцівський національний парк «Цуманська пуща», забезпечує охорону та збереження території, що перебуває у його використанні відповідний землекористувач. На території парку забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності парку.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно заповідного фонду.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт незаконної рубки невстановленими особами у кварталі 43 виділі 5 квартал Цуманського лісництва, що відноситься до природно-заповідного фонду та знаходиться на території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» 2 (двох) дерев породи сосна звичайна сироростуча з діаметром пнів 41см та 42 см та загальною кубомасою 1,76 м3, внаслідок чого заподіяно шкоду в розмірі 309207,84грн (протокол огляду місця події від 13.06.2023 (а.с.17т.1), витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №№12023030590000352 від 14.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України)( а.с.15 т.1).

Незаконну рубку здійснено на земельній ділянці , що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» реєстраційний номер нерухомого майна (2727485307218) (а.с. 48 т.1).

Загальна сума збитків завданих державі порушенням природоохоронного законодавства становить 309 207,84 грн, розрахунок яких підтверджується актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.06.2023, а також долученим до матеріалів справи висновком експерта Волинського відділення Львівського науково дослідного інституту судових експертиз від 16.04.2025 №1669-Е (а.с. 28-35 т.1).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17, згідно з якою процесуальне законодавство не виключає можливості використання доказів, отриманих у межах іншого судового провадження, якщо вони стосуються предмета доказування та відповідають вимогам належності, допустимості й достовірності.

За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта не має для суду наперед встановленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Дослідивши зазначений висновок у сукупності з іншими матеріалами справи, судова колегія не встановила підстав ставити під сумнів його достовірність, повноту чи обґрунтованість або відхиляти його як доказ.

За вказаних обставин підтверджується наявність причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою. Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не доведено наявності обставин, які б заперечували або виключали цей причинний зв`язок.

Щодо підтвердження вини відповідача у заподіянні шкоди, дані обставини оцінюються судом з урахуванням того, що у деліктних правовідносинах саме на особу, щодо якої заявлено вимогу, покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.

Водночас, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про системну організацію належної охорони лісових насаджень, здійснення контролю за їх станом та вжиття заходів, спрямованих на запобігання незаконній порубці дерев на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні.

Отже, відповідачем не доведено відсутності його вини та не спростовано анлежними та допустими доказами презумпцію винуватості у деліктному зобов`язанні.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем обов`язків, передбачених ч.2 ст.19 ЛК України.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, відповідно до вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами вжиття всіх передбачених законодавством і достатніх заходів, спрямованих на забезпечення охорони та збереження лісового фонду, запобігання незаконним рубкам, а також своєчасне виявлення і припинення таких правопорушень.

Факт незаконної рубки дерев на території, що перебуває у віданні відповідача, свідчить про неналежне виконання ним покладених законом обов`язків щодо охорони лісу. При цьому саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини, оскільки у деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, передбачена статтями 614, 1166 Цивільного кодексу України. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували зазначену презумпцію або свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення заподіяння шкоди.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність у діях (бездіяльності) відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності, шкоди, причинного зв`язку між бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також вини відповідача, що є достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Інші доводи відповідача не спростовують встановлених судом обставин, не підтверджуються належними та допустимими доказами і не впливають на правильність наведених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 року у справі №903/506/26 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не вбачається.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 року у справі №903/506/26 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»- без задоволення.

2. Справу №903/506/26 повернути Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Петухов М.Г.