Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №950/1282/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1282/26

Провадження № 2/950/865/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Косолапа В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко Я.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просять стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 1100 доларів США, завдану кримінальним правопорушенням, та 10000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2025 близько 17 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 прийшли ОСОБА_5 , який проживає по АДРЕСА_1 де в будинку спільно вживали спиртне. Близько 22 год. 00 хв., після того як ОСОБА_5 заснув, а ОСОБА_4 пішла додому, ОСОБА_3 викрала майно, яке належало ОСОБА_5 (золота печатка 585 проби вартістю 15033,93 грн.) та 1100 доларів США, які належали позивачу.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23.02.2026 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 було завдано матеріальних збитків в розмірі 1100 доларів США, які ОСОБА_3 не відшкодувала.

Також позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду. Так, після цих подій у неї погіршились стосунки з ОСОБА_5 та були припинені шлюбні відносини, вона була вимушена змінити місце свого проживання, зазнала глибоких душевних страждань. Її звичайний спосіб життя було порушено, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав в органах досудового слідства та в суді. Вона стала більше нервуватися, з`явилося безсоння у зв`язку із чим просить стягнути на її користь моральну шкоду.

Ухвалою від 19.05.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 15.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена відповідно до ч. 7 ст. 130 ЦПК України – через адміністрацію установи виконання покарань.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23.02.2026 у справі № 950/3350/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався. Також з ОСОБА_3 стягнуто на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1782,80 грн. (а.с. 7-9).

Зокрема суд визнав доведеним, що 11.09.2025 близько 17 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийшли свого знайомого ОСОБА_5 , який проживає по АДРЕСА_1 де в будинку спільно вживали спиртне. Того ж дня, близько 22 год. 00 хв., перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, після того як ОСОБА_5 заснув, а ОСОБА_4 пішла додому, у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , діючи повторно, умовах воєнного стану, впевнившись, що її дії не помітні для потерпілого та інших осіб, таємно, шляхом вільного доступу викрала з полички шафи в спальній кімнаті будинку золоту печатку 585 проби вагою 3 грами вартістю, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-25/1762 від 27.10.2025 15033,93 грн., яка належить ОСОБА_5 та 1100 доларів США в еквіваленті 45335,18 грн., згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют станом на 11.09.2025, які належать ОСОБА_2 .

Указане майно ОСОБА_3 відразу винесла з господарства та розпорядилася ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 збитку на суму 15033,93 грн., ОСОБА_2 – на суму 45335,18 грн., а всього на загальну суму 60369,11 грн.

Указаний вирок набрав законної сили 26.03.2026 (а.с. 13). 15.05.2026 ОСОБА_3 було направлено до ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» для відбування покарання (а.с. 14).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що вироком суду було встановлено факт викрадення ОСОБА_3 у ОСОБА_2 1100 доларів США, чого обвинувачена не заперечувала, в ході судового розгляду кримінального провадження вину визнала, вирок не оскаржила, не оспорила розміру завданої шкоди як і в межах даної справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Обґрунтовуючи позов в цій частині ОСОБА_2 зазначила, що неправомірними діями ОСОБА_3 їй було завдано моральну шкоду, оскільки після цих подій у неї погіршились стосунки з ОСОБА_5 та були припинені шлюбні відносини, вона була вимушена змінити місце свого проживання, зазнала глибоких душевних страждань. Її звичайний спосіб життя було порушено, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав в органах досудового слідства та в суді.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, за яких обставин чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Сам по собі факт наявності шкоди не породжує обов`язку її компенсації, оскільки доведенню підлягає наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.

Відсутність хоча б однієї з таких складових виключає відповідальність за заподіяння шкоди. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, її розмір та факт заподіяння її відповідачем внаслідок неправомірних рішень, дій (бездіяльності) особи, яка її завдала.

Суд зазначає, що в ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 було надано покази, зміст яких зафіксовано у вироку.

Так, у судовому засіданні 13.02.2026 ОСОБА_2 показала, що вона постійно працює в Польщі. 30.08.2025 вона повернулась до м. Лебедина, пішла до своєї квартири по АДРЕСА_2 , щоб там прибрати, оскільки звідти виселились військовослужбовці. Приблизно 11 чи 12 вересня вона пішла до ОСОБА_5 , з яким вони періодично проживають разом, та на підлозі в спальні будинку знайшла чорний мішечок, де вона раніше заховала гроші та золоту печатку, яка належить ОСОБА_5 . Там були також і інші коштовні речі. Мішечок був добре захований, просто так його не можливо було виявити. Гроші вона заробляла тяжкою працею за кордоном, це для неї значна сума.

Таким чином твердження позивача про припинення шлюбних відносин не відповідає дійсності, оскільки як зазначила позивач, будучи допитаною в якості потерпілої, вона лише періодично проживала з ОСОБА_5 . В тому числі твердження про вимушену зміну місця проживання не відповідають дійсності, оскільки позивач проживає у своїй квартирі по АДРЕСА_2 .

Тобто, на думку суду, позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними діяннями ОСОБА_3 в цій частині тверджень.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19).

При цьому суд погоджується з доводами ОСОБА_2 щодо вимушених змін у її звичайному способі життя, оскільки остання, через протиправні дії ОСОБА_3 була вимушена приймати участь у слідчих діях, відвідувати судові засідання в ході розгляду кримінального провадження та докладати зусиль, ініціюючи судовий розгляд цивільної справи щодо відшкодування їй матеріальної шкоди.

За таких обставин суд вважає, що з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в сумі, еквівалентній 1100 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, та 2000,00 грн. моральної шкоди.

Заочне рішення може бути переглянуте Лебединським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП