Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №308/4942/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4942/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

при секретарі судового засідання – Сапронова А.О.

за участі учасників:

представника позивача – адвоката Мишинчука В.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні зали суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач ОСОБА_3 , з Відповідачем ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 19.02.1999 року. У 2012 році відповідач змусив її погодитися на розлучення не маючи на меті фактичного припинення шлюбних відносин, а також визначити місце проживання їх на той момент неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком з метою розірвання контракту на проходження військової служби в разі необхідності. Вона не мала такого наміру, однак під впливом чоловіка була вимушена подати відповідні документи до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 , про що в Дзержинським відділом РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2013 року. Дитина народилася з дуже складними вадами здоров`я, з діагнозом «Синдром Дауна» та вродженою вадою серця, яка потребувала оперативного втручання. У травні 2014 року була проведена операція на відкритому серці з подальшою складною реабілітацією. 19.06.2014 року її доньці, ОСОБА_5 , було встановлено інвалідність згідно медичного висновку №209 (Харківська міська дитяча поліклініка). 29.03.2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 , знову було зареєстровано шлюб відділом РАЦС по м. Харків Харківського міського управління юстиції та видано Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 . У серпні 2015 року її колишній чоловік, Відповідач ОСОБА_1 знову змусив погодитися на розлучення та фіктивне визначення місця проживання їх малолітньої дитини - інваліда, ОСОБА_5 , з батьком і фіктивно залишити її на повному його утриманні та вихованні.

Під психологічним тиском та маніпуляціями, емоційним насильством та введенням в оману щодо реальних наслідків зміни місця проживання дитини, вона погодилася, тому що знаходилася у виснаженому психологічному та фізичному стані. З серпня 2015 року шлюб було розірвано у Шевченківському (Дзержинському) районному суді м.Харкова. Після розірвання шлюбу та визначення певних умов в рішенні суду, її колишній чоловік, Відповідач, ОСОБА_1 розірвав контракт з ДПСУ. Після розлучення вони проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . У 2017 році, коли у Відповідача були сприятливі умови для проходження служби в ДПСУ він знову відновився на посаді. Він проходив службу у різних регіонах України на керівних посадах. Весь цей час їх дитина з інвалідністю знаходилася з нею, в м. Харків на її вихованні та утриманні.

Під час повномаштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Позивач, знаходилася в м. Харків разом зі своїми дітьми. Так, як Відповідач, ОСОБА_1 , в грудні 2021 року був призначений на посаду першого секретаря в посольство України в Угорщині, то вона разом з дітьми виїхала з Харкова до нього в м. Будапешт 1 березня 2022 року. Вони проживали разом 8 місяців за адресою АДРЕСА_2 . Потім вона дізналася, що Відповідач одружений. Це для неї було несподівано, так як ОСОБА_1 приховав від неї цей факт і вони жили разом як подружжя.

Після того як вона дізналася про новий шлюб Відповідача, вона разом малолітньою дитиною ОСОБА_5 повернулася в Україну до м. Івано-Франківськ, де винаймала квартину. Однак через те, що дитина потребує постійного догляду, регулярні повітряні тривоги, відсутність світла та опалення, загрожували фізичному та ментальному здоров`ю дитини, вони змушенні були покинути Україну і виїхати в Угорщину до закінчення воєнного стану в Україні. Весь час дитина, ОСОБА_5 , знаходилась із позивачем в Угорщині на тимчасовому захисті. З листопада 2022 року з відповідачем ОСОБА_1 вони проживають окремо.

Відповідач, ОСОБА_1 , не відвідує свою доньку, не цікавиться її здоров`ям, байдуже ставиться до її життя, до фізичного та морального її розвитку. Не брав участі у святкуванні дня народження своєї доньки, не дарував і не передавав їй подарунків на день народження та на інші свята, не підтримує зв`язок з власного дитиною.

Позивач зазначає, що Відповідача ОСОБА_1 призначено на посаду першого секретаря Посольства України в Угорщині з 03.12.2021 року та відряджено до Посольства України в Угорщині куди він виїхав разом з дружиною ОСОБА_6 на власному автомобілі, що є підтвердженням що його малолітня донька проживала і проживає разом з Позивачем. Їх спільна дитина ОСОБА_5 інвалід з дитинства, а тому потребує багато уваги. Її вихованням, лікуванням займається, Позивач, сама доглядає за нею та забезпечую всім необхідним для повноцінного її розвитку.

Відповідач ОСОБА_1 ні в якому разі не зміг би забезпечити належного догляду та лікування дитини, тому що це поставило б під загрозу її здоров`я та розвиток. Починаючи з 2017 року він відновив свою роботу в ДПСУ, та не знаходився в Харкові.

Позивач має стабільне джерело доходу, що підтверджується довідкою про заробітну плату від 14.03.2025року № 61313/920-22.

Позивач ОСОБА_7 працює за цивільно-правовою угодою в посольстві України в Угорщині технічним секретарем з фінансових питань. 20.03.2022 року вона з донькою ОСОБА_5 отримала статус особи-біженця.

Так, як Позивач, проживає разом з своєю малолітньою дитиною ОСОБА_5 за кордоном в м. Будапешті, Угорщина, вона звернулася до Посольства України в Угорщині про видачу мені свідоцтва про визначення місця перебування/проживання нашої малолітньої дитини з інвалідністю ОСОБА_5 разом зі мною, Позивачем - матір`ю ОСОБА_8 в м.Будапешт Угорщина. Однак Посольство України в Угорщині відмовило мені у виданні даного Свідоцтва.

Вона неодноразово зверталась до Відповідача з проханням надавати матеріальну допомогу на утримання їх спільної дитини ОСОБА_9 , але всі її прохання залишалися поза увагою, він завжди ухиляється та не виявляє бажання її надавати. Підстави для відмови допомагати їй з донькою завжди були різні: то він за кордоном і йому потрібні кошти на проживання там; то у нього нова дружина, яка також потребує його фінансового забезпечення; то у нього невелика заробітна плата, на яку живе його нова сім`я. Кожен раз щось нове. Так як у нас розмова не складається з Відповідачем, вона йому писала електронні листи з вимогою вирішити питання фінансового утримання нашої малолітньої доньки ОСОБА_5 , однак знову отримала відмову.

Оскільки Відповідач офіційно працює та має стабільний дохід просить суд стягнути аліменти на утримання спільної малолітню дитину з інвалідністю ОСОБА_5 за минулий час, з 1 листопада 2022 року по 24 березня 2025 року, у розмірі 1/4 частки від отриманих доходів за ці роки.

Так, як спільна донька сторін у справі ОСОБА_5 є малолітньою та має статус дитини з інвалідністю з дитинства (дитина народилася з дуже складними вадами здоров`я, з діагнозом «Синдром Дауна» та вродженою вадою серця, яка потребувала оперативного втручання) має потребу у постійному спостережені у вузьких спеціалістів (кардіолога, невролога, ендокринолога ) та постійному лікуванні, що спричиняє значні фінансові витрати. Для гармонійного розвитку дитини потрібні заняття з логопедом, дефектологом, психологом, ЛФК, постійні масажі. Більшість таких послуг є платними. У зв`язку з особливостями розвитку дитина ОСОБА_5 має порушення харчової поведінки, що виражається у труднощах із прийомом їжі, вибірковості в продуктах або необхідності дотримання спеціальної дієти. Це вимагає закупівлі спеціальних продуктів харчування, додаткових консультацій дієтолога та гастроентеролога, що суттєво збільшує витрати Позивача. Дитина потребує спеціального навчання або інклюзивної освіти, що потребує додаткових витрат на корекційні програми, адаптовані програми для діток із синдромом «Дауна». Через необхідність догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_5 , Позивач не має можливості працювати повний робочий день, що значно обмежує її фінансові можливості Крім того на її утриманні, як Позивача, крім малолітньої дитина з інвалідністю знаходиться також її мати пенсійного віку.

Позивач зазначає, що так як в Україні не спокійно, ідуть воєнні дії, вони дочкою змушені проживати в Угорщині, де рівень життя значно вищий та дорожчий в порівняні з Україною і потребує значного фінансового забезпечення її, їх малолітньої доньки та її мами пенсійного віку, які знаходяться на її утриманні. Такий рівень вона одна не зможе забезпечити, тому батько, Відповідач, який є здоровим та працездатним, у якого відсутні інші неповнолітні діти, зможе сплачувати аліменти в твердій грошовій формі - 68 000 гривень 00 копійок, (шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) оскільки працює в Посольстві України в Угорщині на посаді першого секретаря та має постійний щомісячний дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 29 398.00 грн, (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто вісім гривень 00 копійок) та 211123 грн, 85 копійок (двісті одинадцять тисяч сто двадцять три гривні 85 копійок) або 5069,00 доларів США (п`ять тисяч шістдесят дев`ять доларів США) (по курсу на дату подання позову). За 2024 рік загальний дохід по заробітній платі Відповідача ОСОБА_1 склав 351272 гривень 72 копійок (триста п`ятдесят одна тисяча двісті сімдесят дві гривні 72 копійки) та 2 482 340 гривень 00 копійок (два мільйони чотириста вісімдесят дві тисячі триста сорок гривень 00 копійок) (по курсу станом на 31.12.2024 року)або 59 600,00 доларів США (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот доларів США).

Крім того праві власності володіє земельною ділянкою, яка знаходиться в с. Северинівка, Віницька області у розмірі 1,5 га, 3-ма квартирами у АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; і АДРЕСА_5 . В 2023 році Відповідач придбав автомобіль марки BMW Х5 дипломатичні номерні знаки НОМЕР_3 грошова оцінка вартості даного автомобіля 2 598 645 гривень (два мільйони п`ятсот дев`яносто вісім тисяч шістсот сорок п`ять гривень 00 копійок') згідно документів наданих Відповідачем ОСОБА_1 Посольству України в Угорщині. Сукупний дохід щомісяця який отримує відповідач складає 240 521 гривень 00 копійок, (двісті сорок тисяч п`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) має нерухоме майно, транспортний засіб, що свідчить про його Фінансову спроможність забезпечити належний рівень утримання дитини.

Враховуючи викладені обставини позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за минулий час, з Г листопада 2022 року по 24 березня 2025 року, у розмірі !4 частки від отриманих доходів за минулі роки;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 68 000 гривень, (шістдесят вісім тисяч гривень) щомісячно, починаючи стягнення з 24 березня 2025 року і до повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати за надання правової допомоги в розмірі 60 000,00 гривень (шістдесят тисяч гривень) та здійснити розподіл інших судових витрат.

02.06.2025 представник відповідача – адвокат Харченко О.О. подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що викладені позивачем обставини, щодо їх перебування у шлюбі не відповідають дійсності та спростовуються наявними рішеннями про розірвання шлюбу. Після народження другої дитини – ОСОБА_5 , 2013 р.н. були спроби поновити стосунки, оскільки ОСОБА_10 народилася з вадою серця, та було встановлено діагноз « ОСОБА_11 ». Такі події у житті дали надію на поновлення сімейних відносин із позивачем, і крім того відповідач хотів аби дитина почувала себе комфортно у повноцінній родині, тому 29.03.2014 р. знову було зареєстровано шлюб із позивачем, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .

Проте, трохи більше ніж через рік шлюбні відносини припинилися, оскільки відносини між позивачкою та відповідачем були складними та напруженими і нажаль спроба їх поновити була невдалою, що підтверджується рішенням Дзержинського суду м. Харкова від 03.08.2015 р. (копія рішення суду від 03.08.2015 р. додано до позову позивача). Заяви про психологічний тиск, маніпуляції, емоційне насильство та введення в оману є повністю неправдивими та являють собою наклеп на відповідача.

Після розірвання шлюбу, відповідач дотримуючись рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.08.2015 р. проживав разом з донькою ОСОБА_10 за адресою, яка зазначена в рішенні: АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_10 перебуває на повному утриманні та вихованні відповідача, він звільнився з роботи щоб повністю приділяти дитині час. Як вже зазначалося раніше, відповідач відноситься до категорії військових службовців та проходив службу у Державній прикордонній службі України, де служба вимагає змін локації, у зв`язку із чим відповідач працював у різних містах. Проте, працюючи відповідач в жодному разі не залишав без забезпечення ні дитину, а ні колишню дружину, тим паче що позивач сама виявила бажання приймати участь у вихованні ОСОБА_10 , але фактично дитина завжди проживала з батьком та періодично з матір`ю, для того щоб не травмувати психологічний стан дитини, батько створював всі умови нормального існування та проживанню дитини і спілкування періодичного з матір`ю.

У позові, всі періоди, які описує позивачка, до моменту працевлаштування у посольстві України в Угорщині – вона не вказує, що десь працювала раніше. Проте активно заявляє, що дитина перебувала на її повному утриманні.

Після того, як відповідача було призначено на посаду першого секретаря в посольство України в Угорщині, він переїхав до Угорщини та, як тільки облаштувався, через декілька місяців забрав доньок. Проте, позивачка теж вирішила поїхати з дітьми, та деякий час вони всі разом проживали у одному помешканні. Згодом, відповідач винайняв квартиру у цьому ж будинку для позивача. Позивач наполягала на тому, що хоче більше часу проводити з дітьми та не бажаючи вступати у конфлікти відповідач не заперечував щодо того, аби діти залишалися проводити час з позивачкою. Крім того, відповідач щомісяця надавав готівку позивачці у сумі 1200 (одна тисяча двісті євро), якою вона розраховувалася за квартиру, а також забезпечував всіма необхідними продуктами, речами побуту тощо.

Зазначає, що відповідач, завжди забезпечував свою доньку ОСОБА_10 та виховував її.

Щодо стягнення аліментів за минулий час,вважає направлення електронного листа, навіть якщо такі докази будуть надані суду, недостатнім доказом для того аби просити суд стягнути аліменти за минулі роки, відповідно до закону.

Щодо заявленого позивачем до стягнення розміру аліментів 68 000 грн., зазначає наступне позивач умисно вводить в оману суд та вказує, що у відповідача відсутні інші неповнолітні діти, у травні 2025 року у відповідача народилася дитина, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_12 , серії НОМЕР_4 від 07.05.2025 р. Тобто, зараз у відповідача, крім доньки ОСОБА_10 , на утриманні також перебувають син ОСОБА_13 та дружина ОСОБА_14 , яка перебуває у декретній відпустці, що підтверджується Наказом від 27.05.2025 р. за №263-25/к/тр «Про надання ОСОБА_15 відпустки по догляду за дитиною».

Звертає увагу суду, що позивач до щомісячного доходу відповідача крім доходу зазначеного у Довідці від 20.02.2025 р. №212/17-927-57 рахує також дохід у валюті, що представляє собою – компенсаційні виплати .

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 №2449-VIII (зі змінами та доповненнями) компенсаційні виплати грошові кошти в іноземній валюті, що виплачуються працівникам дипломатичної служби за рахунок коштів державного бюджету з метою компенсування витрат, пов`язаних із перебуванням у довготерміновому відрядженні. Відповідно до статті 33 цього Закону складові, розмір компенсаційних виплат, а також порядок їх розрахунку визначаються Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 р. №1288 затверджено «Порядок формування і здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівниками дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження».

У пункті 5 частини 12 цього переліку зазначено, що утримання аліментів не провадиться з компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість.

Тобто, такий вид доходів, як компенсаційні виплати не можна рахувати як вид доходу з якого можна було б стягувати аліменти.

Крім того, зазначив, що позивачем не додано жодних доказів/актів щодо понесених матеріальних витрат на адвокатські послуги. Позиція яка закріплена у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Зокрема, п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

03.08.2026 року представник відповідача – адвокат Харченко О.О. подала до суду додаткові пояснення у яких зазначила, що у зв`язку із зміною обставин які тривали під час розгляду вказаної справи, станом на сьогодні, Відповідач несе службу у складі ДПСУ та перебуває у м. Краматорськ, та відповідно до Витягу з наказу від 14 червня 2026 року №220-ВВ, полковника ОСОБА_1 , старшого офіцера другого сектору відділу взаємодії з військовими органами управління та контролю за службовою діяльністю 2 оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_6 ), до основного командного пункту угрупувань військ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ”, з метою виконання обов`язків у складі оперативної групи Державної прикордонної служби України, з 15 червня 2026 року. Підставою відрядження є: бойове розпорядження Генерального штабу Збройних сил України від 10.06.2026р. №15556-БР-(гриф), бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.06.2026р. №1144-БР-(гриф). З огляду на обставини, що склалися, подальший розвиток розгляду цієї справи, а також необхідність забезпечення її своєчасного та об`єктивного вирішення, вважаємо за необхідне надати суду додаткові пояснення та документи, які підтверджують фактичне проходження Відповідачем військової служби й виконання ним службових обов`язків у районі ведення бойових дій. Водночас Відповідач зацікавлений у якнайшвидшому вирішенні спору, оскільки бажає належним чином брати участь в утриманні, вихованні та забезпеченні своєї доньки ОСОБА_10 , а також виконувати покладені на нього батьківські обов`язки. У зв`язку з цим Відповідач не має наміру затягувати розгляд справи та просить суд забезпечити її розгляд у розумний строк з урахуванням наданих додаткових пояснень, фактичних обставин проходження ним військової служби та необхідності дотримання найкращих інтересів дитини.

Відповідач усвідомлює, що під час вирішення спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини першочерговому врахуванню підлягають саме найкращі інтереси дитини, забезпечення стабільних та безпечних умов її проживання, безперервності виховання, навчання, побуту й належного догляду.

Станом на сьогодні, ОСОБА_10 фактично проживає разом із матір`ю. Дитина перебуває під її безпосереднім доглядом, проживає у звичному для себе середовищі та разом із матір`ю подорожує.

З огляду на фактичні обставини, що склалися, а також неможливість Відповідача у зв`язку з проходженням військової служби забезпечити постійне проживання дитини разом із ним, він вважає, що визначення місця проживання ОСОБА_10 з матір`ю на цей час відповідатиме її найкращим інтересам.

Щодо стягнення аліментів, як і зазначено було раніше у відзиві заперечує стягнення аліментів за минулий час, щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_10 , визнає вимоги у необхідності їх стягнення тобто утримання доньки, однак не у визначеній позивачем сумі 68 000 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2025 року справу направлено до Верховного Суду для визначення підсудності.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2025 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву та витребувано докази на підставі клопотання сторони.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2026 провадження у справі зупинено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.05.2026 року, ухвалу Ужгродського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2026 про зупинення провадження скасовано та справу повернуто для продовження розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2026 залишено без розгляду зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 14.09.2026:

- представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві, просив заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі;

- позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву в якій просила проводити судовий розгляд у її відсутності за участі її представника;

- представник відповідача просила врахувати їх позицію викладену в додаткових поясненнях, та пояснила, що відповідач ОСОБА_1 у зв`язку із зміною життєвих обставин та обставин пов`язаних із проходженням військової служби в лавах ЗСУ, позовні вимоги визнає частково, а саме просить визначити місце проживання його доньки ОСОБА_5 з матір`ю позивачем ОСОБА_7 , не заперечує сплачувати аліменти на її утримання в розмірі частини від його доходу, а також заперечує стягнення аліментів за минулий час.

- відповідач ОСОБА_1 зазначив, що з моменту подання позову обставини змінились і на даний час він не служить у посольстві України в Будапешті, а проходить військовій частині Державної прикордонної служби, за вказаних обставин визнає позов в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю, разом з тим зазначив, що це не говорить про те що відмовляється займатись вихованням і утриманням своєї доньки, тому зазначив, що визнає частково позов щодо стягнення аліментів, однак заявлену позивачем суму вважає значно завищеною, оскільки на даний час вказана сума є його місячним грошовим забезпеченням в цілому, тому просить суд стягувати з нього в якості аліментів від його доходів, при цьому вказав, що готовий покривати додаткові витрати у разі необхідності. Щодо стягнення аліментів за минулий час заперечив, зазначив, що він постійно допомагав своїй дитині і позивачу, надавав кошти, знімав квартиру в Будапешті та інше, позивач дійсно зверталась до нього із вимогою оплати оренди квартири купівлі нової машини та надання коштів на її утримання разом з донькою, він допомагав як міг, і надавав кошти, якихось конкретних домовленостей між ними не було тому вважає зазначену вимогу безпідставною.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

Позивач ОСОБА_3 , з Відповідачем ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 19.02.1999 року. по 2012 році, що підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.02.2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 , про що в Дзержинським відділом РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2013 року.

29.03.2014 року між сторонами, було зареєстровано шлюб відділом РАЦС по м. Харків Харківського міського управління юстиції та видано Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 .

Шлюб було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.08.2015 року. Вказаним рішенням визначено місце проживання ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 залишивши дитину на його повному вихованні та утриманні.

Дитина сторін ОСОБА_5 народилася з дуже складними вадами здоров`я, з діагнозом «Синдром Дауна» та вродженою вадою серця, що підтверджується долученою до матеріалів справи медичною документацією.

ОСОБА_5 , є дитиною інвалідом з дитинства, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_5 , згідно вказаного свідоцтва законним представником дитини з інвалідністю є ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу МЗС від 23.11.2021 № 2642-ос, ОСОБА_1 відряджений до посольства України в Угорщині разом з дружиною ОСОБА_6 першим секретарем Посольства України в Угорщині.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 з квітня 2024 року працює в посольстві України в Будапешті за цивільно - правовими угодами.

На утриманні відповідача ОСОБА_1 знаходиться малолітній син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 07.05.2025 року видане Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ.

Відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_6 від 08.02.2025 року видане Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ.

Крім того судом встановлено із долучених до матеріалів справи доказів, що у власності ОСОБА_1 перебувають об`єкти нерухомості, а саме три квартири та земельна ділянка, також наявні два транспортні засоби у власності.

З лютого 2026 року ОСОБА_1 перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 та проходить військову службу по цей час, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів.

Крім того відповідачем було заявлено клопотання про допит свідків, разом з тим в судовому засіданні представник відповідача відмовилась від допиту свідків в судовому засіданні, через неможливість забезпечення їх явки до суду, проте просила суд надати їй можливість та час долучити нотаріально засвідчені заяви із поясненнями вказаних свідків.

Нотаріально засвідчені заяви із поясненнями свідків долучені до матеріалів справи і представником позивача.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

В статтях 90-93 ЦПК встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає їх виклик у судове засідання з наданням права задати їм питання усім учасникам справи.

Такого порядку надання показань свідків як надання показань в нотаріальній конторі цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.

Крім того, така форма надання показань, на думку суду не відповідає принципу змагальності, оскільки при такому форматі надання показів свідків інша сторона втрачає можливість поставити свої питання, а відтак втрачається рівність учасників.

Тому суд не вважає за можливим брати до уваги таки покази свідків.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Щодо визначення місця проживання дитини.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування; захист і безпека дитини; вразливе положення; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; бажання дитини.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї законом.

Згідно статті 4 Конвенції, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції.

Відповідно до статті 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року по справі №712/11527/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року по справі №716/591/19 зазначено, що при визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується учасниками справи, що на час звернення з позовними вимогами до суду між сторонами розірвано шлюб, однак через повномасштабне вторгнення в Україну вони проживали у м. Будапешт, куди позивач разом з дитиною виїхали до відповідача за місцем його служби в посольстві України в Угорщині.

Дитина проживала разом з матір`ю в орендованій квартирі, і продовжує проживати там і на даний час, разом з тим відповідач повернувся для несення служби до України, вказані обставини не оспорюються сторонами.

Відповідач визнає той факт що його дочка ОСОБА_10 проживала разом з матір`ю в м. Харків до повномасштабного вторгнення в Україну, та після вторгнення переїхала до нього в м. Будапешт Угорщина де теж проживала з позивачем і проживає на даний час.

При постановленні рішення в цій справі суд враховує висновки зроблені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) за змістом якої вбачається що факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того, чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання, чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним із батьків в Україні.

Проте, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місцем постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати (постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19).

З пояснень сторін та їх представників, вбачається, що у доньки сторін ОСОБА_16 на даний час в м. Будапешт де вона проживає з матір`ю сформоване стале середовище, налагоджене життя та побут із врахуванням особливостей розвитку дитини та наявних у неї медичних діагнозів.

Відповідач визнає вказані обставини та особисто зазначив, що із врахуванням несприятливих обставин на даний час в Україні, війни, постійних обстрілів, тривоги, особливо з врахуванням їх місця проживання у м. Харкові, а також проходження ним військової служби та постійні відрядження до зони бойових дій, переконали його у тому, що в найкращих інтересах дитини буде залишитись проживати із матір`ю в м. Будапешт, тому в цій частині позовні вимоги ним визнаються.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наявних доказів в матеріалах справи, позиції сторін, визнання позову в цій частині відповідачем та враховуючи найкращі інтереси дитини, суд прийшов до висновку про необхідність визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з її матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо стягнення аліментів на утримання.

Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.

Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони не дійшли згоди, щодо розміру та способу стягуваних аліментів, будь-яка угода у добровільному порядку ними не укладалася.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

При цьому статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Оскільки на теперішній час малолітня дитина постійно проживає разом з позивачем, відповідач визнав позов в частині визначення місця проживання дитини з позивачем, суд прийшов до переконання, що така вимога підлягає задоволенню, суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов`язок щодо її утримання належним чином.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із пояснень відповідача, представників сторін та долучених до матеріалів справи письмових доказів, обставин справи, встановлено, що матеріальний стан, стан здоров`я, наявність постійного джерела доходу, наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна у власності, свідчить про можливість сплати аліментів. Даних, які могли б вказувати на неможливість або істотність обмеження відповідача сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, судом не встановлено.

Крім того, при визначенні розміру аліментів суд бере до уваги стан здоров`я дитини, наявність у дитини інвалідності, що потребує постійного спостереження у лікарів та додаткових занять, для гармонійного розвитку, з врахуванням особливості її розвитку.

При визначенні розміру аліментів, суд також враховує наявність у відповідача іншої сім`ї та малолітньої дитини на утриманні.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено необхідність і можливість відповідача, сплачувати аліменти саме у розмірі 68 000 гривень, оскільки вказана сума фактично складає місячний дохід відповідача станом на день розгляду справи, судом встановлено, що за період розгляду справи фінансовий стан відповідача змінився в частині утримуваного ним грошового забезпечення, оскільки останній змінив своє місце служби.

При цьому суд зазначає, що аліменти хоча і стягуються з дня подання позовної заяви, однак судом враховується матеріальний стан платника аліментів на час розгляду справи.

На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, розмір аліментів у сумі 22 000 гривень щомісячно буде узгоджуватися з вимогами закону, відповідатиме інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини.

При визначенні такого розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за неповнолітньою донькою, вік дитини та стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, працевлаштований та отримує сталий дохід, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у відповідача аліментних зобов`язань, наявність на утриманні у платника аліментів іншої малолітньої дитини, часткове визнання відповідачем позову, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості, відповідатиме матеріальній можливості відповідача надавати належну матеріальну допомогу на утримання дитини, що ним не оспорюється.

Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах, а також вирішувати питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст. ст. 189, 190 СК України.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення підлягає до негайного виконання щодо стягнення аліментів за один місяць.

Щодо стягнення аліментів за минулий час.

Відповідно до ч.2 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 18.05.2020 по справі № 215/5867/17, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Позивачем не надано суду жодного доказу, який би вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 ухилявся від утримання своєї доньки кріс тіни і що позивач ОСОБА_7 зверталась до відповідача ОСОБА_1 із вимогою про стягнення аліментів та останній їй відмовив у сплаті аліментів. Вказана вимога позивача не підтверджена жодними доказами.

Натомість матеріали справи містять відомості про те, що відповідачем на картковий рахунок позивача перераховувались кошти у різний період, зокрема і у період за який просить стягнути аліменти позивач і у різних сумах.

Наявний в матеріалах справи лист направлений на електронну адресу відповідача позивачем від 10.03.2025 року, судом не може братись до уваги, оскільки такий лист направлено за місяць до подання позову до суду та охоплює період за який просить стягнути аліменти за минулий час лише 15 днів.

Тобто, направлення одного листа перед поданням позову до суду, на думку суду не може свідчити про те, що позивач висував вимогу про стягнення аліментів систематично та вживав заходів для їх отримання від відповідача та останній відмовлявся.

Якщо позивач не надав належних та допустимих доказів щодо офіційного звернення до відповідача з питання стягнення аліментів за попередній час на утримання дитини, то вимога щодо стягнення аліментів за минулий час не підлягає до задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд повинен врахувати заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони. Законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача при зверненні до суду у позові зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, загальний розмір якого складає 15000 грн.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 14.02.2025, укладеним між ОСОБА_3 ОСОБА_18 та адвокатом Мишинчук В.В., за надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 30 000 грн., клієнт погоджується на проведення інших платних послуг.

Разом з тим, будь яких доказів, щодо надання таких послуг та визначення їх вартості суду не надано, при цьому позивач у позовній заяві просить стягнути 60000 гривень.

Враховуючи принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також часткове задоволення позову, позицію сторони відповідача щодо витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 180-182, 184, 191 СК України, ст. ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з її матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмір 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень, які підлягають індексації згідно Закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 07 квітня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в користь держави судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення про стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання в Україні: АДРЕСА_7 ; місце проживання закордоном: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення суду складено 23.09.2026 року.

Суддя Дегтяренко К.С.