Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №755/9076/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 755/9076/26

Номер провадження 2/333/5694/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя

у складі: за участю: головуючого – судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310-а, м. Київ, 02090) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕДЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за підсудністю до Комунарського районного суду міста Запоріжжя.

В обґрунтування зазначив, що 24.06.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір №922916565 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

31.07.2024 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» уклали договір факторингу № 30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

15.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №922916565 від 24.06.2022 в сумі 29184,11 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 29184,11 грн., з яких: 7523,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 21661,11 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору та правничу допомогу.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору. Також було задоволено клопотання представника позивача про витребування інформації від АТ «Універсал Банк».

07 серпня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

03 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, він не заперечував факту укладення кредитного договору, але просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі або обмежитися стягненням суми тіла кредиту, звільнивши його від сплати відсотків та неустойки. Також зауважив, що на його думку сума боргу є штучно завищеною, неспівмірною та нарахованою з прямим порушенням законодавства України, оскільки сума відсотків та неустойки в декілька разів перевищують тіло кредиту. Посилаючись на практику Верховного Суду, вважає, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

04 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Так, представник позивача щодо строку позовної давності зазначив, що відлік початку позовної давності починається саме 12.08.2022 і закінчується 12.08.2025. Проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану,а отже вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності на цей час. Вважає, що позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Щодо нарахування відсотків представник позивача зауважила, що Кредитним договором № 922916565від 24.06.2022 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Враховуючи порушення Відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України). Тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

07 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому він фактично підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, підтримує доводи зазначені у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.06.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №922916565 відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн., у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8C2C3.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту у сумі 7000,00 грн строком на 19 днів зі сплатою процентів 2,10% на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 шляхом перерахування через банкпровайдер на картку № 5168-75хх-ххх-8374. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту до 10 000,00 грн. Вказане свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Факт укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечується і самим відповідачем.

28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

31.07.2024 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» уклали договір факторингу № 30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

15.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №922916565 від 24.06.2022 в сумі 29184,11 грн.

Всупереч умов договору №922916565 від 24.06.2022 року відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 29184,11 грн., з яких: 7523,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 21661,11 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач скористався своїм диспозитивним правом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №922916565 від 24.06.2022 року, а саме у розмірі 29184,11 грн.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя ст. 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення даного договору.

Відповідно до наданого позивачем, вбачається, щозагальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 29184,11 грн., з яких: 7523,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 21661,11 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості в частині суми заборгованості з відсотків за користування кредиту з огляду на таке.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач фінансових послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема правостановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Суд вважає, що нарахування процентів на суму 21 661,11 грн. при загальній сумі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7523,00 грн. є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

При цьому, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 754/6091/18, провадження № 61-11473св19, відповідно до якого суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали несправедливим оспорюваний пункт кредитного договору з посиланням на те, що він встановлює вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором та правильно застосували до спірних правовідносин статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що зазначена сума процентів за користування кредитом у розмірі 21 661,11 грн є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг товариства, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

На думку суду, справедливим буде зменшення розміру відсотків за кредитним договором до суми основного боргу.

За таких обставин, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача повинен становити 15046,00 грн., що складається із 7 523,00 грн.- розмір заборгованості за тілом кредиту та 7523,00 грн. - заборгованості за відсотками.

Щодо застосування судом строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено судом, відлік початку позовної давності в даній справі починається від дня, коли позивач довідався про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України, саме з 12.08.2022 року. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності мав би закінчитися 12.08.2025 року.

Але, згідно з пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.

Однак, 04.09.2025 набрав законної сили Закон № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким поновлено перебіг позовної давності.

З позовом до суду позивач звернувся 20 липня 2026 року, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, а тому позовні вимоги ТзОВ «ФК «ЕЙС» є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим із ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 15046 гривень 00 копійок, в іншій частині заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору та оплату правничих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання цього позову сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», а також Додаткову угоду до нього № 25771100273 від 11.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг стосовно боржника ОСОБА_1 , в якому зафіксовано перелік та вартість наданих послуг, зокрема: вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000 грн; складання позовної заяви: 2 год. - 5000 грн, підготовка адвокатського запиту про зарахування кредитних коштів за кредитним договором: 1 год. – 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором: 1 год. – 500 грн, загалом 7000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, розумність їхнього розміру та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 7 000 грн. до 2 000 грн.

Усталеність такої правової позиції щодо можливості суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище критеріїв підтверджується актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, що вбачається, зокрема, із постанов Верховного Суд від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20 та ін.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (51,56 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 1372,73 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81,141, 263-265,268,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310-а, м. Київ, 02090) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, юридична адреса: вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310-а, м. Київ, 02090) заборгованість за Кредитним договором №922916565 від 24.06.2022 року у розмірі 15 046 гривень 00 копійок /п`ятнадцять тисяч сорок шість гривень нуль-нуль копійок /.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, юридична адреса: вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310-а, м. Київ, 02090) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1372 гривні 73 копійки /одна тисяча триста сімдесят дві гривні сімдесят дві копійки/ та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень 00 копійок /дві тисячі гривень нуль-нуль копійок/.

В іншій частині заявлені вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов