Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №398/7998/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 398/7998/25

Провадження № 2/947/4231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Палубинський звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 12.02.2023 року відносно нього було винесені дві постанов про притягнення до адміністративної відповідальності БАБ № 438631 за ст.121ч.5 КУпАП та БАБ № 438632 за ст.126ч.1 КУпАП. Вказував, що 20.05.2024 Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було ухвалено рішення, відповідно до якого вказані постанови скасовані та закрито провадження у справах. Вказане судове рішення набрало законної сили. Моральна шкода мотивована, з посиланням на ст..1174 ЦК України, тим, що працівником поліції грубо порушені його права, що призвело до необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. У результаті неправомірних дій, поїздок до суду, присутності на судових засіданнях, складання адміністративних позовів, надання документів суду, державній виконавчій службі та інші дії викликали додаткове емоційне, фізичне, інтелектуальне навантаження, потребувало витрат пального на особистий транспорт і багато часу на фахові заняття і підготовку, а також довгий час судових розглядів, йому завдано моральну шкоду.

Посилаючись на зазначені обставини та на незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, просив суд відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 241560 грн.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області подала відзив у якому проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на недоведеність позову та те, що судами не визнавалися незаконними дії працівників органу поліції.

Представник Державної казначейської служби України подала відзив у якому проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що казначейська служба не є належним відповідачем у справі.

У судове засідання позивач не явився, просив слухати справу у його відсутності.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови від 12.02.2023 року Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про адміністративне правопорушення серії БАБ № 438631, о 11 годині 45 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Subaru, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу правил дорожнього руху п.2.3, а саме не був пристебнутий ременем безпеки під час керування транспортним засобом на шляху в м. Білгород-Дністровський, вул. Шкільна, 9.

Згідно постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ № 438632 від 12.02.2023 року о 11 годині 45 хвилин, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Subaru, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу правил дорожнього руху п.2.1, а саме не надав для перевірки водійське посвідчення і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на шляху в м. Білгород-Дністровський, вул. Шкільна, 9.

Палубинський оскаржив вказані постанови у встановленому Законом порядку (справа №495/6090/23), і Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.08.2023р. у задоволенні позову було відмовлено.

18.10.2023 Постановою П`ятого апеляційного суду вказане рішення суду першої інстанції було скасоване, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Паубинського.

Після цього Палубинський знов звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом про оскарження вкааних постанов (справа №495/11861/23), і Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.05.2024р. постанову від 12.02.2023 року серія БАБ № 438631 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. - скасовано.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП – закрито.

Постанову від 12.02.2023 року серія БАБ № 438632 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП - скасовано.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП – закрито.

При цьому дії посадових осіб органу державної влади зазначеним судовим рішенням незаконними не визнавалися.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Збитки, заподіяні посадовою особою органу державної влади громадянину під виконання ними службових повноважень, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння шкоди громадянину.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що саме лише факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб та заподіяною шкодою. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Суд підкреслює, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Доказів спричинення моральної шкоди та її розміру стороною позивача суду не надано. З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між діями посадових осіб Головного управління Національної поліції в Одеській області, про які вказано у позові, та настанням шкоди.

У порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України, позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставі своїх вимог, а саме спричинення йому моральної шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та самою шкодою, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо залучення відповідачем Державної казначейської служби України суд зазначає наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі; боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України).

Держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц).

Отже Державна казначейська служба України не є порушником прав позивача, а відтак є неналежним відповідачем.

Щодо посилань на тривалий час проваджень суд зазначає, що позивачу було відмовлено у задоволенні його позову (справа №495/6090/23), і він знов звертався до суду з відповідним позовом (справа №495/11861/23), а отже його доводи в цій частині є неприйнятними.

Суд також ставиться критично на посилання позивача про завдання йому моральної шкоди, що була пов`язана з витратами пального на особистий транспорт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському Апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я. В. Бескровний