Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/7448/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№910/7448/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026

у справі №910/7448/26 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1»

до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»

Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ»

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі за текстом - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» (далі за текстом - відповідач 2) про усунення перешкод співвласникам багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Кішки Самійла, буд. 10/1, в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» у здійсненні права користування та розпоряджання спільним майном багатоквартирного будинку та прибудинковою територією, шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звільнити приміщення VIIІ «Електрощитова» площею 12,7м2, яке є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Кішки Самійла, буд. 10/1, та розташоване в його цокольному поверсі, від точок обліку та лічильників на навантаження паркінгу та шафи зовнішнього освітлення (NIK 2303 art t.1200.mc.11 № 10620034; NIK 2303 art t.1200.mc.11 №10620021; Меркурий 230 ART-03 CLN № 31637391; Меркурий 230 ART-03 CLN №32951758), щодо яких договір укладено зі стороннім споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ», шляхом їх демонтажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оспорюваних приміщеннях розміщенні точки обліку та лічильники на навантаження паркінгу та шафи зовнішнього освітлення.

На вказані точки обліку та лічильники на навантаження паркінгу та шафи зовнішнього освітлення укладено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» - компанія, що здійснювала обслуговування багатоквартирного будинку до створення ОСББ та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».

Станом на час звернення позивача до суду, розподіл електричної енергії для потреб житлового будинку за адресою: вул. С. Кішки, 10/1 здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого з 01.07.2024 приєднано ОСББ «Венеція 10/1» за особовим рахунком № 46318011 (ККР № 451000042233) на підставі заяви-приєднання від 25.04.2024 № 9130/3/01/2.

Проте, відповідачем 1 на підставі заяви-приєднання від 25.04.2024 № 9130/3/01/2 не було передано ОСББ точки обліку та лічильники на навантаження паркінгу та шафи зовнішнього освітлення, оскільки, за інформацією відповідача 1 в приміщенні VIIІ «Електрощитова», яке є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. С. Кішки, 10/1 та розташоване в його цокольному поверсі, розміщені точки обліку та лічильники на навантаження паркінгу та шафи зовнішнього освітлення іншого споживача - відповідача 2.

Позивач вказує, що спірні приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку, а утримання цокольного поверху як складової частини багатоквартирного будинку 10/1 по вул. Самійла Кішки в м. Києві, з моменту переходу ОСББ на самозабезпечення (01.07.2024), здійснюється виключно самим ОСББ. Жодною іншою організацією, в т.ч. попередньою управляючою компанією - ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ», утримання цокольного поверху, в т.ч. паркінгу та «літ.» VIIІ «Електрощитова», як складової частини багатоквартирного будинку 10/1 по вул. Самійла Кішки в м. Києві, з моменту переходу ОСББ на самозабезпечення (01.07.2024) не здійснюється.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.06.2026 у справі №910/7448/26 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

25.07.2026 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» через систему «Електронний суд» сформовано та подано заяву про зміну предмету позову у справі №910/7448/26, згідно якої просив суд розгляд справи проводити за зміненими позовними вимогами, а саме:

усунути перешкоди співвласникам багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Кішки Самійла, буд. 10/1, в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» у здійсненні права користування та розпоряджання спільним майном багатоквартирного будинку та прибудинковою територією, шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звільнити приміщення VIIІ «Електрощитова» площею 12,7м2, яке є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Кішки Самійла, буд. 10/1, та розташоване в його цокольному поверсі, від точок обліку та лічильників на навантаження паркінгу та шафи зовнішнього освітлення (NIK 2303 art t.1200.mc.11 № 10620034; NIK 2303 art t.1200.mc.11 №10620021; Меркурий 230 ART-03 CLN № 31637391; Меркурий 230 ART-03 CLN №32951758), щодо яких договір укладено зі стороннім споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ», шляхом їх демонтажу;

зобов`язати Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» укласти з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії щодо паркінгу (паркінг сек. А,Б,В та паркінг) та шафи зовнішнього освітлення (И710Н) багатоквартирного будинку за адресою: 03189, м. Київ, вул. Кішки Самійла, буд. 10/1.

Заява про зміну предмету позову обґрунтована тим, що якщо відбулась зміна власника об`єкту (електрифікованої споруди, її частини), що є споживачем - стороною договору з надання послуг з розподілу електричної енергії, то на підставі заяви споживача - нового власника, до нього переходять права та обов`язки за договорами, що були вже укладені відповідно до ПРРЕЕ, тобто і права, і обов`язки за договором, укладеним з попереднім власником (якщо мало місце укладення цього договору); а до відповідного договору про приєднання вносяться відповідні зміни (що стосуються зміни замовника (сторони договору), за умови, що він підтвердив незмінність технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання об`єкта забудови, визначених у договорі про приєднання (з усіма додатками, включаючи технічні умови)…».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» про зміну предмета позову від 27.07.2026 у справі №910/7448/26 відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції вказав, що первинні позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачами прав співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. С. Кішки, 10/1, в частині вільного володіння та користування майном - приміщенням VIIІ «Електрощитова», яке є допоміжним приміщенням у вказаному будинку, власником якого вони є, з посиланням на норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а заява про зміну предмету позову обґрунтована з посиланням на Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Суд першої інстанції встановив, що у заяві про зміну предмету позову виникли нові матеріально-правові вимоги позивача, які обґрунтовуються іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом, а також у вказаній заяві наведені інші фактичні підстави та викладені нові матеріально-правові вимоги, які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Суд наголосив, що позивач самостійно зазначив, що заяву про зміну предмету позову подано в порядку частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а відповідно до наведеної норми одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

За викладених обставин, подана позивачем заява, по суті, є заявою про одночасну зміну предмета та підстав позову, що в силу вищезазначеного не допускається та є фактично новим позовом, а тому, суд відмовив у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» про зміну предмета позову від 27.07.2026 у справі №910/7448/26.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, 16.08.2026 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 скасувати, справу (з урахуванням заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» від 25.07.2026 (отримано судом 27.07.2026) про зміну предмета позову у справі №910/7448/26) направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що проаналізувавши зміст позовної заяви та заяви про зміну предмету позову вбачається, що позивач подавши відповідну заяву, хотів змінити лише предмет позову, а саме зобов`язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії щодо паркінгу (паркінг сек. А,Б,В та паркінг) та шафи зовнішнього освітлення (И710Н) багатоквартирного будинку за адресою: 03189, м. Київ, вул. Кішки Самійла, буд. 10/1, при цьому підстави позову залишились незмінними - жодного посилання на нові конкретні підстави позову, які начебто зазначені в заяві про зміну предмету позову від 25.07.2026, оскаржувана ухвала не містить.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26; призначив до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7448/26.

03.09.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26.

Відповідач 1 згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача, сформованого через систему «Електронний суд» 04.09.2026, вважає, що суд першої інстанції 10.08.2026 прийшов до правильного висновку відмовляючи в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову від 27.07.2026 у справі №910/7448/26.

На думку відповідача 1, суд першої інстанції належним чином застосував норми процесуального та матеріального права, а доводи позивача на думку відповідача 1, є такими, що не мають відношення до реальних обставин справи та не повинні братися судом апеляційної інстанції до уваги.

07.09.2026 відповідачем 2, також сформовано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів відповідачів, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/5763/23, від 23.04.2024 у справі № 910/12744/22, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною 3 цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18:

« 69. Частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

70. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

71. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається».

Положеннями статті 46 ГПК України передбачено саме право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Поряд з цим Суд зазначає, що зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У цій частині Суд звертається до висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 04.04.2024 у справі № 914/1027/19.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ГПК України.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

У цьому висновку Суд звертається до висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13.08.2024 у справі № 904/2839/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у заяві позивача про зміну предмета позову вимоги обґрунтовані з посиланням на Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії.

З поданої позивачем заяви вбачається про виникнення нової матеріально-правової вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1 укласти з позивачем договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що за своєю суттю є новим позовом, оскільки у вказаній заяві наведені нова правова підстава позову, яку позивач первісно не визначив підставою позову та яка у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Крім того, первинно заявлена позовна вимога з доповненою позовною вимогою не пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У даному випадку, позивач вказуючи на те, що початкова вимога позивача не повною мірою забезпечувала захист його порушених прав та інтересів не замінив позовну вимогу іншою, не вилучивши позовну вимогу, яка, на думку позивача, не є ефективною та не пред`явив доповнену позову вимогу іншому відповідачу, у даному випадку відповідачу 2.

Доповнивши позовну вимогу новою самостійно матеріально-правовою вимогою та одночасно на її обґрунтування навівши інші фактичні підстави і норми права, позивач одночасну змінив предмет та підстав позову, що Господарським процесуальним кодексом України не допускається та є фактично новим позовом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).

За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що поданою заявою позивач фактично здійснив одночасну зміну як предмета, так і підстав позову, що прямо суперечить вимогам частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

З огляду на викладене, доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕНЕЦІЯ 10/1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7448/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова