Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №509/3825/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря судового засідання Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, третя особа – Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд зняти арешт з об`єкта нерухомого майна, що належить спадкодавцю ОСОБА_2 , а саме: з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся – ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. Вона є спадкоємцем за заповітом після смерті її бабусі. У встановлений законом шестимісячний строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А. було заведено спадкову справу №392/2025. Однак, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із наявністю арешту (обтяження), накладеного на спадкове нерухому майно. Наявність вказаного обтяження повністю позбавляє її можливості реалізувати право на спадкування у нотаріальному порядку, що доводить порушення її законних прав та інтересів. У зв`язку із чим, вона змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Сторони в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач своїм правом не скористався відповідь на позов не надав про причини неявки до суду не повідомив.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серіє НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 05.06.2025 року. Після її смерті відкрилась спадщина.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті її бабусі - ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна входить такий об`єкт нерухомого майна – квартира, загальною площею – 46,9кв.м. житлова площа – 20,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А. було заведено спадкову справу №392/2025. Однак, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із наявністю арешту (обтяження), накладеного на спадкове нерухому майно.

Відповідно до листа Київського ВДВС у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заяву ОСОБА_1 від 10.02.2026 року повідомлено наступне.

Перевіркою інформації в Автоматизованій системі виконавчих проваджень встановлено, зареєстроване виконавче провадження №33354156 відкрите на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-983 яку видав УПФУ у Київському районі м. Одеси, 05.03.201 про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь УПФУ у Київському районі м. Одеси боргу у сумі 666,24 грн.

24.07.2013 року виконавче провадження №33354156 було завершено на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (за редакцією, яка діяла на момент винесення постанови).

Згідно відомостей, що містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вимоги виконавчого документу виконано в рамках ВП 47675931 Овідіопольским РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області (борг з боржника стягнуто в повному обсязі).

В рамках виконавчого провадження постановою ВП №33354156 від 13.11.2012 року Другим Київським відділом ДВС Одеського МУЮ було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, зокрема квартира, загальною площею – 46,9кв.м. житлова площа – 20,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 13238971.

Через наявність цього обтяження позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою-другою ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї бабусі – ОСОБА_2 .

В рамках виконавчого провадження постановою ВП №33354156 від 13.11.2012 року Другим Київським відділом ДВС Одеського МУЮ було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, зокрема квартира, загальною площею – 46,9кв.м. житлова площа – 20,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 13238971.

24.07.2013 року виконавче провадження №33354156 було завершено на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (за редакцією, яка діяла на момент винесення постанови).

Наявність арешту усього майна боржника ОСОБА_2 у закінченому виконавчому провадженні 33354156 перешкоджає позивачу реалізувати свої права як спадкоємця за заповітом після смерті бабусі.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Оскільки позивач, який прийняв спадщину після смерті бабусі, є спадкоємцем за заповітом, то за приписами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Наявність арешту спадкового майна порушує права позивача, а тому він правомірно звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна.

За правилами ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

На час розгляду справи виконавчих проваджень по відношенню до ОСОБА_2 у ДВС не перебувають відомості про відкриті виконавчі провадження відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно померлого ОСОБА_2 , неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в повному обсязі, питання про поділ судових витрат позивач не ставить, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 19, 81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з об`єкта нерухомого майна, що належить спадкодавцю ОСОБА_2 , а саме: з квартири, загальною площею – 46,9кв.м. житлова площа – 20,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою Другого Київського відділу ДВС Одеського МУЮ від 13.11.2012 року ВП №33354156, реєстраційний номер обтяження 13238971.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський