Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №601/3289/24 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/3289/24

Провадження № 1-кп/601/28/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211010000419 від 03 вересня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Духова Кременецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

Згідно абзацу п`ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 16 листопада 2022 року № 2738-1Х продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 07 лютого 2023 року № 2915-1Х продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 02 травня 2023 року № 3057-1Х, Указом Президента від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-1Х, Указом Президента від 06 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим законом України від 08 листопада 2023 року №3429-1Х та Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2024 року №3564-1Х продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 травня 2024 року №3684-1Х продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 14 травня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України №469/2024 від 27.07.2024, затвердженого Законом України №3891-1Х від 23 липня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України. Під час дії воєнного стану призову на альтернативну службу немає, оскільки оголошено загальну мобілізацію від 18-60 років.

У ОСОБА_3 після введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 (конкретна дата не встановлена), виник кримінально-протиправний умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зокрема, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії №1920/9 від 12.07.2024 та не мав відповідно до ст.. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією.

Так, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки, переслідуючи мету ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в умовах військового стану, в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наслідки неявки за викликом, будучи належним чином повідомленим про зміст повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки 24.07.2024 о 10:20 год з вимогою прибути о 11 год 24.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у складі команди НОМЕР_2 для проходження військової служби у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період та в подальшому не без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 об 11:00 год 24.07.2024, чим вчинив кримінальне правопорушення.

Впродовж періоду часу з 24.07.2024 ОСОБА_3 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини неявки.

Вказаним діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав частково та пояснив, що за результатами військово-лікарської комісії він був визнаний придатним для проходження військової служби. Попросив відстрочку щоб зібрати зерно з поля. Потрапив у лікарню з серцевим нападом. 24 липня 2024 року його виписали з лікарні. Того ж дня приїхав у військомат, дав виписку з лікарні і повідомив про те, що має направлення на томографію. Однак, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 працівник вручив йому повістку з вимогою прибути об 11 год 24.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у складі команди НОМЕР_2 для проходження військової служби у Збройних Силах України. Він відмовився від отримання повістки повідомивши, що йому треба лікуватися та на визначену годину і дату до військомату не з`явився. Через рік був прооперований, лікувався у Кременецькій лікарні. Розуміє, що як чоловік, має обов`язок захищати Батьківщину, але по стану здоров`я не може. У судових дебатах просив провадження у справі закрити, посилаючись на те, що на даний час він проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Крім часткового визнання вини у вчиненому правопорушенні обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, повністю доведена зібраними в ході досудового слідства доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду.

Так, як встановлено, обвинувачений ОСОБА_3 є військовозобов`язаним. Рішенням призовної комісії 02.06.2017 зарахований у запас. На підставі Указу Президента №65/2022 від 24.02.2022 відділом Кременецького РТЦК призваний у Збройні Сили України.

Як слідує із картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного для визначення ступеня придатності до військової служби від 12.07.2024, військово-лікарською комісією в НКП «Кременецька опорна лікарня» при ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд ОСОБА_3 .. На підставі статті 39б, 40б, 75в графи ІІ Рокладу хвороб. Таблиці додаткових вимог придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, матеріального забезпечення, охорони.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 12.07.2024 №1920/9, старшина запасу ОСОБА_3 , 1968 року народження, військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено проведено 12.07.2024 медичний огляд військово-лікарською комісією. ОСОБА_3 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, матеріального забезпечення, охорони на підставі статті 39б, 40б, 75в графи ІІ Рокладу хвороб. Таблиці додаткових вимог.

Як встановлено, обвинувачений ОСОБА_3 рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 про його придатність не оспорював.

Згідно карти професійно-психологічного відбору кандидата від 12.07.2024 ОСОБА_3 доцільно призначати на посаду у військовій частині.

Відповідно до акту відмови від отримання повістки від 24.07.2024 солдатом ОСОБА_6 та старшим солдатом ОСОБА_7 здійснено оповіщення ОСОБА_3 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у військову частину із зобов`язанням прибути о 11:00 год. 24.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки у зв`язку з поганим станом здоров`я.

Ці обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , який працював оператором групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, свідок ОСОБА_6 показав, що він особисто 24.07.2024 намагався вручити повістку військовозобов`язаному ОСОБА_3 , який пройшов відповідну військово-лікарську комісію і був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, матеріального забезпечення, охорони. Згідно вказаної повістки ОСОБА_3 був зобов`язаний прибути о 11:00 год. 24.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у військову частину, однак бойову повістку відмовився отримати, пославшись на поганий стан здоров`я і пішов з військомату.

Суд приймає до уваги показання свідка, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та дослідженими письмовими доказами і стосуються предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

Факт відмови від отримання повістки та неприбуття без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову його на військову службу за мобілізацією не оспорюється і самим обвинуваченим ОСОБА_3 .

Ці обставини також підтверджуються повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 від 31.07.2024 №5924 начальнику Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, з якого слідує, що ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про час і місце прибуття та про наслідки неявки за викликом, з вимогою прибути о 11 год 00 хв 24.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у складі команди НОМЕР_2 для проходження військової служби у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, не прибув до місця призову за мобілізацією в Збройні Сили України.

Обставини умисного ухилення від призову на військову службу під час мобілізації доводяться також даними рапорту заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 – начальника мобілізаційного відділення підполковника ОСОБА_9 від 26.07.2024 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено, обвинувачений ОСОБА_3 24.07.2024 на лікуванні в лікувальних закладах не перебував. Ці обставини не оспорюються обвинуваченим.

Наведеними доказами підтверджено, що ОСОБА_3 є суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також підтверджується наявність в його діях суб`єктивної сторони злочину у формі прямого умислу, та об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину.

Показання свідків сторони захисту ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які показали, що обвинувачений хворіє, не спростовують вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Посилання обвинуваченого у судових дебатах про те, що провадження у справі слід закрити у зв`язку з тим, що він на даний час проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 48 КК України регламентовано, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У диспозиції вказаної норми передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

Втратою діянням суспільно небезпечного характеру є або повна втрата ним суспільної небезпечності, або втрата її в такій мірі, за якої діяння через малозначність не може бути визнане судом кримінальним правопорушенням, оскільки воно не заподіяло і не здатне заподіяти істотну шкоду охоронюваним законом суспільним відносинам (ч. 2 ст. 11 КК України). Як правило, для кримінальних правопорушень із формальним складом заподіяння істотної шкоди законодавець пов`язує із самим фактом їх вчинення.

Така втрата може мати місце насамперед унаслідок швидких змін у тих чи інших сферах життя суспільства, за яких законодавець не встигає відповідним чином змінити ознаки складу кримінального правопорушення, ухвалити рішення про його декриміналізацію, за умови, що діяння, яке є суспільно небезпечним у момент його вчинення, може втратити цю властивість через зміни, що сталися у суспільстві, державі тощо.

Приписи статті 48 КК України можуть застосовуватися і в разі, якщо після вчинення кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що внаслідок цього особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що об`єктивно унеможливлюють вчинення цією особою нового кримінального правопорушення. Встановлення такої обстановки має значення для оцінювання її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час кримінального провадження і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 грудня 2023 року (справа № 715/396/23).

Отже, для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Для встановлення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, необхідно з`ясувати не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення кримінального правопорушення, а й те, у чому саме полягає її зміна на час розгляду справи.

При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, й у вузькому - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначалися на її суспільній небезпечності.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сам лише факт вступу особи на військову службу після ухвалення щодо неї обвинувального вироку за ст. 336 КК України та майже через два роки після вчинення кримінального правопорушення не є зміною обстановки в розумінні ст. 48 КК України, тому що на час судового розгляду не змінилася та обстановка, яка існувала на момент вчинення особою кримінального правопорушення, оскільки воєнний стан продовжено й не скасовано загальну мобілізацію військовозобов`язаних, відтак вчинене особою діяння не втратило свою суспільну небезпечність (до прикладу, постанови ВС у справах №581/4/24; № 632/1141/25, №159/6135/24, №728/704/24).

Так, в державі діє воєнний стан, введений на території України Указом Президента України за від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Його дія неодноразово продовжувалася указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» і триває на цей час, тому відсутні підстави стверджувати про втрату суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розгляду справи в суді, оскільки продовжує діяти воєнний стан та не скасовано загальної мобілізації військовозобов`язаних.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 мобілізувався та почав проходити військову службу в Збройних Силах України з 03 червня 2026 року, тобто майже через один рік і 9 місяців від моменту вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується. Тому такі його дії не співвідносяться з вимогами статті 48 КК України та не свідчать про зміну обстановки. Більш того, як на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, так і на час ухвалення рішення, триває збройна агресія проти України, що потребує постійного здійснення мобілізаційних заходів для надання збройної відсічі зовнішній агресії.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для висновку про втрату суспільної небезпечності самим вчиненим діянням, а тому доводи обвинуваченого про можливість застосування на цій підставі до нього інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки є непереконливими.

Суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.50,65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, його вік та стан здоров`я, відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, те що він на даний час проходить військову службу в ЗСУ, зокрема, в військовій частині НОМЕР_1 .

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання судом враховується, що ОСОБА_3 вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, за матеріалами кримінального провадження характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інші обставини справи, а також обставини, що пом`якшують призначене покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Як встановлено, на момент розгляду судом кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 призваний на військову службу за мобілізацією та 03.06.2026 зарахований в військову частину НОМЕР_1 . На даний час він проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_13 за №5338/6280 від 10.09.2026.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі не відповідало б принципу пропорційності, який є складовою принципу верховенства права та застосовується у кримінальному судочинстві.

Суд звертає увагу, що фактичне проходження військової служби під час воєнного стану свідчить про переоцінку обвинуваченим ОСОБА_3 власної поведінки, усвідомлення значущості конституційного обов`язку щодо захисту держави та робить ізоляцію його від суспільства невиправданою та надмірною.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що будь-яке втручання держави у права особи повинно відповідати вимозі пропорційності, тобто бути необхідним у демократичному суспільстві. Під час призначення та виконання покарання національні суди повинні враховувати індивідуальні обставини справи та поведінку особи після вчинення правопорушення, оскільки це є важливим елементом оцінки справедливості кримінально-правової реакції держави.

Враховуючи мету покарання, яка полягає в тому, щоб досягти виправлення, а також запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами, зважаючи на встановлені судом обставини, суд вважає, що обставини цього конкретного кримінального провадження, які підлягають врахуванню, і додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання є підставами для звільнення ОСОБА_3 відповідно до статті 75 КК України від відбування покарання, призначеного за статтею 336 КК України, з встановленням іспитового строку.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки, оскільки ОСОБА_3 може бути перевихований без реального відбування призначеного судом покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Водночас, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 у період дії іспитового строку нагляд за останнім слід покласти відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України на командира військової частини НОМЕР_1 .

Витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 371, 373- 374, 376, п. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини НОМЕР_1 з подальшим інформуванням Кременецький районний суд Тернопільської області про зміну ОСОБА_3 місця проходження військової служби або звільнення із військової служби.

Копію вироку направити командиру військової частини НОМЕР_1 .

Речові докази: особову справу щодо ОСОБА_3 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження – повернути в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий