Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №521/8907/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/8907/26

Провадження №2/521/6716/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенко М.В.,

при секретарі – Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся з позовом представник Товариства з обмеженою відповідністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45 947 грн. 08 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем в електронній формі було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286371 (далі— кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 15 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів зі сплатою 0,95 % в день за користування кредитом та можливістю застосування зниженої відсоткової ставки 0,01 % в день, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 45 947 грн. 08 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом 14 999 грн. 98 коп., заборгованість за відсотками— 23 447 грн. 10 коп., пеня, штраф 7500 грн. 00 коп., право вимоги якої за договором факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло до позивача. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.06.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, надав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність доказів надання кредитних коштів, наявності заборгованості в визначеній позивачем сумі, завищений розмір відсотків, неправомірне нарахування штрафних санкцій.

Справу розглянуто в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 31 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем в електронній формі було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286371 (далі— кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 15 000 грн. 00 коп. (п. 1.2. договору) строком на 360 днів зі сплатою платежів за кредитом кожні 10 днів згідно графіку, що є додатком № 1 до договору (п. 1.3. договору) зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,95 % в день за користування кредитом (стандартна ставка, визначена п. 1.4.1. договору), 0,01 % в день— знижена відсоткова ставка, що застосовується у разі, якщо відповідач до 09.02.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту , в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання відповідачем умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором (п. 1.4.2. договору).

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим електронним ідентифікатором 24494, що був надісланий на телефонний номер відповідача.

Факт переказу коштів відповідачу підтверджується копією довідки ТОВ «Пейтек» № 20250826-2550 від 26.08.2025 року, наявної в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності доказів отримання ним кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (міститься в електронній справі), вбачається, що на погашення кредиту відповідачем вносились кошти в загальній сумі 4780 грн. 96 коп., з яких 4780 грн. 94 коп. ТОВ «Лінеура Україна» віднесено на рахунок сплати відсотків, 0 грн. 02 коп.- на погашення кредиту, що відповідає п. 4.6. кредитного договору щодо черговості платежів.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо явно завищеної суми нарахованих відсотків, оскільки сума нарахованих відсотків відповідає умовам укладеного між сторонами договору, нарахована в межах строку кредитування, не перевищує максимальний розмір відсотків за користування кредитом, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас суд погоджується з доводами відповідача щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору.

Так, згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що сума штрафу(пені) за прострочення сплати заборгованості нарахована відповідачеві під час дії воєнного стану, така сума штрафу (пені) підлягає списанню кредитором та стягненню не підлягає.

Також судом встановлено, що право вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором було відступлено ТОВ «Лінеура Україна» на користь позивача, що підтверджується копіями договору факторингу № № 01.02-33/25 від 26.08.2025 року, платіжної інструкції № 10160 від 01.09.2025 р. про перерахування коштів за даним договором, реєстру боржників до вказаного договору, наявними в електронній справі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 38 447 грн. 08 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом— 14 999 грн. 98 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом— 23 447 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 2227 грн. 81 коп..

Керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286371 від 31 січня 2025 року станом на 01.06.2026 р. в сумі 38 447 (тридцять вісім тисяч чотириста сорок сім) гривень 08 копійок, в т.ч.

-заборгованість за кредитом— 14 999 грн. 98 коп.,

-заборгованість за відсотками за користування кредитом— 23 447 грн. 10 коп.

В задоволенні позову в іншій частині— відмовити.

Стягнути з витрати по сплаті судовий збір в сумі 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривень 81 копійка.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий: