Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/643/24 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Інші справи

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №910/643/24

Суддя: Доманська М.Л.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/643/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.,

представники учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 09.09.2026 не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026

у справі №910/643/24 (суддя Стасюк С.В.)

за заявою фізичної особи ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 заяву ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника - задоволено частково; визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 135113,40 грн, з яких: 93488,40 грн - вимоги четвертої черги, 41625,00 грн - вимоги шостої черги; у визнанні вимог ОСОБА_1 на суму 36549,19 грн - відмовлено; заяву ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до боржника - задоволено; визнано кредиторські вимоги ОСОБА_3 на суму 12245,82 грн, з яких: 9245,82 грн - вимоги четвертої черги, 3000,00 грн - вимоги шостої черги.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою у відповідній частині, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі № 910/643/24; визнати його кредитором боржника ТОВ "Фінансо Плюс" з грошовими вимогами четвертої черги на суму 171 662,59 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/643/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" про банкрутство; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/643/24.

16.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/643/24 у 3-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 залишено без руху; роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (7267,20 грн) та доказів направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

04.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

04.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору, в якій заявник зазначає, що він є військовослужбовцем, а тому відповідно до пп. а п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" має підстави для звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24; розгляд апеляційної скарги разом із заявою про звільнення скаржника від сплати судового збору призначено на 24.06.2026; запропоновано ОСОБА_1 надати до суду у строк до 22.05.2026 документи, що підтверджують його майновий стан за рік, що передував його зверненню до суду з даною апеляційною скаргою; запропонувано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 03.06.2026; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10.06.2026.

21.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення доказів, до якої долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованого доходу за 2025 рік.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. 24.06.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/643/24 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 до свого провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 відкладено на 22.07.2026 о 10 год. 00 хв.

20.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. 20.07.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/643/24 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. 21.07.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/643/24 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Станік С.Р., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 до свого провадження у новому складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2026 о 12 год. 50 хв.,

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. з 07.09.2026 по 10.09.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/643/24 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді:Пантелієнко В.О., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 до свого провадження у новому складі суду.

09.09.2026 у судове засідання не з`явились представники учасників справи, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила задовольнити заяву скаржника щодо розгляду справи без його участі та здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_1 до Боржника у сумі 36 549, 19 грн, та встановлення черговості визнаних господарським судом вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що не допустив пропуску строку позовної давності стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, оскільки в період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану. Також скаржник не погоджується з тим, що суд визнав вимоги про відшкодування моральної шкоди, як вимоги шостої черги. На думку апелянта, вимога про відшкодування моральної шкоди є звичайною майновою вимогою, якщо визначена у грошовому вимірі, тому ця вимога належить до вимог четвертої черги, оскільки істотно відрізняється від тих, які зазвичай визнаються вимогами шостої черги (погашення неустойки, штрафу та пені).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Змінити п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24, виклавши його у новій редакції: визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 135 113, 40 грн - вимоги четвертої черги. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 в частині відмови у визнанні вимог ОСОБА_1 на суму 36 549,19 грн, з огляду на наступне.

Фізична особа ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс", у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/643/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс"; визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" в розмірі 114 749, 03 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича. Попереднє засідання суду призначено на 06.06.2024.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 визнано кредитором у справі № 910/643/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 114 749, 03 грн, з яких 63 900, 00 грн. - вимоги першої черги, 50 849, 03 грн - вимоги четвертої черги. Визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/643/24 на 22.08.2024.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс"; припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс"; визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича.

28.11.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 171 662,59 грн, з яких: 83 250,00 грн - безпідставно одержані кошти, стягнуті рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.06.2021 у справі № 569/4756/21; 908,00 грн - судовий збір у справі № 569/4756/21; 41 625,00 грн - відшкодування моральної шкоди, стягнуте за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/643/24 (910/4832/25); 38 042,91 грн - інфляційні втрати; 7 836,68 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 12.03.2026.

11.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення ліквідатора банкрута про результати розгляду вимог ОСОБА_1 , у якому керуючим реструктуризацією грошові вимоги визнані частково у розмірі 135 113,40 грн та не визнані заявлені грошові вимоги у розмірі 36 549,19 грн, як такі, що заявлені з пропуском строку позовної давності.

Як зазначалось судом вище, ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_1 до Боржника у сумі 36 549, 19 грн, та встановлення черговості визнаних господарським судом вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 41625,00 грн, тому суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Рівненського міського суду від 10.06.2021 у справі № 569/4756/21 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" на користь ОСОБА_1 стягнуто 83 250,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України, як одержані безпідставно кошти та судовий збір у розмірі 908,00 грн.

З метою примусового виконання цього судового рішення за заявами ОСОБА_1 відкривалися три виконавчих провадження: №№ 66501344, НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

В ході першого виконавчого провадження № 66501344, відкритого Печерським відділом ДВС у м. Києві, було стягнуто лише у частину суми боргу (193,90 грн.), яка відповідно до закону була спрямована на компенсацію витрат виконавчого провадження, а не на задоволення вимог ОСОБА_1 . Постановою виконавця від 22.07.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу, оскільки на рахунках боржника немає коштів для задоволення вимог стягувача, транспортних засобів за боржником не зареєстровано; інформація відносно нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутня; заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Після цього ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Клименка О. О., який 09.08.2022 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, однак, постановою від 17.10.2022 також повернув виконавчий документ, зазначивши, зокрема, що на арештованих рахунках боржника відсутні кошти, рух на рахунках не відбувався; кореспонденцію боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі, не отримує; виходом за адресою боржника та його майно не розшукано.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Печерського відділу ДВС у м. Києві, яким 11.11.2022 було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2, в ході якого будь-які кошти з ТОВ "Фінансо Плюс" також не вдалося стягнути.

Вказане виконавче провадження № НОМЕР_2 було зупинено, у зв`язку з відкриттям провадження у справі № 910/643/24 про банкрутство ТОВ "Фінансо Плюс".

Станом на 28.11.2025 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10.06.2021 у справі № 569/4756/21 не виконано.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/643/24 (910/4832/25) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 41 625,00 грн.

Вищевказане судове рішення обгрунтовано тим, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10.06.2021 у справі № 569/4756/21 про стягнення з відповідача на користь позивача 83 250 грн на підставі статті 1212 ЦК України, як одержані безпідставно кошти, не виконано. Відтак, наразі позивачу заподіяно моральну шкоду незаконним (безпідставним) заволодінням відповідачем грошовими коштами позивача та бездіяльністю з їх повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд першої інстанції встановив факт наявності заборгованості у ТОВ "Фінансо Плюс" перед ОСОБА_1 , що, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що є преюдиціальним фактом та не потребує доказування.

Також ОСОБА_1 було нараховано інфляційні втрати на 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за наступний період:

у зв`язку з платежем 14.02.2021 на суму 7200,00 грн (прострочення тривалістю 1137 днів) - 672,71 грн,

у зв`язку з платежем 15.02.2021 на суму 21000,00 грн (прострочення тривалістю 1136 днів) - 1960, 36 грн,

у зв`язку з платежем 17.02.2021 на суму 55 050, 00 грн (прострочення тривалістю 1134 днів) - 5129, 89 грн,

стосовно судового збору в сумі 908,00 грн, присудженого судовим рішенням від 10.06.2021 у справі № 569/4756/21, яке набрало законної сили 13.07.2021 (прострочення тривалістю 988 днів) - 73,72 грн.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 171 662,59 грн, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання вимог ОСОБА_1 на суму 135 113,40 грн. В цій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржується (крім черговості вимог на суму 41625,00 грн моральної шкоди).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 02.07.2025 по справі №903/602/24 звернулась до свого раніше сформованого висновку в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), згідно з яким невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заява з грошовими вимогами до ТОВ "Фінансо Плюс" подана 28.11.2025, тому 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з 28.11.2022.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, частиною 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (п. 1 цієї частини);

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій (п. 3 цієї частини);

- зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника (п. 4 цієї частини);

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника (п. 5 цієї частини).

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2024 про відкриття провадження у справі № 910/643/24 про банкрутство ТОВ "Фінансо Плюс" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, останнім днем строку нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є 27.03.2024.

Суд здійснив розрахунок сум інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму основного грошового зобов`язання у розмірі 84 158,00 грн (83 250,00 + 908,00) за період з 28.11.2022 по 27.03.2024, згідно з яким інфляційні втрати становлять 5 970,34 грн, а 3% річних - 13 360,06 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні вимог ОСОБА_1 на суму 36 549,19 грн, оскільки суд правомірно здійснив перерахунок 3 % річних та втрат від інфляціїї, визначивши вірно обгрунтованим період нарахування з 28.11.2022 по 27.03.2024, враховуючи, що право кредитора на стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України обмежено останніми трьома роками, які передували подачі заяви та дію мораторію з 28.03.2024.

Посилання апелянта на положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та на відсутність пропуску позовної давності не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо визначеного періоду нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У цьому випадку суд першої інстанції не відмовив у нарахуванні зазначених сум у зв`язку із пропуском кредитором позовної давності, а визначив період, за який такі нарахування можуть здійснюватися, з урахуванням спеціальних правових наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 14-17.02.2021, а мораторій на задоволення вимог кредиторів введено 28.03.2024, саме до цієї дати існували правові підстави для нарахування передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних втрат. З моменту введення мораторію подальше нарахування таких сум на відповідну заборгованість не здійснюється.

Таким чином, наведені апелянтом положення щодо перебігу позовної давності не спростовують вірно встановлених судом першої інстанції правових наслідків введення мораторію та не свідчать про наявність підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат після 28.03.2024.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив період нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, а доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до помилкового ототожнення питань перебігу позовної давності з питанням допустимого періоду нарахування відповідних сум у процедурі банкрутства та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо черговості визнаних господарським судом вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:

боржник - серед іншого, юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

кредитор - серед іншого, юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзаців першого, другого частини четвертої статті 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абзаци другий -п`ятий частини шостої статті 45 КУзПБ).

Частиною другою статті 47 КУзПБ, сере іншого, визначено, що розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу (абзац десятий частини другої статті 47 КУзПБ).

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлена статтею 64 КУзПБ, згідно частини першої якої Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 27.05.2026 у справі № 914/406/25.

Вищевказані кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника є поточними.

Колегія суддів зауважує, що основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.

При цьому у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, а у шосту чергу задовольняються інші вимоги (пункти 4 та 6 частини першої статті 64 КУзПБ відповідно).

Так, скаржник (Кредитор) не погоджується з віднесенням вимог про відшкодування моральної шкоди до шостої, а не четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів зауважує, що з аналізу норм статті 1, абзацу десятого частини другої статті 47, пунктів 4, 6 частини першої статті 64 КУзПБ очевидним є розмежування законодавцем грошових вимог кредитора за основним грошовим зобов`язанням боржника, яке не будучи забезпеченим заставою належить до четвертої черги, від інших грошових вимог (зокрема неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій), які не належать до грошових зобов`язань у розумінні статті 1 Кодексу та відносяться до шостої черги задоволення.

Колегія суддів акцентує увагу, що нормами статті 1 КУзПБ визначено грошове зобов`язання (борг) як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Колегія суддів вбачає, що з вказаної норми слідує, що до складу грошових зобов`язань боржника, не включаються зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, а у даній справі йдеться про відшкодування саме моральної шкоди, обов`язок відшкодування якої виник у боржника за вищевказаним судовим рішенням.

Таким чином, необхідним у спірних правовідносинах є правова оцінка належності грошових вимог у виді відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 1 КУзПБ шляхом тлумачення їх як зобов`язань боржника сплатити кредитору певну грошову суму за судовим рішенням, що зумовлює віднесення таких вимог до четвертої черги задоволення, та не є грошовими вимогами, які слід включати до шостої черги, ці зобов`язання не пов`язані із заподіянням шкоди життю і здоров`ю громадян, та є незабезпеченою грошовою вимогою кредитора.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що впеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Змінити п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24, виклавши його у новій редакції: визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 135 113, 40 грн - вимоги четвертої черги. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 в частині відмови у визнанні вимог ОСОБА_1 на суму 36 549,19 грн.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24, виклавши його у новій редакції: визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 135 113, 40 грн - вимоги четвертої черги.

Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/643/24 в частині відмови у визнанні вимог ОСОБА_1 на суму 36 549,19 грн.

Матеріали справи № 910/643/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 21.09.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

С.Р. Станік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua