Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №916/4755/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4755/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

Від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області – Домущі В.С.;

Від Акціонерного товариства "Сенс Банк" – Байрамов О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 (повний текст складено та підписано 18.05.2026, суддя Петренко Н.Д.)

по справі №916/4755/25

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"

до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

(суддя першої інстанції Петренко Н.Д., дата та місце ухвалення рішення: 06.05.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі – Відповідач), в якій просило суд звернути стягнення на спадкове майно, а саме: - земельну ділянку площею 0,1572 га, в тому числі 0,1572 га - рілля, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Новоселів, 18, що передані у власність Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району, Одеської області (код ЄДРПОУ: 04527307, адреса: с. Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1) як відумерлу спадщину; на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк", в рахунок погашення заборгованості за: Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007, що станом на 28.07.2025 складає 242 745,99 (двісті сорок двi тисячі сімсот сорок п`ять) доларів США 99 центiв, а саме: - заборгованість за кредитом – 112 499,96 дол. США; - заборгованість по відсотках - 130246,03 дол. США. та за Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, що станом на 28.07.2025 складає 185 745,62 (сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот сорок п`ять) доларів США 62 цента, а саме: - заборгованість за кредитом – 91 111,37 дол. США; - заборгованість по відсотках - 94634,25 дол. США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що ОСОБА_1 , який мав заборгованість перед ним за Договорами кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 та № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, виконання зобов`язань за якими забезпечено іпотекою земельної ділянки площею 0,1572 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2025 зазначену земельну ділянку визнано відумерлою спадщиною та передано у комунальну власність Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади.

04.08.2025 Позивач звернувся до Кароліно-Бугазької територіальної громади із заявою про задоволення вимог кредитора за рахунок відумерлого майна, однак відповіді не отримав.

Посилаючись на те, що зобов`язання за кредитними договорами не виконані, а заборгованість станом на 28.07.2025 за Кредитним договором № 1 становить 242 745,99 доларів США, а за Кредитним договором № 2 – 185 745,62 доларів США, Позивач, як кредитор та іпотекодержатель, просить звернути стягнення на іпотечне майно, яке після смерті ОСОБА_1 перейшло у власність Кароліно-Бугазької сільської ради, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, вважаючи, що така заборгованість підлягає погашенню за рахунок майна, набутого як відумерла спадщина, у межах його вартості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у даній справі позовні вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі; звернуто стягнення на спадкове майно, а саме:

- земельну ділянку площею 0,1572 га, в тому числі 0,1572 га - рілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що передана у власніть Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області як відумерла спадщина; на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк", в рахунок погашення заборгованості за:

Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007, що станом на 28.07.2025 складає 242 745,99 (двісті сорок двi тисячі сімсот сорок п`ять) доларів США 99 центiв, а саме:

- заборгованість за кредитом - 112499,96 дол. США;

- заборгованість по відсотках - 130246,03 дол. США.

та за Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, що станом на 28.07.2025 складає 185 745,62 (Сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот сорок п`ять) доларів США 62 цента, а саме: - заборгованість за кредитом – 91 111,37 дол. США;- заборгованість по відсотках – 94634,25 дол. США.

шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" судовий збір у сумі 11443,60 грн.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, оскільки умови кредитних договорів у повному обсязі до теперішнього часу не виконані, а заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Сенс Банк" підтверджена наявними у матеріалах справи доказами. При цьому суд виходив із того, що зобов`язання за кредитними договорами не припинилися у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , оскільки не є нерозривно пов`язаними з його особою, а предмет іпотеки після смерті позичальника увійшов до складу спадщини.

Враховуючи, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2025 у справі № 495/10893/23 спірну земельну ділянку визнано відумерлою спадщиною та передано у комунальну власність Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади, суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 1277 Цивільного кодексу України право власності на відумерлу спадщину переходить до відповідної територіальної громади.

Посилаючись на положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.12.2025 у справі № 902/388/18, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека залишається дійсною для набувача такого майна, який набуває статусу іпотекодавця та всі права і обов`язки за іпотечним договором. При цьому обтяження іпотекою є нерозривно пов`язаним саме з предметом іпотеки, а не з особою іпотекодавця, у зв`язку з чим вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки має речовий характер (actio in rem) та слідує за майном.

Суд відхилив доводи Відповідача про те, що Кароліно-Бугазька сільська рада не є належним Відповідачем у справі, оскільки не набула права власності на спірну земельну ділянку та статусу іпотекодавця, зазначивши, що державна реєстрація права власності не є підставою його виникнення, а є лише офіційним визнанням та підтвердженням державою факту набуття такого права. З огляду на визнання спірного майна відумерлою спадщиною право власності на нього перейшло до територіальної громади, а відтак остання набула статусу іпотекодавця відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку".

Також суд відхилив доводи Відповідача про пропуск Позивачем строку позовної давності, оскільки до набрання законної сили рішенням від 20.06.2025 у справі № 495/10893/23 спірна земельна ділянка не належала територіальній громаді та не мала іншого дієздатного власника, а тому Банк не мав процесуальної та матеріальної можливості пред`явити позовні вимоги до Кароліно-Бугазької сільської ради як власника предмета іпотеки.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на спірну земельну ділянку шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури

Не погоджуючись з таким рішенням, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород Дністровського району Одеської області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 даній справі - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сенс Банк" до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності та безпідставно відхилив заяву про її застосування.

Так, на переконання Відповідача місцевий господарський суд помилково пов`язав початок перебігу позовної давності з моментом набуття територіальною громадою права власності на предмет іпотеки, тоді як відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2024 у справі № 909/985/21, перебіг позовної давності визначається з моменту, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, а зміна власника предмета іпотеки не зумовлює нового перебігу позовної давності.

Апелянт посилається на те, що останній платіж за Кредитним договором № 674-ф03.9/77 здійснено 10.02.2009, після чого погашення заборгованості не здійснювалося, а кінцевий строк кредитування настав у листопаді 2017 року, тому трирічний строк позовної давності сплив відповідно у лютому 2012 року або, щонайпізніше, у листопаді 2020 року, тоді як із позовом Позивач звернувся лише у листопаді 2025 року.

Крім того, Відповідач зазначає, що вже з квітня 2017 року Банк мав можливість ініціювати питання про визнання спадщини відумерлою, однак звернувся до нотаріуса лише у вересні 2021 року, а із заявою про визнання спадщини відумерлою – у вересні 2023 року.

Посилаючись також на статтю 266 Цивільного кодексу України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц, Апелянт вказує, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки охоплюється позовною давністю, встановленою для основної вимоги.

Таким чином, висновок суду про відсутність підстав для застосування позовної давності є передчасним та не ґрунтується на належній оцінці доказів і правовій позиції Верховного Суду, оскільки Позивач не довів наявності обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому своєчасно дізнатися про порушення свого права та реалізувати право на судовий захист у межах встановлених законом строків.

Крім того, Апелянт посилається на неправильну оцінку судом першої інстанції доказів та порушення норм процесуального права, зазначаючи, що суд безпідставно визнав розрахунки заборгованості такими, що відповідають дійсності, без належної їх оцінки.

Відповідач не заперечує наявності кредитного зобов`язання, однак вважає, що з огляду на сплив позовної давності суд не мав підстав переходити до оцінки обґрунтованості розміру заборгованості.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 по справі №916/4755/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4755/25.

17.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4755/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 по справі №916/4755/25 залишено без руху.

23.06.2026 до апеляційного господарського суду від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області надійшла заява про усунення недоліків до якої Апелянтом надано докази сплати судового збору у розмірі 17165,50 грн.

26.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Сенс Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що твердження Відповідача, що перебіг позовної давності нібито розпочався з моменту останнього платежу у лютому 2009 року або з моменту настання кінцевого строку кредитування у листопаді 2017 року є помилковими та ґрунтуються на маніпулятивному і неповному тлумаченні норм матеріального права, зокрема статті 261 Цивільного кодексу України.

Позивач вказує, що частина перша статті 261 Цивільного кодексу України пов`язує її початок також із моментом, коли особа довідалася про особу, яка порушила її право.

Так Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_1 11.04.2016 та за відсутності спадкоємців предмет іпотеки фактично не мав правоздатного власника, а до набрання законної сили рішенням від 20.06.2025 у справі № 495/10893/23 спірна земельна ділянка юридично не належала територіальній громаді, яка до цього моменту не мала статусу іпотекодавця.

За таких обставин, на думку Позивача, він не мав об`єктивної юридичної та процесуальної можливості пред`явити позов до Кароліно-Бугазької сільської ради у 2009 чи 2017 роках.

Посилаючись на принцип actio nata та судову практику у подібних правовідносинах, Позивач вважає, що саме рішення суду від 20.06.2025, яким спадщину визнано відумерлою та передано у комунальну власність, визначило нового власника предмета іпотеки та стало підставою для виникнення можливості звернення до нього з відповідною вимогою. Відтак Позивач зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог до Кароліно-Бугазької сільської ради розпочався 20.06.2025, а його звернення до суду 26.11.2025 здійснено в межах встановленого законом строку.

У відзиві Позивач також заперечує проти доводів Апелянта щодо спливу позовної давності у листопаді 2020 року, зазначаючи, що навіть за умови визначення початку її перебігу з моменту настання кінцевого строку кредитування у листопаді 2017 року, перебіг такого строку був продовжений у силу пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу країни на період дії карантину та воєнного стану.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, Позивач вказує, що станом на 02.04.2020 трирічний строк позовної давності не сплив, а тому надалі був законодавчо продовжений на строк дії карантину та воєнного стану.

За таких обставин Позивач вважає, що на момент звернення АТ "Сенс Банк" до суду у листопаді 2025 року строк позовної давності не сплив, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також Позивач заперечує доводи апеляційної скарги про нібито штучне зволікання Банку із визнанням спадщини відумерлою та його недобросовісність та зазначає, що відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України обов`язок щодо звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою покладено на орган місцевого самоврядування.

На переконання Позивача, саме тривала бездіяльність Кароліно-Бугазької сільської ради після смерті ОСОБА_1 призвела до невизначеності правового статусу предмета іпотеки, тоді як Банк, діючи з метою захисту своїх майнових інтересів, самостійно ініціював розгляд справи про визнання спадщини відумерлою та забезпечив передачу майна у власність територіальної громади.

На думку Позивача, він не був зобов`язаний виконувати функції органу місцевого самоврядування, а тому звернення із відповідною заявою у 2023 році не може свідчити про його недобросовісність чи штучне зволікання.

Крім того Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості розміру заборгованості не підлягають врахуванню, оскільки наявність та розмір невиконаних боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед Позивачем були встановлені рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2025 у справі № 495/10893/23, яке набрало законної сили.

Позивач також вказує, що посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 909/985/21 є вибірковим, оскільки не враховує речовий характер вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/388/18 від 03.12.2025, відповідно до яких іпотечне обтяження є нерозривно пов`язаним із предметом іпотеки, а вимога про звернення стягнення має характер actio in rem. З огляду на те, що до 20.06.2025 власник предмета іпотеки юридично не був визначений, Позивач вважає, що пред`явлення позову до територіальної громади раніше було неможливим.

На переконання Позивача, суд першої інстанції абсолютно обґрунтовано встановив, що до моменту набрання законної сили рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2025 року у справі № 495/10893/23, об`єкт іпотеки юридично не належав територіальній громаді, а відтак Відповідач не був суб`єктом відповідальності за даним іпотечним зобов`язанням до 20 червня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, Акціонерне товариство "Сенс Банк" вважає рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі № 916/4755/25 законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги Кароліно-Бугазької сільської ради є повністю безпідставними, юридично неспроможними та такими, що жодним чином не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 по справі №916/4755/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/4755/25 за апеляційною скаргою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 на 24.08.2026 року об 11-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 повідомлено учасників справи №916/4755/25, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 відбудеться 14.09.2026 року об 11:30 год. у зв`язку з перебуванням головуючої судді Принцевська Н.М. з 24.08.2026 по 04.09.2026 у запланованій щорічній відпустці.

14.09.2026 у судове засідання з`явилися представники Позивача та Відповідача, які підтримали доводи та вимоги викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Кредитор та фізична особа ОСОБА_1 , як Позичальник уклали Договір кредиту № 674-ф03.9/77 (далі Договір кредиту № 674-ф03.9/77), відповідно до п.1.1. якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 125 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

1.1.1. з листопада 2007 року по вересень 2017 року щомісячно рівними частками по 1041,67 (одна тисяча сорок один) доларів США 67 центів;

1.1.2. у жовтні 2014 року – 1 041,27 (одна тисяча сорок один) доларів США 27 центів, з кінцевим повернення основної заборгованості до 18 жовтня 2017 року, надалі за текстом "Кредит", на\умовах визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору кредиту № 674-ф03.9/77 передбачено, що Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання земельної ділянки, загальною площею 0,1572 (нуль цілих одна тисяча п`ятсот сімдесят два десятитисячних) га, що знаходиться за адресою: У країна, Одеська область, Овідіопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Новоселів, 18 .

Відповідно до п. 1.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/77 в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає:

1.3.1. в день укладення цього Договору - з Позичальником іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1572 (нуль цілих одна тисяча п`ятсот сімдесят два десятитисячних)га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Овіліопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Новоселів, 18 (вісімнадцять), заставною вартістю 902 000,00 (дев`ятсот дві тисячі) гривень. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона".

Пунктом 3.3. Договору кредиту передбачено, що Позичальник зобов`язаний:

- сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п. п. 2.4., 2.5. цього Договору (п. 3.3.8. Договору кредиту № 674-ф03.9/77);

- своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору (п. 3.3.9. Договору кредиту № 674-ф03.9/77);

- достроково повернути Кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п. п. 2.6.3., 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. цього Договору (п. 3.3.9. Договору кредиту № 674-ф03.9/77);

Відповідно до п. 4.3. Договору кредиту у разі порушення Позичальником вимог п. п. 3.3.2.-3.3.18. цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 3 (три) проценти від суми Кредиту, визначеного п. 1.1. цього Договору за кожний випадок.

Згідно з пунктом 4.4. Договору кредиту № 674-ф03.9/77 у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п. п. 3.3.2.-3.3.8., 3.3.12.-3.3.14. та 3.3.16. цього Договору, порушення Позичальником умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нарахований штраф санкції (штраф, пеню)

Пунктом 4.5. Договору кредиту № 674-ф03.9/77передбачено у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.9., 3.3.10. цього Договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню)

Відповідно до п. 7.1. Договору кредиту № 674-ф03.9/77 усі додатки, зміни та/або доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін, з обов`язковим посиланням на цей Договір.

Згідно з п. 7.2. Договору кредиту № 674-ф03.9/77 усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Пунктом 7.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/77 цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих не себе зобов`язань, з урахуванням положень п. 7.5. цього Договору.

У разі настання обставин, визначених п. п. 3.2.3, 4.4., 4.5., 5.4. цього Договору, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції (п. 7.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/77).

Зазначений Договір кредиту № 674-ф03.9/77 підписаний сторонами та скріплений печаткою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

01.07.2008 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Кредитор та фізична особа ОСОБА_1 , як Позичальник, уклали Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 року відповідно до п.1.1. якого у зв`язку з відстрочкою платежів по кредиту викласти пункт 1.1.1., 1.1.2. статті 1 Договору кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 в наступній редакції:

1.1.1. з листопада 2007 року по січень 2018 року щомісячно рівними частками по 1041 (одна тисяча сорок один) доларів США 67 центів, за винятком липень - вересень 2008 року;

1.1.2. у січні 2018 року - 1041 (одна тисяча сорок один) доларів США 27 центів, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 18 січня 2018 року, надалі за текстом "Кредит", на умовах визначених цим Договором.

Вказаний Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 підписаний сторонами та скріплений печаткою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

В матеріалах справи міститься Іпотечний договір укладений 20.10.2007, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Іпотекодержателем, та фізичною особою ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, відповідно до п.1.1. якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов`язання у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, надалі за текстом "Основне зобов`язання", наступне нерухоме майно:

земельну ділянку площею 0,1572 гектара, в тому числі 0,1572 га - рілля,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), надалі ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ), яка придбана ІПОТЕКОДАВЦЕМ згідно договору купівлі-продажу посвідченого Куркан Н.Ф., приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області від 19,10.2007 року за реєстровим № 9593 зареєстрованого у державному реєстрі правочинів за № 2430069. згідно Витягу з Державного реєстру правочинів № 4806337 від 19.10.2007, наданого ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та право власності на яку виникне в майбутньому після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Після одержання Державного акту ка право власності на земельну ділянку Іпотекодавець зобов?язується надати його для огляду нотаріусу, який посвідчує цей договір та Іпотекодержателю та укласти додаткову угоду до цього договору іпотеки.

Відповідно до п. 1.4. Іпотечного договору зміст та розмір Основного зобов`язання, строк і порядок його виконання:

1.4.1. повернення кредиту, що надається окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – "Транш", а у сукупності – "Транші" в межах максимального ліміту заборгованості 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) доларів США, з наступним порядком погашення суми основної заборгованості з листопада 2007 року по вересень 2017 року щомісячно рівними частками по 1 041,67 доларів США 67 центів: у жовтні 2014 року 1 041, 27 доларів США 27 центів з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 18 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 2.4. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право:

- у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов?язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки (п. 2.4. Іпотечного договору);

Згідно з п. 2.4.7. Іпотечного договору у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України "Про іпотеку". "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" тощо.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору передбачено у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов?язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

4.2. У разі порушення Іпотекодавцем обов?язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов?язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки (п. 4.2. Іпотечного договору)

Відповідно до п. 4.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду; або

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

Згідно з п. 4.6. Іпотечного договору у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

4.6.1. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" або

4.6.2. або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Також 14.12.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Кредитор та фізична особа ОСОБА_1 , як Позичальник уклали Договір кредиту № 674-ф03.9/84 (далі Договір кредиту № 674-ф03.9/84), відповідно до п.1.1. якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 95 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

1.1.1. починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання Кредиту, Позичальних шомісячно 14 (чотирнадцятого) числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 1457,92 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) доларів США 92 центів, надалі за текстом – "Ануїтетний платіж" з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 13 грудня 2017 року (включно), надалі за текстом "Кредит", на умовах визначених цим Договором.

1.1.2 Розмір останнього Ануїтетного платежу може відрізнятися від Ануїтетного платежу, визначеного у п. 1.1.1 цього Договору і дорівнює сумі фактичної заборгованості за Кредитом, що залишилася після сплати всіх Ануїтетних платежів та процентів за користування Кредитом, нарахованих на зазначену суму.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає:

1.3.1. в день укладення цього Договору - з Позичальником іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1572 (нуль цілих одна тисяча п`ятсот сімдесят два десятитисячних)га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Овіліопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Новоселів, 18 (вісімнадцять), що належить йому на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2007 року за реєстровим №9593; кадастровий № 5123781500:02:002:0052, заставною вартістю 1383000 (один мільйон триста вісімдесят три тисячі) гривень. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона".

Пунктом 3.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 передбачено, що Позичальник зобов`язаний:

- сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п. п. 2.4., 2.5. цього Договору (п. 3.3.7. Договору кредиту № 674-ф03.9/84);

- своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору (п. 3.3.8. Договору кредиту № 674-ф03.9/84);

Відповідно до п. 4.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 у разі порушення Позичальником вимог п. п. 3.3.2.-3.3.18. цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 3 (три) проценти від суми Кредиту, визначеного п. 1.1. цього Договору за кожний випадок.

Згідно з пунктом 4.4. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п. п. 3.3.2.-3.3.8., 3.3.12.-3.3.14. та 3.3.16. цього Договору, порушення Позичальником умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нарахований штраф санкції (штраф, пеню)

Пунктом 4.5. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 передбачено у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.9., 3.3.10. цього Договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п. 7.1. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 усі додатки, зміни та/або доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін, з обов`язковим посиланням на цей Договір.

Згідно з п. 7.2. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Пунктом 7.3. Договору кредиту № 674-ф03.9/84 цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих не себе зобов`язань, з урахуванням положень п. 7.5. цього Договору.

У разі настання обставин, визначених п. п. 3.2.3, 4.4., 4.5., 5.4. цього Договору, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції (п. 7.4. Договору кредиту № 674-ф03.9/84)

Зазначений Договір кредиту № 674-ф03.9/84 підписаний сторонами та скріплений печаткою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

01.07.2008 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Кредитор та фізична особа ОСОБА_1 , як Позичальник, уклали Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 року відповідно до п.1.1. якого у зв`язку з відстрочкою платежів по кредиту викласти пункт 1.1.1., 1.1.2. статті 1 Договору кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 в наступній редакції:

1.1.1. Погашення Кредиту та сплата нарахованих процентів за користування Кредитом здійснюється наступним чином: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання Кредиту, Позичальник щомісячно 14 (чотирнадцятого) числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 1457,92 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) доларів США 92 центів, за винятком 14.07.2008р., 14.08.2008р.,14.09.2008р., протягом цього терміну клієнт сплачує лише нараховані проценти за користування кредитом з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 13 березня 2018 року (включно), надалі за текстом "Кредит", на умовах визначених цим Договором.

Вказаний Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 підписаний сторонами та скріплений печаткою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

В матеріалах справи міститься Іпотечний договір укладений 14.12.2007, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Іпотекодержателем, та фізичною особою ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, відповідно до п.1.1. якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов`язання у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, надалі за текстом "Основне зобов`язання", наступне нерухоме майно:

земельну ділянку площею 0,1572 гектара, в тому числі 0,1572 га - рілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), надалі ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ), та належить ІПОТЕКОДАВЦЮ на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №675755, виданого відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі 26.11.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Куркан Н.Ф., приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області від 19,10.2007 року за реєстровим № 9593.

Відповідно до п. 1.4. Іпотечного договору зміст та розмір Основного зобов`язання, строк і порядок його виконання:

1.4.1. повернення кредиту, що надається окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – "Транш", а у сукупності – "Транші" в межах максимального ліміту заборгованості 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) доларів США, з наступним порядком погашення суми основної заборгованості: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання Кредиту, Позичальних шомісячно 14 (чотирнадцятого) числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 1457,92 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) доларів США 92 центів, надалі за текстом – "Ануїтетний платіж" з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 13 грудня 2017 року (включно), надалі за текстом "Кредит", на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.4. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право:

- у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов?язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки (пункт 2.4.3 Іпотечного договору);

Згідно з п. 2.4.7. Іпотечного договору у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України "Про іпотеку". "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" тощо.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору передбачено у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

4.2. У разі порушення Іпотекодавцем обов?язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов?язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки;

Відповідно до п. 4.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду; або

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

Згідно з п. 4.6. Іпотечного договору у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

4.6.1. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" або

4.6.2. або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про смерть від 13 квітня 2016 року серія1- НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ №675755, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1572 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5123781500:02:002:0052.

Згідно з висновком про експертну грошову оцінку земельної ділянки 5123781500:02:002:0052 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,1572 га (кадастровий номер земельної ділянки 5123781500:02:002:0052), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19 вересня 2025 року становить 953 638,71 грн або 23124,00 дол. США.

Відповідно до розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 загальна сума заборгованості за кредитом складає 112 499,96 дол. США, загальна сума заборгованості за відсотками 130 246,03 дол. США.

Відповідно до розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 загальна сума заборгованості за кредитом складає 91 111,37 дол. США, загальна сума заборгованості за відсотками 94 634,25 дол. США.

В матеріалах справи міститься рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2025 у справі № 495/10893/23, яким заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк", заінтересована особа: Кароліно Бугазька територіальна громада про визнання спадщини відумерлою задоволено, а саме ухвалено визнати спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,1572 га, у тому числі 0,1572 га – рілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною та передати її у комунальну власність Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород – Дністровського району, Одеської області.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судовою колегією було встановлено, що 19.10.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Кредитор, та фізична особа ОСОБА_1 , як Позичальник, уклали Договір кредиту № 674-ф03.9/77, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 125000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості.

14.12.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Кредитор, та фізична особа ОСОБА_1 , як Позичальник, уклали Договір кредиту № 674-ф03.9/84, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 95000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості.

Згідно із частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно із частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

У статті 572 Цивільного кодексу України визначено поняття застави, відповідно до якого в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, установлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.

Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.

Також апеляційним господарським судом було встановлено, що 19.10.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Іпотекодержателем, та фізичною особою ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір, відповідно до п. 1.1. якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов`язання та виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1572 га, в тому числі 0,1572 га – рілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначена земельна ділянка придбана Іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Куркан Н.Ф., приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, 19.10.2007 за реєстровим № 9593, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 2430069, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів № 4806337 від 19.10.2007.

14.12.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Іпотекодержателем, та фізичною особою ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір, відповідно до п. 1.1. якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов`язання та виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1572 га, в тому числі 0,1572 га – рілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначена земельна ділянка належала Іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 675755, виданого відділом земельних ресурсів в Овідіопольському районі 26.11.2007, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Куркан Н.Ф., приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, 19.10.2007 за реєстровим № 9593.

Разом з тим судовою колегією було встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості за Договорами кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 та № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 належним чином та у встановлені договорами строки не виконувалися, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед банком.

Так, відповідно до розрахунку вимог банку та наданих виписок по рахунку ОСОБА_1 , у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 загальна сума заборгованості за кредитом складає 112 499,96 дол. США, а загальна сума заборгованості за відсотками — 130 246,03 дол. США.

Крім того, відповідно до розрахунку вимог банку та наданих виписок по рахунку ОСОБА_1 , у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 загальна сума заборгованості за кредитом складає 91 111,37 дол. США, а загальна сума заборгованості за відсотками — 94 634,25 дол. США.

Судова колегія відхиляє доводи Апелянта щодо необґрунтованості розміру заявленої до стягнення заборгованості, оскільки її розмір підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку та розрахунками заборгованості, наданими банком за відповідними кредитними договорами. При цьому Відповідачем наведені розрахунки належним чином не спростовано, власного контррозрахунку заборгованості або інших належних та допустимих доказів на підтвердження неправильності визначеної суми не надано. За таких обставин колегія суддів вважає розмір заявленої до стягнення заборгованості доведеним та обґрунтованим.

Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за вказаними Договорами кредиту, що полягало у неповерненні кредитних коштів та несплаті нарахованих за користування кредитом відсотків у передбачені договорами строки, призвело до виникнення та утворення заборгованості перед банком у зазначених вище розмірах.

При цьому було встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 13 квітня 2016 року серії НОМЕР_2 .

Пізніше рішення Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області від 20.06.2025 у справі № 495/10893/23, заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк", заінтересована особа: Кароліно-Бугазька територіальна громада про визнання спадщини відумерлою було задоволено та ухвалено визнати спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,1572 га, у тому числі 0,1572 га – рілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною та передати її у комунальну власність Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород – Дністровського району, Одеської області.

З наведеного вбачається, що земельна ділянка площею 0,1572 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки за Іпотечним договором від 20.10.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007, та за Іпотечним договором від 14.12.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, була визнана відумерлою спадщиною та передана у комунальну власність Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцезнаходженням.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

Відповідно до частини 4 статті 1277 Цивільного кодексу України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Частиною 2 статті 523 Цивільного кодексу України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" в разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Судова колегія зауважує, що наведеними нормами законодавець чітко передбачив можливість задоволення вимог кредиторів спадкодавця за рахунок відумерлого майна, яке перейшло у власність територіальної громади, при цьому перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не припиняє іпотеку, а набувач такого майна набуває статусу іпотекодавця з відповідними правами та обов`язками за іпотечним договором.

Таким чином, набувши у власність зазначену земельну ділянку як відумерлу спадщину, Кароліно-Бугазька сільська територіальна громада набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки, то на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" Кароліно-Бугазька сільська територіальна громада набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором

Відповідно до частин 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 статті 33 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4. Іпотечного договору від 14.12.2007 та Іпотечного договору від 19.10.2007 Іпотекодержатель має право:

- у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов?язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки (пункт 2.4. Іпотечного договору);

Згідно з п. 2.4.7. вказаних Іпотечних договорів у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України "Про іпотеку". "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" тощо.

Пунктом 4.1. вказаних Іпотечних Договорів передбачено у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов?язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5. Іпотечних Договорів Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з п. 4.6. Іпотечних Договорів у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 зобов`язання за Договорами кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 та № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 у повному обсязі не були виконані у порядок та строк передбачений ними, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а земельна ділянка, яка була предметом іпотеки за відповідними іпотечними договорами, після смерті боржника визнана відумерлою спадщиною та передана у комунальну власність Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади, яка відповідно набула статусу іпотекодавця, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги Позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про правомірність вимог Позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, Відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про необхідність застосування у даній справі строків позовної давності.

Відхиляючи доводи Відповідача щодо пропуску Позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг такого строку слід обчислювати з моменту набуття Кароліно-Бугазькою сільською радою права власності на предмет іпотеки, тобто з моменту визнання спадщини відумерлою та переходу спірного майна у власність територіальної громади. При цьому суд зазначив, що до набуття територіальною громадою права власності на спірне майно банк не мав процесуальної чи матеріальної можливості пред`явити відповідні позовні вимоги до Кароліно-Бугазької сільської ради, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Судова колегія не погоджується зі вказаними висновками та зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність і остаточність, запобігаючи порушенню прав Відповідачів, які можуть виникнути в разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 2- 5 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес Позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених Позивачем. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц.

З огляду на наведене, доводи Скаржника про відсутність у суду першої інстанції підстав для оцінки обґрунтованості розміру заявленої до стягнення заборгованості є безпідставними, оскільки встановлення наявності та розміру порушеного права Позивача передує вирішенню питання про застосування позовної давності.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має Позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судова колегія зазначає, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 2-3258/2008, від 31.10.2024 у справі № 916/4921/23.

Згідно з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 916/4921/23, від 11.09.2024 у справі № 909/985/21 початок перебігу позовної давності за позовом банку до територіальної громади, яка набула право власності на відумерлу спадщину, визначається за загальними правилами, що встановлені статтею 261 Цивільного кодексу України, а заміна сторони в іпотечному зобов`язанні не впливає на нього з огляду на приписи статті 262 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судовою колегією, пунктом 1.1 Договору кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 передбачено надання кредиту в сумі 125 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та визначено порядок погашення основної заборгованості, а саме: з листопада 2007 року по вересень 2017 року — щомісячно рівними частинами по 1 041,67 доларів США, з кінцевим строком повернення основної заборгованості до 18.10.2017.

Договором про внесення змін № 1 від 01.07.2008 до Договору кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 у зв`язку з відстрочкою платежів змінено порядок погашення основної заборгованості, зокрема передбачено її щомісячне погашення рівними частинами по 1 041,67 доларів США та встановлено кінцевий строк повернення основної заборгованості до 18.01.2018.

Пунктом 1.1 Договору кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 передбачено надання кредиту в сумі 95 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та встановлено порядок погашення заборгованості шляхом щомісячної сплати 14 числа кожного місяця ануїтетного платежу у розмірі 1 457,92 доларів США, з кінцевим строком погашення заборгованості до 13.12.2017 включно.

Договором про внесення змін № 1 від 01.07.2008 до Договору кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 змінено порядок погашення заборгованості, передбачивши щомісячну сплату 14 числа кожного місяця ануїтетного платежу у розмірі 1 457,92 доларів США, а також встановлено кінцевий строк погашення заборгованості за кредитом до 13.03.2018 включно.

Отже, з урахуванням внесених сторонами змін, кінцевим строком повернення основної заборгованості за Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 є 18.01.2018, а за Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 — 13.03.2018.

Крім того судова колегія зауважує, що законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення.

До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України .

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який продовжується до цього часу.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 , затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

03.06.2025 офіційно опубліковано Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (Закон № 4434-IX), яким п. 19 цього розділу виключено. Вказані зміни набули чинності 04.09.2025 (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування Закону № 4434-IX)

Положеннями ч. 3 ст. 263 Цивільного кодексу України передбачено, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За таких обставин з 04.09.2025, після набрання чинності Законом № 4434-IX, перебіг строку позовної давності продовжився в межах визначеного законодавством строку, з урахуванням періоду часу, який сплив від моменту початку його перебігу до моменту зупинення.

Судова колегія, враховуючи наведені вище обставини, які мають значення для визначення початку та перебігу позовної давності, а також встановлений сторонами строк виконання основного зобов`язання за кожним із Кредитних договорів, доходить висновку про необхідність обчислення позовної давності саме з кінцевих строків повернення кредитної заборгованості, визначених відповідними договорами та договорами про внесення змін до них.

Так, за Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 кінцевим строком повернення основної заборгованості, з урахуванням внесених сторонами змін, є 18.01.2018. Відповідно, загальний трирічний строк позовної давності за вимогами, пов`язаними з виконанням цього зобов`язання, за загальним правилом спливав 18.01.2021. Водночас перебіг позовної давності був змінений у зв`язку із законодавчим регулюванням її перебігу на період дії карантину, а надалі — з урахуванням особливостей перебігу позовної давності в період дії воєнного стану. З огляду на наведене, остаточним днем перебігу позовної давності за вказаним Договором є 22.06.2026.

За Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 кінцевим строком повернення основної заборгованості, з урахуванням внесених сторонами змін, є 13.03.2018. Відповідно, загальний трирічний строк позовної давності за вимогами, пов`язаними з виконанням цього зобов`язання, за загальним правилом спливав 13.03.2021. Разом із тим перебіг позовної давності був змінений у зв`язку із законодавчим продовженням строків позовної давності на період дії карантину та подальшим особливим правовим регулюванням її перебігу в період дії воєнного стану. З огляду на наведене, остаточним днем перебігу позовної давності за вказаним Договором є 15.08.2026.

Судова колегія зауважує, що Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області у листопаді 2025 року.

Враховуючи наведене, а також встановлені судом апеляційної інстанції кінцеві строки перебігу позовної давності за Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 та Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007, судова колегія доходить висновку, що на момент звернення Позивача до суду у листопаді 2025 року строк позовної давності за вказаними Договорами кредиту, а також за Іпотечними договорами, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за ними, не сплив.

Таким чином, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності за вимогами до Кароліно-Бугазької сільської ради слід обчислювати з моменту набуття нею права власності на предмет іпотеки, оскільки, як встановлено вище, початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах пов`язується з настанням строку виконання основного зобов`язання за кредитними договорами, з урахуванням передбачених законом особливостей перебігу позовної давності.

Відтак, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно визначив початок перебігу позовної давності, не врахувавши висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Разом з тим зазначене не призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки навіть за правильного визначення початку перебігу позовної давності та з урахуванням установлених законом підстав для продовження і зупинення її перебігу, на момент звернення Позивача до суду у листопаді 2025 року строк позовної давності не сплив.

Щодо доводів Апелянта, в частині того останній платіж за Договором кредиту № 674-ф03.9/77 здійснено 10.02.2009, після чого погашення заборгованості не здійснювалося, а тому трирічний строк позовної давності сплив відповідно у лютому 2012 року, судова колегія вважає наведені не обґрунтованими та зазначає наступне.

Як було зазначено раніше, з урахуванням внесених сторонами змін, кінцевим строком повернення основної заборгованості за Договором кредиту № 674-ф03.9/77 від 19.10.2007 є 18.01.2018, а за Договором кредиту № 674-ф03.9/84 від 14.12.2007 — 13.03.2018.

Судова колегія зауважує, дійсно ОСОБА_1 останні платежі за зазначеними вище Договорами кредиту було здійснено 10.02.2009 та були зараховані Банком, в якості погашення нарахованих відсотків.

За умовами Договорів кредиту Пунктом 3.3. Договору кредиту передбачено, що Позичальник зобов`язаний:

- сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п. п. 2.4., 2.5. цього Договору (п. 3.3.8. Договору кредиту);

- своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору (п. 3.3.9. Договору кредиту);

Пунктом 4.5. Договору кредиту передбачено у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.9., 3.3.10. цього Договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 916/4921/23, банк, реалізувавши право, визначене частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, змінив початок перебігу позовної давності щодо вимог за забезпечувальним зобов`язанням, адже право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки починає свій перебіг, зокрема, з часу прострочення боржником зобов`язання за кредитним договором і реалізацією кредитором права на дострокове повернення кредиту.

Таким чином, враховуючи, що після 10.02.2009 ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу за Кредитними договорами, Позивач мав право, передбачене частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що Позивач реалізував зазначене право, зокрема шляхом направлення ОСОБА_1 відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту або звернення до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості.

Отже, сама по собі наявність у Позивача права вимагати дострокового повернення кредиту не свідчить про зміну початку перебігу позовної давності. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2024 у справі № 916/4921/23, зміна початку перебігу позовної давності пов`язується саме з реалізацією кредитором права на дострокове повернення кредиту. Оскільки Позивач такого права не реалізував, підстав для висновку про зміну початку перебігу позовної давності не вбачається. Відтак доводи Апелянта в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, незважаючи на помилковість мотивів суду першої інстанції щодо визначення початку перебігу позовної давності, колегія суддів доходить висновку, що його висновок про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності є правильним.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

На підставі вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки Договорів кредиту у повному обсязі до теперішнього часу не виконані, а заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Сенс Банк" підтверджена наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи Скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 по справі №916/4755/25.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 по справі №916/4755/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 по справі №916/4755/25 - залишити без змін.

Матеріали справи №916/4755/25 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 Господарсько процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош