Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №522/16529/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16529/26

Провадження №2/522/11413/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси – Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якій позивач просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 липня 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №769.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою судді від 27 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в змішаній формі (паперовій та електронній). Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву

Копію вказаної ухвали було відправлено відповідачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення, який, відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» було повернуто відправнику з відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони спору перебувають у шлюбі, зареєстрованому 15 липня 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №769, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

В силу статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

За правилом ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Виниклі між сторонами правовідносини регулюються статтею 112 Сімейного Кодексу України, відповідно якої, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У позовній заяві позивач вказує, про те що в липні 2025 року стосунки між чоловіком та дружиною посали погіршуватися, у зв`язку з чим вони перестали спільно проживати та вести спільне господарство. Вказує, що окрім того, їх старший син набув повноліття та проживає окремо, а молодша донька разом із позивачем. Тому, як зазначає заявниця, шлюб між сторонами перестав існувати остаточно та носить лише суто формальний характер, а його збереження на майбутнє суперечитиме інтересам позивача, а відтак надання строку не примирення є недоцільним.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд задовольняє позовні вимоги про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі.

За таких обставин, суд вважає, що сім`я між сторонами розпалася остаточно і не може бути відновлена. Подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо залишення проживання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, суд зазначає наступне.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про призначення місця проживання дитини.

Згідно постанови ВС від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21, залишення дитини проживати разом із матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини, оскільки місцевий суд лише констатував з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки встановлено, що після припинення шлюбних відносин дитина залишилася з позивачкою.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно з вимогами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що позивачем не доведено відсутності спору між батьками щодо визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Крім того, матеріали справи не містять жодних заяв чи клопотань відповідача, з яких убачалося б, що він погоджується з визначенням місця проживання дитини разом із матір`ю, не заперечує проти такого визначення або визнає відповідну вимогу позивача. Відповідно, сама лише відсутність заперечень відповідача не свідчить про відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини.

З огляду на вище наведене суд зазначає, що вимога позивача про залишення проживання дитини з матір`ю - не підлягає задоволенню.

Суд додатково роз`яснює сторонам, що вони вправі звернутися до суду із позовом визначення місця проживання дитини з матір`ю/батьком.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24, 110-112 СК України, ст.ст. 263 – 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Розірвати шлюб, зареєстрований 15 січня 2005 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №769.

У задоволенні вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.