Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №950/2022/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2022/26

Номер провадження 3/950/852/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який за відомостями протоколу проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2026 року близько 11 год 54 хв на вул. Сумській у м. Лебедині відбулося зіткнення автомобіля «Peugeot Landtrek», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Dacia Sandero», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . За матеріалами, складеними працівниками поліції, внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Обидва водії підтвердили факт дорожньо-транспортної пригоди, проте по-різному пояснили послідовність маневрів, які їй передували.

Того самого дня інспектор відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенант поліції Розпутній Д.М. склав стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704412. У ньому зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Peugeot Landtrek», допустив зіткнення з автомобілем «Dacia Sandero», чим порушив підпункт «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія кваліфіковано за статтею 124 КУпАП. У реквізитах місця події зазначено будинок № 63 на вул. Сумській, а в тексті опису події наведено будинок № 65. Матеріали надійшли до суду 07 липня 2026 року.

У письмових поясненнях від 27 червня 2026 року ОСОБА_1 зазначив, що рухався вул. Сумською від центру м. Лебедина в напрямку м. Суми. Після проїзду перехрестя з вул. Вокзальною, переконавшись, за його твердженням, у безпечності руху, увімкнув лівий покажчик повороту та розпочав обгін автомобіля «Dacia Sandero». Коли транспортні засоби порівнялися, водій «Dacia Sandero», як стверджує ОСОБА_1 , одночасно з поворотом ліворуч увімкнув відповідний покажчик. ОСОБА_1 вказав, що почав гальмувати, однак зіткнення уникнути не зміг, після удару його автомобіль відкинуло на опору лінії електропередачі. Порушення Правил дорожнього руху та свою вину в дорожньо-транспортній пригоді він заперечив. Аналогічне заперечення вини виклав у відповідній графі протоколу.

ОСОБА_2 у письмових поясненнях від 27 червня 2026 року повідомив, що їхав автомобілем «Dacia Sandero» разом із дружиною та сином від центру міста вул. Сумською. На перехресті з вул. Вокзальною зупинився, пропускаючи транспорт, після чого продовжив рух. За його словами, після перехрестя увімкнув лівий покажчик повороту, маючи намір повернути до магазину «Візит» на вул. Сумській, 63. Розпочинаючи поворот, помітив автомобіль, який наближався ззаду; намагаючись уникнути пригоди, повернув кермо праворуч, після чого відчув удар у ліву частину свого автомобіля.

21 вересня 2026 року захисник Кондратенка Д.О. Скородєд С.І. сформував у системі «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі. Захисник послався на те, що протокол містить лише вказівку на порушення підпункту «б» пункту 2.3 ПДР, без опису конкретної дії чи бездіяльності, яка спричинила зіткнення. На його думку, зазначений пункт установлює загальні вимоги уважності, а його порушення саме по собі не може бути причиною наслідків, передбачених статтею 124 КУпАП. Також захисник зазначив, що суд не вправі самостійно доповнювати фактичний зміст обвинувачення та перебирати функцію його доведення. Просив закрити провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали, відеозапис дорожньо-транспортної пригоди та наведені у клопотанні доводи, суд приходить до висновку, що за встановленої сукупності доказів провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Стаття 7 КУпАП закріплює вимогу законності застосування заходів адміністративного впливу. За змістом статей 9 та 11 цього Кодексу відповідальність передбачає наявність протиправної винної поведінки, зокрема необережної. Тому сам факт участі ОСОБА_1 у зіткненні не дає підстав ототожнювати його поведінку з адміністративним правопорушенням.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів або іншого зазначеного в цій статті майна. Для застосування цієї норми необхідно встановити конкретне порушення, майнові наслідки та причинний зв`язок між ними, а також вину відповідного учасника руху. Наявність пошкоджень підтверджує наслідки пригоди, але не звільняє від доведення решти обставин.

Підпункт «б» пункту 2.3 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зобов`язує водія «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну». Цей підпункт також установлює обов`язки контролювати розміщення і кріплення вантажу, технічний стан транспортного засобу та не відволікатися від керування. Його застосування у цій справі зумовлене тим, що саме порушення цього припису зазначено у протоколі.

Суд не погоджується з категоричним доводом захисника про те, що порушення підпункту «б» пункту 2.3 ПДР за будь-яких обставин не може бути підставою відповідальності за статтею 124 КУпАП. Зміст цього припису охоплює конкретні обов`язки водія щодо сприйняття дорожньої обстановки та реагування на її зміни. Невиконання такого обов`язку може бути пов`язане з настанням зіткнення. Водночас для висновку про відповідальність слід довести, яку саме зміну обстановки водій міг і повинен був своєчасно виявити, у чому полягала неналежна реакція та яким чином вона спричинила пошкодження майна. Саме зазначення номера пункту ПДР цих обставин не встановлює.

Отже, визначальним є не те, скільки пунктів ПДР наведено у протоколі, а те, чи сформульовано зрозуміле обвинувачення та чи підтверджено його фактичними даними. Відсутність посилання на додатковий пункт ПДР не тягне автоматичного закриття справи. Так само наявність загального посилання на пункт 2.3 ПДР не створює презумпції винуватості водія, який став учасником пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17, провадження № 13-31кс19, роз`яснено необхідність розмежовувати порушення ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з наслідками, та порушення, які лише створюють умови для їх настання. Цей висновок сформульовано щодо статті 286 КК України. Суд враховує його лише в частині підходу до встановлення причинного зв`язку, оскільки стаття 124 КУпАП також пов`язує відповідальність із наслідками конкретного порушення. Зазначена постанова не встановлює, що підпункт «б» пункту 2.3 ПДР ніколи не може бути порушенням, яке спричинило ДТП, та не замінює дослідження обставин цієї справи.

Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП суд має всебічно оцінити фактичні дані та з`ясувати наявність правопорушення і вини. Частина друга статті 251 КУпАП покладає збирання доказів на уповноважених укладачів протоколів. Стаття 256 КУпАП вимагає зазначати у протоколі, зокрема, місце, час і суть порушення. Ці приписи застосовуються для перевірки достатності опису події та доказів, на яких ґрунтується обвинувачення.

Оцінюючи протокол серії ЕПР1 № 704412, суд установив, що в ньому названо водіїв і транспортні засоби, наведено час пригоди та зазначено про зіткнення і пошкодження. Проте після слів про керування автомобілем міститься вислів «та допустив зіткнення», без опису тієї поведінки водія, яку поліцейський визнав порушенням. У протоколі не вказано, яку небезпеку ОСОБА_1 своєчасно не виявив, яку зміну обстановки проігнорував або на що саме неналежно відреагував. Скорочений запис про порушення стеження за дорожньою обстановкою відтворює загальний зміст припису, але не пояснює механізму пригоди.

Такий недолік має значення не як формальна неточність документа, а тому, що за двох суперечливих версій він не дає можливості визначити, які саме фактичні дії поставлено ОСОБА_1 за провину. Зокрема, протокол не містить твердження, що він розпочав обгін після завчасного ввімкнення іншим водієм лівого покажчика, або що мав реальну можливість уникнути зіткнення після виникнення небезпеки, але не вжив належних заходів. Суд не може виходити з того, що ці обставини встановлені лише внаслідок складення протоколу.

Різне зазначення номера будинку, АДРЕСА_2 та № 65, саме по собі не спростовує факту ДТП, оскільки інші відомості дозволяють ідентифікувати подію. Суд не надає цій розбіжності самостійного вирішального значення. Послідовність руху та взаємне розташування транспортних засобів оцінюються насамперед за відеозаписом у сукупності з поясненнями водіїв, а не шляхом припущень, заснованих на різному зазначенні адреси.

Підпис ОСОБА_1 у протоколі підтверджує ознайомлення з документом, але не свідчить про визнання ним викладеного обвинувачення. Навпаки, у графі пояснень він прямо заперечив свою вину. Отже, посилання на протокол як на безспірне підтвердження визнання порушення суперечило б його змісту.

Окремо оцінюючи письмові пояснення ОСОБА_1 , суд ураховує, що він є безпосереднім учасником події та зацікавлений у результаті її розгляду. Ця обставина потребує критичної перевірки пояснень, проте не дозволяє відхилити їх лише через процесуальний статус особи. Його версія містить конкретні відомості: початок обгону після перехрестя, подання ним сигналу, початок повороту іншого автомобіля, коли транспортні засоби порівнялися, та застосування гальмування. Саме ці обставини мають значення для оцінки його можливості своєчасно відреагувати на зміну руху автомобіля попереду.

Пояснення ОСОБА_1 про початок повороту автомобіля «Dacia Sandero» під час уже розпочатого обгону та застосування гальмування узгоджуються з відеозаписом. Водночас суд розмежовує підтверджені записом обставини й окремі деталі його пояснень. Зокрема, твердження про ввімкнення ОСОБА_2 покажчика одночасно з поворотом не підтверджується дослідженим записом, на якому встановлено виконання цього маневру без увімкнення відповідного покажчика. Така розбіжність не спростовує пояснень ОСОБА_1 щодо відсутності завчасного попередження про поворот, послідовності маневрів та вжиття ним заходів до гальмування. Твердження про конкретну швидкість руху не приймаються як установлені лише на підставі пояснень водія.

Письмові пояснення ОСОБА_2 суд оцінює як відомості безпосереднього учасника пригоди. Вони підтверджують рух обох транспортних засобів у попутному напрямку, намір ОСОБА_2 повернути ліворуч та зіткнення під час виконання цього маневру. У цій частині вони узгоджуються з відеозаписом. Натомість твердження про завчасне ввімкнення лівого покажчика повороту після проїзду перехрестя суд відхиляє, оскільки воно суперечить установленій за відеозаписом відсутності такого сигналу перед поворотом.

Повідомлення ОСОБА_2 про те, що автомобіль, який наближався ззаду, він помітив, уже розпочинаючи поворот, суд зіставляє з відеозаписом, на якому «Peugeot Landtrek» на цей момент уже здійснював обгін зліва. Отже, пояснення ОСОБА_2 не спростовують того, що перед зміною напрямку він не забезпечив безпечності маневру з урахуванням фактичного розташування іншого автомобіля. Пізніше намагання повернути кермо праворуч, про яке зазначив ОСОБА_2 , не усуває значення попередньої зміни напрямку руху. Зазначення місця його роботи в поліції не надає поясненням наперед установленої доказової сили.

Повідомлення ОСОБА_2 про перебування в автомобілі дружини та сина не є їхніми самостійними поясненнями. Письмових пояснень цих осіб серед досліджуваних документів немає. Тому суд не може припускати, що вони підтвердили б ту чи іншу версію, або посилатися на них як на свідків, чиї показання вже перевірено.

Розписка ОСОБА_2 від 27 червня 2026 року про зобов`язання не проводити ремонт автомобіля «Dacia Sandero» до розгляду справи або проведення необхідного огляду чи експертизи підтверджує прийняття ним обов`язку зберегти стан транспортного засобу. Однак вона не містить відомостей про послідовність маневрів, причину зіткнення або конкретні порушення ОСОБА_1 та не замінює висновку експерта чи документа огляду пошкоджень.

Аналогічна розписка ОСОБА_1 від 27 червня 2026 року стосовно автомобіля «Peugeot Landtrek» підтверджує його зобов`язання утриматися від зміни технічного стану автомобіля. Вона не є визнанням вини або погодженням із висновком поліцейського про причину ДТП. Жодних самостійних даних для вирішення суперечностей щодо моменту початку обгону та повороту цей документ не містить.

Роздруківка результату тестування приладом «Drager Alcotest 6820» від 27 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 містить нульовий результат вимірювання. Вона стосується перевірки на алкоголь та не підтверджує порушення обов`язку стежити за дорожньою обстановкою. Водночас відсутність позитивного результату такого тесту сама по собі не доводить дотримання всіх правил руху. Тому доказове значення цього документа обмежується предметом проведеного тестування.

У протоколі зазначено використання засобів відеозапису з ідентифікаторами 12447 та 0499. Ці реквізити самі по собі не встановлюють змісту відповідних записів. Окремим доказом суд досліджує відеозапис у файлі «VID-20260627-WA0006.mp4», який відтворює рух автомобілів перед пригодою, їх зіткнення та подальший рух.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 252 КУпАП передбачає оцінку доказів за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності. Тому суд оцінює зображення та звуковий супровід відеозапису у взаємозв`язку з письмовими поясненнями, не надаючи жодному доказу наперед установленої сили.

Судом встановлено, що відеозапис відображає рух автомобілів «Dacia Sandero» та «Peugeot Landtrek» в одному напрямку. Автомобіль «Peugeot Landtrek» наближається до автомобіля «Dacia Sandero» та здійснює його обгін зліва. Коли цей маневр уже виконується, водій «Dacia Sandero» змінює напрямок руху ліворуч, у бік траєкторії автомобіля «Peugeot Landtrek», після чого відбувається зіткнення. Перед виконанням повороту водій «Dacia Sandero» лівого покажчика повороту не ввімкнув. Таким чином, намір змінити напрямок руху не був завчасно позначений відповідним попереджувальним сигналом.

На звуковій доріжці відеозапису чути характерний звук гальмування автомобіля «Peugeot Landtrek» під час розвитку небезпечної дорожньої ситуації. Ця обставина узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про застосування ним гальмування для уникнення зіткнення. Після контакту з автомобілем «Dacia Sandero» автомобіль «Peugeot Landtrek» відхиляється в бік узбіччя та здійснює наїзд на опору. Зображення й звуковий супровід у сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 вживав заходів до зменшення швидкості, а не залишив зміну дорожньої обстановки без реагування.

Підпункт «б» пункту 9.2 ПДР зобов`язує водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Пункт 9.4 ПДР вимагає подавати такий сигнал завчасно до початку маневру з урахуванням швидкості руху, але не менш як за 50–100 м у населених пунктах, та прямо передбачає: «Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів». Зазначені приписи застосовуються до встановлених дій ОСОБА_2 , оскільки він виконував поворот ліворуч. Здійснення цього маневру без увімкнення відповідного покажчика не відповідає підпункту «б» пункту 9.2 та вимозі завчасного попередження, установленій пунктом 9.4 ПДР.

За пунктом 10.1 ПДР перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Цей обов`язок поширювався на ОСОБА_2 незалежно від мети повороту та передбачав урахування транспортного засобу, який уже здійснював обгін зліва. Почавши поворот у бік траєкторії автомобіля «Peugeot Landtrek» за такого взаємного розташування автомобілів, ОСОБА_2 не забезпечив безпечності зміни напрямку руху, чим порушив пункт 10.1 ПДР.

Суд приходить до висновку, що відсутність попереджувального сигналу та небезпечний поворот ОСОБА_2 мають істотне значення для пояснення механізму пригоди. Саме зміна напрямку руху автомобіля «Dacia Sandero» під час його обгону створила небезпеку зіткнення на траєкторії руху автомобіля «Peugeot Landtrek», а відсутність завчасного сигналу не давала іншому водієві відповідного попередження про цей маневр. Така оцінка ґрунтується на послідовності подій, зафіксованій відеозаписом, а не лише на запереченнях ОСОБА_1 .

Підпункт «б» пункту 14.2 ПДР передбачає, що перед початком обгону водій має переконатися, що водій транспортного засобу попереду по тій самій смузі не подав сигналу про намір повороту або перестроювання ліворуч. За встановленої відсутності такого сигналу пояснення ОСОБА_2 про його завчасне подання не можуть бути покладені в основу висновку, що ОСОБА_1 розпочав обгін усупереч цьому припису. Сам намір ОСОБА_2 повернути, який не був завчасно позначений іще до початку відповідного маневру, не доводить його завчасного сприйняття іншим водієм.

Водночас порушення правил одним учасником дорожнього руху саме по собі не виключає порушення іншим. Тому суд окремо перевіряє твердження про неуважність ОСОБА_1 . Пункт 12.3 ПДР зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Зафіксоване гальмування підтверджує вжиття заходів до зменшення швидкості. Разом із тим сам звук гальмування не визначає точного часу реакції, початкової швидкості, гальмівного шляху чи технічної можливості уникнути зіткнення. Відсутність таких даних не може компенсуватися припущенням про запізнілу реакцію водія.

Отже, суд відхиляє твердження про завчасне попередження ОСОБА_2 інших учасників руху про поворот та не знаходить достатнього підтвердження того, що ОСОБА_1 проігнорував доступну для своєчасного сприйняття небезпеку. Зіткнення попри застосування гальмування не є самостійним доказом порушення обов`язку уважності. Для відповідальності за статтею 124 КУпАП необхідно довести конкретне невиконання цього обов`язку та його причинний зв`язок із наслідками, чого сукупність досліджених доказів не встановлює.

Серед наданих письмових матеріалів немає схеми місця ДТП, фототаблиць із фіксацією розташування автомобілів та пошкоджень або експертного висновку щодо механізму пригоди. Відсутність окремого виду доказу не є автоматичною підставою для закриття провадження. Досліджений відеозапис дозволяє встановити послідовність маневрів, виконання повороту без попереджувального сигналу та застосування гальмування. Водночас без належних вимірювань та розрахунків він не дає підстав установлювати точні значення швидкості, відстаней, зупинного шляху й технічної можливості запобігти зіткненню.

Візуально швидший рух автомобіля «Peugeot Landtrek» порівняно з автомобілем «Dacia Sandero» не є самодостатнім доказом перевищення дозволеної або вибору небезпечної швидкості. Так само подальший наїзд на опору після контакту автомобілів не доводить неуважності ОСОБА_1 до зіткнення. Суд не може підмінити відсутні вихідні дані припущенням, що водій, який виконував обгін і не уникнув пригоди, обов`язково порушив підпункт «б» пункту 2.3 ПДР.

Вимоги статей 245 і 280 КУпАП щодо повного з`ясування обставин не усувають обов`язку суду зберігати безсторонність. Суд вправі перевіряти докази, з`ясовувати суперечності й забезпечувати процесуальні права учасників. Однак таке з`ясування не повинно перетворюватися на самостійне формулювання нових фактичних тверджень про порушення, яких не містить обвинувачення, або на припущення про існування доказів, зміст яких не досліджено.

Тому довід захисника про недопустимість самостійного доповнення судом обвинувачення є обґрунтованим у частині заборони покладати в основу відповідальності нову фактичну версію порушення без належних процесуальних гарантій. Водночас цей довід не означає, що суд позбавлений повноважень досліджувати наявні матеріали. Закриття провадження в цьому випадку зумовлене оцінкою всієї сукупності доказів, а не лише недоліком формулювання протоколу.

Стаття 62 Конституції України встановлює: «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». У взаємозв`язку з гарантіями справедливого розгляду та презумпції невинуватості, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це виключає застосування каральної відповідальності на підставі припущень. Особа не повинна спростовувати обвинувачення, яке не підтверджене достатніми доказами.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, застосовано презумпцію невинуватості до справ про адміністративні правопорушення та наголошено на необхідності вирішувати сумніви щодо події порушення і вини на користь особи. Цей висновок враховується судом щодо наслідків недоведеності обвинувачення. Він не означає, що будь-який протокол не має доказового значення, або що заперечення водія автоматично спростовують інші докази.

У цій справі відеозапис у сукупності з поясненнями водіїв підтверджує початок повороту автомобіля «Dacia Sandero» без подання відповідного сигналу під час уже розпочатого обгону та застосування водієм «Peugeot Landtrek» гальмування. Обвинувачення не підтверджене достатніми даними про те, яку саме зміну дорожньої обстановки ОСОБА_1 своєчасно не виявив, яку доступну й обов`язкову дію не виконав та як це спричинило пошкодження майна. Доказів того, що його реагування було несвоєчасним і що за належного реагування він мав технічну можливість уникнути зіткнення, не надано. Висновок про порушення ним підпункту «б» пункту 2.3 ПДР за таких обставин ґрунтувався б на припущенні.

Оцінка дій ОСОБА_2 та їх невідповідності підпункту «б» пункту 9.2, пунктам 9.4 і 10.1 ПДР надається для встановлення механізму ДТП та перевірки обвинувачення ОСОБА_1 . Предметом цього провадження не є вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, тому наведена оцінка не замінює розгляду окремої справи щодо нього з дотриманням передбачених законом процесуальних гарантій. Питання відшкодування шкоди та цивільної відповідальності цим рішенням не вирішуються.

Щодо наведеного у клопотанні формулювання про відсутність події і складу адміністративного правопорушення суд розмежовує факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність у діях конкретної особи ознак правопорушення. Факт зіткнення підтверджують обидва водії. Тому правовою підставою закриття є відсутність доведеного складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , а не заперечення того, що пригода відбулася.

Пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачає закриття провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з недоведеністю необхідних ознак інкримінованого діяння та з урахуванням презумпції невинуватості суд приходить до висновку про застосування цього пункту через відсутність складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з протоколом у ОСОБА_1 тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_3 . Оскільки провадження закривається і стягнення у виді позбавлення права керування не застосовується, підстав для подальшого утримання цього документа в межах цієї справи немає. Посвідчення підлягає поверненню відповідно до статті 265-1 КУпАП. За статтею 40-1 КУпАП судовий збір сплачується у разі накладення судом адміністративного стягнення, тому в цьому випадку він не стягується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 9, 124, 245, пунктом 1 частини першої статті 247, статтями 251, 252, 256, 265-1, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Скородєда Сергія Івановича про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі № 950/2022/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір не стягувати.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ