Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №336/6783/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6783/26

Пр. 1-кп/336/1332/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференцзв?язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026087080000135 від 28.05.2026, що надійшло до суду на підставі обвинувального акту, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, не одруженого, який отримав середню спеціальну освіту, військовослужбовця, на посаді командира 1 відділення 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , інвалідності не має, на утриманні малолітніх дітей або інших осіб немає, раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

разом із угодою про визнання винуватості від 29.06.2026, укладеною між прокурором та підозрюваним, за участі захисника підозрюваного,

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження заявили клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, укладеної 29.06.2026, згідно з умовами якої ОСОБА_3 беззастережно визнає свою винуватість і щиро кається у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього кодексу, а тому ухвалою суду у встановлений строк призначено підготовче судове засідання у даному провадженні.

За змістом угоди про визнання винуватості та обвинувального акту, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується в такому:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , 27 травня 2026 року о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи біля буд. 249 по вул. Цегельній у м. Запоріжжі придбав, шляхом привласнення знайденого полімерний контейнер, у якому перебував зіп-пакет із речовиною білого кольору, що містить психотропну речовину РVP, після чого поклав його до правої бокової кишені рюкзака, який мав при собі, тим самим вчинив незаконне придбання психотропної речовини та почав зберігати її при собі правій боковій кишені рюкзака для власного вживання без мети збуту.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання психотропних речовин, ОСОБА_3 , зберігаючи при собі у правій боковій кишені рюкзака раніше придбаний зіп-пакет із психотропною речовиною PVP, направився до буд. 249 по вул. Цегельній у м. Запоріжжі, де приблизно о 13 годині 10 хвилин 27 травня 2026 року був зупинений працівниками УПП в Запорізькій області ДПП для проведення поверхневої перевірки, під час якої в правій боковій кишені рюкзака, у нього виявлено полімерний контейнер, у якому перебував зіп-пакет із речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено РVP.

У подальшому, цього ж дня, у період часу з 14 години 33 хвилин до 14 години 37 хвилин, під час огляду місця події на території ділянки місцевості біля буд. 249 по вул. Цегельній у м. Запоріжжі, у ОСОБА_3 вилучено зіп-пакет із кристалічною речовиною, яка містить психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальна маса якої становить 3,580 г (у перерахунку на основу), та який він зберігав при собі у правій боковій кишені рюкзака, який мав при собі.

У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження заявили клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, укладеної 29.06.2026, згідно з умовами якої обвинуваченому роз`яснено зміст: ст.473, 473 КПК України, особливості права на апеляційне та касаційне оскарження відповідно до ст.394, ст.424 КПК України. Ознайомившись із правами, обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КПК України, своїм підписом підтвердив згоду із умовами угоди, йому роз`яснені нормативні положення, крім того, наслідки затвердження угоди та її невиконання є зрозумілими.

Стороною обвинувачення умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України, склад якого становить незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах.

Підписуючи зазначену угоду, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та правовою кваліфікацією за ч.2 ст.309 КК України. За змістом угоди ОСОБА_3 добровільно повідомив про вчинене кримінальне правопорушення, що свідчить про його співпрацю із правоохоронними органами, інших умов співпраці не передбачено.

Сторони цієї угоди під час підготовчого судового засідання підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання підозри, що відповідає формулюванню обвинувачення згідно зі змістом обвинувального акту, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, зміст угоди відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.309 КК України (в редакції, що відповідає даті вчинення кримінального правопорушення).

Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованого кримінального правопорушення, а саме, встановлений з метою захисту здоров`я населення порядок обігу наркотичних, психотропних засобів.

Також зміст угоди відображає участь ОСОБА_3 у вчиненому правопорушенні; спрямованість та реалізацію умислу обвинуваченого; направленість мотиву та інші значущі для кваліфікації за вказаною нормою кримінального закону обставини.

Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, а саме, обмеження права оскарження вироку згідно зі ст. 394, 424 КПК України, підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена зазначена угода, в апеляційному та касаційному порядку, роз`яснено і є зрозумілими.

Відповідно до ст.468, ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, зокрема, щодо нетяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальне правопорушення, у скоєнні якого ОСОБА_3 беззаперечно визнав себе винним, згідно з вимогами ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що прокурором враховано всі обставини, що мають бути взяті до уваги при укладенні угоди про визнання винуватості на виконання вимог ст. 470 КПК України.

Під час розгляду кримінального провадження, на підставі угоди про визнання винуватості, суд встановив, що сторонам відомо та зрозуміло таке:

1) відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч.4 ст.394 та ч.3 ст.424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

2) обмеженнями відповідно до ч.4 ст.394 КПК України є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі цієї угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена;

3) обмеженнями відповідно до ч.3 ст.424 КПК України є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена;

4) наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України. За угодою обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для його кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Обвинувачений під час розгляду провадження також підтвердив, що йому відомі і зрозумілі наслідки укладання цієї угоди у вигляді відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, та, крім того: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України та наслідки невиконання угоди, відповідно до статті 476 КПК України; 3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Ознайомившись із змістом угоди, перевіривши дотримання вимог ст.472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, та не встановив процесуальних перешкод для її затвердження, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують нічиї права, свободи та інтереси. Також, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, натомість, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом.

Суд враховує, що за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В даному кримінальному провадженні наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також добровільним повідомленням про злочин та деталі (фактичні обставини) вчиненого кримінального правопорушення під час досудового розслідування.

Також, суд бере до уваги, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.

Слід зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає й у попередженні нових кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом призначення справедливого та достатнього покарання у відповідності до загальних засад КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить й із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, а його дії вірно кваліфіковані за вказаною нормою кримінального закону та полягають у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах.

Склад злочину, визнаний сторонами кримінального провадження узгодженим, відповідає загальним положенням щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі у її взаємозв`язку із положеннями про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі.

На виконання ч.7 ст.474 КПК України судом перевірено угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Так, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Таких підстав для відмови судом не встановлено.

Тому суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження самим обвинуваченим цих обставин та визнання ним своєї винуватості, дають можливість суду дійти висновку про існування й фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_3 .

Обставиною, передбаченою ст.66 КК України, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю проступку. Обставин, що обтяжують відповідальність за змістом ст.67 КК України судом не встановлено.

Під час розгляду провадження встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, на обліках за станом здоров`я не перебуває, докази протилежного суду не подані.

Відповідно до умов угоди, сторони узгодили призначення покарання у виді штрафу, що дорівнює мінімальній санкції ч.2 ст.309 КК України.

Враховуючи особу ОСОБА_3 , виходячи з вимог ст.65 КК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, у сумі 34 000,00 гривень, узгоджене сторонами угоди.

За приписами чст.53 КК України обмежень щодо призначення даного виду покарання для військовослужбовців не передбачено.

Заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні застосовані не були.

Майнова або моральна шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення спричинена не була, цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України, враховуючи ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у вказаній вище сумі. Так, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні складають 2 406,80 гривень (висновок експерта NCE-19/108-26/10443-НЗПРАП від 29.05.2026). Оскільки проведення по справі експертизи здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, документально підтверджені процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення даної експертизи, мають бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави.

Суд також вважає за необхідне на виконання ст.126 КПК України вирішити питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 98, 100, 118, 124, 126, 314, 373, 374, 394, 468, 469, 472, 474, 475, 476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29.06.2026, укладену між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 гривень (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).

Речові докази – флеш-носій із відеофайлом, 32 Gb, накопичував DVD-R-диск із відеозаписом від 27.05.2026, що наявні в матеріалах кримінального провадження, - залишити у справі.

Речовий доказ – сейф-пакет експертної служби №01239984, всередині якого знаходиться PVP (1-феніл-2-піролідин-1іл-пентан-1-он), що перебуває на зберіганні у камері схову речових доказів відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП судом не встановлений, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у сумі 2 406,80 гривень (дві тисячі чотириста шість гривень 80 копійок) на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4,6,7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст.476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1