Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/21840/14 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/21840/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 09.09.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026

у справі №910/21840/14 (суддя Стасюк С.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Сеніко"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 затверджено звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі № 910/21840/14; стягнуто з Національного банку України (ідентифікаційний код: 00032106) на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) основну грошову винагороду та понесені витрати в загальному розмірі 2 473 476,90 грн., з яких: - 2 093 515,75 грн. - витрати; - 379 961,15 грн. - основна грошова винагорода арбітражного керуючого; стягнуто з Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) основну грошову винагороду та понесені витрати в загальному розмірі 2 973,61 грн., з яких: - 48,89 грн. -витрати; - 2 924,72 грн. - основна грошова винагорода; затверджено звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича та ліквідаційний баланс Приватного акціонерного товариства "Сеніко" (ідентифікаційний код 24085886); ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство "Сеніко" (ідентифікаційний код 24085886) як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; Головне управління ДПС у м. Києві (структурний відокремлений підрозділ) зобов`язано зняти Приватне акціонерне товариство "Сеніко" (ідентифікаційний код 24085886) з податкового обліку; державного реєстратора за місцезнаходженням банкрута зобов`язано провести державну реєстрацію припинення Приватного акціонерного товариства "Сеніко" (ідентифікаційний код 24085886) як юридичної особи; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі № 910/21840/14 закрито.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, Національний банк України звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 по справі № 910/21840/14 та відкрити апеляційне провадження; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/21840/14 в частині стягнення з Національного банку 2 473 476, 90 грн., з яких: 2 093 515,75 грн., - витрати; 379961,15 грн. - основна грошова винагорода арбітражного керуючого та ухвалити нове рішення про відмову у цій частині.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О.; Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21840/14 за заявою Приватного акціонерного товариства "Сеніко" про банкрутство; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 до надходження матеріалів справи №910/21840/14 до Північного апеляційного господарського суду.

21.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/21840/14 у 10-ти томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14; розгляд апеляційної скарги із врахуванням додаткових пояснень та доповнень до апеляційної скарги призначено на 08.07.2026 о 12 год. 00 хв., який відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, (1 поверх, зал судових засідань № 1); запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 17.06.2026; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.06.2026.

05.06.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко" арбітражного керуючого Гусака І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки твердження кредитора про те, що всі його вимоги є забезпеченими не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам справи, що встановлені ухвалами про визнання грошових вимог банку, які кредитор не оскаржував. Як слідує із затвердженого судом звіту ліквідатора, такі витрати складались із витрат на охорону майна, оцінку майна для підготовки його до продажу, оплата винагороди організатора аукціону тощо. Тобто це витрати, без яких проведення ліквідаційної процедури було б неможливе. Понесення саме ліквідатором таких витрат призведе до того, дана процедура ліквідації буде безкоштовною.

18.06.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшли пояснення по справі, відповідно до яких заявник просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 04.02.2021 у справі №904/1360/19 під час розгляду питання про формування єдиного підходу до визначення розміру вимог забезпечених кредиторів до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні) дійшов висновку, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

На думку скаржника, неприпустимо покладати на кредитора наслідкі протиправної поведінки ліквідатора, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 залишеною в силі постановою Верховного Суду від 05.08.2025 у справі 910/21840/14 (910/3914/24) позов Національного банку задоволено. Визнано протиправними дії голови ліквідаційної комісії Гусара І.О., що здійснює повноваження ліквідатора ПрАТ «Сеніко», щодо неперерахування Національному банку коштів від продажу заставного майна в розмірі 2 705 612, 80 грн. Стягнуто з Гусара І.О. на користь Національного банку завдану шкоду в розмірі 2 705 612, 80 грн. Суди під час судового розгляду справи № 910/21840/14 (910/3914/24) встановили, що витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та продажем майна у справі про банкрутство ПрАТ «Сеніко», перед реалізацією майна на торгах не були погоджені у передбаченому законодавством порядку ні заставним кредитором, ні судом, а в результаті протиправних дій ліквідатора, Національному банку завдано шкоду, яка полягала в недоотриманні коштів від продажу Предмета іпотеки, на які Національний банк мав переважне право як заставний кредитор, та не погашення заборгованості за кредитним договором на суму завданої шкоди.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. 08.07.2026 у відрядженні, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/21840/14 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 прийнято апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 до свого провадження у новому складі суду.

У зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" у місті Києві, судове засідання 08.07.2026 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 розгляд апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 призначено на 22.07.2026 о 12 год. 50 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. з 20.07.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі №910/21840/14 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Станік С.Р., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 прийнято апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 до свого провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у розгляді апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 оголошено перерву на 09.09.2026 о 10 год. 45 хв. Надано можливість ліквідатору банкруту арбітражному керуючому Гусару Івану Олексійовичу у строк до 28.08.2026 подати письмові пояснення щодо платіжних доручень, на які в апеляційній скарзі посилається скаржник, як на доказ погашення відповідних судових витрат та оплату послуг ліквідатора. Надано можливість Національному банку України у строк до 04.09.2026 подати письмові заперечення на письмові пояснення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (за наявності).

24.08.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко" арбітражного керуючого Гусака І.О. надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що платіжними дорученнями підтверджуються наступні витрати: 1. Витрати на охорону майна ПрАТ «Сеніко» у ліквідаційній процедурі становлять 1 339 200,00 грн; 2. Витрати на оплату винагороди організатора аукціону складають 695 305,15 грн; 3. Оплата за договором оцінки становить 50 000 грн; 4. Витрати на послуги нотаріуса, технічної інвентаризації та банківського обслуговування ліквідаційного рахунку, які у загальному розмірі ставлять 9 059,49 грн. Всі оплати здійснювались після надходження коштів на ліквідаційний рахунок боржника. Твердження представника Банку про те, що ліквідатор начебто перерахував кошти «самому собі» є доречними виключно щодо основної грошової винагороди ліквідатора, яка була сплачена з ліквідаційного рахунку Боржника. Проте, в цьому контексті необхідно пояснити, що у постанові Верховного суду від 05.08.2025 у справі №910/21840/14 (910/3914/24) судом вказано на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 30 КУзПБ, в частині обов`язку ліквідатора погодити розподіл відповідних витрат ліквідаційної процедури із забезпеченим кредитором. Тобто, керуючись саме ст. 30, 61, 64 КУзПБ, за висновками Верховного суду у цій справі, ліквідатор мав погодити витрати та нарахування грошової винагороди з забезпеченим кредитором у справі до здійснення їх погашення за рахунок коштів отриманих від продажу майна банкрута та незважаючи на той факт, що витрати виникли до введення в дію КУзПБ. Саме з цих підстав, було задоволено позов банку та стягнуто з ліквідатора на користь банку грошові кошти у сумі, яка і становить всі витрати процедури та основну грошову винагороду ліквідатора. Тому ліквідатор стверджував, що на нього покладено витрати ліквідаційної процедури та для кредитора за такої ситуації процедура стає безкоштовною та більше того, банк ще й збагачується за рахунок ліквідатора, оскільки не несе витрат не те, що на оплату послуг ліквідатора, але навіть і на організацію аукціону та проведення оцінки майна, яке забезпечувало його вимоги.

03.09.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшли пояснення, відповідно до яких Банк зазначає, що ліквідатор намагається повторно отримати на свою користь кошти, які вже були сплачені з рахунку боржника, що створює ризик подвійного відшкодування та свідчить про безпідставне збагачення.

09.09.2026 у судове засідання з`явились представники Національного банку України та представник ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/21840/14 в частині стягнення з Національного банку 2 473 476, 90 грн, з яких: 2 093 515,75 грн, - витрати; 379961,15 грн - основна грошова винагорода арбітражного керуючого та в цій частині прийняти нове судове рішення про відмову у цій частині стягнення з Національного банку 2 473 476, 90 .

Представник ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Залишити без змін ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з Національного банку України на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича основної грошової винагороди та понесених витрат в загальному розмірі 2 473 476,90 грн, з яких: 2 093 515,75 грн - витрати; 379 961,15 грн - основна грошова винагорода арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що Національний банк має лише статус заставного кредитора у справі №910/21840/14, предмет іпотеки реалізовано, іпотека припинилася, майнова порука припинилася, а тому відсутні підстави у ліквідатора відображати на кінець ліквідаційної процедури наявність у ПрАТ «Сеніко» довгострокових зобов`язань у розділі III ліквідаційного балансу на кінець ліквідаційної процедури на суму 69 919 285,22 грн. Скаржник зауважує, що судом першої інстанції не досліджені долучені ліквідатором платіжні доручення, які підтверджуть відсутність факту понесення витрат ліквідатором особисто, усі платіжні документи свідчать, що з рахунку Боржника - ПрАТ «Сеніко» з коштів, отриманих від продажу іпотечного майна банкрута були здійснені оплати сум, платником був саме ПрАТ «Сеніко», а не арбітражний керуючий, він особисто жодних оплат за власний кошт не поніс і при цьому вже перерахував з рахунку боржника на свою користь собі винагороду. На думку апелянта, вимога ліквідатора про стягнення з Національного банку грошової винагороди та витрат фактично спрямована на перекладення наслідків власних порушень на кредитора, права якого були порушені. Фактично ліквідатор просив у суду першої інстанції оплатити його ж протиправні дії, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. Більш того, він сам собі вже сплатив винагороду у повному обсязі з рахунку Боржника і сплатив всі витрати, однак зазначене не було оцінено судом першої інстанції, що свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Сукупність наведених обставин - встановлена судом протиправність дій ліквідатора, відсутність погодження витрат, відсутність факту понесення витрат самим ліквідатором, а також спеціальний статус Національного банку, як забезпеченого кредитора - свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора про стягнення грошової винагороди та витрат. Національний банк зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ліквідатор діяв недобросовісно з порушенням та неналежним виконанням своїх обов`язків, зокрема, що підтверджується судовими рішеннями у справі №910/21840/14 (910/3914/24), однак оцінки неправомірним діям ліквідатора суд не надав. Скаржник зазначає, що недопистимо легалізовувати ситуацію, за якої одні й ті самі кошти одночасно мають подвійний правовий режим: з одного боку - як збитки, завдані Національному банку внаслідок протиправних дій ліквідатора, що вже встановлено судом, а з іншого - як суми, що підлягають стягненню на користь самого ліквідатора як винагорода та відшкодування витрат.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Національного банку України слід залишити без задоволення. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 в частині стягнення з Національного банку України на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича основної грошової винагороди та понесених витрат в загальному розмірі 2 473 476,90 грн, з яких: 2 093 515,75 грн - витрати; 379 961,15 грн - основна грошова винагорода арбітражного керуючого, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/21840/14 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сеніко" (далі - Боржник) за особливостями, передбаченими статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (порушення справи про банкрутство за рішенням власника боржника), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

Постановою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 у справі № 910/21840/14 визнано Приватне акціонерне товариство "Сеніко" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Боржника - Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/21840/14, зокрема, внесено окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області на суму 66 000 000 грн 00 коп. як такі, що забезпечені заставою майна Боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/21840/14 визнано Головне Управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (ідентифікаційний код 09321020) кредитором приватного акціонерного товариства "Сеніко" (ідентифікаційний код 24085886) на суму 8.939.285, 22 грн. - вимоги шостої черги. Зобов`язано ліквідатора боржника Гусара І.О. надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів для долучення до матеріалів справи.

Отже, відповідними судовими рішеннями у справі № 910/21840/14 за Національним банком України фактично визнано два види вимог: вимоги, забезпечені заставою майна Боржника, та грошові вимоги, що належать до шостої черги задоволення, тобто статус НБУ у справі про банкрутство не обмежувався виключно статусом забезпеченого кредитора.

При цьому зазначені ухвали Господарського суду міста Києва набрали законної сили, у встановленому законом порядку не оскаржувалися та не були скасовані. Відтак, встановлений ними статус НБУ як кредитора у справі № 910/21840/14 не може бути поставлений під сумнів у межах розгляду цього спору, предметом якого не є перевірка законності визнання відповідних кредиторських вимог.

За таких обставин посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, є нерелевантним до спірних правовідносин, оскільки правовий висновок у зазначеній справі стосується правового становища кредитора, вимоги якого мають виключно забезпечений характер, тоді як у справі № 910/21840/14 частина вимог НБУ були визнані судом як забезпечені заставою майна Боржника та інша частна - як конкурсні вимоги шостої черги.

Так, статтею 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, яка складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно положень ст. 30 КУзПБ у разі, якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Так, з матеріалів справи убачається, що постановою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 у справі № 910/21840/14 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

01.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Національного банку України до голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилався на порушення його прав, як заставного кредитора, оскільки своїми незаконними діями відповідач завдав шкоду позивачу на спірну суму, оскільки неправомірно розпорядився коштами від реалізації переданого Нацбанку в заставу майна Боржника, перерахувавши спірну суму не на задоволення вимог Нацбанку, а за іншим призначенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/21840/14 (910/3914/24) відмовлено Національному банку України у задоволенні позову до голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Сеніко" Гусара Івана Олексійовича про визнання протиправними дій голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, який здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", щодо неперерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна в розмірі 2705612,80 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 апеляційну скаргу Національного банку України задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/21840/14 (910/3914/24) скасовано; прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправними дії голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", щодо неперерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна в розмірі 2705612,80 грн; стягнуто з голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", на користь Національного банку України завдану шкоду в розмірі 2705612,80 грн; стягнуто з голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", на користь Національного банку України 32467,35 грн судового збору за подання позовної заяви та 48701,02 грн судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

У вищевказаній постанові встановлено наступні обставини.

« З коштів, отриманих від продажу вищевказаного Нерухомого майна Банкрута 7 725 612,80 грн, на рахунок Національного банку України в рахунок часткового погашення кредиторських вимог, Ліквідатором були перераховані кошти в загальній сумі 5 020 000,00 грн (17.12.2019 у сумі 3 500 000,00 грн та 06.03.2020 у сумі 1 520 000,00 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, решта коштів у сумі 2 705 612,80 грн не були перераховані Національному банку України та розподілені Ліквідатором наступним чином: - виплата основної грошової винагороди Ліквідатору за період з 04.11.2014 по 13.03.2020 - 382 885,87 грн; - оплата послуг з проведення незалежної оцінки майна на підставі договорів від 10.09.2015 та від 01.09.2016, укладених з суб`єктом оціночної діяльності ПП "М.С. Консалтинг" - 50 000,00 грн; - винагорода організатора аукціону - 695 305,15 грн; - оплата послуг з обслуговування ліквідаційного рахунку - 3 500,00 грн; - оплата послуг з охорони майна Банкрута на підставі договору від 01.06.2017, укладеного з ТОВ "Гарант Сіті Плюс" - 1 744 080,00 грн; - інші витрати Ліквідатора, понесені в ліквідаційній процедурі (отримання витягів, інформаційних довідок, послуги нотаріуса, вчинення реєстраційних дій, інше) - 5 559,49 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 КУзПБ погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Арбітражний керуючий здійснює погашення вимог забезпеченого кредитора протягом 10 робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета забезпечення.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню забезпеченим кредитором. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, які забезпечують таке майно (ч. 3 ст. 61 КУзПБ).

Вищезазначені норми КУзПБ свідчать про безумовність та першочергове право Національного банку України на отримання в погашення своїх забезпечених вимог коштів від продажу заставного майна Боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, внаслідок протиправних дій голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", Національний банк України позбавлено права на погашення визнаних судом вимог до боржника на суму 2 705 612, 80 грн, що свідчить про спричинення майнової шкоди Національному банку України, як забезпеченого кредитора у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сеніко".

Постановою Верховного Суду від 05.08.2025 у справі №910/21840/14 (910/3914/24) касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі № 910/21840/14 (910/3914/24) залишено без змін.

У п. 8.14 Постанови Верховного суду у справі № 910/21840/14 суд зауважив, що у спірних правовідносинах не має місце зворотної дії норм КУзПБ у часі, оскільки судом підлягають застосуванню відповідні положення статей 30, 61, 64 до конкретних дій ліквідатора Боржника (Відповідача) з розподілу спірної суми коштів, отриманих від реалізації в процедурі банкрутства нерухомого майна Боржника, переданого Нацбанку в заставу, тобто на момент розпорядження Відповідачем цими коштами, оскільки Позивач заперечує законність саме цієї дії.

За вищевказаним судовим рішенням стягнуто з голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", на користь Національного банку України 2705612,80 грн. Тобто саме та сума, яка була перерахована за платіжними документами з рахунку боржника на користь ліквідатора Гусара Івана Олексійовича, тобто за тими платіжними документами, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі. Вищевказане судове рішення набрало законної сили і є обов`язковим до виконання. Тобто ці суми, які ліквідатор розподілив на виплату основної грошової винагороди та витрат у ліквідаційній процедурі були стягнуті з нього на користь Національного банку України за вищевказаним судовим рішенням.

Судом першої інстанції досліджувався звіт ліквідатора банкрута, та встановлено наступне.

Згідно з поданим ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Гусарем І.О. звіту, основна грошова винагорода ліквідатора за період виконання повноважень з 04.11.2014 по 13.03.2020 (дата подачі звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПрАТ "Сеніко") становить 382 885,87 грн.

При цьому розрахунок винагороди ґрунтується на мінімальному встановленому розміру у відповідності до ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 30 КУзПБ.

Судом досліджено платіжні документи, якими підтверджено заявлений ліквідатором розмір витрат, а саме:

довідка приватного нотаріуса Настасенко О.М. від 12.05.2015 про сплату ПрАТ «Сеніко» 300 грн (здійсненя оплати за вчинення нотаріальних дій, а саме, засвідчення справжності підпису на банківських карточках із зразками підписів і відбитка печатки ПАТ «Сеніко»);

квитанція від 12.05.2016 на суму 278,12 грн. про оплату рахунку від 14.04.2016 №510 за надані послуги інвентаризації від ПрАТ «Сеніко»;

квитанція від 12.05.2016 на суму 2381,37 грн. про оплату рахунку від 14.04.2016 №511 за надані послуги інвентаризації від ПрАТ «Сеніко»;

платіжне доручення від 19.12.2018 № 1 на суму 252 730,40 грн. (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 04.11.2014 по 30.11.2018),

платіжне доручення від 18.01.2019 №2 на суму 25000 грн., платник ПрАТ «Сеніко», отримувач коштів ПП «М.С. Консалтинг», призначення платежу - оплата за експертну оцінку майна ПрАТ «Сеніко»;

платіжне доручення від 18.01.2019 №3 на суму 25000 грн., платник ПрАТ «Сеніко», отримувач коштів ПП «М.С. Консалтинг», призначення платежу - оплата за експертну оцінку майна ПрАТ «Сеніко»;

платіжне доручення від 05.06.2019 № 4 на суму 49 176,00 грн (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.12.2018 по 31.05.2019);

платіжне доручення від 15.09.2019 № 5 на суму 16 692,00 грн (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.06.2019 по 31. 07.2019);

платіжне доручення від 10.10.2019 № 6 на суму 16 692,00 (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.08.2019 по 30.09.2019);

платіжне доручення від 25.11.2019 № 8 на суму 16 692,00 грн (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.10.2019 по 30.11.2019);

платіжне доручення від 25.11.2019 №7 на суму 667 680 грн., платник ПрАТ «Сеніко», отримувач коштів ТОВ «Гарант Сіті Плюс», призначення платежу - оплата послуг з охорони

платіжне доручення від 26.11.2019 №9 на суму 564 720 грн., платник ПрАТ «Сеніко», отримувач коштів ТОВ «Гарант Сіті Плюс», призначення платежу - оплата послуг з охорони;

платіжне доручення від 27.11.2019 №10 на суму 511 680 грн., платник ПрАТ «Сеніко», отримувач коштів ТОВ «Гарант Сіті Плюс», призначення платежу - оплата послуг з охорони;

платіжне доручення від 04.02.2020 № 9 на суму 8 346,00 грн (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії на період з 01.12.2019 по 31.12.2019);

платіжне доручення від 04.02.2020 № 2 на суму 9 446,00 грн (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.01.2020 по 31.01.2020);

платіжне доручення від 06.03.2020 № 3 на суму 9 446,00 (виплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.01.2020 по 31.01.2020);

платіжне доручення від 12.03.2020 № 5 на суму 3 665,47 грн (часткова оплата основної грошової винагороди голові ліквідаційної комісії за період з 01.03.2021 по 13.03.2020);

платіжне доручення від 12.03.2020 №4 на суму 5559,49 грн., платник ПрАТ «Сеніко», отримувач коштів Гусар І.О., призначення платежу - відшкодування витрат голові ліквідаційної комісії ПрАТ «Сеніко»;

довідки приватного нотаріуса Ляшук О.В. про сплату ПрАТ «Сеніко» 350 грн., 2000 грн, та 250 грн (сплачено за консультаційні послуги та засвідчення справжності підпису на банківських карточках із зразками підписів і відбитка печатки ПАТ «Сеніко»).

Так, як вбачається з матеріалів справи, з метою збереження майна, ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Гусарем І.О. укладено договір про надання послуг з охорони від 01.06.2017 майна ПрАТ "Сеніко" з охоронною фірмою ТОВ "Гарант Сіті Плюс".

Ліквідатором банкрута здійснено розрахунок витрат на охорону майна боржника виключно на підставі п. 2.3. Договору, що становить 1 339 200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов`язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону, обумовлену договором винагороду.

Як було зазначено судом першої інстанції, за результатом аукціону 10.12.2018 реалізовано майно ПрАТ "Сеніко" за ціною 7 725 612,80 грн, без ПДВ.

Розмір винагороди організатора аукціону згідно з п. 4.1. договору про проведення аукціону від 08.09.2017 становить 9%, що складає відповідно 695 305,15 грн від вартості реалізованого майна.

У той же час, оскільки реалізація майна ПрАТ "Сеніко" здійснювалась на аукціоні за оціночною ціною, на проведенні якої наполягав і сам кредитор у своєму листі від 20.02.2015, ліквідатором банкрута укладено договір з суб`єктом оціночної діяльності ПП "Експерт-гарант" від 10.09.2025 та отримано висновок оцінювача про вартість майна, яка і була визначена як початкова для подальшого продажу майна ПрАТ "Сеніко". Вартість послуг за договором оцінки становить 50 000 грн.

Крім того, у ліквідаційній процедурі ПрАТ "Сеніко" утворились витрати на послуги нотаріуса, технічної інвентаризації та банківського обслуговування ліквідаційного рахунку, які у загальному розмірі ставлять 9 059,49 грн та є документально підтвердженими, як встановлено судом першої інстанції.

Суд першої інстанції затвердив звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у даній справі згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у даній справі, яка в цій частині не оскаржується, набрала законної сили.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого / розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора/ в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14, зокрема, затверджено звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі № 910/21840/14.

В цій частині дана ухвала не оскаржується, набрала законної сили та не переглядається судом апеляційної інстанції, як про це зазначено вище.

Слід зауважити, що під час провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак, не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

За таких обставин, враховуючи неможливість здійснити оплату послуг арбітражного керуючого Гусара І.О., який здійснював повноваження ліквідатора банкрута у справі, за рахунок авансованих коштів заявником або ж за рахунок інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому, вимога арбітражного керуючого Гусара І.О. про стягнення пропорційно з кредиторів, зокрема, Національного банку України грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута у справі, а також відшкодування понесених ним витрат, зазначених у звіті ліквідатора, затвердженому судом, правомірно задоволені судом.

Судова колегія враховує, що у судовому засіданні учасники справи повідомили суд, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі №910/21840/14 (910/3914/24), за якою стягнуто з голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко", на користь Національного банку України 2705612,80 грн, не виконана, проте, доводи скаржника про подвійне відшкодування та безпідставне збагачення ліквідатора боржника, є безпідставними, оскільки вказане судове рішення є обов`язковим до виконання, на його виконання видані судові накази, за яким Національний банк України має отримати з з голови ліквідаційної комісії Гусара Івана Олексійовича, що здійснює повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко" на свою користь 2705612,80 грн.

Пропорційно покладені на Національний банк України суми грошової винагороди ліквідатора у справі та відшкодування понесених ним витрат відображені у звіті ліквідатора, який затверджений судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у даній справі, яка скаржником в цій частині не оскаржується, набрала законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Національного банку України слід залишити без задоволення. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 в частині стягнення з Національного банку України на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича основної грошової винагороди та понесених витрат в загальному розмірі 2 473 476,90 грн, з яких: 2 093 515,75 грн - витрати; 379 961,15 грн - основна грошова винагорода арбітражного керуючого.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/21840/14 в частині стягнення з Національного банку України на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича основної грошової винагороди та понесених витрат в загальному розмірі 2 473 476,90 грн, з яких: 2 093 515,75 грн - витрати; 379 961,15 грн - основна грошова винагорода арбітражного керуючого.

Матеріали справи № 910/21840/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 21.09.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

С.Р. Станік