Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №513/1066/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1838/26

Справа № 513/1066/26

Головуючий у першій інстанції Братків І.І.

Доповідач Маслеников О. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Масленикова О.А., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., в присутності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2026 накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Встановлено, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 25.06.2026 о 22:30 год. знаходячись на дитячому майданчику по вул. Шкільній, с. Пшеничне, Білгород-Дністровського району, Одеської області вчинив хуліганські дії відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та наніс один удар кулаком по обличчю, що порушило громадський порядок і спокій громадян. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 150 СКУ.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилася із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- колишній чоловік ОСОБА_4 систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство у присутності спільних дітей, зокрема і їх сина ОСОБА_2 , а саме виражається нецензурною лайкою, принижує її гідність, погрожує фізичною розправою, неодноразово застосовував фізичне насильство. Ці факти підтверджуються її численними зверненнями до поліції та кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 , яке перебуває на розгляді Саратського районного суду Одеської області;

- поодинокий епізод неналежної поведінки дитини, спричинений травматичним досвідом від протиправних дій батька, сам по собі не свідчить про системне невиконання нею батьківських обов`язків.

З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення або замінити накладене стягнення у вигляді штрафу на попередження, з урахуванням вище наведених пом`якшуючих обставин.

В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою, не з`явилася, подала письмове клопотання, в якому просила апеляційний розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за її відсутності, при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 150 СК України: 1) батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3) батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4) батьки зобов`язані поважати дитину; 5) передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; 6) забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 7) забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та всі зібрані докази у їх сукупності правильно встановив дійсні фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №179915 від 23.07.2026; рапортом реєстрації заяв ЄО за №4343 від 26.06.2026; письмовою заявою та поясненнями ОСОБА_5 від 26.06.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26.06.2026; медичною картою амбулаторного хворого; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 23.07.2026; письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 23.07.2026.

Вищенаведені докази, які є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки сумнівів у їх достовірності чи порушень під час їх підготовки та збирання у ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не виявлено, у своїй сукупності підтверджують, що вказані у протоколі обставини про те, що ОСОБА_1 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 25.06.2026 о 22:30 год. знаходячись на дитячому майданчику по вул. Шкільній, с. Пшеничне, Білгород-Дністровського району, Одеської області вчинив хуліганські дії відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та наніс один удар кулаком по обличчю, що порушило громадський порядок і спокій громадян, свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , обґрунтовано складено на його матір ОСОБА_1 .

Досліджені докази свідчать про те, що дії ОСОБА_2 , який вчинив хуліганські дії відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та наніс один удар кулаком по обличчю, носять ознаки протиправності та є наслідком недостатньої уваги з боку батьків щодо виховання дитини в дусі поваги до прав інших людей. Тому, неналежне виховання малолітньої дитини - це правопорушення батьків, а отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що протиправна поведінка малолітнього ОСОБА_2 є наслідком негативного впливу та протиправних дій його батька ОСОБА_4 , не спростовують висновків суду першої інстанції про неналежне виконання ОСОБА_1 покладених на неї батьківських обов`язків. Обставини вчинення колишнім чоловіком домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , навіть у разі їх підтвердження, самі по собі не звільняють останню від передбаченого законом обов`язку щодо належного виховання дитини, піклування про її моральний розвиток та формування у неї поваги до прав і свобод інших осіб. При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували безпосередній причинний зв`язок між поведінкою батька та конкретними протиправними діями малолітнього ОСОБА_2 .

Не спростовують вказаного висновку і посилання ОСОБА_1 на те, що вказаний випадок є поодиноким та не свідчить про систематичне невиконання нею батьківських обов`язків, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП не пов`язує настання адміністративної відповідальності виключно із систематичним характером такого невиконання.

Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність заміни накладеного адміністративного стягнення у виді штрафу на попередження, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді попередження або штрафу. Визначаючи вид адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення та конкретні обставини справи, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав вважати призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП, надмірним чи таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення. Наведені в апеляційній скарзі обставини не є достатніми для зміни виду адміністративного стягнення на попередження.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.А. Маслеников