Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №950/958/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/958/26

Номер провадження 22-ц/816/2572/26

Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротакт Транс»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 червня 2026 року, ухваленого у складі судді Чхайла О.В. у м. Лебедині Сумської області,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротакт Транс» про стягнення заборгованості по договору про надання права користування земельною ділянкою

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Васильця С.О.,звернувся до суду з позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922982000:05:002:0449, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лебединської міської територіальної громади Сумської області.

18 травня 2022 року між ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , та ТОВ «Агротакт Транс» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), відповідно до умов якого земельна ділянка передана відповідачу для сільськогосподарських потреб строком на 5 років, але в будь-якому випадку не більше, ніж до 31 грудня 2026 року

15 грудня 2022 року між ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , та ТОВ «Агротакт Транс» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

У той же час, відповідач не виконав свої зобов`язання з виплати орендної плати за 2023-2025 роки.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість по платі за користування правом (земельною ділянкою) обрахованій після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 60572,93грн.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 09 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє і інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агротакт Транс» на користь ОСОБА_2 заборгованість по платі за користування правом (земельною ділянкою) площею 2,0000 га з кадастровим номером 5922982000:05:002:0449 за 2023 – 2025 роки згідно умов договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18 травня 2022 року та додаткової угоди від 15 грудня 2022 року про внесення змін до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18 травня 2022 року, обраховану після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 60 572,93грн, а також 1331,20 грн на відшкодування судового збору та 8000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з простроченням зобов`язань відповідач повинен нести відповідальність, встановлену договором або законом, зокрема, обов`язок сплати на користь орендодавця заборгованості по орендній платі за 2023 – 2025 роки згідно умов договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18 травня 2022 року та додаткової угоди від 15 грудня 2022 року, обрахованій після утримання податків та інших обов`язкових платежів, яка складає60572,93 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Агротакт Транс» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не встановив, які саме умови договору емфітевзису та додаткової угоди визначали: розмір плати, без чого неможливо перевірити суму боргу; строки внесення плати, оскільки прострочення можливе лише після настання строку виконання; порядок оплати, що впливає на висновок про належне або неналежне виконання; порядок утримання податків. На думку скаржника, суд фактично застосував до спірних правовідносин підхід, характерний для оренди землі, хоча предметом спору є договір емфітевзису.

Суд першої інстанції, визнавши доведеною суму заборгованості, у рішенні не навів: розміру плати за кожен окремий рік; формули розрахунку; посилання на конкретні пункти договору та додаткової угоди; дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив оплату; розміру податків та інших обов`язкових платежів, які нібито були утримані; доказів, які підтверджують правильність саме суми 60572,93 грн. Саме по собі зазначення позивачем суми боргу не є достатнім доказом її наявності. Позивач мав довести як факт існування грошового зобов`язання, так і його конкретний розмір, строк виконання та факт прострочення.

Вказує, що суд не здійснив самостійної перевірки розрахунку позивача, не навів арифметичного обґрунтування заявленої суми та не зазначив, якими саме доказами підтверджується борг у розмірі 60572,93 грн. Отже, висновок суду про наявність заборгованості саме у такому розмірі є передчасним та необґрунтованим.

Суд стягнув з відповідача плату за користування земельною ділянкою за 2023 - 2025 роки, але стягнення плати за 2025 рік є необґрунтованим без встановлення строку її сплати. Водночас у рішенні відсутній аналіз того, коли саме за умовами договору або додаткової угоди мала бути внесена плата за 2025 рік.

Крім того, позивач заявив до стягнення суму 60572,93 грн, зазначивши, що вона обрахована після утримання податків та інших обов`язкових платежів, але суд не перевірив питання податків та обов`язкових платежів. Суд не встановив: які саме податки та платежі підлягали утриманню; хто саме є податковим агентом; яка сума була нарахована до оподаткування; яка сума мала бути виплачена позивачу після оподаткування; чи відповідає заявлена сума вимогам податкового законодавства та умовам договору.

У рішенні зазначено, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак суд не навів детального аналізу доказів такого повідомлення, тобто не надав належної оцінки повідомленню відповідача про розгляд справи.

Суд зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги та квитанцію прибуткового касового ордеру, згідно з якими вартість послуг адвоката у справі склала 5000 грн. Водночас у резолютивній частині рішення суд стягнув з відповідача на користь позивача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

04 серпня 2026 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Васильця С.О., через систему «Електронний суд»подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922982000:05:002:0449, яка розташована на території Лебединської міської територіальної громади Сумської області, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

18 травня 2022 року між ОСОБА_2 , в особі законного представника, її матері, ОСОБА_3 , та ТОВ «Агротакт Транс» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, згідно з умовами якого відповідачу передано у користування для сільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922982000:05:002:0449, строком на 5 років, але в будь-якому випадку не більше, ніж до 31 грудня 2026 року.

Згідно з п. 3.1 договору за право користування земельною ділянкою, яка передається землевласником землекористувачу за цим договором протягом строку, зазначеного п. 2.1 цього договору, землекористувач сплачує землевласнику грошові кошти в сумі 500,00 грн, з яких, згідно чинного законодавства, землекористувач при виплаті доходу землевласнику зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 90,00 та військовий збір в сумі 7,50 грн. За вирахуванням податків та зборів виплата землевласнику складає в сумі 402,50 грн.

Розмір плати за користування земельною ділянкою не є зафіксованим та таким, що не підлягає коригуванню при виплаті і може бути переглянутий та змінений за згодою сторін (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає у землекористувача з моменту здійснення/проведення державної реєстрації такого права в порядку, встановленому законодавством України або підписання акта приймання –передачі земельної ділянки.

18 травня 2022 року ОСОБА_2 , в особі законного представника, її матері, ОСОБА_3 , та ТОВ «Агротакт Транс» підписано акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922982000:05:002:0449.

Право оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922982000:05:002:0449на строк 5 років (дата закінчення дії – 18 травня 2027 року) на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потребвід 18 травня 2022 року за ТОВ Агротакт Транс»зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2022 року, номер запису про інше речове право 48032979.

15 грудня 2022 року між ОСОБА_2 , в особі законного представника, її матері ОСОБА_3 , та ТОВ «Агротакт Транс» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно з якою сторони погодили внести зміни до договору від 18 травня 2022 року, виклавши п. 3.1 та 3.4 розділу 3 у новій редакції. Пунктом 3.1 договору передбачено, що за право користування земельною ділянкою, яка передається землевласником землекористувачу за цим договором протягом строку, зазначеного в п. 2.1 цього договору землекористувач щорічно сплачує землевласнику грошові кошти в сумі еквівалентній 590 доларам США за курсом НБУ, встановленим на момент здійснення такої оплати, з яких згідно чинного законодавства, землекористувач при виплаті доходу землевласнику зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Відповідно до п. 3.4 договору плата за користування земельною ділянкою вноситься/сплачується землекористувачем землевласнику за кожен рік, починаючи з 2023 року у сумі, зазначеній у п. 3.1 цього розділу, не пізніше 31 грудня поточного року.

23 квітня 2025 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Агротакт Транс» вимогу, в якій просив погасити заборгованість за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 18 травня 2022 року та додатковою угодою до нього за 2023-2024 роки в сумі 1180 доларів США.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV Податкового Кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового Кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно з п.170.1.4 ст. 170 Податкового Кодексу України, доходи, зазначені, зокрема, у пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 %, визначеною п. 167.1 ст.167 Кодексу.

Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України). Ставка військового збору до грудня 2024 року становила 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України. З 01 грудня 2024 року ставка військового збору становить 5 % об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що 18 травня 2022 року між ОСОБА_2 , в особі законного представника, її матері ОСОБА_3 , та ТОВ «Агротакт Транс» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб і 15 грудня 2022 року додаткову угоду до цього договору, згідно з умовами якого відповідачу передано у користування для сільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922982000:05:002:0449, строком на 5 років, але в будь-якому випадку не більше, ніж до 31 грудня 2026 року.

У пунктах 3.1 та 3.4 договору, з урахуванням додаткової угоди, сторони погодили, що за право користування земельною ділянкою, яка передається землевласником землекористувачу за цим договором протягом строку, зазначеного в п. 2.1 договору землекористувач щорічно сплачує землевласнику грошові кошти в сумі еквівалентній 590 доларам США за курсом НБУ, встановленим на момент здійснення такої оплати, з яких, згідно чинного законодавства, землекористувач, при виплаті доходу землевласнику, зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Плата за користування земельною ділянкою вноситься/та сплачується землекористувачем землевласнику за кожен рік, починаючи з 2023 року у сумі, зазначеній у п. 3.1 цього розділу, не пізніше 31 грудня поточного року.

Проте відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним вищевказаним договором, з урахуванням умов додаткової угоди, щодо проведення оплати за користування земельною ділянкою за 2023-2025 роки.

Таким чином, плата за користування земельною ділянкою за 2023 рік, відповідно до умов договору від 18 травня 2022 року, з урахуванням додаткової угоди до нього від 15 грудня 2022 року, складає 22409,61 грн (590 доларів США х 37,9824 грн (офіційний курс гривні станом на 31 грудня 2023 року)). Після відрахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5% розмір плати становить 18039,74 грн.

Плата за користування земельною ділянкою за 2024 рік, відповідно до умов договору від 18 травня 2022 року, з урахуванням додаткової угоди до нього від 15 грудня 2022 року, складає 24803,01 грн (590 доларів США х 42,0390 грн (офіційний курс гривні станом на 31 грудня 2024 року)). Після відрахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5% (за період з 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року) і 5% (за період з 01 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року) розмір плати становить 19894,09 грн.

Плата за користування земельною ділянкою за 2025 рік, відповідно до умов договору від 18 травня 2022 року, з урахуванням додаткової угоди до нього від 15 грудня 2022 року, складає 25008,80 грн (590 доларів США х 42,3878 грн (офіційний курс гривні станом на 31 грудня 2025 року)). Після відрахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5% розмір плати становить 19256,78 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості по платі за користування земельною ділянкою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2023 -2025 роки складає 57190,61 грн, а не 60572,93 грн., як помилково вважав суд першої інстанції. В оскаржуваному рішенні, окрім заявленого розміру позивача, відсутні обґрунтування та розрахунки, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про правильність розміру заборгованості саме у сумі 60572,93 грн, тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанції підходу, характерного для оренди землі, хоча предметом спору є правовідносини емфітевзису, не заслуговують на увагу колегії суддів. Правовідносини щодо передачі в користування земельної ділянки на праві емфітевзису в тому числі врегульовані Законом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України та є різновидом користування земельною ділянкою, що є характерним і для правовідносин з оренди землі.

Доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення відповідача відхиляються колегією суддів, оскільки матеріалами справи повністю підтверджується належність такого повідомлення, про що свідчать наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про доставку документу в електронному вигляді в системі «Електронний суд».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України щодо стягуваної суми заборгованості по договору про надання права користування земельною ділянкою та розміру судових витрат.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат. Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 1256,78 грн (1331,20 грн х 94,41%) судового збору.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві просив стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України).

Як передбачено ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу у матеріалах справи наявні: договір про надання правничої допомоги від 10 лютого 2024 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Васильцем С.О. та ОСОБА_2 в особі законного представника, ОСОБА_1 , згідно з яким сторони погодили гонорар адвоката в сумі 8000 грн, ордер № 1378083 від 25 березня 2026 року на представництво інтересів в Лебединському районному суді Сумської області ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 , адвокатом Васильцем С.О.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 8000,00 грн, є завищеним та непропорційним до ціни позову, тому сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн.

Отже пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2832,30 грн (3000 грн x 94,41%) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 111,60 грн (1996,50 грн х 5,59%) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротакт Транс» задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 червня 2026 рокув частині розміру стягуваної суми заборгованості по договору про надання права користування земельною ділянкою, та в частині судових витрат змінити.

Перший - другий абзаци резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Стягнутиз Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротакт Транс» на користь ОСОБА_2 заборгованість по платі за користування земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 5922982000:05:002:0449 за 2023 – 2025 роки згідно умов договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18 травня 2022 року та додаткової угоди від 15 грудня 2022 року про внесення змін до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18 травня 2022 року, обраховану після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 57190 гривень 61 копійок та судові витрати в сумі 4089 гривень 08 копійок.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротакт Транс» судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 111 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних