Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №519/1561/26 — Південний міський суд Одеської області

Суд: Південний міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №519/1561/26

Суддя: Лемець С. П.

Справа №519/1561/26

Провадження № 2-а/519/28/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

21.09.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 13.08.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було винесено постанову № 308 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17000 грн. При розгляді справи позивач не був присутній, а з копією постанови ознайомлений 17.08.2026 особисто.

Як вбачається зі змісту постанови позивач не прибув вчасно 20.06.2026 за повісткою від 05.06.2026 № 7739797 (доставка ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач зазначає, що повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував. Склад адміністративного правопорушення відсутній, оскільки позивач самостійно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 після виявлення у мобільному додатку «Резерв+» червоної інформаційної стрічки із зазначенням передачі інформації щодо нього Національній поліції України.

Також станом на 13.08.2026 у позивача діяла відстрочка відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ОСОБА_1 має на утриманні дитину інваліда ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 25.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвала суду разом з повісткою доставлена до електронного кабінету відповідача. Також до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 07.09.2026 поштового відправлення (матеріалів позову).

У судове засідання позивач не з`явився, згідно заяви від 21.09.2026 просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_3 від 13.08.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у сумі 17000 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 не з`явився по повістці 20.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена без аналізу фактичних обставин, що є грубим порушенням принципу індивідуального підходу до справедливості, закріпленого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи не містять належних відомостей про те яким чином позивач був оповіщений про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також доказів такого оповіщення. Вказані докази не були надані відповідачем під час розгляду справи, що в свою чергу ставить під сумнів порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В порушення частин 1, 2 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить повного опису обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема, належних доказів її направлення, дату отримання такої повістки.

Крім того, уповноважена на розгляд справи особа має надати докази, які підтверджують належне повідомлення фізичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце і час розгляду справи.

В свою чергу позивач заперечує факт отримання будь-яких повісток, факт обізнаності про призначену дату розгляду справи, а також свою участь у розгляді даної справи. Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, а також за відсутності доказів належного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Оскільки позивача в такому випадку було позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Суд вважає, що отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та матеріали справи в електронному кабінеті та 07.09.2026 поштою, представники відповідача мали можливість направити до суду відзив у справі, або пояснення з наявними доказами, але цього не зробили. У зв`язку з чим, суд позбавлений можливості оцінити доводи відповідача.

Відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, що позбавляє суд можливості встановити в його діях складу правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже винесена відповідачем постанова підлягає скасуванню. При цьому, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, як зазначено у прохальній частині позову.

Керуючись статтями 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 308 від 13 серпня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua