Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №509/5477/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участі представника відповідача - Скользнєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Овідіополь у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 вказавши, що 24.06.2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2019347932, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 9 499,00 грн строком до 24.06.2020 року.

18.08.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено договір факторингу №18/08/21, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Цикл фінанс» прийняло право грошової вимоги, що належить клієнту і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржниками, в розумінні портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержав право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 42131,08 гривень, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

24.08.2026 року від представника відповідача, адвоката Скользнєвої В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі і посилалась на те, що матеріали справи не містять належних доказів видачі кредитних коштів у заявленому розмірі. Також посилались на порушення кредитором встановленого кредитним договором строку нарахування відсотків.

26.08.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти твердження сторони позивача про недоведеність видачі кредитних коштів у заявленому розмірі. Позивач посилається на те, що умовами кредитного договору №2019347932 передбачено відкриття кредитної лінії з подальшою видачою кредитної картки, за якими і просить стягнути заборгованість позивач.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення на позовні вимоги, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом під час розгляду справи та дослідження матеріалів були встановлені наступні обставини.

24.06.2018 р. між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2019347932, відповідно до умов якого отримала кредит в розмірі 9 499,00 грн. Кінцева дата повернення кредиту: 24.06.2020 р. Цільове призначення: на придбання товару. Процентна ставка фіксована 0,01 %. Щомісячна комісія за управління кредитом 0%.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору №2019347932 разом з отриманням кредитних коштів у розмірі 9 499 грн відповідачці відкривається картковий рахунок № НОМЕР_1 . За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору. На дату укладання Заяви – анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяці, а впродовж пільгового періоду 0,01% річних. Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено у інформаційному листку.

18.08.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено договір факторингу №18/08/21, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Цикл фінанс» прийняло право грошової вимоги, що належить клієнту і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржниками, в розумінні портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержав право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.

ТОВ «Цикл фінанс», посилаючись на неналежне виконання своїх зобов`язань боржником, заявляє вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором №2019347932від 24.06.2018 р. у розмірі 42131,08 грн. , яка складається з:заборгованості по тілу кредиту: 26 000,00 грн.;заборгованості по відсотках: 16 131,08 грн.

Однак, суд дослідивши всі наявні докази у їх сукупності приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підтвердження факту укладання правочину суду було надано кредитний договір №2019347932, з якого вбачається, що 24.06.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до АТ «ОТП Банк» з метою отримання споживчого кредиту на придбання товару, а саме: кондиціонеру. Їй було надано кредит на вказані цілі у розмірі 9 499,00 грн., з погодженою відсотковою ставкою 0,01% річних та датою повернення кредиту – 24.06.2020 р.

При укладені кредитного договору сторони узгодили Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №2019347932 від 24.06.2018 р.

Відповідно до вказаного Графіку загальна вартість кредиту становить 14 503,41 грн., що складається з тіла кредиту – 9 499,00 грн., відсотків у розмірі 0,89 грн. та комісія у розмірі 5 003,52 грн.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору №2019347932 разом з отриманням кредитних коштів у розмірі 9 499 грн відповідачці відкривається картковий рахунок № НОМЕР_1 . За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору. На дату укладання Заяви – анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяці, а впродовж пільгового періоду 0,01% річних. Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено у інформаційному листку.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання Відповідачці додаткових кредитних коштів у межах саме кредитного договору №2019347932 від 24.06.2018 р.

Розділ 2 Кредитного договору №2019347932 не містить інформації про розмір встановленого кредитного ліміту та істотні умови кредитування, оскільки вони повинні бути наведені у інформаційному листку, який є додатком до Договору.

Позивачем не було надано до суду вказаного Інформаційного листку, який би містив істотні умови кредитування саме за кредитною лінією.

Зі змісту наданих до суду кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів не вбачається погодження сторонами будь-якого іншого розміру кредиту, окрім 9 499,00 грн., а також не встановлено конкретного розміру кредитного ліміту, в межах якого Відповідачка мала право користуватися додатковими кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи заявлений розмір заборгованості, посилається на Розрахунок заборгованості станом на 18.08.2021 р. та виписку за картковим рахунком Відповідачки.

Сама по собі наявність руху коштів за картковим рахунком не свідчить про те, що всі операції, відображені у виписці, були здійснені саме за рахунок кредитних коштів.

Позивачем не надано доказів, які б дозволяли встановити, які саме операції за рахунком були здійснені за рахунок власних коштів Відповідачки, а які — за рахунок кредитних коштів, а також не надано доказів фактичного встановлення Відповідачці кредитного ліміту та його конкретного розміру.

Таким чином, із наданих Позивачем доказів неможливо встановити, яким чином при погодженій сумі кредиту у розмірі 9 499,00 грн. утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Саме на Позивача покладено процесуальний обов`язок довести не лише факт існування кредитних правовідносин між сторонами, але й фактичний розмір кредитних коштів, отриманих Відповідачкою, підстави їх надання, конкретний розмір кредитного ліміту у разі його встановлення та порядок формування заявленої до стягнення заборгованості.

Надані Позивачем документи не дозволяють встановити належним чином, яким саме чином сформувалася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26 000,00 грн., оскільки кредитним договором передбачено надання кредиту лише у розмірі 9 499,00 грн., а доказів встановлення та використання Відповідачкою додаткового кредитного ліміту Позивачем суду не надано.

За таких обставин, додані Позивачем до позовної заяви документи не є достатніми доказами на підтвердження заявленого розміру заборгованості, а заявлена до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 000,00 грн. є необґрунтованою та недоведеною належними і допустимими доказами.

Відповідно до умов Договору№2019347932 було визначено наступні істотні умови: сума позики – 9 499,00 грн (п. 1.1.); дата остаточного повернення кредиту – 24.06.2020 року (п.1.1); строк на який видається кредит – визначено Графіком платежів (п.1.1); відсоткова ставка – 0,01 % річних (п.1.2).

Відповідно до Графіку розрахунків, який є додатком до Кредитного договору, загальна вартість кредиту становить 14 503,41 грн., що складається з тіла кредиту – 9 499,00 грн., відсотків у розмірі 0,89 грн.та комісія у розмірі 5 003,52 грн та строк кредитування становить 24 місяці (з 24.06.2018 р. по 24.06.2020 р.).

Отже, кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом виключно у сумі визначеної договором - 0,89 грн. і в строк до 24.06.2020 р.

Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитуваннячи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не заявляв до стягнення заборгованість за ст. 625 ЦК України.

Таким чином, сума яку повинен був сплатити позичальник - прямо визначена у договорі:

9 499,00 грн. (тіло кредиту) + 0,89 грн. (відсотки за користування кредитом) + 5 003,52 грн. (комісія) = 14 503,41 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості АТ «ОТП Банк» за рахунком ОСОБА_1 , остання здійснювала поповнення рахунку на загальну суму 19 583,56 грн.

Таким чином, Відповідачка в повній мірі виконала свої зобов`язання за кредитним договором №2019347932 від 24.06.2018 р.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши думку сторін приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2019347932 є необґрунтованими татакими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

06.08.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в надаємо акт здачі – прийняття наданих послуг від 13.08.2026 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 13.08.2026 р. на суму 8000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

З огляду на категорію та складність справи, предмет позову, доводи представника відповідача, беручи до уваги положення 141 ЦПК України, суд вбачає обґрунтованим розмір витрат заявлений відповідачем до стягнення - 8000 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22.09.2026 р.

Суддя В.К.Кочко