Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №522/27215/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27215/25

Провадження №2/522/3369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 18.12.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, тобто часом відкриття спадщини ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання даного положення у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Божемовської Наталі Володимирівни з заявою про прийняття спадщини, однак остання відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю необхідних документів, надавши при цьому роз`яснення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 24 січня 2017 року № 16/02-14.

У відповіді приватного нотаріуса Божемовської Н.В. вказано, що вона не може видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з тим, що Позивачем не надано відомостей (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме: документи, що є доказом родинних відносин; правовстановлюючі документи на майно, що підлягає спадкуванню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 522/4101/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Данилюк Андрій Борисович, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Данилюк Андрій Борисович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Данилюк Андрій Борисович, задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради про визнання право власності на спадкове майно, задоволено.

Встановлено факт родинних зав`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 13 травня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено запис за №5026 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_5 є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 75,5 кв.м, житловою площею 52,1 кв.м; 7/20 частин квартири АДРЕСА_3 .

18 листопада 2025 року ОСОБА_6 , що діяв в інтересах спадкоємця ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Божемовської Н.В. з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно якої була відкрита спадкова справа № 10/2016, повідомивши про відсутність правовстановлюючого документу.

У відповіді приватного нотаріуса Божемовської Н.В. від 20.11.2025 року за № 257/02-14 вказано про те, що вчинення відповідних нотаріальних дій неможлива без надання відповідних правовстановлюючих документів на майно.

При цьому зазначено, що приватним нотаріусом Божемовськю Н.В. отримано інформацію від КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 31.10.2025 року за № 62753/04-04 про наявне зареєстроване право на 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Так, відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 31.10.2025 року за № 62753/04-04 за ОСОБА_5 зареєстроване право власності право на 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору 1219 купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2000 року, зареєстрованого на товарної біржі «Одеська Універсальна біржа товарів та послуг». Реєстраційний запис КП «БТІ» ОМР зроблено 31.10.2000 року за реєстровим номером 454 у реєстровій книзі 353 на сторінці 165.

Справа була розподілена на суддю Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року.

Ухвалою суду від 25.12.2025 року провадження у даній справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Також зазначеною ухвалою витребувано:

у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Наталі Володимирівни належним чином засвідчену копію спадкової справи 10/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 ;

з Одеського державного нотаріального архіву копію нотаріальної справи щодо посвідчення 13.04.2004 року нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори договору купівлі-продажу 7/20 частин квартири АДРЕСА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 1980; та копію спадкової справи №159/09 від 29.05.2009 року (номер у спадковому реєстрі 47057684) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 (народжений ІНФОРМАЦІЯ_7 ), заведену Другою Одеською державною нотаріальною конторою;

з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» копію інвентаризаційної справи щодо квартири АДРЕСА_3 , в тому числі, але не обмежуючий щодо 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси - Шарага А.О. від 27.04.2026 року №1174/26, на підставі службової записки помічника судді Бубнової Н.В., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та отримана суддею 28.04.2026 року.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.07.2026 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області розгляд справи, призначений на 06.07.2026 року, відкладено на 13.07.2026 року.

У підготовче засідання призначене на 13.07.2026 року ОСОБА_1 не з`явилася, представник позивачки - адвокат Данилюк А.Б. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті, справу розглядати за відсутністю сторони позивачки.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, відзив суду не надавали.

Крім того, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у підготовче засідання були викликані через оголошення на веб-порталі судової влади України.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно закрито та призначено до судового розгляду по суті на 15 годин 00 хвилин «15» вересня 2026 року .

Сторони справи повідомленні про час та місце слухання 15.09.2026р. в належний спосіб, зокрема викликані через оголошення на веб-порталі судової влади України.

Від представника позивача адвоката Данилюка А.Б. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутністю. Зазначили, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином шляхом розміщення оголошення , про причини неявки суд не сповістили, відзивів та заяв по суті справи суду не надали.

Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату судового засідання.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про набуття права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В силу ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, тобто часом відкриття спадщини ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання даного положення у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Божемовської Наталі Володимирівни з заявою про прийняття спадщини, однак остання відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю необхідних документів, надавши при цьому роз`яснення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 24 січня 2017 року № 16/02-14.

У відповіді приватного нотаріуса Божемовської Н.В. вказано, що вона не може видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з тим, що Позивачем не надано відомостей (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме: документи, що є доказом родинних відносин; правовстановлюючі документи на майно, що підлягає спадкуванню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 522/4101/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Данилюк Андрій Борисович, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Данилюк Андрій Борисович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Данилюк Андрій Борисович, задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Данилюк Андрій Борисович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради про визнання право власності на спадкове майно, задоволено.

Встановлено факт родинних зав`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 13 травня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено запис за №5026 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_5 є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 75,5 кв.м, житловою площею 52,1 кв.м; 7/20 частин квартири АДРЕСА_3 .

З постанови Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 522/4101/22 вбачається про встановлення наступних фактів:

З копії спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В. 19.10.2016 за реєстровим №10/2016 після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надійшла на адресу суду на виконання ухвали суду від 21.06.2022 (т. 1 а.с. 187 - 217), зокрема, слідує:

19 жовтня 2016 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. надійшла заява ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14.09.2016 адресована компетентним органам, відповідно до якої цією заявою він приймає спадщину, що залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 . Зазначив, що крім нього інших спадкоємців, передбачених законом, немає .

22 грудня 2016 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. надійшла заява ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_5 . Цією заявою вона приймає спадщину, що залишилася після ОСОБА_5 . Зазначила, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, немає .

04 січня 2018 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. надійшла нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 від 16.12.2017, відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На день її смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира та інше майно, яке він цією заявою приймає. Інших спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України немає.

22 червня 2017 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. надійшла заява кредитора ОСОБА_4 від 29.05.2017

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. від 01.02.2018 станом на 01.02.2018 по спадковій справі № 10/2016 надійшло три заяви про прийняття спадщини за законом від наступних спадкоємців: ОСОБА_2 заява від 19.10.2016 (особа, що проживала з померлою однією сім`єю більше п`яти років), четверта черга спадкування; ОСОБА_8 заява від 22.12.2016 (двоюрідна сестра померлої) п`ята черга спадкування; ОСОБА_3 заява від 04.01.2018 (син померлої) перша черга спадкування.

Копія спадкової справи №159/09 щодо майна померлого ОСОБА_7 , та копія спадкової справи №10/2016 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_9 ( а.с57-85) також знаходиться в матеріалах справи.

18 листопада 2025 року ОСОБА_6 , що діяв в інтересах спадкоємця ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Божемовської Н.В. з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно якої була відкрита спадкова справа № 10/2016, повідомивши про відсутність правовстановлюючого документу.

У відповіді приватного нотаріуса Божемовської Н.В. від 20.11.2025 року за № 257/02-14 вказано про те, що вчинення відповідних нотаріальних дій неможлива без надання відповідних правовстановлюючих документів на майно.

При цьому зазначено, що приватним нотаріусом Божемовськю Н.В. отримано інформацію від КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 31.10.2025 року за № 62753/04-04 про наявне зареєстроване право на 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Так, відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 31.10.2025 року за № 62753/04-04 за ОСОБА_5 зареєстроване право власності право на 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору 1219 купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2000 року, зареєстрованого на товарної біржі «Одеська Універсальна біржа товарів та послуг». Реєстраційний запис КП «БТІ» ОМР зроблено 31.10.2000 року за реєстровим номером 454 у реєстровій книзі 353 на сторінці 165.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

У третю чергу, відповідно до ст. 1263 ЦК України право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

За правилами ч. 4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18) системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом».

«Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами, як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» у межах певної черги впливають такі юридичні факти, як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої - п`ятої черги.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, за яким спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

Оскільки батько Позивачки ОСОБА_10 (дядько ОСОБА_5 ) як спадкоємець третьої черги помер, то ОСОБА_1 є спадкоємцем третьої черги ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за правом представлення.

Окрім того, у відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 382 ЦК України квартира є об`єктом права власності.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

В силу ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

При цьому право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Згідно відповіді КП «БТІ`ОМР від 31.10.2025р (а.с.19) приватному нотаріусу Божемської Н. зазначено, що ОСОБА_5 належить на праві власності також і 13/10 частин квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.10.2000р., укладеного на Одеській Універсальній біржі товарів та послуг, та надано копію вказаного договору купівлі-продажу№1219 від 27.10.2000р. (а.с.20-23), яке зареєстровано відповідно до діючого на той час законодавства.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 463/1929/17 зазначив, що встановивши, що нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій, оскільки заявником не надано оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, а Позивачка позбавлена можливості в інший спосіб визнати право власності в порядку спадкування за законом на об`єкти нерухомості, у суду є підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірну нерухомість.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Так, у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справи в повній мірі має бути забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідний цьому принципу стандарт доказування - стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд й у постанові від 25 червня 2020 року по справі № 924/233/18 застосовує поняття «вірогідність доказів».

Так, незважаючи на те, що поняття «вірогідність доказів» міститься у ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, вказане поняття відсутнє у Цивільному процесуальному кодексі України, тим не менше сам підхід до доказування тих чи інших фактів може бути застосований у вказаному процесі.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію даного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника є правомірною».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд враховує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи можливість подання доказів, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).

Нормами ЦПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З урахування наведеного у своїй сукупності суд в межах наданих суду повноважень забезпечив дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів та врахувати, що оцінка обставин справи здійснюється з урахуванням усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий доказ, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» та у справі «Руїз Матеос проти Іспанії»).

Отже, позивачкою доведено належним чином те, що відповідачі порушують та не визнають її право на спадкове майно, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України вказане право позивачки підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Тому, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідачів.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідачів слід стягнути на користь держави 7287.13 гривень судового збору, оскільки позивач в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст..15,16, 1217, 1220,1268,1269 ЦК України, ст.ст. 10-13,81, 89, 141,258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПП НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно - 13/20 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 2429,04 гривень з кожного

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено: 22 вересня 2026р.

Суддя Л.В.Домусчі