Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №924/1335/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 924/1335/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Кульчій І.М.,

суддя Мамченко Ю.А.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Струм" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 у справі №924/1335/25 (суддя Заярнюк І.В., повне рішення складено 12.06.2026)

за позовом Заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Старокостянтинівської міської ради

2) Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Струм"

про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 10.07.2024 та стягнення 535209,11 грн

за участі:

прокурор - Кривецька-Люліч Т.М.

представник позивача-1 - не з`явились

представник позивача-2 - не з`явились

представник відповідача - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 у справі №924/1335/25 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 10.07.2024 до Договору №2401/155 (28) від 01.02.2024. Стягнуто з ТОВ "Український Струм" на користь Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради кошти в сумі 535209,11 грн та на користь Хмельницької обласної прокуратури 11056,14 грн судових витрат.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення суд першої інстанції встановивши, що при укладенні додаткової угоди №2 від 10.07.2024 було перевищено максимально допустиме обмеження у підвищення ціни на електроенергію як товар на 10%, не підтверджено належними та допустимими доказами факту коливання цін на ринку з моменту укладення договору до моменту внесення змін, враховуючи, що остання укладена всупереч вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди №2 недійсною.

З урахуванням того, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 535 209,11 грн, останні є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому наявні підстави для їх повернення відповідно до ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Український Струм" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної підсудності спору господарському суду за місцем знаходження відповідача, тобто Господарському суду м. Києва.

Вважає, що звернення прокурора до суду в інтересах Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради є неправомірним, оскільки Управління є розпорядником бюджетних коштів, а закупівля електричної енергії здійснювалась за кошти місцевого бюджету.

Апелянт зазначає, що позовні вимоги щодо визнання недійсною додаткової угоди №2 від 10.07.2024 є незаконними та необґрунтованими, оскільки підняття ціни оскаржуваною додатковою угодою сторони обґрунтовували п.п.7 п.19 Особливостей здійснених публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022. Повністю тотожний з п.п. 7 п.19 Особливостей міститься п.13.6 у договорі №2401/155 (28) від 01.02.2024.

Водночас, збільшення ціни на електричну енергію відбулось з урахуванням п.5.6.1, 13.6 укладеного договору, згідно якого істотні умови договору не можуть змінюватись крім випадків, передбачених п.19 Особливостей, зокрема, зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед".

Крім того, апелянт не погоджується із сумою, заявленою до стягнення, вказуючи, що ціна електричної енергії, як товару за додатковою угодою №2 мала б становити 9,458944 грн з ПДВ, тоді обсяг поставленої електричної енергії за оскаржуваний період становить 331 023 Квт*год, оплати були здійснені на суму 3 467 922,236 грн, відтак різниця становить 336 794,217 грн, а не 535 209,11 грн.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому щодо доводів апелянта про порушення територіальної підсудності вказав, що визначена ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України можливість пред`являти позови у спорах, що виникають з договорів в яких визначено місце виконання або виконувати через які їх особливість можна тільки в певному місці, також за місцем виконання цих договорів.

Наводячи правовий висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23, зазначає про подібність правовідносин у вказаній справі та у справі № 924/1334/25 та вказує, що спір у справі №924/698/23 виник із договору постачання електричної енергії, у якому визначено місце його виконання. На думку прокурора, наведений висновок Верховного Суду підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо територіальної підсудності у цій справі, оскільки спір у даній справі також виник із договору постачання електричної енергії, умовами якого визначено місце його виконання.

Вказує, що спірною додатковою угодою №2 від 10.07.2024 було збільшено ціну електричної енергії з 7,3828338 грн/кВт*год без ПДВ до 8,3703174 грн/кВт*год без ПДВ, тобто більше ніж на 18,32 %. В той же час, між датою укладення договору та датою укладення додаткової угоди середньозважена ціна на ринку "на добу наперед" змінилась з 6077,02 грн/МВт*год до 5655,11 грн/МВт*год, тобто зменшилась на 6,94 грн.

Відтак, вважає, що закладений у додатковій угоді №2 відсоток зміни ціни є непропорційним зміні ціни на ринку, а тому оскаржувана додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

З огляду на безпідставну та надмірну сплату замовником коштів за поставлений товар, прокурор зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача суми переплати у розмірі 535 209,11 грн.

Старокостянтинівська міська рада та Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради своїм правом на подання відзиву у відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України не скористались.

У судове засідання, що відбулося 15.09.2026 з`явився прокурор, який підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивачі-1,2 та та відповідач явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з тим, 14.09.2026 від Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради надійшло клопотання про можливість розгляду справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.273 Господарського процесуального кодексу України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивачів-1,2 та відповідача.

Крім того, 10.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі 3-130/2026 (291/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

18.08.2026 Хмельницька окружна прокуратура подала заперечення на вищевказане клопотання, в яких вказала, що рішення Конституційного Суду України мають пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Відтак, вважає відсутніми підстави задоволення клопотання ТОВ "Український Струм" про зупинення провадження.

Протокольною ухвалою від 18.08.2026 колегія суддів відмовила у задоволені клопотання апелянта про зупинення розгляду справи, оскільки згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Водночас, ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відтак, прийняття рішення Конституційним Судом України, за наслідками розгляду конституційної скарги ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не вплине на розгляд даної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені у даній справі обставини та зібрані докази дозволяють належним чином оцінити доводи апеляційної скарги та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення. А тому, відмовила у задоволенні клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів (UA-2024-01-08-007000-а), 01.02.2024 Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та ТОВ "Український Струм" уклали договір №28 про постачання електричної енергії споживачу №2401/155 (далі - договір), відповідно до предмету якого за цим договором постачальник продає споживачу електричну енергію із 01.02.2024 до 31.12.2024 товар "Електрична енергія (код за ДК 021:2015:09310000-5) - Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальникам на підставі поданої споживачем заявки (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2 договору об`єкти постачання електричної енергії споживача розташовані на території України та визначаються у Заявках Споживача. Найменування оператора системи розподілу до яких під`єднані об`єкти споживача та в межах яких споживачем можуть надаватись постачальнику заявки, визначені у додатку №1 до цього договору. Постачальник зобов`язаний здійснити постачання електричної енергії по всім визначеним в заявці споживача об`єктам.

Пунктами п.5.1,5.2 договору визначено, що ціна цього договору становить 6 111 566,64 грн в т.ч. ПДВ 1 018 594,44 грн. Ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція постачальника".

Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в додатку №1 до договору. Вказані послуги оплачуються споживачем через постачальника. (п.5.4 договору).

Згідно з п.5.6 договору на виконання пп.2. п.19 Особливостей сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару без врахування тарифів та встановлення щомісячної ціни поставки товару без врахування тарифів здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед.

Погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого договору на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу. Документ, що надається Учасником містити інформацію про ринкову середньомісячну ціну на товар станом на місяць укладання договору або попередньої додаткової угоди (у разі укладення такої угоди) та ринкову середньомісячну ціну на товар станом на місяць (період) відносно дати укладання договору або останньої додаткової угоди (у разі укладення такої угоди). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП "Оператор ринку". Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару.

У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

Застосування зміненої ціни за одиницю електричної енергії для виставлення рахунку за електричну енергію здійснюється з дати підписання Сторонами додаткової угоди. (п.5.6.1 договору)

Відповідно до п.5.7 договору у випадку, якщо коливання ціни на ринку Товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони, керуючись п.п.5 п.19 Особливостей дійшли згоди, що вартість товару за відповідний період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою визначеною у п.5.5.1 цього договору.

На виконання пп.7 п.19 особливостей сторони домовились, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість Товару з цим Договором. Зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" відбувається в порядку передбаченому п.п.5.5.1 цього Договору. (п.5.8 договору)

У випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП іншого уповноваженого органу влади, Сторони вносять відповідні зміни в Додаток №1 до Договору, шляхом укладання додаткової угоди до Договору та викладенням Додатку № 1 в новій редакції (п.5.8.2 договору).

Відповідно до п.5.9 договору зміна ціни за одиницю товару, згідно п.5.5 -5.7 договору здійснюється у письмовій форму шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору.

Обсяг споживання Товару по кожному об`єкту споживання Споживача визначається на підставі даних комерційного обліку (п.5.11. договору).

Згідно з п. 5.15. договору оплата за електричну енергію здійснюється, за умови подання Споживачем Заявки/Заявок на відповідний розрахунковий період, в наступному порядку:

- повного розрахунку за поставлену електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту його підписання, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається згідно ціни визначеної в договорі або в додатковій угоді.

Датою виконання зобов`язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів (п.5.16. договору).

Згідно з п.13.1. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених п.19 Особливостей, а саме:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. В такому разі ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін здійснюється згідно п.п.5.5.1 договору;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Сторони можуть внести зміни до договору за умови, що така зміна не призведе до зміни предмета договору та відповідає тендерній документації в частині встановлення вимог та функціональних характеристик до предмета закупівлі і є покращенням його якості. Підтвердженням можуть бути документи технічного характеру з відповідними висновками, наданими уповноваженими органами, що свідчать про покращення якості, яке не впливає на функціональні характеристики товару;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься замовником у момент виникнення об`єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Внесення таких змін здійснюється згідно п.5.4. договору. Сума договору про закупівлю зменшується пропорційно узгодженому зменшенню ціни у тому числі у разі зменшення ціни за одиницю товару;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування.

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення регульованих цін. Внесення таких змін здійснюється згідно п.5.7 договору.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону. Внесення таких змін здійснюється згідно п.13.2 договору.

Комерційною пропозицією яка є додатком №1 до договору встановлено, що очікуваний обсяг постачання становить 810 000 кВт*год., ціна становить 6,28762 грн. за 1 кВт*год без ПДВ.

13.06.2024 сторони, керуючись підп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, п.п. 5.9, 13.6 договору про постачання електричної енергії споживачу №2401/155 (28) від 01.02.2024 (надалі також - договір) уклали додаткову угоду №1 до договору, якою змінили додаткову угоду №1 до договору, та вирішили збільшити ціну електричної енергії з 3,74 грн до 4,830838 грн за 1 кВт*год електричної енергії без тарифу на послуги з передачі, розподілу та ПДВ ( з 6,28762 грн. за 1 кВт*год до 7,378458 грн за 1 кВт*год. - базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії без ПДВ). Також цією додатковою угодою зменшено обсяги постачання електричної енергії з 810 000 кВт*год до 736 218 кВт*год.

10.07.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої, у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед" за період травень-червень 2024 року збільшити ціну електричної енергії з 4,830838 грн до 6,18269744 грн за 1 кВт*год без тарифу на послуги з передачі, розподілу та ПДВ ( з 7,378458 грн. за 1 кВт*год до 8,7303174 грн. за 1 кВт*год з тарифом на передачу та на розподіл без ПДВ). Одночасно цією додатковою угодою зменшено обсяги постачання електричної енергії з 736218 кВт*год. до 678 762,84 кВт*год.

Згідно актів-приймання передачі електричної енергії за період липня 2024 року - грудня 2024 року, ТОВ "Український Струм" поставило Управлінню освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради 340 121 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3548477,29 грн.

За поставлену електричну енергію було здійснено оплату на загальну суму 3013268,17 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями.

Встановивши неправомірне збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди №2 з порушенням норм законодавства, наслідком чого стала переплата коштів у розмірі 535 209,11 грн, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Щодо територіальної підсудності вказаної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1,2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявної в матеріалах справи, місцезнаходженням відповідача є місто Київ.

Приписами ст. 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За змістом ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України не містить.

Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

Таким чином, для застосування встановленого ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання.

Апеляційним судом встановлено, що предметом даного спору є визнання недійсною додаткової угоди №2 від 10.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачі № 2401/55 (28) від 01.02.2024 і повернення коштів, сплачених через збільшення за її умовами ціни за одиницю товару.

Отже, спір у справі № 924/1335/25 є спором, що виник із договору.

Ураховуючи специфіку відносин із постачання електричної енергії, місцем виконання такого договору, як правило, є місце, де електроенергія переходить від постачальника до споживача. Це може бути:

1) електроустановчий пункт споживача - місце, де знаходиться обліковий пристрій (лічильник) і здійснюється фактичний прийом електроенергії;

2) точка приєднання до електричної мережі - місце, де споживач приєднується до системи електропостачання;

3) інша локація, погоджена сторонами - наприклад, спеціально визначене місце передачі електроенергії, яке відповідає вимогам нормативно-правових актів та умов договору.

Якщо у договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309) (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23).

Як вбачається з п.1.4 договору сторони зазначили, що цей договір укладено на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі.

Згідно оголошення про проведення відкритих торгів, звіту про результати проведення процедури закупівлі вбачається, що місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг - точки комерційного обліку об`єктів споживачів, які знаходяться у Хмельницькій області.

Крім того, у поданих відповідачем документах до тендерної документації також підтверджується зазначене місце поставки товару: точки комерційного обліку об`єктів споживача у Хмельницькій області, зокрема, але не виключно, додатком №2 (інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі) (а.с. 118-121 т.1).

Отже, прокурором правомірно пред`явлено даний позов за місцем виконання Договору.

Враховуючи наведене, зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі №924/1335/25 позову, колегія суддів дійшла висновку, що її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 24.11.2025 Хмельницька окружна прокуратура зверталась до Старокостянтинівської міської ради та Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з повідомленням про доцільність вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель під час укладання між Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та ТОВ "Український Струм" додаткової угоди №2 до договору №28 про про постачання електричної енергії споживачу №2401/155.

У відповідь на вказані листи, Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради повідомило, що з виявленими порушеннями ознайомлені, однак у зв`язку з відсутністю коштів для звернення до суду проінформувало, що звертатись до суду за захисту своїх прав та інтересів не буде.

В подальшому, прокурор повідомив позивачів-1,2 про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Листом від 17.12.2025 Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради повідомило, що не буде звертись до суду у зв`язку з відсутністю коштів для звернення.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області та Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, прокурор з огляду на положення ст. ст. 5, 7, 22, 26 Бюджетного кодексу України зазначив, що оскільки закупівля електроенергії за договором здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, щодо яких застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України, а укладання неправомірної додаткової угоди призвело до зайвих витрат таких коштів, уповноваженим захищати інтереси у цих правовідносинах є розпорядник цих коштів - Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та розпорядник вищого рівня - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області.

Прокурор вказував, що Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради є стороною договору, одержувачем бюджетних коштів, закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, тому порядок її проведення регулюється вимогами законодавства в сфері публічних закупівель. У свою чергу, правильне застосування законодавства в сфері публічних закупівель, яке регулює одну з найбільш соціально значущих сфер - здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, беззаперечно становить суспільний інтерес.

Вважав, що сторонами під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, їх нераціональне та неефективне використання.

Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор, звертаючись з позовом, у встановленому законом порядку обґрунтував порушення інтересів держави, у зв`язку із бездіяльністю органів, в інтересах яких звертається до суду, щодо захисту законних інтересів держави.

Щодо звернення прокурора в інтересах Старокостянтинівської міської ради, колегія суддів зазначає, що остання є органом наділеним повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджет, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Тому, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Колегія суддів враховує, що Старокостянтинівська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала час, можливість та відповідні повноваження для її захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, однак цим правом не скористалась, натомість фактично усунулась від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про її бездіяльність.

Щодо звернення прокурора в інтересах Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п. 1.1 Положення про управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, затвердженого рішенням Старокостянтинівської міської ради від 26.02.2021 №24/3/VIII (Положення), Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (управління) є органом виконавчої влади Старокостянтинівської міської ради.

Згідно з п.п. 2.1-3.2 вказаного Положення метою та основними завданнями управління є реалізація державної політики в галузі освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; створення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти відповідно до освітніх потреб особистості та її індивідуальних здібностей на рівні державних стандартів і можливостей; формування та утримання мережі закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти та їхніх філій; забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу з урахуванням національно-культурних, соціально-економічних, екологічних, демографічних та інших особливостей Старокостянтинівської міської територіальної громади, тощо.

Пунктом 3.3 Положення визначено, що управління має право вносити органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування навчальних закладів та установ освіти, брати безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі територіальної громади.

Відповідно до п.1.6 Положення, управління фінансується за рахунок коштів бюджету Старокостянтинівської міської територіальної громади.

Пунктами 3.2 Положення передбачено, що управління організовує фінансове забезпечення навчальних закладів, вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування навчальних закладів та устонов освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання та здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

З огляду на положення ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань і здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор у даній справі правильно визначив позивача - Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, оскільки останній є стороною оспорюваних правочинів, а також юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки та є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Схожі правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 03.04.2026 у справі №924/698/23, постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №916/2407/22 та від 19.12.2023 у справі №924/659/22.

Колегія суддів зазначає, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38), у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Крім того, судом враховується, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).

Схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2026 у справі №916/13/24.

Таким чином, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави/територіальної громади, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач-2 був обізнаний про необхідність захисту інтересів держави, мав достатньо часу, можливість та відповідні повноваження для їх захисту шляхом самостійного звернення до суду з відповідним позовом, однак таким правом не скористався, а навпаки - листами від 28.11.2025 та 17.12.2025 повідомив прокурора про відсутність наміру звертатися до суду, апеляційний суд вважає наявним фактичне усунення Управління від реалізації наданих йому законом повноважень щодо захисту інтересів держави.

Така поведінка позивача-2, з урахуванням його обізнаності про порушення інтересів держави, наявності відповідних повноважень та можливості їх реалізації, а також відсутності будь-яких об`єктивних перешкод для самостійного звернення до суду, свідчить про його бездіяльність у здійсненні належного захисту інтересів держави.

Відтак, невжиття позивачем-2 заходів судового захисту, незважаючи на обізнаність про відповідне порушення та наявність у нього необхідних повноважень, обґрунтовано зумовило звернення прокурора до суду в інтересах держави на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивачі-1,2 належним чином не здійснили захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання право-чину недійсним.

У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсними додаткової угоди №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №2401/155 (28) від 01.02.2024, як такої, що укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підп.2 п.19 Особливостей.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено з переможцем ТОВ "Український Струм" договір про постачання електричної енергії споживачу №2401/155 (28) від 01.02.2024 та погоджено всі істотні умови договору щодо предмета, ціни та строку виконання зобов`язань за договором.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п.2 ч.5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Апеляційним судом встановлено, що умовами договору (Комерційною пропозицією) встановлено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 6,28762 грн без урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою №1 зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 7,378458/кВт*год без ПДВ.

Натомість додатковою угодою №2 внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 8,7303174 /кВт*год без ПДВ.

Вказане свідчить, спірною додатковою угодою №2 відбулось істотне перевищення встановленого законодавством граничного рівня можливості збільшення ціни до 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10%, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас, колегія суддів зазначає, що пунктом 3-7 розд. Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" (які почали діяти з 10.09.2022 року) установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підп.2 п.19 Особливостей (в редакції, чинній на момент укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей передбачено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін/тарифів, нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Застосування підпункту 7 пункту 19 Особливостей у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" можливе за умови, що відповідний показник застосовується в договорі про закупівлю та самим договором встановлено порядок зміни ціни залежно від зміни такого показника.

Як вбачається зі змісту п.5.6.1 договору, сторонами погодили в договорі порядок визначення ціни електричної енергії, який передбачає її розрахунок за відповідною формулою з урахуванням показників ринку "на добу наперед".

Однак таке погодження визначення ціни не свідчить про автоматичну зміну істотних умов договору у разі зміни відповідних ринкових показників.

Така зміна ціни залежно від коливання середньозважених цін на ринку "на добу наперед" потребує дотримання передбаченої договором процедури, наявності належного обґрунтування необхідності таких змін, документального підтвердження такого коливання та взаємної згоди сторін.

Крім того, закріплення у договорі формульного механізму розрахунку ціни не змінює правової природи такої ціни як істотної умови договору про закупівлю із урахуванням ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Незалежно від способу визначення (фіксованого чи формульного), результатом застосування відповідного механізму є конкретна ціна за одиницю товару, яка підлягає оплаті саме замовником. Така ціна є істотною умовою договору про закупівлю у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" та підпадає під правове регулювання п.2 ч.5 ст.41 цього Закону.

Отже, погодження сторонами формульного порядку розрахунку ціни не означає погодження будь-якого результату такого розрахунку поза межами, встановленими імперативними нормами закону.

Колегія суддів зазначає, що ціна електричної енергії є ринковою та об`єктивно змінюється, однак законодавець, враховуючи таку специфіку, встановив граничні межі допустимого коригування ціни у договорах про закупівлю.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими в п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Разом з тим, постанова № 1178 встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, однак не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Відтак, з огляду на вищевикладене, оскільки оспорювана додаткова угода №2 від 10.07.2024 укладена з порушенням положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", остання підлягає визнанню недійсною, адже таке їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Український Струм" коштів у 535 209,11 грн, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювана додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між споживачем та постачальником щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись додатком №1 до договору "Комерційна пропозиція" в редакції додаткової угоди №1, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 7,3828338 грн з ПДВ.

Як вбачається з наявних у справі актів приймання-передачі, які підписані в тому числі ТОВ "Український струм", у період з липня 2024 року по грудень 2024 року відповідач поставив Управлінню електричну енергію, що становить 340 121 кВт*год.

Згідно платіжних інструкцій Управлінням у вказаний період було сплачено 3548477,29грн.

Відтак, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення додаткової угоди №2 з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 535 209,11 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Український Струм" і підстава їх набуття відпала, останній зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, наведений апелянтом розрахунок, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення грошових коштів на користь Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради в дохід місцевого бюджету.

У силу приписів ч. 1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "Український Струм" задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Струм" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 у справі №924/1335/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 у справі №924/1335/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "23" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.