Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №911/2619/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 911/2619/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Станіка С.Р.

Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка Миколи Миколайовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2025 року

у справі №911/2619/25 (суддя Янюк О.С.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Родіонова Олега Валерійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЛЦ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2025 відкрито провадження у справі №911/2619/25 про банкрутство ТОВ "РЛЦ", визнано вимоги ФОП Родіонова О.В. у загальному розмірі 475 270,00 грн., з яких: витрати пов`язанні із провадженням у справі про банкрутство 102 280,00 грн., 372990,00 грн. - основне зобов`язання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ТОВ "РЛЦ" строком на 170 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шалашного Л.О.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Уповноважена особа (учасників, акціонерів) боржника Лященко М.М. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі №911/2619/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЛЦ".

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка М.М. на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі №911/2619/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2619/25.

29.07.2026 року супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/2619/25 від 27.07.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 та 10.08.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. з 02.08.2026 по 28.08.2026 та судді Сотнікова С.В. з 03.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи №911/2619/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Колесник Р.М.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка М.М. на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2025 року у справі №911/2619/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 10.09.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представники учасників справи в судове засідання 10.09.2026 року не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

10.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка М.М. слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 18.09.2025 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2025 ФОП Родіонов О.В. звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЛЦ" у зв`язку із нездатністю останнього погасити наявну у нього заборгованість за договором про надання послуг із доопрацювання та супроводу комп`ютерної програми №04-05/20 від 04.05.2020 у загальному розмірі 372 990,00грн.

Разом із заявою, заявником у порядку абз. 2 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна - Шалашного Л.О., який, у свою чергу, надав суду заяву про участь у даній справі №02-01/Ш-1 від 15.08.2025.

Боржник у своєму відзиві на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство зазначив про наявну у нього заборгованість перед ФОП Родіоновим О.В. у вказаному заявником розмірі. Додатково вказав, що АТ "Ощадбанк" пред`явив ТОВ "РЛЦ" вимогу щодо погашення грошового зобов`язання у загальному розмірі 4 326 937 046,94 грн, які, з огляду на наявні активи, товариство виконати не може. Крім того, у боржника наявні грошові зобов`язання перед іншими кредиторами у розмірі 185011459, 26 грн. Зазначені обставини стали підставою для прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про звернення до господарського суду із відповідною заявою про відкриття процедури банкрутства.

За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2025 відкрито провадження у справі №911/2619/25 про банкрутство ТОВ "РЛЦ", визнано вимоги ФОП Родіонова О.В. у загальному розмірі 475 270,00 грн., з яких: витрати пов`язанні із провадженням у справі про банкрутство 102 280,00 грн., 372 990,00 грн. - основне зобов`язання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ТОВ "РЛЦ" строком на 170 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шалашного Л.О.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого на дату звернення до суду настав, разом з тим, судом не було встановлено обставин для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

В подальшому до Господарського суду Київської області надійшла заява Уповноваженої особи засновників (учасників) боржника про залучення її до участі у справі, за наслідками розгляду якої ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2026 року у даній справі заяву задоволено та залучено до участі у справі №911/2619/25 Уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника Лященка М.М.

Уповноважена особа (учасників, акціонерів) боржника Лященко М.М. з ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2025 року про відкриття провадження у справі про банкрутство не погоджується та в поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 39 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі, не забезпечивши повного та всебічного дослідження обставин справи і належної перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка підлягає скасуванню.

За твердженнями апелянта, місцевим господарським судом при відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЛЦ" не враховано наявність спору про право (матеріально-правова форма), недостовірність і суперечливість розміру та структури заборгованості; не здійснено перевірку реальності та безспірності вимог; не застосовано принцип підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20.

Разом з тим, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданої заяви з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам КУзПБ та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов`язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, у даній справі №911/2619/25 ФОП Родіонов О.В. ініціював питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЛЦ" з підстав наявності у боржника заборгованості за договором №04-05/20 ПЗ про надання послуг із доопрацювання та супроводу комп`ютерної програми у загальному розмірі 372 990,00 грн., яку останній неспроможний погасити.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, колегією суддів встановлено, що 04.05.2020 року між ФОП Родіоновим О.В. (виконавець) та ТОВ "РЛЦ" (замовник) укладений договір про надання послуг із доопрацювання та супроводу комп`ютерної програми №04-05/20 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець, на підставі заявок замовника, приймає на себе зобов`язання з надання послуг із доопрацювання та супроводу комп`ютерної програми "WMSHive" в обсязі та на умовах, передбачених Договором та додатками до Договору, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

Сторони погоджують у заявці на супровід види та обсяги послуг, строки період їх надання, вартість, склад та вимоги до результатів надання послуг тощо шляхом підписання заявки та скріплення печатки сторін (п.2.5 Договору).

Виконавець надає послуги відповідно до умов заявки, за результатами надання послуг виконавець складає та надає на вимогу замовника звіт про надані послуги, який, у разі відсутності зауважень, замовник затверджує шляхом підписання та скріплення печаткою (п.2.10 Договору).

Виконавець надає замовнику акт наданих послуг, складений на підставі зведеної інформації, що міститься у затверджених заявником звітах. Підписаний сторонами акт є підставою для здійснення розрахунків за Договором (п.п.2.11, 2.12 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору розрахунок між замовником та виконавцем здійснюється у безготівковий формі на поточний рахунок виконавця за реквізитами, зазначеними у розділі 8 Договору, шляхом перерахування 100% від загальної суми, визначеної у відповідному акті наданих послуг, у термін не пізніше 30 днів від дати підписання такого акту.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, укладений на строк до 31.12.2021, але в будь-якому разі - до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за Договором зобов`язань.

Відповідно до додаткових угод №1 від 27.12.2021, №3 від 28.12.2023, №4 від 30.12.2024 строк Договору продовжувався, зокрема, до 31.12.2025.

На виконання умом Договору сторонами складені та підписані без зауважень як заявки №4 від 01.04.2025, №5 від 01.05.2025, №6 від 01.06.2025 так і відповідні звіти про надані послуги та акти надання послуг №4 від 30.04.2025 на суму 162 860,00 грн, №5 від 31.05.2025 на суму 156 300,00 грн та №6 від 30.06.2023 на суму 158 060,00 грн. Усього на 477 220,00 грн.

Кредитором зазначено, що боржником частково здійснена оплата наданих послуг за квітень 2025 рік у розмірі 104 230,00 грн. Отже загальний розмір заборгованості за Договором становить 372 990,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.06.2025 року та відповіддю боржника №56 від 06.08.2025 на претензію ФОП Родіонова О.В. від 01.08.2025 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Цей перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

На переконання судової колегії, акти звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника (така ж позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9004/13), не свідчить про проведення певної господарської операції, оскільки сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; при цьому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17).

Судова колегія відзначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Як було зазначено, вимоги кредитора на загальну суму 372 990,00 грн. підтверджені не лише Актом звірки взаємних розрахунків, а також і відповідними первинними документами, зокрема: актами наданих послуг, які згідно п.п.2.11, 2.12 Договору є підставою для здійснення розрахунків за Договором.

Таким чином, недоведеними є доводи скаржника про необґрунтованість вимог кредитора через відсутність у матеріалах справи повної сукупності документів, які б підтверджували факт, обсяг та результат виконаних робіт.

З огляду на наявні у справі докази, акт звірки взаємних розрахунків за договором визнається судом належним доказом по справі, який відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявником документально доведено та матеріалами справи підтверджено розмір безспірних вимог кредитора, заявлених до боржника у справі 911/2619/25 про банкрутство, на суму 372 990,00 грн.

Твердження апелянта про наявність спору про право апеляційним судом відхиляться з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ, однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Спір про право - це суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права (наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 року у справі №910/10741/21).

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами (правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.03.2021 у справі №911/1922/20, від 24.11.2021 у справі №902/560/20, від 20.07.2022 у справі №904/6023/21).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду справ за участю боржника та кредитора з питань, що зазначені вище (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 року у справі №910/10741/21).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постановах від 20.12.2021 у справі №911/3185/20; від 29.08.2024 у справі №910/2423/23; від 04.02.2025 у справі №910/7481/24 та від 11.02.2025 у справі №921/409/24).

Водночас, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог кредитора (ініціюючого) є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство (відповідна правова позиція вкладена Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20).

З матеріалів справи, в тому числі відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, вбачається, що станом на час розгляду заяви ФОП Родіонова О.В. у підготовчому засіданні суду між заявником та боржником спір про право відсутній. Заборгованість боржником визнається.

Крім того, скаржником не надано доказів звернення до суду з позовною заявою, в межах якої розглядалось би питання як заборгованості, що зазначена в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і дійсності укладеного між кредитором та боржником правочину.

Таким чином, за відсутності на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство судових справ, які б свідчили про наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, твердження скаржника про наявність такого спору є безпідставними.

До того ж, колегія суддів зазначає, що з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказаний вище договір наразі є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже даний правочин є правомірним, законним та таким, що породжує взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого на дату звернення до суду настав, разом з тим, будь-яких доказів можливості задоволення (погашення) ТОВ "РЛЦ" вимог ФОП Родіонова О.В. у повному обсязі до підготовчого засідання, можливості виконання боржником наявних майнових зобов`язань перед заявником, суду не надано.

Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації боржника щодо можливості виконати свої зобов`язання перед кредитором та погасити існуючу заборгованість у повному обсязі, зважаючи на те, що вимоги кредитора не свідчать про наявність спору про право, не задоволенні у повному обсязі боржником до підготовчого засідання та незабезпечені майном боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЛЦ" та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Л.О., кандидатура якого відповідає вимогам КУзПБ.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до норм чинного законодавства, доводи Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка М.М., викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення не вбачається.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка М.М. та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника Лященка Миколи Миколайовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2025 року у справі №911/2619/25 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2025 року у справі №911/2619/25 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 21.09.2026 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.Р. Станік

Р.М. Колесник