Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №487/4133/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4133/26

Провадження № 1-кп/487/525/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва, у складі: Головуючого судді – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026152030000381 від 28.03.2026 відносно

ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Миколаєві, українки, громадянки України, має повну загальну середню освіту, не заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.383 КК України

Сторони кримінального провадження:

прокурори Окружної прокуратури міста Миколаєва: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисник: ОСОБА_6

обвинувачена: ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

У невстановлений під час досудового розслідування та судового розгляду час, але не пізніше 12.01.2026 року, у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.289 КК України, з метою уникнення можливих негативних наслідків майнового характеру, пов`язаних із наявними кредитними зобов`язаннями та виконавчими провадженнями.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, діючи з корисливим мотивом, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, достовірно знаючи, що факт кримінального правопорушення не мав місця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , 12.01.2026 року у кімнаті прийому громадян МРУП ГУНП у Миколаївській області за адресою вул.Біла, 44 у м.Миколаєві, при складанні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, неправдиво повідомила про те, що невстановлена особа заволоділа належним їй транспортним засобом «Mercedes-Benz GLE 450» реєстраційним номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN код НОМЕР_2 , таким чином обвинувачуючи невідому особу у скоєні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбавченого ч.3 ст.289 КК України.

За заявою ОСОБА_7 , 13.01.2026 року начальником СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12026152030000047 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення за ч.3 ст.289 КК України, яке відповідно до положень ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026152030000047 від 13.01.2026 року було встановлено, що кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_3 вчинено не було. оскільки вона, до моменту звернення до правоохоронного органу, у невстановлений час, але не пізніше 08.07.2025 року, усвідомлюючи, що належний їй транспортний засіб Mercedes-Benz GLE 450» реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягає арешту, перебуваючи біля ЖК «Рів`єра» по вул.Лазурній, 5 у м.Миколаєві, самостійно, добровільно відчужила його невстановленим особам, отримавши грошові кошти.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.383 КК України та визнає її винуватою у неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, поєднаному з обвинуваченням особи в особливо тяжкому злочині, вчиненому з корисливих мотивів.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 встановлені обставини кримінального провадження не оспорювала, вважала за недоцільне дослідження доказів на їх підтвердження та беззастережно визнала свою винуватість, у скоєні вказаного кримінального правопорушення.

Безпосередньо під час допиту в судовому засіданні обвинувачена пояснила, що була власником транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 450» реєстраційним номер НОМЕР_1 , на який було накладено арешт в межах виконавчого провадження у справі про банкрутство.

З метою уникнути фінансових негативних наслідків, вона продала даний автомобіль невідомим їй чоловікам влітку 2025 року біля ЖК «Рів`єра» у м.Миколаєві, отримавши грошові кошти.

З метою приховання своїх дій, 13.01.2026 року, звернулася до поліції з заявою про угон належного їй автомобілю.

Підтвердила, що при складанні заяви їй було роз`яснено положення ст.383 КК України та неправомірність своїх дій вона розуміла.

Через деякий час самостійно звернулася до правоохоронного орнану та повідомила про те що її заява про скоєне кримінальне правопорушення була неправдивою.

У скоєному щиро розкаялася.

Викладенні показання обвинуваченої ОСОБА_3 суд визнає належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження встановлених обставин кримінального провадження, оскільки вони отримані судом при її безпосередньому допиті в присутності захисника, та є чіткими та послідовними щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, що свідчить про повне розуміння ОСОБА_3 пред`явленого та визнаного судом доведеним обвинувачення.

З урахуванням повного визнання обвинуваченою своєї вини у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, судом в порядку ч.3 ст..349 КПК України, за недоцільністю не проводилось дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. При цьому суд обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючих ОСОБА_3 матеріалів

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 за положеннями п.1 ч.1 ст.66 КК України – є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння його розкриттю.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом не встановлено.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені положення кримінального законодавства узгоджуються зпозицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Езех і Коннорс проти С полученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу… Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчинеого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої та обставин, що пом`якшують її покарання.

Так ОСОБА_3 , з урахуванням приписів ст..12 КК України, вчинено не тяжкий злочин

Обвинувачена раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, за місце проєивання характеризується задовільно.

На обліку у КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» МОР не перебуває.

Відповідно до положень ст..65 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових кримінальних правопорушень, з врахуванням вищезазначених обставин, суд при обрані виду та міри покарання, вважає за необхідне та достатнє призначити покарання у вигляді обмеження волі.

На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до положень ч.1 ст..75 КК України, з урахуванням особи обвинуваченої, тяжкості та відношення до скоєного, а саме щирого каяття, відсутності тяжких наслідків вчинено злочину, перше притягнення до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків визначених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України

У кримінальному проваджені цивільний позов не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

За положеннями ст..124 КПК України з ОСОБА_3 в дохід держави слід стягнути процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 2228,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.2,7,368,369,373,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України та призначити їй покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч.1 ст..75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на один рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати по залученню експерта у розмірі 2228,50 грн.

На вирок, з підстав визначених положеннями ст.349 КПК України, може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченій.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1