Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №486/936/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/936/26

Провадження № 2/486/1264/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №7024227 від 01.03.2024 у розмірі 46835 грн., а також судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.03.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №7024227. 11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Так, відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 46835 грн., з яких: 14500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25085 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 7250 грн. – сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за вищевказаним договором на загальну суму 46835 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкладено розгляд справи на 22.09.2026, у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду, проте про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила, відзив не подала.

Враховуючи те, що сторони до суду не з`явились, суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ст.247 ч. 2 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.03.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7024227.

Вказаний договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який було надіслано на номер моб.телефону відповідача - /v81700/.

Згідно з п.п. 2.1. договору позики, за цим договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору. п.п. 2.3.1. Тип позики: довгострокова.

В п.п. 2.3.2. договору зазначено, що мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, к пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язи найманого працівника.

Згідно з п.п. 2.3.3. договору сума позики: 14500 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 2.3.4. договору строк позики: загальний строк - до «20» травня 2024 року (80 днів). Строк позики складається розрахункових періодів, визначених Розрахунком.

За умовами п.п. 2.3.5. договору дата надання позики: «01» березня 2024 року.

Дата повернення позики: «20» травня 2024 року (п.п. 2.3.6. договору).

Згідно з п.п. 2.3.7. договору загальні витрати за позикою: 12687.50 грн.

Відповідно до п. 2.4. договору процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 2.50000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставою відповідно до п. 3.1.1 Договору; базова процентна ставка, фіксована: 2.50000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2 цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору; основна процентна ставка, фіксована: 2.50000% на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено Розділом 3 цього Договору; денна процентна ставка за цим Договором становить 1.09375% та розраховується за наступною формулою (відповідно до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»):

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (12687.50грн/14500.00грн)/80днів ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; 3ВСК - загальні витрати за споживчим кредитом (загальні витрати за позикою); ЗРК - загальний розмір кредиту (загальна сума позики); ( - строк кредитування у днях (загальний строк позики).

Відповідно до п.п.2.5. позика надається Позичальнику в день підписання Сторонами Договору позики шляхом безготівкового перерахування на рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.

Відповідно до п.п. 10.1.5 та п.п. 10.1.6 Договору позики відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, В ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ», які є невід ємною частиною Договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.

11 січня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №11- 01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників №6 від 21.08.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 46835 гри, з яких: 14500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25085 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 7250,00 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

В свою чергу, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

У відповідності з ст. ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Факторинг це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.

Тобто, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов`язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов`язанні.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, права вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора.

Відповідно до реєстру боржників №6 від 21.08.2024 до Договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 46835 гри, з яких: 14500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25085 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 7250,00 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження передання грошових коштів відповідачу, у визначеному договором розмірі, а саме видачі ТОВ «Маніфою» коштів за договором позики, зокрема, копій квитанцій, меморіального ордеру тощо.

При цьому від позивача будь-яких клопотань про витребування доказів не надходило.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2021 року за результатами розгляду цивільної справи №554/4300/16-ц сформулював правову позицію про те, що за своїм змістом саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Зазначене вище узгоджується із правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Згідно з вказаною нормою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов`язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують передачу відповідачу суми наданої позики.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу суми позики, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Волощук