Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №463/6838/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/6838/26

Провадження №2-а/463/64/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Патуляк Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – Пащука А.І.,

представника відповідача - Зими С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову полковника ОСОБА_2 №228 від 08.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова № 228 від 08.04.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, оскільки відповідачем не встановлено належних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що має III групу інвалідності, встановлену до 01.12.2026 року, відомості про яку, як і про наявність пенсійного посвідчення, відображені в застосунку «Резерв+». Крім того, відповідно до військового квитка, він виключений з військового обліку, у зв`язку з чим вважає, що не підлягав мобілізації та не мав необхідності уточнювати облікові дані.

Вказує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою для уточнення облікових даних 05.01.2026 року, однак у постанові не зазначено, які саме облікові дані ним не було уточнено. Також звертає увагу на примітку до ст. 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання облікових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних.

Крім того, позивач вважає, що обов`язок уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів, передбачений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виник після набрання чинності Законом України № 3633-IX від 11.04.2024 року, однак після цієї дати Президентом України не приймалося нового указу про оголошення мобілізації, а тому, на його думку, такий обов`язок у нього не виник. Вважає, що в його діях відсутня подія адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також зазначає, що постанова була винесена без його участі, її копію він не отримував, а про притягнення до адміністративної відповідальності дізнався 20.07.2026 року із застосунку «Дія» у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу. З огляду на це просить поновити строк на оскарження постанови. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить поновити строк на звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову № 228 від 08.04.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

30 липня 2026 року на адресу суду представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 26.05.2007 року.

Зазначає, що 18.12.2025 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача було направлено повістку № 6004769 про необхідність явки 05.01.2026 року о 09 год. 00 хв. для уточнення облікових даних. Однак позивач за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Поштове відправлення повернулося до Центру з відміткою «адресат відсутній», що, на думку відповідача, підтверджує належне оповіщення позивача відповідно до пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

У зв`язку з неявкою позивача 28.01.2026 року Центр звернувся до органів Національної поліції з метою його доставлення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. 03.04.2026 року позивача було доставлено до Центру, де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення № 228 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено дату, час і місце розгляду справи 08.04.2026 року об 11 год. 00 хв. Водночас позивач, на пропозицію надати пояснення чи зауваження, власноруч зазначив, що повістки не отримував. Стверджує, що позивач був повідомлений про розгляд справи, однак у визначений час не з`явився та клопотань про її відкладення не подавав. За результатами розгляду 08.04.2026 року начальником Центру винесено постанову № 228 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. Вважає, що постанова винесена уповноваженою посадовою особою, а зібрані матеріали підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів позивача про наявність інвалідності III групи відповідач зазначає, що відповідні відомості дійсно містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак сам по собі цей факт не звільняє особу від обов`язку вести військовий облік та з`являтися за викликом ТЦК та СП для уточнення облікових даних. При цьому, за даними реєстру «Оберіг», строк дії відстрочки позивача завершився 02.11.2024 року, а після огляду 29.11.2024 року позивач правом на відстрочку від призову під час мобілізації не скористався.

Також відповідач заперечує твердження позивача про виключення його з військового обліку, зазначаючи, що відмітки у розділі IV військового квитка серії НОМЕР_1 , копію якого долучено до позову, підтверджують перебування позивача на військовому обліку в Центрі. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у визнанні протиправною і скасуванні постанови № 228 від 08.04.2026 року, а також у закритті справи про адміністративне правопорушення.

04 серпня 2026 представником позивача Пащуком А.І. подано відповідь на відзив. Зазначає, що долучені до відзиву документи були отримані представником позивача лише 30.07.2026 року, у зв`язку з чим саме тоді йому стало відомо про матеріали, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Стверджує, що у повістці № 6004769 та протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, які саме військово-облікові дані позивач мав уточнити, а також не зазначено, яких відомостей бракувало відповідачу. Вказує, що позивач своєчасно оновив дані через застосунок «Резерв+», а відтак, на його думку, підстав для виклику до ТЦК та СП не було. Також наголошує, що позивач мав відстрочку від призову та не отримував направленої йому кореспонденції, зокрема повістки. Окремо представник позивача заперечує належність оповіщення позивача про виклик, посилаючись на те, що долучені до відзиву опис вкладення та конверт не містять підпису й відбитка штемпеля оператора поштового зв`язку. Вважає, що наявна відмітка «адресат відсутній» сама по собі не підтверджує дотримання встановленого порядку направлення та вручення повістки.

Крім того, представник посилається на те, що обов`язок уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів, передбачений Законом України № 3633-IX, виник після набрання ним чинності 18.05.2024 року, тоді як після цієї дати, на його думку, нового указу Президента України про оголошення мобілізації не приймалося. З огляду на це вважає, що у нього не виник відповідний обов`язок, а отже, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення. Також представник позивача вказує на недотримання вимог статті 256 КУпАП, оскільки, на його переконання, у матеріалах справи не наведено належного обґрунтування вини позивача та конкретного нормативного припису, порушеного внаслідок неявки. Наголошує, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, як того вимагає стаття 77 КАС України, та просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача Пащук А.І. підтримав позовні вимоги з мотивів викладених письмово. Вказує, що не було підстав для уточнення даних позивача, крім того, немає підтвердження отримання ним повістки.

Позивач в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги. Зазначає, що всі дані уточнено в електронному вигляді. Додатково пояснив, що постійно проживає за адресою вказаною у повісті, яку йому скеровував відповідач, однак таку не отримував.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена у передбаченому законом порядку, оскільки позивав безпідставно не з`явився на виклик ТЦК, чим порушив вимоги ЗаконуУкраїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Повернення скерованої позивачу повістки в зв`язку з його відсутністю за місцем реєстрації, є належним повідомленням, відповідно до вимог пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 228 від 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не прибув за повісткою для уточнення військово-облікових даних на 05 січня 2026 року о 09 год 00 хв та не повідомив про причини неявки, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Судом встановлено, що 18 грудня 2025 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача було направлено повістку № 6004769 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 05 січня 2026 року о 09 год 00 хв для уточнення облікових даних. Поштове відправлення повернулося до Центру з відміткою «адресат відсутній».

Як вбачається з мотивів відзиву, у зв`язку з неявкою позивача 28 січня 2026 року Центр звернувся до органів Національної поліції щодо його доставлення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Дана обставина сторонами не оспорюється.

03 квітня 2026 року ОСОБА_1 було доставлено до Центру, де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення № 228 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено дату, час і місце розгляду справи 08 квітня 2026 року о 11 год 00 хв. На пропозицію надати пояснення чи зауваження позивач власноруч зазначив, що повістки не отримував.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 26 травня 2007 року. Відомості про встановлення йому III групи інвалідності відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Водночас, за даними реєстру «Оберіг», строк дії відстрочки позивача завершився 02 листопада 2024 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на наявність III групи інвалідності, уточнення військово-облікових даних через застосунок «Резерв+» та відсутність належного підтвердження отримання повістки. Натомість відповідач вважає, що позивача було належним чином оповіщено про виклик, а зібрані матеріали підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Між тим, суд зазначає, що обов`язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІX від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.

Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи сторін щодо належності повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суд виходить із положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного поштовим відправленням є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо інша адреса місця проживання не повідомлялася територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Як встановлено судом, повістка № 6004769 була направлена позивачу за адресою його зареєстрованого місця проживання та повернута до ТЦК та СП з відміткою «адресат відсутній». Відтак, з урахуванням положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України № 560, позивач вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП 05.01.2026 року.

Посилання позивача на те, що у нього не було необхідності уточнювати військово-облікові дані, оскільки відповідні відомості ним було внесено через електронний кабінет, а також з огляду на наявність III групи інвалідності, суд вважає необґрунтованими.

Сам факт наявності у позивача інвалідності не звільняє його від виконання обов`язків, пов`язаних із військовим обліком, у тому числі від обов`язку прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а строк дії наданої йому відстрочки завершився 02.11.2024 року.

Посилання позивача на те, що він нібито виключений з військового обліку, також не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Навпаки, відповідно до наданих відповідачем відомостей позивач перебуває на військовому обліку в ТЦК та СП з 26.05.2007 року.

Так само саме по собі уточнення позивачем окремих військово-облікових даних в електронному вигляді не свідчить про відсутність у ТЦК та СП правових підстав для його виклику та не звільняє позивача від обов`язку прибути за належним чином направленою повісткою. Відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати правила військового обліку та прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Доводи позивача про те, що в повістці не конкретизовано, які саме дані підлягали уточненню, також не спростовують встановленого факту його неявки за викликом. Зміст повістки визначає обов`язок особи прибути до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, а не передбачає необхідності попереднього встановлення особою переліку таких даних.

При цьому суд враховує, що 03.04.2026 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення № 228 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивачу було відомо про обставини, які ставляться йому у вину, а також про дату, час і місце розгляду справи. Водночас будь-яких належних доказів поважності причин неявки за викликом 05.01.2026 року позивачем суду не надано.

Посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП також не спростовує висновків суду, оскільки наведене ним положення не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку виконувати вимогу про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 у разі його належного оповіщення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку, був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ТЦК та СП 05.01.2026 року, однак за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Доказів, які б свідчили про поважність причин неявки або про відсутність у позивача відповідного обов`язку, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова № 228 від 08.04.2026 року винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_3 .

Відповідач: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Жовнір Г.Б.