Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №732/664/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/664/26

Провадження № 3/732/415/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Городня

Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О., у присутності секретаря Бондаренко Т. А., розглянувши справу, що надійшла з Відділення поліції №3 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особи з інвалідністю ІІ групи, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

УСТАНОВИЛА:

22 квітня 2026 року о 09 год 34 хв, у м. Городня по вул. Захисників України (1 Травня), 60, м. Городня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою «Drager 2279», результат огляду – 1,21 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про вручення судової повістки.

Стаття 268 КУпАП передбачає можливість розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило, суд вважає за можливе розгляд справи проводити без його участі за наявними у справі доказами.

27.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшло письмове клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, в якому крім клопотання про закриття провадження, ОСОБА_1 просив розглядати справу без його особистої участі.

Зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв`язку зі станом здоров`я та сімейними обставинами не може особисто приймати участь у судовому засіданні. ОСОБА_1 зазначає про незаконність зупинки його автомобіля, оскільки твердження працівників поліції про причину зупинки – прострочення полісу автоцивілки. Проте, відповідно до чинного законодавства України перевірка страхового полісу водія здійснюється поліцією виключно під час складання протоколу щодо інших порушень ПДР або при оформленні ДТП. Сама по собі відсутність чи прострочення полісу у базі даних не є законною підставою для зупинки автомобіля. Верховний Суд чітко зазначає, якщо зупинка була незаконною, то всі наступні докази (включаючи протокол за ст. 130 КУпАП) є недопустимими, а справа підлягає закриттю. Належні та допустимі докази вчинення ним правопорушення у матеріалах справи відсутні, оскільки вони дотримані внаслідок протиправних дій працівників поліції (згідно з доктриною «Плодів отруєного дерева»).

ОСОБА_1 вказує, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, ветераном війни, його дружина теж має інвалідність ІІ групи, вони є багатодітною родиною. В умовах воєнного стану та регулярних обстрілів прикордонних районів Чернігівської області, автомобіль є єдиним засобом життєзабезпечення родини, безпечної евакуації дітей до укриттів, а також транспортування його та дружини до медичних закладів для проходження лікування. Позбавлення його права керування транспортними засобами поставить під пряму загрозу життя, здоров`я та виживання чотирьох дітей та двох батьків з інвалідністю.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просить суд закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Також ОСОБА_1 просить, у разі притягнення його до адміністративної відповідальності з призначенням штрафу, зважаючи на вкрай скрутне матеріальне становище багатодітної родини, наявність статусу особи з інвалідністю, як у нього, так і в дружини, розстрочити сплату штрафу на 3 місяці рівними частинами.

Крім цього, 21.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшло письмове клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та визнання доказів недійсними, яке мотивоване наступним. ОСОБА_1 категорично не погоджується із протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки огляд на стан сп`яніння є незаконним, а його результати є недійсними. На думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його огляд на стан сп`яніння 22 квітня 2026 року проводився спеціальним технічним приладом «Драгер 6810», в якого прострочене калібрування. Так, згідно з інструкцією виробника вказаний прилад повинен проходити калібрування кожні 6 місяців, що становить 180 днів. Дата останнього калібрування приладу згідно із роздрукованим чеком №1426 – 09.10.2025, отже термін калібрування закінчився – 09.04.2026. На момент проведення огляду Чернявського 22.04.2026 прилад «Alcotest 6810» № ARAM-2279 був прострочений на 15 днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд проведений з порушенням встановленого порядку вважається недійсним. Оскільки інспектор поліції ОСОБА_2 використовував невідкалібрований прилад, результати тесту є юридично нікчемними і не можуть бути доказом вини ОСОБА_1 . Факт несправності приладу підтвердив сам інспектор поліції, що зафіксовано на відеозаписі, де працівник поліції каже: «Щось він довго думає». Отже, поліцейський бачив технічну несправність приладу, але замість припинення огляду, продовжив складання незаконних матеріалів.

Щодо підписання протоколу, ОСОБА_1 зауважує, що він підписав документ у стані стресу, оскільки за день до події він дійсно вживав пиво у кількості 0,5 літра, а у день зупинки – 22.04.2026, він алкогольні напої не вживав та був повністю тверезий. Протокол підписав виключно із-за того, що перебував у стані сильного психологічного стресу та розгубленості. Такий психологічний стан у нього виник через те, що подібна ситуація сталася вперше, його ніколи раніше не перевіряли за допомогою такого приладу, а тому він не знав своїх прав та порядку проведення процедури.

Також ОСОБА_1 вкотре зазначає, що він має статус особи з інвалідністю і автомобіль для нього є життєво-необхідним засобом для пересування, без якого він не зможе забезпечувати свої базові потреби. Під час оформлення матеріалів він чітко усвідомлював, що у разі втрати водійського посвідчення, не зможе його відновити через своє скрутне фінансове становище. Цей страх, абсолютна новизна ситуації та тиск обставин позбавили його можливості оцінити незаконні дії працівників поліції на місці зупинки.

На підстави викладеного вище, ОСОБА_1 просить визнати акт огляду та результати тестування №1426 приладом «Alcotest 6810» № ARAM-2279 від 22.04.2026 недійсними та недопустимими доказами у зв`язку з грубим порушенням порядку огляду, а саме використання невідкаліброваного технічного засобу, а також провадження у справі №732/664/26 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Всебічно, повно і об`єктивно дослідивши докази у справі, з`ясувавши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , переглянувши відеозапис, долучений до матеріалів справи, суддя дійшла наступного.

Згідно із п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, а так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У пункті 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 за №1452/735, визначено що, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646994 від 22.04.2026, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою із результатом тестування за допомогою приладу «Drager» від 22.04.2026, відеозаписами, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Із цього відеозапису видно, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «ВАЗ 2101» під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейський вбачає ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, та пропонує пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», а у разі незгоди з результатом проїхати до медичного закладу, на що водій погодився пройти огляд на місці. Видно, як поліцейський розкупорює мундштук, водій здійснює продуття приладу «Драгер», результат якого становив 1,21 проміле, поліцейський роз`яснює допустиму норму у 0,2 проміле, проти результатів огляду на місці водій не заперечував. Поліцейський повідомляє про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснено права та обов`язки, водія було відсторонено від керування шляхом залишення автомобіля на узбіччі дороги без порушення правил дорожнього руху. Поліцейський оформляє протокол, ознайомлює із його змістом, останній наголошував на розумінні, підписав його та отримав копію.

На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 дійсно заперечив факт вживання алкогольних напоїв, повідомив, що вживав вчора. Щодо результатів огляду на місці зупинки транспортного засобу не заперечував. Під час проведення процедури огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу, працівник поліції виказав фразу «Щось він довго думає».

Отже, суд визнає цей відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд приймає до уваги, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 установлений за допомогою спеціального технічного пристрою «Драгер».

Згідно із документами на вимірювальний прилад «Drager 2279», які надані ВП №3, а саме сертифікатом підтвердження типу засобів вимірювальної техніки серії UА №004454, виданий 10.07.2007, сертифікатом відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу серії В №005854, свідоцтвом про державну реєстрацію №7261/2007, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 09.10.2026, спеціальний технічний прилад «Drager Alcotest 6810», який використовувався 22.04.2026 під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , відповідає технічним характеристикам, заявленим виробником, пройшов технічну повірку.

Наступна обов`язкова повірка, повинна бути не раніше 09.10.2026, а тому на момент проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» відповідав пред`явленим до нього вимогам та був повірений відповідно до чинного законодавства України.

Отже, технічний пристрій «Драгер» на момент огляду ОСОБА_1 був технічно справний та відповідав, заявленим характеристикам, що підтверджено наданими доказами.

За таких підстав результати, отриманні під використання вказаного технічного пристрою, є достовірними.

Враховуючи наведене, суд визнає відеозапис та інші докази по справі належними та допустимими для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме зафіксовано факт його керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання про застосування щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя враховує, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною, а тому вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо клопотання ОСОБА_1 з приводу застосування до нього адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортного засобу, оскільки він є особою з інвалідністю і використання транспортного засобу є життєво-необхідним засобом для пересування, без якого він не зможе забезпечувати свої базові потреби, то суд зазначає таке.

Пунктом 5 статті 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння, згідно з нормами міжнародного права становить 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,2 проміле.

Оскільки за результатами огляду у водія ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у видихуваному повітрі, що більше ніж у 6 разів перевищує дозволений мінімум алкоголю, що визначає його як особу, яка є потенційно небезпечним учасником дорожнього руху.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, положення ч. 4 ст. 30 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не застосовуються.

Окремо суд звертає увагу, що під час проведення працівниками поліції відеозйомки, складання адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 , разом із водієм у машині на передньому пасажирському місці знаходилася малолітня дитина, що додатково свідчить про створення реальної небезпеки для життя та здоров`я не тільки самого водія, а також і для його пасажирів, яких він перевозить, особливо дітей.

Доводи ОСОБА_1 про безпідставну зупинку та необхідність застосування судом доктрини «плодів отруєного дерева», яка зводиться до неможливості використання доказів, отриманих незаконним шляхом, зокрема у ситуації, коли працівники поліції здійснили зупинку транспортного засобу, на думку особи, що керує таким транспортним засобом, без достатніх правових підстав,не є релевантними та не звільняють особу від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із наступних підстав.

Керування автомобілем є діяльністю, що пов`язана із використанням джерела підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Встановлений факт керування транспортним засобом особою у стані сп`яніння є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Судом встановлено, що докази у межах даної справи зібрані із дотриманням вимог законодавства, зокрема, положень нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водіїв на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння. Отже, посилання ОСОБА_1 на недопустимість доказів у межах даної справи свого підтвердження не знайшли.

При розгляді цієї справи порушень норм чинного законодавства з боку патрульних поліцейських щодо порядку проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння судом не встановлено.

Водночас, у тому разі, якщо водій не згоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП.

Принагідно суд зауважує, що жодних доказів оскарження законності дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу суду не надано.

Крім того суд зауважує, що не будь-які посилання на недотримання працівниками поліції вимог законодавства автоматично тягнуть за собою недопустимість всіх отриманих доказів, на що посилається ОСОБА_1 . Порушення повинно мати певний ступінь суттєвості, наприклад порушувати базові права людини, свідчити про перевищення працівниками поліції своїх повноваження або про отримання доказів у спосіб, що не передбачений законом. Однак саме незгода водія з підставами зупинки транспортного засобу, особливо здійсненої в період воєнного стану, не є настільки суттєвим втручанням в права особи, яке потенційно могли би потягнути за собою недопустимість всіх зібраних у справі доказів.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розстрочку сплати штрафу, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно із ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Зі змісту вказаних норм убачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

У кожному конкретному випадку особа повинна довести, як ті чи інші обставини впливають на неможливість виплати штрафу одним платежем. Наприклад: наявність утримання дітей, батьків; відсутність роботи чи низький рівень заробітної плати; наявність кредитних зобов`язань; інвалідність, хвороба правопорушника чи членів його сім`ї.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, має статус учасника бойових дій та є батьком багатодітної сім`ї, а тому суд вважає, що зазначені обставини ускладнюють виконання постанови суду.

Враховуючи майнове становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та розмір штрафу, який призначено судом як адміністративне стягнення, суд приходить до висновку, що сплата ОСОБА_1 штрафу одним платежем становитиме для нього надмірний тягар та вважає за можливе задовольнити клопотання та розстрочити сплату суми штрафу у розмірі 17000,00 грн на строк 3 місяці по 5667,00 грн.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.

Оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що документально підтверджено, а тому його слід звільнити від сплати судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, статтями 221, 251-252, 268, 279-280, 283-285, 294, 301, 304 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнути його до адміністративної відповідальності та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Від сплати судового збору на користь держави ОСОБА_1 звільнити.

Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплату штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, строком на три місяці з дня набрання законної сили постанови суду, встановивши щомісячну суму виплати штрафу у розмірі 5667,00 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 00 копійок) до 02 числа кожного місяця.

Одержувач: ГУК у Чернігівській області /Чернігівська область/21081300 код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475 банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) р/р UA528999980313070149000025001 код класифікації доходів 21081300, призначення: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно із ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Городнянський районний суд Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. О. Бойко