Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №902/998/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 902/998/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Мамченко Ю.А.,

суддя Кульчій І.М.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.07.2026 у справі №902/998/26 (суддя Яремчук Ю.О., повна ухвала складена 31.07.2026)

за позовом Першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

до Концерн "Поділля"

про стягнення 8 930 465,76 грн

за участю:

прокурор - Немкович І.І.

від позивача - не з`явились

від відповідача - Жейда Г.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.07.2026 у справі №902/998/26, відмовлено в задоволенні заяви Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову за позовом Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Концерну "Поділля" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування постановленої ухвали, суд першої інстанції вказав, що доказів вчинення відповідачем Концерном "Поділля" будь-яких активних дій, спрямованих на приховування активів, їх відчуження чи зменшення майнової спроможності підприємства з метою уникнення можливого виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також доказів укладення відповідачем правочинів щодо відчуження рухомого чи нерухомого майна, передачі активів третім особам, зняття значних сум грошових коштів з рахунків, припинення господарської діяльності, перебування підприємства у стані ліквідації чи банкрутства, зміни місцезнаходження, складу учасників або керівництв, а також будь-яких інших обставин, які б об`єктивно свідчили про реальну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення прокурором не надано.

Суд зазначив, що спірні правовідносини між сторонами виникли ще у 2020 році, а відтак сам по собі тривалий період існування спірних правовідносин без наведення доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення, не свідчить про наявність реальної та безпосередньої загрози невиконання рішення суду саме на час звернення із заявою про забезпечення позову.

Відтак, у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Концерну "Поділля" у межах суми позовних вимог на загальну суму 8 930 465,76 грн та шляхом накладення арешту на нерухоме майно Концерну "Поділля" суд відмовив.

Крім того, у заявленому заході забезпечення позову шляхом заборони Концерну "Поділля", державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля", що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників, суд першої інстанції також відмовив, вказавши, що такий захід не пов`язаний з предметом спору.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, перший заступник Вінницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу від 31.07.2026 у справі №902/998/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити та вжити наступні заходи забезпечення позову:

- накласти арешт на грошові кошти Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Концерну "Поділля", у межах суми позовних вимог на загальну суму 8 930 465, 76 грн;

- накласти арешт на нерухоме майно Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939);

- заборонити Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що відповідач, здійснюючи будівництво об`єктів з жовтня та листопада 2020 року, будучи обізнаним про свій обов`язок щодо внесення до місцевого бюджету територіальної громади Вінницької міської ради коштів пайової участі, не здійснив вказаного обов`язку протягом тривалого часу та не вжило жодних заходів для погашення заборгованості.

Вказує, що не зважаючи на існуючий обов`язок сплати коштів пайової участі, відповідач здійснив відчуження майна (1-кімнатні, 2-кімнатні,3-кімнатні квартири), і в той же час не сплатив кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниці.

Вказані обставини, на думку апелянта, підтверджують навмисне ухилення відповідача від погашення заборгованості і виконання обов`язку, визначеного законом, у зв`язку з чим подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача може призвести до утворення безнадійної заборгованості, у зв`язку з продажем як збудованого майна, так і іншого майна, що перебуває у власності відповідача.

Крім того, прокурор вказує про наявність чистого прибутку та рентабельності відповідача у 2023-2025 роках, що свідчить про прибутковість Концерну "Поділля" упродовж трьох років, однак зазначає про самоусунення відповідача від виконання обов`язку щодо сплати коштів пайової участі.

Повідомляє також про наявність у відповідача нерухомого майна, за рахунок якого в подальшому можливо забезпечити погашення утвореної заборгованості перед територіальною громадою Вінницької міської ради, однак яке може бути відчужене відповідачем, що ускладнить виконання рішення.

Таким чином, прокурор вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме майно товариства, а також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи - відповідача та його засновників є розумними, обґрунтованими та адекватними, оскільки відсутність вжиття таких заходів забезпечення дає товариству реальну, нічим не обмежену можливість вільно розпоряджатись вказаним майном та коштами, у тому числі, відчужувати його третім особам.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України, Концерн "Поділля" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що прокурором не доведено наявність реального ризику невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, а тому відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Вказує, що саме по собі право відповідача розпоряджатись належним йому майном, фактичний майновий та фінансовий його стан, а також здійснена ним господарська діяльність не підтверджує існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду.

Відповідач вважає, що тривалість спірних правовідносин не підтверджує невідкладності застосування забезпечення позову, а навпаки відсутність протягом тривалого періоду будь-яких встановлених дій Концерну "Поділля", спрямованих на приховування або виведення активів, у сукупності з його поточним фінансовим та господарським станом спростовує твердження про існування невідкладної загрози, яка потребувала б застосування заявлених заходів саме на цій стадії розгляду справи.

Крім того, вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову є неспівмірними та не відповідають предмету спору.

У судове засідання 15.09.2026 з`явився прокурор, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

Позивач в судове засідання 15.09.2026 не з`явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив. Водночас, 08.09.2026 подав до суду заяву про можливість розгляду справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, приймаючи до уваги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також беручи до уваги заяву позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Вінницька окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Концерну "Поділля" про стягнення 8 930 465,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Концерном "Поділля" свого обов`язку щодо сплати до місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади коштів пайової участі в розмірі 8 930 465,76 грн до прийняття об`єкта (нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 7 забудови IV кварталу житлового району "Академічний" по вул. Тимофіївській в м. Вінниці, розпочатого 05.10.2020 та нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 9 забудови IV кварталу житлового району "Академічний" по вул. Тимофіївській в м. Вінниці, розпочатого 19.11.2020 та введено в експлуатацію 24.06.2022 та 03.08.2022 відповідно) в експлуатацію.

Одночасно разом із позовною заявою до суду першої інстанції суду надійшла заява Вінницької окружної прокуратури про забезпечення позову, в якій остання просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на грошові кошти Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Концерну "Поділля"", у межах суми позовних вимог на загальну суму 8 930 465,76 грн;

2) накладення арешту на нерухоме майно Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939); заборони Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939);

3) заборонити Концерну "Поділля" державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву прокурор зазначав, що відповідач, не зважаючи на існуючий обов`язок сплати коштів пайової участі, здійснив відчуження майна і в той же час не сплатив до місцевого бюджету жодних коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниці. Тому, вважає наявним обґрунтованим припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, дарування, тобто приховування відповідачем майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в особі Вінницької міської ради, а також викликати подальше утруднення виконання рішення суду, в межах даної справи.

Прокурор вказував, що відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на сайті "Опендатабот" у розділі "Фінансові показники" Концерн "Поділля" мало наступний чистий прибуток: у 2023 році - " 43 095 000 грн", у 2024 році - " 15 362 000 грн", у 2025 році - " 29 418 000 грн"; а його рентабельність складала: у 2023 році - " 16,67%", у 2024 році - " 4,3%", у 2025 році - " 4,52%". Вказане, на думку прокурора, фактично свідчить про прибутковість Концерну "Поділля" упродовж останніх трьох років, однак самоусунення відповідача від виконання обов`язку за законом зумовлює безпідставне збереження ним коштів пайової участі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Таким чином, вважає, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти та нерухоме майно, а також заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи відповідача не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Концерну "Поділля", оскільки вони залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1,2,4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежу, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Разом з тим, у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду висловила правову позицію, за якою, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 20.06.2025 у справі №911/2073/24).

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру щодо стягнення з відповідача у розмірі 8 930 465,76 грн безпідставно збережених коштів пайової участі (5 706 939,31 грн за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 2 532 865,89 грн інфляційні витрати (індекс інфляції) та 690 660,56 грн сума за користування коштами (річні) - 3 відсотки).

Оскільки судове рішення при задоволенні вищевказаної позовної вимоги вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Звідси, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25.

Колегія суддів звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у ст.75 Господарського процесуального кодексу України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.

У розрізі вказаного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування.

У зворотному ж порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Оцінюючи заявлені прокурором заходи забезпечення позову, колегія суддів вважає їх неспівмірними та такими, що не підтверджені жодними доказами необхідності їх вжиття.

Прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Апеляційний суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на витрачання чи списання коштів із банківських рахунків, у тому числі з метою, не пов`язаною із здійсненням розрахунків із позивачем, приховування або виведення активів, істотного зменшення обсягу належного йому майна чи погіршення його майнового стану.

Прокурором не підтверджено обставин перебування Концерну "Поділля" у стані ліквідації або банкрутства, припинення чи істотного скорочення ним господарської діяльності, передання активів третім особам, а також вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження рухомого чи нерухомого майна, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від виконання можливого рішення суду.

Як вбачається із наданої прокурором інформації, розміщеної у відкритому доступі на сайті "Опендатабот" у розділі "Фінансові показники" Концерн "Поділля" мало наступний чистий прибуток: у 2023 році - " 43 095 000 грн", у 2024 році - " 15 362 000 грн", у 2025 році - " 29 418 000 грн"; а його рентабельність складала: у 2023 році - " 16,67%", у 2024 році - "4,3%", у 2025 році - " 4,52%".

Водночас зазначене, на думку апеляційного суду, не свідчить про відсутність у відповідача фінансової можливості виконати покладене на нього законом грошове зобов`язання, а навпаки підтверджує здійснення ним прибуткової господарської діяльності та отримання чистого прибутку протягом останніх трьох років.

Щодо доводів апелянта про те, що відчуження відповідачем однокімнатних, двокімнатних та трикімнатних квартир у мікрорайоні "Академічний" у м. Вінниці свідчить про отримання ним прибутку, однак все ж невиконання останнім зобов`язань зі сплати до місцевого бюджету коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вінниці, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказане не може свідчити про існування реальної загрози невиконання або ухилення від виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.04.2026 основним видом економічної діяльності відповідача є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20). Тому, реалізація збудованих квартир є безпосередньою складовою його звичайної господарської діяльності та не може розглядатися як доказ наміру Концерн "Поділля" приховати, відчужити чи вивести активи з метою ухилення від виконання судового рішення.

Сам факт здійснення відповідачем господарських операцій з продажу нерухомого майна, навіть за умови отримання від такої діяльності прибутку, не може свідчити про наявність у нього наміру ухилитися від виконання судового рішення у даній справі. Вказане не є доказом підтвердження обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Жодних інших доказів в підтвердження відчуження відповідачем активів поза межами звичайної господарської діяльності, приховування майна, виведення його на користь третіх осіб або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, прокурором не надано.

Крім того, накладення арешту на все нерухоме майно відповідача матиме наслідком істотне обмеження його господарської діяльності та може ускладнити чи унеможливити її належне здійснення, що, в своєю чергу, може призвести до фактичного зупинення господарської діяльності Концерну "Поділля".

Таким чином, саме лише посилання на потенційну можливість невиконання відповідачем майбутнього судового рішення без наведення конкретних обставин та без їх належного доказового підтвердження не може вважатися достатнім обґрунтуванням необхідності застосування заходів забезпечення позову. Прокурором не наведено конкретних фактичних обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що тривалий період існування спірних правовідносин без наведення доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення, не свідчить про наявність реальної та безпосередньої загрози невиконання рішення суду саме на час звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому апеляційний суд враховує, що протягом такого тривалого періоду з 2020 року, Концерн "Поділля" здійснює свою господарську діяльність, володіє значним обсягом активів, здійснює реалізацію квартир та отримує прибуток.

Оцінюючи заявлений прокурором захід забезпечення позову у вигляді заборони Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний захід не перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом спору, а отже не відповідає критерію його належності та співмірності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що жодна з викладених прокурором обставин у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.07.2026 у справі №902/998/26 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.07.2026 у справі №902/998/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.07.2026 у справі №902/998/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "22" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.