Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №734/240/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/240/26

Провадження № 1-кп/734/192/26

В И Р О К

іменем України

23 вересня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62026100150000008 від 12.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє по цей час.

21.08.2025 військовозобов`язаного ОСОБА_6 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З 25.08.2025 ОСОБА_6 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2025 № 237, солдата ОСОБА_6 призначено на посаду курсанта 4 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України.

Згідно із статтями 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначено право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст.ст. 28-30 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Статтями 35-37 Статуту передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до Додатку №1 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військову присягу складають військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби і раніше не складали Військової присяги, – після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини.

У свою чергу, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Проте, військовослужбовець ОСОБА_6 у порушення вищевказаних норм законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочини проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності), військовослужбовцю ОСОБА_6 наказано пройти підготовку на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» (шосте видання), затвердженою 10.07.2025 Головнокомандувачем Збройних Сил України, та скласти Військову присягу на вірність Українському народові.

Письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника

ОСОБА_8 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) є законним, тобто таким, що виданий в межах повноважень військової службової особи, чіткий, зрозумілий та не містить подвійного тлумачення, а також реальний до його виконання.

Командир військової частини НОМЕР_1 за своєю посадою та військовим званням є начальником для всього особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

На виконання вказаного вище наказу, командиром 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_9 , у присутності командира 2 навчального взводу 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_10 , командира 3 взводу 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 , а також інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , 28.10.2025, приблизно о 14 год 25 хв, під час шикування, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік від АДРЕСА_2 , військовослужбовцю ОСОБА_6 доведено в усній формі наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) щодо проходження підготовки на базі НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» та складання Військової присяги на вірність українському народові.

Після цього, військовослужбовець ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, перебуваючи у вищевказаному місці, відкрито відмовився виконати письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

При цьому, від військовослужбовця ОСОБА_6 жодних скарг, у тому числі на стан здоров`я, не надходило.

Зазначені умисні дії військовослужбовця ОСОБА_6 хоча і не спричинили тяжких наслідків, але стали передумовою зниження бойової готовності військового підрозділу в умовах війни, а також завдали шкоди авторитету органам військового управління і є небезпечним діянням, яке посягає на встановлений порядок підлеглості та військової дисципліни і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається та боєготовності та боєздатності військових формувань.

Крім цього, військовослужбовець ОСОБА_6 , діючи з мотивів ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з моменту його призначення 25.08.2025 на посаду несення обов`язків військової служби, зокрема від проходження курсу базової загальновійськової та фахової підготовки, носіння військової форми одягу, дотримання правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання, використання зброї, виконання вправ стрільби зі стрілецької зброї, дотримання внутрішнього розпорядку дня, складання Військової присяги на вірність Українському народові та виконання свого Конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, про що 28.10.2025, приблизно о 14:25 год, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік АДРЕСА_2 , заявив усно під час доведення йому в усній формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тобто у вчиненні непокори, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, тобто у відмові від несення обов`язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь не визнав та дав суду показання, що 21 серпня 2025 року він рухався на природу і на нього було скоєно напад. Імовірно, це були працівники поліції. Того дня він був доставлений до відділення поліції, звідки його відпустили, але вийти він не зміг, оскільки до нього на територію відділку підійшли працівники ТЦК. Йому було повідомлено, що він нібито знаходиться у розшуку Шевченківським ТЦК. В подальшому він перебував на ДВРЗ, приблизно 4 доби. Потім їх запхали в бусік і кудись повезли, ніякі документи не показували. 28 жовтня 2025 року відбулася провокація у вигляді наказу, який неможливо було виконати. З текстом наказу він не був ознайомлений. Базову військову підготовку виконати неможливо. Наказ, який доводили до його відома в усному порядку, він чув частково та повідомив, що до наказу ставиться негативно. Людину, яка зачитувала наказ, він не знає. Працівники Державного бюро розслідувань не представлялися, хто проводив відеозйомку йому не відомо, його про відеозйомку не попереджали.

Він не відмовлявся виконувати наказ, його спрямовували не по основному виду діяльності. До 23 вересня 2025 року він виконав всі обов`язки (копав ями, розвантажував фури), однак після 23 вересня 2025 року у нього почалися проблеми зі здоров`ям – зір та інше. З 25 серпня по 28 жовтня він проживав у лісі, у палатках, бараках. Частково він їв те, що давали, частково – те, що йому присилали. Харчування йому там не підходило. Форменим одягом він не був забезпечений. З 25 вересня грошового забезпечення він не отримував.

Військово-лікарську комісію він не проходив, з лікарями не спілкувався, військовий квиток побачив на слідчих діях. В 2009 році він був знятий з військового обліку, тому на ньому не перебував.

Він має проблеми з зором, а також інші проблеми зі здоров`ям, тому не може проходити військову службу, про що він повідомив лікарів, однак йому допомоги ніхто не надавав.

Як під час судового розгляду, так і в судових дебатах обвинувачений висловлював власне бачення порядку проходження військової служби і наголошував на неприпустимості використання праці.

Свідок ОСОБА_12 – офіцер групи психологічної підтримки та супроводу навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , дав показання, що ОСОБА_6 мав проходити військову службу. З моменту прибуття до військової частини ОСОБА_6 обов`язки військової служби, тобто проходження навчання згідно з програмою базової загальновійськової підготовки, складення присяги, не виконував. 28 жовтня 2025 року на шикуванні майор ОСОБА_13 чи ОСОБА_9 (він точно не пам`ятає хто саме) доводив військовослужбовцям наказ командира військової частини НОМЕР_1 про проходження базової загальновійськової підготовки, складання Військової присяги (за своїм військовим званням ОСОБА_13 та ОСОБА_9 мали право доводити до відома особового складу цей наказ). Наказ був чітким та зрозумілим. Після доведення наказу до відома, до осіб, які відмовлялися його виконувати, підходили співробітники ДБР та ще раз запитували. Далі їм зачитували права. Він з ОСОБА_6 мав бесіди щодо неприпустимості відмови від проходження служби, однак це не дало бажаного результату.

Незважаючи на те, що обвинуваченим ОСОБА_6 не визнано своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованих діянь, серед іншого, доводиться наступним дослідженими безпосередньо судом згідно зі ст. 23 КПК України доказами:

- копією поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені у складі команди НОМЕР_3 , в даному списку є ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 99-101);

- копією витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2025 №237, відповідно до якого ОСОБА_6 було зараховано до списків особового складу частини та на всі вили забезпечення; призначено на посаду «курсант» (т. 1 а.с. 102);

- копією Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про організацію навчання особовим складом військової частини НОМЕР_1 » ОСОБА_8 від 27 жовтня 2025 року № 1331 у відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 10 жовтня 2025 року № 920 на базі 1 навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 сплановано підготовку особового складу призваних на військову службу під час мобілізації з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на базовій загальновійськовій підготовці. З метою якісної організації та підготовки військовослужбовців наказано: 1.Підготовку осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, які не проходили військову службу, або/та мають перерву у військовій службі більше десяти років, та направлені з ТЦК та СП до навчального центру для проходження базової загальновійськової підготовки, організувати та здійснити на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 у період із 28 жовтня 2025 року до 18 грудня 2025 року, із них: 28 жовтня 2025 року - проведення підготовчих заходів та нульового дня «перезавантаження»; 29 жовтня 2025 року - ознайомчий курс; із 30 жовтня 2025 року до 22 листопада 2025 року - курс індивідуальної підготовки; 23 листопада 2025 року - резервний день; із 24 листопада 2025 року до 13 грудня 2025 року - курс вивчення дій у складі підрозділу (відділення, взводу); 14 грудня 2025 року - резервний день; із 15 грудня 2025 року до 17 грудня 2025 року - підсумковий контроль у формі комплексного тактичного заняття (проведення 3-х добового польового виходу); 18 грудня 2025 року - випуск, видача особовому складу відповідних документів про проходження навчання; із 19 грудня 2025 року - відправка особового складу до місць подальшого проходження служби відповідно до розподілу Генерального штабу Збройних Сил України); підготовку особового складу здійснити за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» (шосте видання), затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 10 липня 2025 року (далі - Програма БЗВП); в ході організації та проведення навчання, заняття з особовим складом планувати та проводити з понеділка по суботу включно (неділя - вихідний день), тривалість навчального дня - 8 навчальних годин і 2 години самостійної підготовки, тривалість однієї навчальної години - 45 хвилин, під час проведення польових занять тривалість навчального дня збільшувати до 10 навчальних годин. Навчання організувати і провести для наступних військовослужбовців: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2.Відповідно до Додатку № 1 ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України Військову присягу складають: військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби, і раніше не складали Військової присяги, - після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до Військової частини. Командиру 1 навчального батальйону, організувати в районах розташування підрозділів, в укритті для особового складу, із урахуванням безпекових вимог при оголошенні сигналів «Ракетна небезпека», «Повітряна тривога», складання військової присяги на вірність Українському народові, особовим складом підпорядкованого підрозділу; забезпечити особовий склад, який складає військову присягу, автоматами АК-74 (АКМ-47) із розрахунку на кожного військовослужбовця для складання військової присяги; після складання Військової присяги організувати заповнення відповідних розділів у військових квитках військовослужбовців; списки особового складу, який склав військову присягу, завірити печаткою і зберігати в штабі частини в окремій папці. Привести до Військової присяги на вірність Українському народові особовий склад військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3.Скласти Військову присягу на вірність Українському народові особовим складом військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 4.Контроль за виконанням наказу покладений на начальника штабу військової частини, що його стосується; 5.Наказ довести до особового складу військової частини, що його стосується (т. 1 а.с. 103-107);

- відомостями, що містяться у протоколі огляду від 28 жовтня 2025 року і на цифровому носії інформації micro-sd 64GB, - відеозаписом, на якому зафіксоване оголошення 28 жовтня 2025 року наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про організацію навчання особовим складом військової частини НОМЕР_1 » ОСОБА_8 від 27 жовтня 2025 року № 1331 у присутності солдата ОСОБА_6 та відмову солдата ОСОБА_6 від виконання вимог цього наказу (т. 1 а.с. 108-119, 133);

- копією військового квитка ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 , виданого 21.08.2025 (т. 1 а.с. 149-153);

- копією Довідки військово-лікарської комісії №2025-0821-1928-0979-3 від 21.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 придатний до військової служби (т. 1 а.с.158).

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 28.10.2025 ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України. Того ж 28 жовтня 2025 року ОСОБА_6 було надано захисника, від якого він відмовився (т. 1 а.с.135-141, 147). До посилання обвинуваченого про те, що йому не була надана правова допомога суд ставиться критично, оскільки в матеріалах справи міститься доручення адвокату ОСОБА_14 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 . Доручення видане 28 жовтня 2025 року. Того ж 28 жовтня 2025 року в присутності адвоката ОСОБА_14 (на підтвердження чого нею поставлено підпис) написана заява про відмову ОСОБА_6 від адвоката (від підпису в цій заяві ОСОБА_6 відмовився, що і обумовило проставляння підпису адвокатом ОСОБА_14 ).

Адвокат ОСОБА_7 посилався на те, що наданий суду відеозапис за 28 жовтня 2025 року є недопустимим доказом, оскільки не був відкритий стороні захисту.

Відповідно до ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 1, 9).

В матеріалах справи міститься протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування стороні захисту (т. 1 а.с. 162). З вказаного протоколу вбачається, що стороні захисту було відкрито матеріали кримінального провадження в 1 томі на 210 арк. Однак, за твердженням адвоката ОСОБА_7 , серед цих матеріалів не було відеозапису. Адвокат ОСОБА_7 повідомив, що він ознайомлювався з матеріалами, робивши з них копії. Судом було запропоновано повідомити суду з якими саме матеріалами, за переконанням адвоката, він ознайомився, на що адвокат ОСОБА_7 повідомив, що не всі копії робив, лише ті, які мали значення для справи. За таких обставин, враховуючи, що адвокат ОСОБА_7 підписав протокол про надання доступу до матеріалів кримінального провадження і не спростував той факт, що йому відеозапис відкривався, підстави для визнання вказано відеозапису недопустимим доказом відсутні.

Посилання сторони захисту на нібито незаконні дії працівників поліції та ТЦК та СП не впливають на правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 409 КК України, оскільки на момент інкримінованих подій ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця, а відповідні рішення про його призов не були скасовані чи визнані незаконними у встановленому законом порядку. Законність проведення мобілізаційних заходів не є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні. При цьому будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували доводи сторони захисту про незаконність дій працівників поліції чи ТЦК та СП або свідчили про визнання таких дій незаконними компетентним органом чи судом, матеріали кримінального провадження не містять, а стороною захисту таких доказів не надано. За таких обставин наведені доводи є лише припущеннями та не спростовують висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого.

Твердження обвинуваченого про те, що він не може проходити військову службу за станом свого здоров`я, суд оцінує критично з огляду на таке. Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_6 21 серпня 2025 року пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до висновку якої придатний до військової служби (т. 1 а.с.158). Надані суду стороною захисту медичні документи обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 61, 73-74, 169) не спростовують висновок ВЛК стосовно придатності ОСОБА_6 до проходження військової служби. Окремо судом взято до уваги, що довідка студентської поліклініки (т. 2 а.с. 61) не дає можливості встановити дати її формування/видачі, але вочевидь стосується студентських років ОСОБА_6 . Виписки з історії хвороби ОСОБА_6 , в яких визначений діагноз ОСОБА_6 – макулодистрофія обох очей, датовані 1999 роком (т. 2 а.с. 73-74). У вказаних виписках містяться рекомендації, пов`язані з лікуванням ОСОБА_6 . В судових засіданнях ОСОБА_6 наголошував на тому, що не може проходити військову службу з огляду на хворобу очей, однак суду не надано будь-яких інших даних, що ОСОБА_6 звертався до лікарів/проходив лікування, пов`язане з хворобою очей після 1999 року. Надані суду результати фіброколоноскопії за 2021 рік (т. 2 а.с. 169) також не свідчать про неспроможність ОСОБА_6 проходити військову службу. Так само цей факт не спростовують і інші докази, надані стороною захисту (адвокатські запити/заяви/клопотання; позовні заяви/відповіді на відзив/пояснення/рішення суду тощо).

У військовому квитку обвинуваченого ОСОБА_6 в п. 7 стоїть відмітка, що 06 вересня 2025 року ним прийнято військову присягу. При цьому, в цьому пункті відсутня печатка військової частини та підпис начальника штабу. Прокурор в судовому засіданні повідомив, що така відмітка була проставлена наперед і після складення присяги командування лише завершує оформлення цієї процедури у військовому квитку. Однак з огляду на відмову від складання присяги, у військову квитку ОСОБА_6 не міститься підпису начальника штабу та печатки. Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечував той факт, що він не складав присягу (на його переконання, він взагалі не повинен проходити військову службу), суд сприймає пояснення прокурора стосовно обставин внесення запису до п. 7 військового квитка як такі, що мали місце за тих обставин, про які повідомив прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_6 також посилався на те, що він не є військовослужбовцем. Однак вказана позиція не знайшла своє підтвердження з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до копії поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені у складі команди НОМЕР_3 , ОСОБА_6 направлений на проходження військової служби 25 серпня 2025 року (т. 1 а.с. 99-101).

Отже, з 25 серпня 2026 року ОСОБА_6 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. В обвинувальному акті стороною обвинувачення вказано, що ОСОБА_6 почав проходити військову службу з 24 серпня 2025 року, хоча відповідно до вимог законодавства (що описано вище) та поіменного списку (відповідно до якого 25 серпня 2025 року ОСОБА_6 вибув в пункт призначення) таку службу він почав проходити 25 серпня 2025 року. Оскільки під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації 25 серпня 2025 року, суд вважає правильною дату початку проходження військової служби ОСОБА_6 25 серпня 2025 року (про що судом і вказано при викладенні обвинувачення, яке судом визнано доведеним). На переконання суду, така описка не вимагає зміни обвинувачення і усунена під час розгляду справи.

Згідно указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №2105-ІX від 03.03.2022 року відповідно до якою загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу, строк дії якого неодноразово продовжено.

Згідно ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилось 18 років та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст.22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років в залежності від рангу.

Таким чином, ОСОБА_6 є військовослужбовцем і, відповідно, може бути суб`єктом злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.

Злочин, передбачений ст. 402 КК України, посягає на встановлений порядок військової підлеглості, а непокора є злочином із формальним складом, тому кримінальна відповідальність настає незалежно від того, чи настали будь-які шкідливі наслідки. Відкрита відмова виконати законний наказ сама по собі утворює склад цього кримінального правопорушення.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.

Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.

Суб`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.

Відмова від несення обов`язків військової служби ч.2 ст. 409 КК України з об`єктивної сторони полягає в тому, що військовослужбовець відкрито, не вдаючись до обману, усно, письмово або іншим способом виражає своє небажання нести військову службу або виконувати окремі її обов`язки і фактично припиняє їх виконання. Відмова може відбуватися шляхом відкритої заяви про небажання нести обов`язки військової служби з подальшим фактичним припиненням їх виконання або у формі явного, фактичного припинення несення обов`язків військової служби, що може і не супроводжуватися заявою про своє небажання нести службу. Частина 4 статті 409 КК України передбачає відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

З суб`єктивної сторони, відмова від несення обов`язків військової служби може бути вчинені тільки з прямим умислом, що поєднаний зі спеціальною метою тимчасово або постійно ухилитися від виконання всіх або деяких обов`язків військової служби.

Всебічно, повно та неупереджено з`ясувавши встановлені під час кримінального провадження обставини, перевіривши їх доказами, оцінивши ці докази з точки зору достовірності, належності, допустимості, а їх сукупність з на предмет достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, доходить висновку, що інкриміновані обвинуваченому діяння повністю доведені і правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто, відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, та ч. 4 ст. 409 КК України як відмова від несення обов`язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану. Встановлені судом обставини свідчать як про його відкриту відмову обвинуваченого виконати законний наказ начальника, так і про відмову від несення обов`язків військової служби. При цьому остання полягала у фактичному невиконанні обов`язків, пов`язаних із проходженням курсу базової загальновійськової та фахової підготовки, носінням військової форми одягу, дотриманням правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання, дотриманням внутрішнього розпорядку дня, складанням Військової присяги та виконанням обов`язку щодо вірності Українському народові, а також конституційного обов`язку щодо захисту України.

Зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують спрямованість умислу обвинуваченого на ухилення від виконання обов`язків військової служби та свідчать про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України. Водночас відмова від виконання конкретного законного наказу начальника є самостійною формою посягання на встановлений порядок підлеглості та утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цих статей.

Остаточне покарання ОСОБА_6 слід визначити відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 було затримано 28 жовтня 2025 року і 30 жовтня 2025 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 , визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набранням вироку законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2025 року (день за день).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_15