Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №314/5631/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/5631/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/5631/25 Головуючий в 1 інст. Капітонов Є.М.

Провадження № 33/807/1084/26 Доповідач у 2 інст. Коломаренко К.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Михайлова Дмитра Олександровича на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

за участі

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 (особисто), представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Михайлова Д. О. (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Відповідно до оскаржуваної постанови, суд першої інстанції встановив, що 25 листопада 2025 року об 11:30 годині на трасі М18, 263 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації руху. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу – газоаналізатора «Alcotest Drager», результат позитивний – 1,18 проміле, з результатом згоден. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 № 523171 від 25.11.2025 року, відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом тесту «Драгер» (результат – 1,18 проміле).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_1 , захисник Михайлов Дмитро Олександрович просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на наступні обставини.

1.Працівники поліції не встановили та не повідомили ОСОБА_1 конкретних ознак алкогольного сп`яніння до проведення огляду. Працівниками поліції жодної конкретної ознаки алкогольного сп`яніння до проведення огляду названо не було. Просте внесення до протоколу стандартного переліку ознак після проведення огляду не може підміняти фактичне встановлення таких ознак до початку процедури. Інспектори поліції взагалі не проводили візуальний огляд ОСОБА_1 , а тому не довели наявність у останнього ознак алкогольного або іншого сп`яніння та не мали підстав для пропозиції пройти огляд. Дії ОСОБА_1 на протязі всього спілкування з працівниками поліції є адекватними, виходячи з обставин, які склались, з повним усвідомленням усього що відбувається, його мова є повсякденною та зрозумілою, відповіді на поставлені питання є конкретними, координація рухів є чіткою, жодного тремтіння пальців, блідості шкіри та почервоніння очей, обличчя чи інших частин тіла не вбачається, зіниці очей нормальні, рухи тіла звичайні.

2. Суд першої інстанції не розглянув ключову обставину – первинну незгоду ОСОБА_1 з результатом огляду. З наданого відеозапису вбачається незгода ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу - газоаналізатора «Alcotest Drager». Після первинної незгоди з результатом ОСОБА_1 о 11:50 годині прямо погодився пройти огляд у медичному закладі. Замість негайного забезпечення реалізації цієї процесуальної процедури працівники поліції протягом тривалого часу очікували автомобіль. Незважаючи на численні усні повідомлення про можливість проведення медичного огляду та очікування службового автомобіля, працівниками поліції фактично не було вчинено жодних належних процесуальних дій, спрямованих на забезпечення проведення такого огляду. На відеозаписі зафіксовані спроби переконати особу відмовитися від його проходження, що свідчить про створення працівниками поліції штучних умов, спрямованих на схилення ОСОБА_1 до відмови від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я та до надання відповіді, яка відповідала б інтересам працівників поліції. Відсутність в матеріалах справи письмового направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі свідчить про те, що працівники поліції не мали не меті доставляю ОСОБА_1 на огляд на стан сп`яніння до медичного закладу.

3.Суд першої інстанції неправильно розподілив обов`язок доказування та безпідставно відхилив доводи сторони захисту, зазначивши, що матеріали справи не містять доказів необ`єктивного ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , оскільки захист не надав висновку службового розслідування, доказів оскарження дій поліції чи відповідного рішення суду. Суд мав самостійно дослідити відеозапис та встановити: чи були до огляду встановлені ознаки сп`яніння; чи повідомлялися вони ОСОБА_1 ; чи висловлював ОСОБА_1 незгоду з результатом; чи вимагав він медичного огляду; чи було забезпечено його доставлення до медичного закладу; чи не чинили працівники поліції перешкод реалізації цього права. Натомість суд фактично переклав на захист обов`язок доводити неправомірність дій поліції, хоча саме посадові особі, які складали адміністративний матеріал повині були довести належними доказами законність проведення огляду та достовірність отриманого результату.

4. Складання адміністративного матеріалу не уповноваженою особою. Військовослужбовець ОСОБА_2 міг бути підданий огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів лише відповідно до порядку, встановленого статтею 266-1 КУпАП, тому вважає, що поліцейський, який складав адміністративний матеріал, не був наділений повноваженнями на проведення огляду військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки не є посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також не є командиром (начальником) військової частини або іншого військового формування.

Посилаючись на викладене, сторона захисту категорично не погоджується з постановою судді Вільнянського районного суду міста Запоріжжя про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та вважає її такою, що не відповідає вимогам Закону та обставинам справи.

18 серпня 2026 року захисником Михайловим Д.О. подано клопотання, в якому посилаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а позбавлення права керування паралізує можливість виконання ним обов`язку з захисту Батьківщини, просить у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, в ній зазначених. Додатково зазначив, що під час зупинки його транспортного засобу він виконував бойове розпорядження командира, про що надав відповідну довідку. З результатами огляду на місці був незгодний, про що повідомив співробітнику поліції та погодився проїхати для огляду в медичному закладі, проте через затягування часу співробітниками поліції вимушений був погодитись на складання протоколу, при цьому з результатом огляду він не погоджувався.

В судовому засіданні адвокат Михайлов Д.О. просив апеляційну скаргу задовольнити, додатково зазначив про невідповідність фабули про вчинене адміністративне правопорушення фактичним обставинам справи та інкримінованому правопорушенню. Зазначив, що суд визнав ОСОБА_1 винним в порушенні п. 2.9а Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння), тоді як в протоколі зазначено про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок №1103); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395); ЗУ «Про Національну поліцію».

Згідно п.2.9а Правил Дорожнього руху України, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктами 6 та 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та лікарем закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно з п.п. 6,10 Розділу II «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» вказаної Інструкції огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Відповідно до цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно положень ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523171 від 25.11.2025, водій ОСОБА_1 25 листопада 2025 року об 11:30 годині на трасі М18, 263 км, керував транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації руху. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу – газоаналізатора «Alcotest Drager», результат позитивний – 1,18 проміле, з результатом згоден. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Висновок щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції обґрунтував даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 № 523171 від 25.11.2025 року, відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом тесту «Драгер» (результат – 1,18 проміле).

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.9а ПДР України, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9а ПДР України), а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.9а ПДР України) .

Проте, накладаючи на водія до адміністративне стягнення за порушення вимог п.2.9 а ПДР України, яка забороняє водію керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суд вказав що він керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України, яка зобов`язує водія пройти огляд у визначеному законом порядку на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Тобто відображений як у протоколі про адміністративне правопорушення так і у постанові суду зміст вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не узгоджується зі встановленим порушенням за наслідками дослідження доказів, порушення якого йому ставиться в провину за пунктом ПДР України, оскільки у ньому не зазначено про те що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення і визнав особу винною в тих діях, які поліцейським не інкримінувались йому в протоколі.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства рф така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У справі «Гайдашевський проти України» (CASE OF Gaydashevskyy v. Ukraine) (Заява № 11553/21, рішення від 06 лютого 2025 року) ЄСПЛ зазначив, що оскільки суд за власною ініціативою відшукав ключові докази, які шкодили позиції обвинуваченого, і використав їх у своїй постанові для спростування наведених стороною захисту аргументів, тому відшукавши такі докази за власною ініціативою та згодом визнавши заявника винним на підставі отриманих у такий спосіб доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді, а тому дав підстави для законних сумнівів щодо безсторонності суду за результатами об`єктивної перевірки. Європейський суд дійшов висновку, що визначені у цій справі виправдані сумніви щодо об`єктивної безсторонності апеляційного суду не можна вважати сумісними зі ст. 6 Конвенції, незважаючи на те, що справа заявника стосувалася незначного порушення правил безпеки дорожнього руху, і, таким чином, провадження, в якому гарантії за кримінальним аспектом ст. 6 Конвенції не застосовуються з повною суворістю, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та змінювати фабулу інкримінованого особі правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У зв`язку з вищенаведеним, вважаю що апеляційний суд самостійно не може корегувати фабулу адміністративного правопорушення, що буде порушенням вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу та права на захист ОСОБА_1 , який не знатиме від якого обвинувачення йому захищатись, а тому провадження в справі щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищенаведені вимоги міжнародної практики, яка є частиною національного законодавства та статті 256 КУпАП внаслідок самостійної зміни судом фабули адміністративного правопорушення, постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Михайлова Дмитра Олександровича на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - задовольнити.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - скасувати.

Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко