Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №592/2925/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/2925/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/1128/26 Суддя-доповідач - Косолап

Категорія - 252

ВИРОК

Іменем України

22 вересня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 420242025400000135, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2024 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.06.2026, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_9 ,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.06.2026 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України і призначено покарання за:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді трьох років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та з покладенням на нього, відповідно до ст.76 КК України, обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за ОСОБА_7 доручено уповноваженому органу з питань пробації за місцем мешкання.

Запобіжний захід до ОСОБА_7 не застосовувався.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 24959,2 грн витрати на проведення судових експертиз.

Вирішено долю речових доказів у провадженні.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 у невстановлений час та місці, діючи умисно, достовірно знаючи вимоги законодавства України про те, що зброя, боєприпаси та вибохові пристрої відносяться до предметів, обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, а не пізніше 06.03.2025, посягаючи, на встановлені законодавством України суспільні відносити у сфері обігу зброї та боєприпасів, не маючи відповідного дозволу на зберігання, незаконно придбав осколкову ручну гранату оборонну РГО у кількості 1 одиниця.

Достовірно знаючи про те, що вказана граната відноситься до загально-небезпечних предметів, неконтрольоване поширення яких може становити підвищену загрозу для суспільства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільну небезпеку вчиненого діяння, тобто діючи з прямим умислом, не маючи законного дозволу на зберігання вибухових пристроїв, у порушення вимог постанови ВР України «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № від 13.04.1999, ОСОБА_7 , переніс вищевказану гранату до місця свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , яку зберігав до 06.03.2025, без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, 06.03.2025 о 14 год 57 хв, ОСОБА_7 перебуваючи у тамбурі будинку № 35 по вул. Данила Галицького у м. Суми, маючи намір на збут вибухового пристрою з метою отримання прибутку, отримав від особи із зміненими анкетними даними – ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 4000 грн., а саме: одну купюру номіналом 1000 грн № ВТ0787114, шість купюр номіналом 500 грн №№ ХЕ1916660, ЄП8029332, ГБ9311435, ГА2014656, В39899839, ЄП7818523, які йому були ввірені в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки боєприпасів.

Після чого, цього ж дня о 14 год 58 хв, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на збут вибухового пристрою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно- небезпечних наслідків, ОСОБА_7 збув ОСОБА_10 предмет, схожий на корпус ручної гранати РГО та предмет, схожий на запал ручної гранати УЗРГМ-2, у зібраному між собою стані.

У подальшому, 06.03.2025 о 15 год 27 хв ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції предмет, схожий на корпус ручної гранати РГО та предмет, схожий на запал ручної гранати УЗРГМ-2, у зібраному між собою стані.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-25/4012-ВТХ від 16.06.2025 надані на дослідження вилучені предмети, відповідно є:

- об`єкт дослідження №1, вилучений із сейф-пакета WAR2066124 - корпусом осколкової ручної гранати оборонної РГО, які споряджаються вибуховою речовиною А-1Х-1 (флегматизований гексоген), конструктивно поєднаний з перехідником із полімерного матеріалу.

- об`єкт дослідження №2, вилучений із сейф-пакета СR11022850 - уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ-2, промислового виготовлення. Призначення - підрив розривного заряду ручної гранати (Ф-1, РГД-5, РГ-42), споряджаються комбінованою вибуховою речовиною (ініціюючою та бризантною): ТНРС+азид свинцю, масою 0,1-0,2 грами відповідно, та тетрил (ТЕН або гексоген) масою 1,02 грама.

Надані на дослідження - один корпус осколкової ручної гранати оборонної РГО із полімерним перехідником та один уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ-2, при їх конструктивному поєднанні утворюють один остаточно споряджений саморобний вибуховий пристрій - осколкова ручна граната оборонна РГО.

Окрім цього, ОСОБА_7 у невстановлений час та місці, але не пізніше 26.03.2025, діючи умисно, посягаючи, на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, у порушення вимог ст. 7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000, посягаючи на здоров`я людей, з метою збуту для отримання прибутку придбав та почав зберігати при собі, з метою подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини РVР.

Так, 26.03.2025 о 13 год 55 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні тамбуру будинку № 35 по вул. Данила Галицького у м. Суми, маючи намір на збут психотропної речовини, отримав від особи зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) грн, а саме: дві купюри номіналом 500 грн № ЄУ9672257, ЗМ8745494, які йому були ввірені в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки психотропних речовин.

Цього ж дня, о 15 год 47 хв, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на збут психотропної речовини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, ОСОБА_7 збув ОСОБА_10 зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, зовні схожою на психотропну речовину РVР.

У подальшому, 26.03.2025 о 15 год 54 хв ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, зовні схожою на психотропну речовину РVР.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-25/5717-НЗПРАП від 11.04.2025 в складі наданої на дослідження речовини виявлений РVР, який віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою в речовині - 0,7548 г.

Згідно Таблиці №1 Списку № 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ №770 від 06.05.2000, PVP відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_7 :

- за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, зберігання та збут вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу;

- за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини обіг якого заборонено.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з вироком суду прокурор у кримінальному провадженні звернувся з апеляційною скаргою і просив вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість призначеного судом покарання; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; в іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції застосовано закон, який не підлягає застосуванню - ст. 69, 75 КК України, не наведено мотиви щодо доцільності і необхідності призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, не наведено мотиви застосування ст. 75 КК України та мотиви не застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна після застосування положень ст. 75 КК України.

Матеріали кримінального провадження містять лише посилання на твердження обвинуваченого щодо його щирого каяття та не містять документального підтвердження, тому вказана обставина не може бути визнана такою, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину і не може бути підставою для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Обвинувачений визнав свою провину для того, щоб просити суд застосувати до нього положення ст. 69 КК України.

Рішення не містить мотивів яким чином наявність однієї пом`якшувальної обставини у виді активного сприяння розкриттю злочину та формальне визнання вини може сприяти досягненню мети кримінального провадження та виправленню особи без ізоляції від суспільства, усунути наслідки незаконних дій.

Поза увагою суду залишилися виключно корисливий мотив обвинуваченого, шкода інтересам суспільства, яка полягає в неконтрольованому поширенні бойових припасів та психотропних речовин, системність дій обвинуваченого.

Позиції учасників апеляційного розгляду

У судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав і просила задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються та апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Статті 65 - 75 КК України є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади і правила призначення покарання, звільнення від його відбування.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1, 2 ст. 50 КК України).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених них кримінальних правопорушень, дані про особу винного. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 судом визнано щире каяття, сприяння розкриттю злочину, є не судимою особою. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Судом взято до уваги дані про особу ОСОБА_7 , який на обліку у психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем мешкання, наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину. Наведені обставини, на думку суду, стали підставою застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України і призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 2 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі та призначенням випробувального терміну строком на три роки.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність через безпідставне застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття та визнання ОСОБА_7 своєї провини з метою застосування ст. 69 КК України.

Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Так, затверджуючи обвинувальний акт прокурор ОСОБА_6 погодився з тим, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів. Подальший розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і ці обставини прокурором не оспорювалися.

Обвинувачений мав послідовну поведінку і під час судового розгляду визнав свою вину в інкримінованих злочинах повністю, фактичні обставини не оспорював.

Колегія суддів звертає увагу, що обставинами, які стали підставою для застосування положень ст. 69 КК України судом першої інстанції визнано, окрім щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, наявність погашених судимостей та позитивну характеристику за місцем мешкання, що спростовує доводи апеляційної скарги прокурора про встановлення судом лише однієї обставини, що пом`якшує покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням прокурора апеляційним судом досліджено дані про особу обвинуваченого та встановлено, що ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України не судимий, в цілому позитивно характеризується за місцем проживання (характеристика дільничного офіцера поліції Сумського РУП ГУНП в Сумській області не містить жодної негативної інформації), на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває.

Наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 (щире каяття, сприяння розкриттю злочину), які з урахуванням особи винного, який в силу ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, мав належну процесуальну поведінку, два кримінальні правопорушення вчинив у березні 2025 року, тобто більше року до ухвалення вироку судом першої інстанції у даній справі, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дають можливість призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті.

А отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлені обставини, які пом`якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та з урахуванням особи винного, дають можливість призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті.

Саме таке покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто із застосуванням ст.69 КК України, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, доводи прокурора про необґрунтоване звільнення обвинуваченого від відбування покарання колегія суддів вважає обґрунтованими і таким, що заслуговують на увагу з таких підстав.

Як визначено у ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за певні кримінальні правопорушення, що зазначені в цій частині статті, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням суд не навів відповідні мотиви, одночасно послався на ті ж самі дані про його особу, які враховані при застосуванні ст. 69 КК України.

Вирок суду не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 307 КК України, виправлення обвинуваченого.

Застосувавши положення ст. 75 КК України суд не навів мотивів не застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна на що слушно звернув увагу прокурор у апеляційній скарзі.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду порушення вимог кримінального закону, які полягають у застосуванні судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, які не підлягали застосуванню, з огляду на характер кримінальних правопорушень та встановлені фактичні обставини провадження, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у розумінні п.1 ч. 1 ст. 413 КПК України.

Таке порушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення в частині застосування ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки безпідставне звільнення особи від відбування покарання за вчинення тяжкого злочину свідчить про м`якість призначеного покарання та неприйняття належних кримінально-правових заходів для виправлення особи та запобігання новим злочинам.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині застосування ст. 75 КК України з постановленням апеляційним судом за правилами ст. 420 КПК України у цій частині нового вироку, яким ОСОБА_7 слід призначити покарання, визначене судом першої інстанції за ч. 1 ст. 263 та за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, та остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України без застосування положень ст. 75 КК України - у виді реального позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що посилання у вироку на дату незаконного збуту психотропної речовини 26.03.2026, замість 26.03.2025 – є очевидною опискою.

Обвинувачення ОСОБА_7 щодо трьох таблеток метадону відповідно до обвинувального акта не висувалося, а тому з огляду на положення ст. 337 КПК України та відповідно до ч. 2 ст. 404, п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, вирок суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на висновок експерта №СЕ-19/119-25/16857_НЗПРАП від 15.10.2025 щодо виявлення у складі наданих на дослідження трьох таблеток метадону.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.06.2026 стосовно ОСОБА_7 скасувати у частині призначеного покарання із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді трьох років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна.

На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.06.2026 посилання на висновок експерта №СЕ-19/119-25/16857_НЗПРАП від 15.10.2025 щодо виявлення у складі наданих на дослідження трьох таблеток метадону.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 .

В іншій частині вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.06.2026 - залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4