Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №509/2201/18 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/689/26

Справа № 509/2201/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області, у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого, адвоката ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь, в режимі відеоконференції, скаргу представника потерпілого, адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , на постанову слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , від 23.04.2026 р. про закриття кримінального провадження № 12015160380002352, внесеного до ЄРДР 15.09.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 , звернувся до суду зі скаргою про скасування постанови слідчого від 23 квітня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12015160380002352 від 15.09.2015 за ч. 1 ст. 115 КК України, із подальшими неодноразовими доповненнями.

Скарга мотивована тим, що 24 червня 2026 року представником потерпілої, адвокатом ОСОБА_4 , від Чорноморської окружної прокуратури було отримано лист №63-6443ВИХ-26 від 24.06.2026, у якому повідомлено, що 23.04.2026 слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12015160380002352 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Потерпіла категорично не погоджується із зазначеною постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Адвокат ОСОБА_4 зазначає, що дане кримінальне провадження розслідується за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом насильницької смерті 14-річної дитини - ОСОБА_8 . Раніше, 16 жовтня 2025 року, Овідіопольський районний суд (справа № 509/2201/25) вже скасовував аналогічну постанову про закриття, визнавши розслідування неретельним та таким, де слідчий не вжив жодних розумних заходів для збору доказів. Закриття провадження за таких обставин через два місяці після відновлення є свідченням свідомого небажання розслідувати вбивство дитини та прямим порушенням ст. 2 та ст. 3 Конвенції про захист прав людини. Також представник ОСОБА_4 зазначає про не проведення всіх слідчих та процесуальних дій по кримінальному провадженню для з`ясування всіх обставин під час досудового розслідування, а тому вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

При цьому ОСОБА_4 вказує, що копію постанови про закриття кримінального провадження від 23.04.2026 ні йому, ні потерпілій ОСОБА_5 , не було вручено слідчим та прокурором. Дану постанову представник та потерпіла отримали вже під час розгляду даної скарги слідчим суддею.

26.06.2026 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 було надано до суду письмові пояснення щодо обставин закриття 23.04.2026 року кримінального провадження №12015160380002352 від 15.09.2015, а також надано копію постанови про закриття кримінального провадження (16418/26-Вх).

24.08.2026 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 було надано до суду письмові пояснення щодо обставин закриття 23.04.2026 року кримінального провадження №12015160380002352 від 15.09.2015 (22043/26-Вх).

Крім того, на виконання листа №509/2201/18/9644/2026 від 25.06.2026 року начальником СВ відділення поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_10 направлено на адресу суду матеріали кримінального провадження №12015160380002352 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Зазначені матеріали надійшли до суду 29.06.2026 року, які у подальшому направлялись до Одеського апеляційного суду та звідти знову повернулись до Овідіопольського районного суду.

17.09.2026 під час судового засідання з розгляду вказаної скарги представника ОСОБА_4 , прокурором надані письмові заперечення на дану скаргу.

Дослідивши матеріали скарги із доповненнями, письмові пояснення представника ОСОБА_4 , документи долучені до них, письмові пояснення слідчого, письмові заперечення прокурора, матеріали кримінального провадження №12015160380002352, а також заслухавши під час судових засідань пояснення представника потерпілої ОСОБА_4 , самої потерпілої ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_3 , слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно зі ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається вразі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із засобів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити: відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Таким чином, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Згідно зі ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень, який визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Правова природа оскарження рішень слідчого, прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й вмотивованості постановлених рішень, що може випливати із оцінки таких клопотань на предмет можливості і доцільності здійснення відповідних процесуальних дій.

Статтею 303 КПК України закріплено право певного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Згідно з п.3 ч.1 ст 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Слідчим суддею було досліджено зміст ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/2201/25 від 16 жовтня 2025 року, відповідно до якої було скасовано постанову старшого слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12015160380002352 від 15 вересня 2015 року. У мотивувальній частині ухвали зазначено, що на досудовому розслідуванні не були допитані свідки, про допит яких неодноразово й послідовно заявляла ОСОБА_5 , а саме свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 тощо; слідчим не було проведено слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, хто, як, коли та за яких обставин накладав грим на обличчя померлої неповнолітньої ОСОБА_8 , що виключає закриття кримінального провадження з огляду на потребу встановити або виключити факт завдання тілесних ушкоджень неповнолітній потерплій; під час досудового розслідування не проведено трасологічну експертизу та інші необхідні слідчі дії, оскільки біля місця смерті онуки ОСОБА_5 були зафіксовані сліди автомобільних шин, а потерпіла послідовно вказує на те, що її онука була зґвалтована, а потім вбита групою чоловіків. Потерпіла ОСОБА_5 (бабуся загиблої) неодноразово зазначала конкретних осіб, які вчинили, як на її думку, зґвалтування та вбивство її онуки, але слідчий жодних процесуальних дій їх допиту не вчинив, а будь-яке процесуальне рішення щодо таких осіб слідчим не ухвалювалося; у постанові міститься показання про перебування у селі автомобіля з підозрілим чоловіком, який не був місцевим мешканцем, проте фінального процесуального рішення щодо водія вказаного конкретного автомобіля слідчим винесено не було; відповідно до матеріалів кримінального провадження, потерпілу знайшли повішаною на дереві на висоті 3 метрів 20 сантиметрів на морський вузол. При цьому існують обґрунтовані сумніви, що 14-річна дитина могла б зробити такий вузол, оскільки для того, щоб зробити такий вузол, треба мати навички, а також силу, ймовірно, притаманну чоловіку, ймовірно, з навичками професії моряка, проте цей факт слідчим було проігноровано; під час досудового розслідування слідчим не була перевірена та спростована версія, про зґвалтування та позбавлення життя ОСОБА_8 групою чоловіків, які були ознайомлені з методиками в`язання морських вузлів і, відтак, могли відноситися до морської професії. Крім того, суддя особливо наголошує, що ані слідчим, ані прокурором не було призначено і не було проведено жодної слідчої дії, включаючи експертизи, щодо предмету злочину, а саме мотузки (склад матеріалу, наявність бруду або інших слідів, склад ґрунту на мотузці, наявність волосся або волокон інших матеріалів тощо). Між тим, без проведення слідчих дій з вказаною мотузкою досудове розслідування не може вважатися повним. У постанові нічого не згадується про слідчі дії, спрямовані на встановлення слідів сперми на одежі неповнолітньої потерпілої. Будь-якої згадки про будь-які слідчі дії з мотузкою у постанові немає, що порушує питання про те, чому слідчий та прокурор проігнорували цей аспект справи та не провели жодних слідчих дій, пов`язаних з предметом злочину. Будь-якої згадки про будь-які слідчі дії з одежею потерпілої у постанові немає, що порушує питання про те, чому слідчий та прокурор проігнорували цей аспект справи та не провели жодних слідчих дій, пов`язаних з предметом злочину; у постанові зазначено, що «на підставі ухвали слідчого судді 15.08.2013 проведено виїмку інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки здійснені з сім-карти N? НОМЕР_1 , якою користувалася неповнолітня ОСОБА_8 та N? НОМЕР_2 , якою користувалася ОСОБА_5 в період з 00.00 годин 20.04.2011 по 00.00 годин 22.04.2011. Аналізом телефонних з`єднань встановлено, що підозрілі номери відсутні». Проте досудове розслідування має ґрунтуватися на конкретних висновках та конкретних особах, які телефонували потерпілій, причому не лише у день смерті. «Підозрілі особи» є абстрактним суб`єктивним поняттям слідчого та вимагає чіткого та об`єктивного відображення у постанові усіх осіб, які телефонували потерпілий упродовж розумного періоду перед днем смерті; слідчим не було проведено слідчих дій та допитані працівники цієї тракторної бригади, які явно могли чути або бачити осіб, причетних до можливого злочину; не надано детального опису каменів, їхнього розташування на землі. Крім того, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що з постанови є абсолютно незрозумілим, якими є результати досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013170000000199 від 13 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК за фактом доведення до самогубства неповнолітньої ОСОБА_8 , враховуючи, що кримінальне провадження №12015160380002352 було відкрите лише 15 вересня 2015 року, є незрозумілим, яке відношення слідчі дії, проведені у 2011-2014 роках, мають до кримінального провадження № 12015160380002352 від 15 вересня 2015 року.

Натомість, слідчим суддею було досліджено матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015160380002352 від 15.09.2015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до яких 22.04.2011 неповнолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала разом зі своєю бабусею опікуном ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 після сварки з бабусею втекла з місця проживання. Наступного дня о 05.00 ОСОБА_5 виявила свою онуку ОСОБА_8 повішаною у лісосмузі, розташованій навпроти тракторної бригади по провулку Дністровському в с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області.

Згідно протоколу огляду місця події від 24.04.2011 та фототаблиці до нього, труп ОСОБА_8 знаходився в повішаному стані на гілці дерева на висоті 1,65 метра. На верхній третині шиї трупа виявлено високо розташовану косо-вертикальну странгуляційну борозну. Інших тілесних ушкоджень на трупі не виявлено. Під ногами трупа, які торкалися землі, знаходилося декілька розкиданих каменів. На трупі наявна одежа: спортивна кофта із зеленими смугами на рукавах, кофта рожевого кольору, бюстгальтер чорного кольору, джинси синього кольору, чорний ремінь, труси, носки, кеди. Стовбур дерева, на гілці якого вузлами та петлями закріплено мотузку, росте із землі під значним кутом, має численні сучки і розвилки гілок. Гілка розташована на висоті 320 см, на якій закріплено мотузку, є доступною для лазіння. Оглядом стовбура дерева виявлено ушкодження кори і зламану гілку на висоті від 1 до 1,7 м від землі. На відстані 1 метра від трупа знайдено мобільний телефон «Самсунг» чорного кольору, який належить загиблій. Оглядом мобільного телефону встановлено пропущені вхідні дзвінки та СМС з проханням до ОСОБА_8 взяти слухавку. В пам`яті мобільного телефону виявлено невідправлене збережене текстове повідомлення наступного змісту: «Я тебя очень люблю. Твоё солнышко. ОСОБА_52 прости меня»

Суд приймає до уваги, що згідно акту судово-медичного дослідження № 105 від 23.04.2011 та висновку експерта № 1 від 07.06.2013 судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_8 , при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлено високо-розташовану косо-вихідну, незамкнену странгуляційну борозну верхньої третини шиї. Розташування странгуляційної борозни може вказувати на те, що затягування петлі на шиї відбулося під вагою власного тіла при повішанні. Умисне самопошкодження шляхом повішання - високо-розташована косо-вихідна, незамкнута странгуляційна борозна верхньої третини шиї, згідно п.2.1.3 «у» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Крім ознак здавлювання шиї петлею, яких-небудь інших тілесних ушкоджень не виявлено. Смерть ОСОБА_8 настала в результаті здавлювання органів шиї петлею, що призвело до розвитку механічної асфіксії. Даний висновок підтверджується наявністю прижиттєвої високо-розташованої, косо-вихідної, незамкнутої странгуляційної борозни, розташованої в верхній третині шиї; рясних багрово- синіх трупних п`ятен; крововиливу (екхімози) на коньюктиві; крововиливу на епікарді, під плеврою (П`ятна Тардьє), венозного повнокров`я внутрішніх органів. Вказані ушкодження утворилися незадовго до смерті і являються прижиттєвими, тобто були спричинені 22.04.2011. На тілі ОСОБА_8 відсутні ушкодження, характерні для боротьби і самооборони. Під час вказаних експертизи та дослідження, а також під час огляду місця події від 23.04.2011 оглядався огляд трупа ОСОБА_8 .

Згідно акту судово-таксикологічного дослідження у крові від трупа ОСОБА_17 етиловий спирт не виявлено. Згідно акту судово-таксикологічного дослідження: в тонкій кишці, печінці з ниркою не виявлені етамінал, барбаміл, кокаїн, промедол, ефедрон; у печінці з жовчним міхуром і нирці не виявлені опійні алкалоїди (морфін, кодеін).

Згідно акту судово-імунолічного дослідження (лаб. акт №39/105 від 11.05.2011) (т.1 а.с.102) в трьох тампонах зі змивом з піхви, змивом з порожнини рота, змиви з анального отвору ОСОБА_8 , сперматозоїди не виявлені.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_18 , (т.1 ас.39) яка пояснила, що працює учителем в Новоградківській ЗОШ, та зазначила, що у померлої ОСОБА_8 були важкі відносини з бабусею, яка її била, ОСОБА_5 зловживала алкогольними напоями, а ОСОБА_8 часто прогулювала школу, у зв`язку з чим на цьому грунті відбувалися сварки. Дівчина часто втікала з дому, однак бабуся до міліції з даного приводу не зверталася.

Із пояснювальної записки заступника директора з виховної роботи Новоградківської загально-освітньої школи 1-3 ступенів ОСОБА_20 від 23.04.2011 (т.1 а.с. 49) слідує, що неповнолітня ОСОБА_8 часто втікала з дому, не ночувала вдома. На такі випадки вона реагувала, відвідувала вдома бабусю, розмовляла з дитиною, шукали її по селі. Дитина пояснювала, що незадоволена відносинами з бабусею та однокласниками. 13-15 січня 2011 року дівчина втікала з дому, не ночувала вдома і погрожувала бабусі повіситися. З тих пір дівчина до школи ходила добре і ніяких підозр не було.

Із характеристики від 23.04.2011, (т.1 а.с. 60) наданої директором Новоградківської загально-освітньої школи 1-3 ступенів ОСОБА_21 на неповнолітню ОСОБА_8 слідує, що у ОСОБА_8 з опікуном ОСОБА_5 виникали конфліктні ситуації, бували випадки, коли опікун приходила до школи та пропонувала оформити ОСОБА_8 до інтернату, так як остання непослушна. З приводу цих пропозицій бабусі ОСОБА_8 в ході профілактичної бесіди відповіла: «нехай оформляє документи до інтернату, мене уже все достало».

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 зазначила, що 22.04.2011 року вона бачила ОСОБА_8 об 14.00 на земельній ділянці ОСОБА_22 , остання ходила та розмовляла по телефону. ОСОБА_5 наказала ОСОБА_8 йти додому, дівчина усміхнулася, вийшла з території земельної ділянки ОСОБА_22 та направилася в бік свого будинку, але додому не прийшла. Приблизно о 18 годині вона знову поїхала на велосипеді шукати ОСОБА_8 . Приїхала до земельної ділянки ОСОБА_22 , де побачила останнього. Вона запитала у ОСОБА_22 , чи не бачив він її онуку, на що останній відповів, що не бачив. Вона розповіла ОСОБА_22 , що дівчину звуть ОСОБА_8 , що вона пішла з дома та не повернулася. ОСОБА_22 запропонував зателефонувати дільничному інспектору міліції ОСОБА_23 , що її дуже здивувало, так як на вулиці було ще світло… Приблизно о 20 годині до неї додому приїхав ОСОБА_22 , який поцікавився, чи прийшла ОСОБА_8 та отримавши негативну відповідь, запитав чи телефонувала вона до міліції. Вона відповіла, що до міліції не телефонувала та ОСОБА_22 сказав, що сам зателефонує, після чого комусь зателефонував, можливо до міліції, та сказав їй знаходитися вдома, очікувати міліцію. Приблизно о 22 годині приїхали працівники міліції, які відібрали у неї пояснення та провели огляд кімнати ОСОБА_8 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_22 зазначив, що 22.04.2011 об 19.00 знаходився на території своєї земельної ділянки в с. Новоградківка, де у нього недобудований будинок. До нього підійшла ОСОБА_5 , яка запитала чи не бачив він дівчини на вигляд 12-14 років, на що він відповів, що не бачив. ОСОБА_8 пояснила, що шукає свою онуку, яка пішла з дому. З приводу зникнення дівчини він, у присутності ОСОБА_8 , зателефонував голові Новоградківської селищної ради ОСОБА_28 , який порекомендував повідомити дільничного інспектора міліції, у зв`язку з чим він зателефонував помічнику дільничного інспектора міліції ОСОБА_23 , якому розповів про зникнення дівчини. Також ОСОБА_8 повідомила йому ім`я дівчини ОСОБА_8 та розповіла, що дівчина пішла з дому після того, як вона насварила її з приводу того, що дівчина нічого не робила. Вона неодноразово телефонувала на мобільний телефон дівчини, але та не брала слухавку. Він порекомендував ОСОБА_8 поки що не телефонувати дівчині, щоб та заспокоїлась, та пообіцяв сам зателефонувати зі свого номеру телефону, так як його номер дівчині не знайомий. ОСОБА_8 дала йому номер телефону дівчини, на який він неодноразово телефонував, але дівчина на брала слухавку. Зранку наступного дня йому зателефонував хтось з працівників міліції та повідомив, що знайшли повішану на дереві дівчину. При цьому, працівник міліції запитав, чи не пропадала у нього мотузка. Він прибув на місце виявлення трупа та впізнав свою мотузку, яка раніше зберігалася на його земельній ділянці.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 (том 2 а.с. 115) показала, що навчалася у школі разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_8 постійно скаржилася на свою бабусю з приводу погано поводження з нею. Як тільки мова йшла про бабусю, у ОСОБА_8 відразу пропадав настрій. Також свідок зазначила, що за день до трагедії вона разом з ОСОБА_8 під час уроків пішли прогулятися, потім свідку зателефонувала сестра яка сказала, що знає, що вони не у школі та сказала щоб ми йшли до дому. По дорозі вони зустріли бабусю ОСОБА_8 -ОСОБА_5 яка почала кричати да дала ОСОБА_8 "потиличник" після чого ОСОБА_8 розплакалась та пішла додому.

Крім того відповідно пояснень ОСОБА_12 (т.1 а.с. 43) вона зазначила, що ОСОБА_8 скаржилась їй що коли її бабуся перебувала у нетверезому стані могла її побити, та буває дуже агресивною до неї, тому вона її дуже боїться. 22.04.2011 вона з ОСОБА_8 повинні були бути у школі, на суботніку, однак замість цього пішли гуляти.

Допитана в якості свідка 10.06.2015 року ОСОБА_12 (т.3 а.с.132) зазначила, що навчалася у школі разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_8 постійно скаржилася на свою бабусю з приводу погано поводження з нею. Як тільки мова йшла про бабусю, у ОСОБА_8 відразу пропадав настрій. Одного разу ОСОБА_8 розповіла, що бабуся розбила у неї на голові банку з помідорами, казала, що дуже боїться бабусю. (т.3 а.с. 135) 22.04.2011 вона з ОСОБА_8 повинні були бути у школі, так як в цей день мали білити дерева, однак ще 21.04.2011 вони домовилися, що до школи не підуть. 22.04.2011 в період з 08 до 09 годин до неї додому прийшла ОСОБА_8 . Вони взяли покривало, булочки, по одній пляшці води «Бірмікс», косметичку та пішли до лісосмуги. У лісосмузі вони розстелили покривало, їли булочки, пили воду, слухали музику на телефоні ОСОБА_8 , красилися, їй ОСОБА_8 заплітала косу. Чи заплітала вона косу ОСОБА_8 , не пам`ятає, можливо заплітала. Приблизно в 12 годин на її мобільний телефон зателефонувала сестра ОСОБА_33 , яка повідомила, що прийшла бабуся ОСОБА_8 та їй відомо, що вони не в школі. Також сестра сказала, щоб вони йшли додому. Вони відразу зібралися і пішли в напрямку будинку. Коли вони підішли до її будинку, там знаходилася бабуся ОСОБА_8 з велосипедом. Бабуся відразу почала кричати на ОСОБА_8 , дала їй потиличника. ОСОБА_8 розплакалася і пішла з бабусею. Вона залишилася вдома та більше ОСОБА_8 не бачила.

Також слідчий суддя приймає до уваги, що допитаний в якості свідка судово-медичний експерт Овідіопольського відділення бюро СМЕ ОСОБА_34 (т.3 а.с.123-131) надав показання, що був залучений в якості спеціаліста до проведення огляду місця події за фактом виявлення трупа неповнолітньої ОСОБА_8 в лісосмузі за межами с. Новоградківка. В ході огляду місця події було встановлено, що труп був повішаний на мотузці за гілку дерева. При огляді трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді високо-розташованої косо-вихідної незамкненої странгуляційної борозни у верхній третині шиї, добре вираженої на лівій боковій передній і задній поверхні шиї і затухаючої в куті нижньої щелепи справа. Інших тілесних ушкоджень при зовнішньому огляді трапа не виявлено. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження, які відображені в акті, інших на трупі ОСОБА_8 не було. ОСОБА_5 вважає трупні плями тілесними ушкодженнями, однак вона не являється спеціалістом в даній галузі, у зв`язку з чим до її слів слід відноситися скептично. Крововиливу головного мозку при дослідженні трупа виявлено не було. Були виявлені дрібно-крапкові крововиливи (екхімози) на коньюктиві, епікарді, під плеврою, які характерні для механічної асфіксії. До того, як ним було видано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , вона особисто в його службовому кабінеті казала, що якщо він видасть висновок про те, що смерть дівчини настала в результаті повішання, її не буде відспівувати батюшка, у такому випадку вона буде писати на нього скарги та не дасть спокійно працювати.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_35 надав показання, що зустрічався з ОСОБА_8 , що її вчинок щодо самогубства пов`язує зі стосунками з бабусею.

Допитаний в якості свідка неповнолітній ОСОБА_36 надав показання, у яких зазначив, що стосунки у ОСОБА_8 з бабусею були не добрі, бабуся часто сварила дівчину за пропуски навчання, за відвідування у нічний час барів.

Також суд звертає увагу, що допитані в якості свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_38 надали показання, що наступного дня після виявлення трупа ОСОБА_8 , вони з ОСОБА_5 ходили на місце виявлення трупа, де на грунтовій дорозі поблизу лісосмуги бачили слід автомобіля, слід був чіткий та свіжий.

Допитана в якості свідка ОСОБА_39 (т.3 а.с 108) зазначила, що 22.04.2011 приблизно о 13 годині вона виходила з ОСОБА_5 із продуктового магазину « ОСОБА_40 », ОСОБА_5 побачила свою онуку ОСОБА_8 з двома біленькими сестричками, які на теперішній час у селі не проживають. ОСОБА_5 в цей час тримала у руці газету, яку скрутила в трубочку та почала нею бити ОСОБА_8 по спині, при цьому сварила за те, що дівчина прогуляла суботник в школі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_41 показав, що йому на підставі права власності належить автомобіль марки «Мазда», державний номер НОМЕР_3 , який він придбав приблизно в 2002-2003 роках. Раніше на АДРЕСА_2 , де він проживає, у першому будинку проживала дівчина ОСОБА_12, на вулиці Леніна проживають його батьки. Також між вулицями Леніна та 50 років Жовтня розташований стадіон, який він часто відвідує. У тому, що його автомобіль часто бачили у вказаних місцях, немає нічого дивного. Він ніколи не передавав керування автомобілем іншим особам, у тому числі у 2011 році. Крім нього більше ніхто не міг їздити на його автомобілі. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.04.2002, автомобіль «Мазда 626», сірого кольору, державний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_41 .

Згідно висновку експерта № 223 від 13.08.2013 (т.2 а.с.147) судово-трасологічної експертизи, на двох відрізках синтетичної мотузки, вилучених 23.04.2011 в ході огляду місця події за фактом виявлення трупа ОСОБА_8 , вузли виконані за типом вузла «простий». Визначити за даним вузлом вид діяльності особи, яка зав`язала його, місце застосування вузлів у практичній діяльності не надається можливим з причин простоти виконання даних вузлів, не потребуючих спеціальних навиків, які використовуються в певних видах діяльності (професій), а також широкого застосування цього виду вузла у побуті населення.

Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_44 зазначила, що являлася класним керівником неповнолітньої ОСОБА_8 . У те, що ОСОБА_8 могла вчинити самогубство, не вірить, однак був випадок, коли ОСОБА_8 впустила у колодязь мобільний телефон, у зв`язку з чим спускалася у колодязь по мотузці, яку попередньо закріпила.

На підставі ухвали слідчого судді 15.08.2013 проведено виїмку інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки здійснені з сім-карти № НОМЕР_1 , якою користувалася неповнолітня ОСОБА_8 та № НОМЕР_2 , якою користувалася ОСОБА_5 в період з 00.00 годин 20.04.2011 по 00.00 годин 22.04.2011. Аналізом телефонних з`єднань встановлено, що підозрілі номери відсутні. На підставі ухвали слідчого судді 09.12.2014 проведено виїмку інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки здійснені з сім-карти № НОМЕР_1 , якою користувалася неповнолітня ОСОБА_8 в період з 00.00 годин 01.02.2011 по 00.00 годин 15.05.2011. З наданої інформації ПрАТ «Київсар Дж.Ес. Ем. » слідує, що інформація про телефонні дзвінки не збереглася внаслідок того, що сплинули строки її зберігання.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_46 , (т.3 а.с.190) зазначив, що із 2004 року по 2013 рік він займав посаду прокурора Овідіопольського району Одеської області. 23.04.2015 року в лісосмузі за межами населеного пункту Новоградківка був знайдений труп неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повішеною на дереві. Він особисто виїхав на місце події і був учасником огляду місця події. На місці події при огляді трупа, крім странгуляційної борозни на шиї, інших тілесних ушкоджень слідчим і судово-медичним експертом виявлено не було. Після огляду місця події труп був направлений в Овідіопольське відділення СМЕ. Після проведення судово-медичного дослідження експертом було складено акт, згідно якого на трупі неповнолітньої ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень, крім странгуляційної борозни виявлено не було. Кримінальну справу за час перебування його на посаді прокурора Овідіопольського району порушено не було, оскільки не було встановлено склад злочину. За матеріалами дослідчої перевірки було встановлено, що ОСОБА_8 покінчила життя самогубством самостійно. На даний час він всіх обставин не пам`ятає. Якби будь-які сліди транспортних засобів були, їх би відобразили в протоколі огляду місця події. Він пам`ятає, що на трупі були одягнені рвані в області підошви кеди, що свідчило про те, що родичі померлої належної уваги одязі та взутті дитини не приділяли. Фактично дитина ходила босоніж. Тоді ним і членами слідчо-оперативної групи було уважно оглянуте дерево, на яке залазила ОСОБА_8 , з точки зору можливості самостійно це зробити. А також під місцем, де повісилася ОСОБА_8 , лежало кілька каменів, що свідчило про те, що вона на них перед суїцидом ставала. На місці події, бабуся ОСОБА_5 повідомила, що вона напередодні вилаяла внучку ОСОБА_8 за те, що та не відвідувала школу, після чого та втекла з дому.

Допитана у якості свідка ОСОБА_50 , (т. 3 а.с. 194) яка дала свідчення про те, що у 2011 році вона обіймала посаду начальника сектора НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області. 23.04.2011 року в ранковий час вона була присутня на огляді місця події в с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області за фактом виявлення трупу неповнолітньої ОСОБА_8 . На місці події при огляді трупа, крім странгуляційної борозни на шиї, інших тілесних ушкоджень слідчим і судово-медичним експертом виявлено не було. Якби будь-які сліди транспортних засобів були на місці події, вони б були відображені в протоколі огляду місця події та зафіксовані експертом-криміналістом методом фотофіксації. Згідно протоколу огляду місця події, наданого їй слідчим, слідів транспортних засобів виявлено не було.

У поясненнях, наданих слідчою ОСОБА_6 до суду зазначено, що в ході досудового розслідування відпрацьовано версію щодо можливого умисного протиправного заподіяння смерті неповнолітній ОСОБА_8 іншими особами, перевірялися доводи потерпілої ОСОБА_5 щодо причетності до смерті дитини ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , особи, яка керувала автомобілем «Мазда», державний номер НОМЕР_3 . Із сукупності показань допитаних осіб, які узгоджуються з іншими матеріалами кримінальних проваджень, не отримано даних щодо умисного протиправного заподіяння смерті неповнолітній ОСОБА_8 .

Крім цього за клопотанням потерпілої ОСОБА_5 за її участю було допитано в якості свідка ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких остання також звинувачувала у причетності до вказаного злочину, однак в ході їх допиту та під час досудового розслідування, даних, що підтверджували причетність вказаних осіб до злочину не отримано.

Також в ході досудового розслідування у судово-медичного експерта Овідіопольського відділення СМЕ ОСОБА_54 було відібрано пояснення з приводу накладення гриму на обличчя померлої ОСОБА_8 , в ході якого останній пояснив, що грим на обличчя померлої замовляла тітка померлої.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи експерти дійшли висновку, що повішання ОСОБА_8 можливе у положенні тіла, яке зафіксовано на фото таблицях, що відноситься до неповного повішання.

Крім того, суд приймає до уваги, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №589 (т.4 а.с. 259) неповнолітня ОСОБА_8 могла вчинити самогубство враховуючи її психологічний та емоційний стан.

Вказане на думку слідчого судді цілком узгоджується з сукупністю зібраних вищеперерахованих доказів у кримінальному провадженні, які вказують, що у дитини були складні відносини з її опікуном.

Детально вивчивши матеріали кримінального провадження, на думку слідчого судді органом досудового розслідування вжито всіх вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування за фактом смерті дитини ОСОБА_8 здійснювалось тривалий час, у ході якого проведено значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Зокрема, у провадженні проведено судово-медичну експертизу, за результатами якої встановлено, що на тілі ОСОБА_8 відсутні ушкодження, характерні для боротьби і самооборони, крім ознак здавлювання шиї петлею, яких-небудь інших тілесних ушкоджень не виявлено, і смерть ОСОБА_8 настала в результаті здавлювання органів шиї петлею, що призвело до розвитку механічної асфіксії.

Крім того, згідно акту судово-імунологічного дослідження (лаб. акт №39/105 від 11.05.2011) в трьох тампонах зі змивом з піхви, змивом з порожнини рота, змиви з анального отвору ОСОБА_8 , сперматозоїди не виявлені

Доводи заявниці про насильницьку смерть ОСОБА_8 спростовуються матеріалами провадження.

Протягом років розслідування було проведено низку експертиз, допитано свідків, та докази у даному кримінальному провадженні є послідовними та взаємодоповнюючими.

Виходячи з протоколу огляду місця події від 23.04.2011 року та висновку експерта № 223 від 13.08.2013 судово-трасологічної експертизи, вбачається, що вузли мотузки, на якій було знайдено 14-річну дитину, були виконані за типом вузла «простий», стовбур дерева, на гілці якого вузлами та петлями закріплено мотузку, ріс із землі під значним кутом, мав численні сучки і розвилки гілок, а гілка розташована на висоті 320 см, на якій закріплено мотузку, є доступною для лазіння, з чого вбачається, що дитина могла самостійно вчинити самогубство шляхом повішання. Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий самостійний у своїй діяльності, тобто визнає, які самі слідчі дії необхідно проводити та тактику їх проведення. Необхідності в з`ясуванні складу матеріалу, бруду, ґрунту тощо вказаної мотузки, не має жодної цінності для досудового розслідування.

Експерти, які проводили судові експертизи у даному кримінальному провадженні, також були належним чином попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Висновки експертів є повними, обґрунтованими, узгоджуються між собою та іншими доказами у справі, а тому підстав для сумнівів у їх достовірності чи належності слідчий суддя не вбачає.

Слідчим суддею не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на участь сторонніх осіб або наявність слідів боротьби (опір, піднігтьовий вміст, сліди стороннього ДНК тощо), як і слідів згвалтування. Такі за весь час розслідування також не виявлено.

Слідчий суддя приймає доводи слідства про вичерпність заходів щодо дослідження інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки, що здійснені з сім-карти № НОМЕР_1 , якою користувалася неповнолітня ОСОБА_8 та № НОМЕР_2 , якою користувалася ОСОБА_5 в період з 00.00 годин 20.04.2011 по 00.00 годин 22.04.2011. Аналізом телефонних з`єднань встановлено, що підозрілі номери відсутні. На підставі ухвали слідчого судді 09.12.2014 проведено виїмку інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки здійснені з сім-карти № НОМЕР_1 , якою користувалася неповнолітня ОСОБА_8 в період з 00.00 годин 01.02.2011 по 00.00 годин 15.05.2011. З наданої інформації ПрАТ «Київсар Дж.Ес. Ем.» слідує, що інформація про телефонні дзвінки не збереглася внаслідок того, що сплинули строки її зберігання.

В межах досудового розслідування допитано значну кількість свідків, допитані у кримінальному провадженні свідки надавали показання з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивих показань.

Їх показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, істотних суперечностей, які б потребували додаткової перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, слідчим суддею не встановлено.

Посилання заявниці на однобічність досудового розслідування та ігнорування версії про можливе вчинення щодо загиблої дитини кримінального правопорушення шляхом її насильницького вбивства, на переконання слідчого судді, є необґрунтованими, оскільки вказані доводи були предметом перевірки органу досудового розслідування та не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Доводи скарги щодо суперечностей спростовуються сукупністю наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, яким слідчим надано належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Натомість посилання ОСОБА_5 , що певні особи зґвалтували та вбили її онуку, слідчий суддя оцінює критично, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, жодними доказами не підтверджуються.

Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_38 потерпілої ОСОБА_5 , які зазначили, що наступного дня після виявлення трупа ОСОБА_8 , вони з ОСОБА_5 ходили на місце виявлення трупа, де на грунтовій дорозі поблизу лісосмуги бачили слід автомобіля, слід був чіткий та свіжий. При цьому свідок ОСОБА_46 , який займав посаду прокурора Овідіопольського району Одеської області та особисто виїхав на місце події і був учасником огляду місця події зазначив, що якщо будь-які сліди транспортних засобів були, їх би відобразили в протоколі огляду місця події. Допитана у якості свідка ОСОБА_50 , яка дала свідчення про те, що у 2011 році вона обіймала посаду начальника сектора НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області. 23.04.2011 року в ранковий час вона була присутня на огляді місця події в с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області за фактом виявлення трупу неповнолітньої ОСОБА_8 , і якби будь-які сліди транспортних засобів були на місці події, вони б були відображені в протоколі огляду місця події та зафіксовані експертом-криміналістом методом фотофіксації. Згідно протоколу огляду місця події, наданого їй слідчим, слідів транспортних засобів виявлено не було.

Отже, відповідні сліди автомобільних шин були виявлені вже наступного дня після виявлення трупа ОСОБА_8 , а не в день огляду місця події.

Про ці сліди каже тільки сама потерпіла та вона казала, що ці сліди бачила ОСОБА_55 , яка це під час допиту категорично заперечила (Том 3 арк. справи № 112-115).

Посилання ОСОБА_5 та її представника на те, що перед тим як був виявлений труп дівчини, хтось нібито з тракторної бригади, яка розташована неподалік з місця виявленням трупа ОСОБА_8 , бачив автомобіль з невідомим (немісцевим), каже тільки сама потерпіла ОСОБА_5 та ці доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження та допитом свідка ОСОБА_56 , який повідомив, що працював охоронцем в тракторній бригаді на час виявлення трупа дівчини, та він безпосередньо проживав у приміщенні будинку тракторної бригади біля лісосмуги де виявлений труп дівчини, та протягом дня та ночі перед виявленням трупа дівчини, не бачив, щоб біля місця події знаходились автомобілі (том № 3, арк. № 93-96).

Твердження потерпілої та її представника щодо не допиту свідків ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) та не підкріпленням «не встановлення їх місцезнаходження» жодними процесуальними діями - не відповідає дійсності, оскільки свідок ОСОБА_12 два рази допитувалась під час досудового розслідування (Том № 2, арк. справи № 115-117, том № 3 арк. справи № 132-136). ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - поняті під час огляду місця події від 23.04.2011, які не були допитані оскільки їх місцезнаходження не було встановлено, а ОСОБА_13 це особа на яку раніше були видана довіреність (про це вказувала сама потерпіла) на вказаний автомобіль «Мазда», який взагалі жодного відношення до справи не має. Для їх встановлення слідчим неодноразово направлялись доручення в порядку ст. 40 КПК України оперативним працівникам, які відвідували місця їх можливого мешкання, проводили оперативні заходи щодо їх встановлення, перевіряли по всім можливим базам «Особа», «Армор» - однак позитивного результату не отримано (Том № 4, арк. справи № 150-152, 176-177).

Посилання ОСОБА_5 та її представника на те, що слідчим не з`ясовано зв`язок з кримінальним провадженням № 42013170000000199 від 13.03.2013 за фактом доведення тієї самої особи до самогубства - то ці доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження. Після надходження численних звернень ОСОБА_5 щодо незгоди з прийнятим рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи, виникла необхідність в перевірці викладених у них доводів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, прийняття процесуальних рішень, що можливо виконати лише в ході досудового розслідування, у зв`язку з чим, прокуратурою Одеської області 13.03.2013 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом доведення до самогубства неповнолітньої ОСОБА_57 та розпочато кримінальне провадження № 42013170000000199 ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 120 КК України. Аналізом зібраних та досліджених доказів встановлено, що інколи при вихованні ОСОБА_5 своєї неповнолітньої онуки ОСОБА_8 застосовувалися до останньої методи впливу у вигляді фізичного насильства, однак прямий причинний зв`язок між застосуванням цього впливу та фйактом самогубства не доведено. Інших даних, які могли б свідчити про неправомірний вплив на неповнолітню, не встановлено. На підставі викладеного, 07.07.2015 року постановою слідчого СВ Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_58 кримінальне провадження № 42013170000000199 від 13.03.2013 закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 120 КК України, яка міститься в матеріалах кримінального справдження № 12015160380002352, внесеного до ЄРДР 15.09.2015 року.

Слідчим суддею перевірено та проаналізовано обставини, на які посилається заявниця у скарзі, матеріали кримінального провадження та встановлено відповідність постанови слідчого нормам КПК України, наведені у скарзі заявником твердження стосовно необ`єктивності і неповноти розслідування не знайшли свого підтвердження, відтак слідчий суддя дійшов висновку, що така постанова відповідає вимогам ст.110 КПК України, рішення належним чином мотивовано та обґрунтовано, заявником не надано жодних доказів про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Сам по собі факт незгоди заявниці з висновками досудового розслідування не може бути підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Статтею 94 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Також слід зауважити, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).

Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з`ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчим суддею досліджено матеріали кримінального провадження №12015160380002352 від 15 вересня 2015 року, в яких містяться докази, на які посилається слідчий при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові досить докладно перелічені зібрані під час досудового слідства докази та обґрунтовано викладені мотиви прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження.

Доводи заявниці, викладені у скарзі, перевірені слідчим суддею в повному обсязі, однак не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених матеріалів кримінального провадження. Наведені обставини не свідчать про неповноту чи необ`єктивність досудового розслідування, а відтак не дають підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя встановив, що кримінальне провадження закрито після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

З оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим дотримано вимоги кримінально-процесуального законодавства, та під час досудового розслідування даного кримінального провадження було повно та всебічно досліджені обставини провадження, на виконання вимог ч.2 ст. 9 КПК України, проведені необхідні слідчі дії, в тому числі допитані свідки та надана їм правова оцінка.

Оцінюючи на предмет законності дану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її провадження.

Отже, постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки слідчим проведено ряд необхідних слідчих дій для всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, проаналізовано відповідні зібрані матеріали, надано їм належну правову оцінку.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що в ході вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що органом досудового розслідування проведено повне та об`єктивне досудове розслідування та доводи заявника перевірені в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи вище наведене, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні скарги про скасування постанови про закриття кримінального провадження відмовити.

Керуючись ст.ст.303, 305-307, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги представника потерпілого, адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , на постанову слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , від 23.04.2026 р. про закриття кримінального провадження № 12015160380002352, внесеного до ЄРДР 15.09.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 22.09.2026 р. о 13.40 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1