Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №497/739/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.08.2026

Справа № 497/739/26

Провадження № 2-а/497/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши у порядку письмового провадження - без участі сторін - у приміщенні суду в місті Болград справу з адміністративним позовом адвоката Баладиги Сергія Павловича представника позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 року до суду через підсистему "електронний суд" надійшов вищевказаний позов, яким представник позивача просить скасувати постанову №3040 від 05.08.2025р. т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 25500грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що 22.08.2025 року т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 ухвалено вищевказано постанову, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1ч.3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500грн. за те, що позивач 14.07.2025р. не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». А 22.08.2025р. виконавцем Болградського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження №78903666 за виконавчим документом - вищезазначеною постановою №3040 від 05.08.2025р. Представником позивача 10.03.2026р. було подано до Болградського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м.Одеса) адвокатський запит з метою отримання копії виконавчого документа, який став підставою для відкриття виконавчого провадження та 19.03.2026р. отримано у відповідь позивачем копію виконавчого документа, що став підставою для відкриття виконавчого провадження, а саме - вищевказану постанову №3040 від 05.08.2025р.; таким чином, позивач лише цієї дати дізнався про існування вказаної постанови, що, на думку представника позивача, є підставою для поновлення строку оскарження постанови, до суду який, фактично, не пропущений. За твердженням представника позивача, жодних правопорушень у сфері військового обліку, оборони та мобілізації позивач не вчиняв, оскільки не отримував жодних повісток про виклик до відповідача, в тому числі - щодо дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому - вважає зазначену постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно з ч.1ст.18 КАСУ у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, а, відповідно до ч.7ст.18 цього Кодексу, особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Всі процесуальні документи, зокрема адміністративний позов з додатком та ухвала судді від 15.12.2025 про відкриття провадження були доставлені всім учасниками справи, кожен з яких зареєстрований в системі “Електронний суд”.

03.06.2026 через систему “Електронний суд” до суду надійшов відзив відповідача, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, не додавши до відзиву жодного доказу, та посилаючись на ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої: громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальноїпідтримки у строк та місце, зазначені в повістці …."; також у відзиві представник відповідача посилається на існування між сторонами обов`язків: обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином вести облік військовозобов`язаних, а обов`язок військовозобов`язаного - у даному випадку,позивача - не ухилятися від військового обліку, а тому, доставлення його до ТЦК та СП не є порушенням його прав, а є сприянням належного його обліку, дотриманням вимог законодавства в частині військового обов`язку в запасі; крім того, ст.65 Конституції України встановлено, що «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України» - тобто, закріплено військовий обов`язок, а не право, а тому - матеріали справи свідчать про свідоме нехтування позивачем конституційним обов`язком, виявлення відповідачем вказаного факту та намагання у законний спосіб спонукати позивача до усунення порушення.

13.08.2026р. через систему “Електронний суд” до суду надійшли додаткові пояснення у справі представника позивача, якими він просив повернути відповідачу відзив та вирішити справу за наявними матеріалами, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши доводи позову та надані матеріали, дослідивши докази та встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином - відповідно до положень цієї статті, - не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у письмовому порядку без фіксування процесу відповідно до ст.229 КАс України.

Вивчивши позовну заяву з додатками, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Ст.210-1ч.3 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період, а ст.1 ЗУ "Про оборону України", особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ від №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні був введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений ЗУ №2105-ІХ від 24.02.2022, оголошено та проводиться загальна мобілізація, у подальшому - Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено, наразі - до 07.08.2025р., тобто, він діяв станом на дату ухвалення оскаржуваної постанови.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210,210-1, 211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) (ч.1ст.235 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч.2 ст.235 КУпАП).

Згідно ч.3ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані прибути до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова має містити: найменування органу (прізвище,ім`я та по батькові, посада посадової особи), який ухвалив постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; ухвалене у справі рішення.

Приписами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а, ч.2ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В разі задоволення позову суд може ухвалити рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2ч.2ст.245 КАС України).

Судом встановлено, згідно постанови №3040 від 22.08.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушенння вбачається, що позивача ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210 КУпАП у виді накладення адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 25000 гривень (а.с.12-13).

22.08.2025 року виконавцем Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №78903666, виконавчий документ - постанова №3040 від 05.08.2025 року(а.с.14).

Однак позивач заперечує обставину повідомлення його про день та час розгляду такої справи про адміністративне правопорушення, а відповідач при цьому не надав суду доказів того, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому суд бере до уваги доводи представника позивача про те, що вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута за відсутністю позивача, як особи, відносно якої розглядалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності без його повідомлення про існування такого обвинувачення його - у вчиненні ним правопорушення, - чим порушене його право на захист.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення - є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною - як такої, що ухвалена з порушенням встановленої процедури, оскільки наслідком розгляду справи відносно особи без повідомлення самої особи про дату, час та місце розгляду - є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, - бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися професійною правовою допомогою.

Аналогічний за своїм змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 у справі №465/5145/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вищевказана оскаржувана постанова ухвалена на підставі неповно з`ясованих обставин через розгляд справи без участі особи, яка притягнута до відповідальності, а тому - є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач доводи позивача жодним чином не спростував, належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач не надав, отже, відповідачем не доведено, що в діях позивача був склад адміністративного правопорушення та фактично існувала сама подія правопорушення.

Що стосується строку оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.

Відповідно до вимог ч.1ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач просить поновити строк на оскарження постанови, зазначивши, що не знав про існування оскаржуваної поставнови та про порушенн своїх прав.

Враховуючи наведене суд вважає, що є підстави для поновлення цього строку, оскільки вдсутні докази, що спростовують твердження позивача.

Згідно Закону України від 09 травня 2024 року №3696-ІХ, текст статті 210 КУпАП було доповнено наступним: «Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються в разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи», таким чином, можна зробити висновок про те, що вона звільняє особу від відповідальності за ст.210, 210-1 КУпАП за будь-які порушення законодавства про мобілізацію у випадку, якщо стосовно цієї особи існує можливість отримання будь- якої частини персональних даних з інших реєстрів. Також при тлумаченні даної норми просив суд має застосувати презумпцію правомірності рішень та дій особи. Тобто, якщо закон дозволяє множинне тлумачення, то завжди приймається тлумачення на користь приватної, а не публічної особи, як передбачено ст.15 Закону України «Про адміністративну процедуру» №2073-ІХ від 17 лютого 2022 року.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. А, згідно п.8 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти мають особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, він, позивач був зобов`язаний в семиденний строк з моменту одруження, народження дітей, зміну місця роботи повідомити про це орган, де він перебуває на військовому обліку. Проте, згідно ч.1ст.1 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п.1ч.1 ст.2 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». А, згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів його сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»). Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» інформацію, яку не оновив позивач, відповідач мав отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Крім цього, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити які саме персональні дані не оновив або не звірив позивач, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних ІНФОРМАЦІЯ_2 не має доступу. Відповідачем не надано жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини його порушення.

За таких умов, сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним та вказують на те, що відповідач таке рішення прийняв необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, тягар доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на орган, який ухвалив таке рішення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів винуватості Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3ст.210-1 КУпАП - у відзиві є лише посилання на норми чинного законодавства та обов`язок позивача, одночасно з замовчуванням прав позивача та обов`язків відповідача - які ним не були дотримані, - що позбавляє суд можливості встановити в діях позивача склад правопорушення.

Також суду не надано доказів, що уповноваженими особами перевірено функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.

Натомість позивач перебуває на військовому обліку та не є порушником військового обліку. Інформація про його місце реєстрації та проживання наявна в інформаційній базі даних, номер телефону, тощо.

Тому дослідивши подані позивачем докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210КУпАП підлягає скасуванню.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

На переконання суду, встановлені обставини у сукупності свідчать про незаконність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова.

Однак постанова є предметом оскарження між сторонами та не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки відповідачем не надано жодного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та взагалі не надано заперечень щодо позову.

Отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст.241-246 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити в повному обсязі позов адвоката Баладиги Сергія Павловича представника позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову №3040 від 05.08.2025р., ухвалену т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 про притягнення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.210-1ч.3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25000грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.210-1ч.3 КУпАП, - на підставі на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю достатніх доказів на підтвердження події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого адміністративного апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня його отримання на підставі ст.286 КАСУ, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Повний текст судового рішення виготовлено 18.08.2026 року.

Суддя А.В. Кравцова