Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №336/1004/15-ц — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 22.09.2026 Справа № 336/1004/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/1004/15ц Головуючий у 1-й інстанції: Худіна О.О.

Пр. №22-ц/807/2111/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Кочеткової І.В.,

суддів Кухаря С.В.,

Подліянової Г.С.,

Секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвинець Юрій Володимирович, боржник – ОСОБА_2 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвинець Юрій Володимирович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17 серпня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвинець Ю.В., звернулася до суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення боржником ОСОБА_2 ..

Зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у справі № 226/1004/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на її користь щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частки доходу на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10.02.2015 та до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 щомісячно 1/6 частку його доходу, починаючи з 19.02.2015 до досягнення дитиною 3-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Проте відповідач майже 10 років навмисно не виконує рішення суду, навіть після вжитих до нього державним виконавцем заходів, зокрема накладення штрафу. Невиконання рішення суду призводить до порушення права дитини бути забезпеченою її батьком.

Вважає, що за відсутності судового контролю за виконанням судового рішення воно залишиться не виконаним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 30 днів з дня отримання копії ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення від 13 березня 2015 року по справі № 336/1004/15-ц (провадження 2/336/1002/2015).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2026 року зобов`язано боржника ОСОБА_2 подати у шістидесятиденний строк з моменту вручення йому ухвали суду звіт про виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2025 року у справі №336/1004/15-ц, пр. 6/336/463/2025.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень .

Роз`яснено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 ЦПК України, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року зобов`язано боржника ОСОБА_2 подати у дев`яносто денний строк з моменту вручення йому даної ухвали суду звіт про виконання судового рішення від 13 березня 2015 року по справі № 336/1004/15-ц (провадження 2/336/1002/2015).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави штраф у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 грн.

Постановами Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2026 року ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2026 року і від 13 квітня 2026 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафів у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн. та у в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн, скасовано.

20 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 18 грудня 2025 року боржником ОСОБА_2 надано звіт про виконання судового рішення, в якому останній повідомив, що кошти на утримання дитини надавав безпосередньо позивачці. 28.09.2025 внаслідок ракетного обстрілу був пошкоджений будинок, в якому він проживає, благодійною організацією йому надано тимчасовий прилисток. Заборгованість зі сплати аліментів утворилась через те, що він тривалий час перебував та працював за межами України. Він здійснював грошові перекази на утримання дитини, проте надати документи не може, оскільки вони зберігалися в квартирі, що зруйнована. Наявну заборгованість планує погасити протягом двох років, частково щомісячно сплачує аліменти. До звіту боржником додані низка документів, у тому числі 4 квитанції від 14.01.2026, 03.02.2026, 05.03.2026, 30.03.2026 про переказ ОСОБА_1 аліментів у загальному розмірі 13 000 грн.

17 серпня 2026 боржник ОСОБА_2 надав суду додаткові письмові пояснення – уточнення до звіту про виконання судового рішення, в якому зазначив, що 29.04.2026 переказав стягувачці 3 000 грн., у серпні 2026 – 12 000 грн. в рахунок сплати аліментів за квітень, травень, червень та липень 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2026 року прийнято звіт боржника ОСОБА_2 про виконання рішення суду від 13 березня 2015 року по справі № 336/1004/15-ц (провадження 2/336/1002/2015) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання.

Судове рішення мотивовано тим, що боржником надані суду письмові докази про скрутне матеріальне становище, здійснено протягом 2026 року перекази на суму 28 000 грн. на підтвердження часткового виконання рішення суду та сплату аліментів за січень – серпень 2026 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвинець Ю.В.,подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просила скасувати та справу направити для провадження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що боржник майже 10 років не виконував рішення суду, аліменти не сплачував, дитину не утримував. Вважає, що суд безпідставно прийняв звіт боржника, не з`ясував, яка заборгованість склалась зі сплати аліментів на день складення звіту та у який спосіб боржник планує її ліквідувати та сплачувати аліменти щомісячно у відповідній сумі. Звертає увагу апеляційного суду на те, що боржником порушені строки надання звіту.

ОСОБА_2 направив суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Просив оскаржуване рішення залишити без змін, зазначивши, що після ухвалення оскаржуваної ухвали ще надіслав ОСОБА_1 аліменти, на підтвердження надав відповідні письмові докази.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Литвинця Ю.В., який підтримав апеляційну скаргу і просив про її задоволення, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про прийняття звіту про виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що боржником ОСОБА_2 надані відомості про часткове виконання судового рішення, письмові докази, що додані до звіту, підтверджують обставини, зазначені у ньому, звіт про виконання судового рішення відповідає вимогам ч.2 та ч. 3 ст. 453-3 ЦПК України.

Проте в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19)).

Судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 453-3 ЦПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін – у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої вказаної статті звіт боржника про виконання судового рішення має містити, у тому числі, відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Згідно з частиною першою статті 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

За змістом частини другої цієї статті суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.

Отже, стадія розгляду звіту про виконання рішення передбачає дослідження безпосередньо обставин виконання судового рішення. На цьому етапі боржник відповідно до п.п.5,6 ч.2 ст.453-3 ЦПК України зобов`язаний розкрити відомості про виконання судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а в разі невиконання – зазначити орієнтовні строки, обґрунтування та обставини, які ускладнюють виконання. Такі відомості відображаються саме у звіті, який є предметом самостійного розгляду.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження у цивільному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав позивача.

Він має слугувати правовою гарантією виконання судового рішення, а не нівелюватися посиланням на певні суб`єктивні чинники, ставлення сторін спору одна до одної, формальне визначення обов`язку виконувати рішення суду з моменту набрання ним законної сили.

Постановляючи ухвалу про прийняття звіту, суд першої інстанції виходив із того, що протягом 2026 року боржником частково виконується судове рішення, з січня по серпень 2026 року сплачено 28 000 грн. на утримання доньки, що підтверджується копіями квитанцій про здійснення грошових переказів..

Проте, приймаючи звіт, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що боржник, надаючи свій звіт про виконання судового рішення, не надав відомостей щодо причини утворення заборгованості до вересня 2025 року, які конкретні заходи вживаються і будуть вжиті до її погашення, у які конкретні строки.

Натомість у звіті описано життєву ситуацію про пошкодження житла у 2025 році, що не є підставою для звільнення боржника від обов`язку сплатити існуючу заборгованість та знаття з нього обов`язку утримувати дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

На порушення вимог ст.ст.260, 263 ЦПК України судом першої інстанції не з`ясовано, у якому розмірі боржник має сплачувати аліменти щомісячно, який розмір заборгованості зі сплати аліментів він має станом на час подання звіту, які заходи вживаються для її погашення, у який спосіб має намір її сплатити.

Судом не досліджувалися матеріали виконавчого провадження, майновий стан боржника, місце його роботи, розмір щомісячного заробітку, наявність майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, джерело його доходів тощо.

Обставини щодо майнового стану боржника, місця його роботи, розміру отримуваних доходів не зазначені боржником у поданому суду звіті.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась і та обставина, що у відповідності до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем, з січня 2026 розмір щомісячних платежів становить понад 6 000 грн., отже висновки суду про те, що боржником вживаються активні дії до належного виконання судового рішення, є передчасними.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось питання щодо дотримання боржником строків подання звіту. Матеріали справи не містять клопотань боржника про поновлення строків, не наведені обставини, які унеможливили вчасне виконання ухвал суду від 18.12.2025, 09.02.2026 і від 13.06.2026.

Вчинення боржником формальних дій, ще не свідчить про реальне та повне виконання судового рішення.

За положенням ч.7 ст. 453-4 ЦПК якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції не виконані, новий строк для подання боржником звіту не встановлений.

Відтак, оскаржена ухвала суду не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд щодо зобов`язання боржника (відповідача) повторно подати належний звіт про повне та належне виконання рішення суду в установлений судом строк.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, враховуючи, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвинець Юрій Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2026 року у цій справі скасувати, справу направити для провадження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

Г.С. Подліянова